Прага, 4 серпня 2003 – Серед інших міжнародних тем, зокрема ситуації в Іраку і на Близькому сході, західні оглядачі порушують деякі європейські проблеми. Ідеться про проблемні країни, які належать до Європи, проте поки що не відповідають вимогам Європейського союзу.
Саме цю тему порушує коментатор газети «Вашингтон пост» Джексон Дігл. На думку автора, найлегша інтеграція до європейських структур виявилася для Польщі і Чеської республіки, які історично посідали західні традиції і демократичні принципи. Тим часом що робити з Україною, запитує автор, яка вагається між демократією і автократією, між Москвою і Заходом? Або взяти Туреччину, яка формує кордони Європи з арабським Близьким сходом і належить до союзу НАТО, але не до Європейського союзу. Або Сербію, яка упродовж останніх 100 років була місцем початку кількох воєн у Європі.
Після падіння Берлінської стіни, веде далі автор, союз НАТО і Європейський союз інтегрують низку країн, у яких живуть 170 мільйонів осіб, що вважають себе європейцями. Проте залишаються країни колишньої Югославії, закавказькі і середньо-азійські країни, серед яких автор вказує на Сербію й Україну. Ці країни, за його словами, можуть вибрати шлях демократії, стати союзниками США й інтегруватися до Європи. Проте знову можуть потрапити під впливи Москви або навіть гірше : стати нестабільними буферними країнами, притулком для транзитних контрабандистів наркотиків і зброї або для терористичних груп і посмертних президентів.
Із відгуків на тему близькосхідного мирного процесу варто навести коментар колишнього спеціального посланника США на Близькому сході Деніса Росса в газеті «Уолл стріт джорнел». На думку автора, труднощі дотримання міжнародного мирного плану полягають у тому, що кожна зі сторін очікує перших кроків від противника. Так Шарон для початку переговорів вимагає від палестинців спочатку припинити діяльність екстремістів Гамасу та Ісламського джигаду. Тим часом палестинський прем’єр Аббас вимагає, щоб Ізраїль негайно припинив будівництво єврейських поселень на палестинських землях і припинив зведення прикордонної стіни. Вихід зі становища автор бачить у компромісі, до якого сторони, як видно з усього, не готові.
Із вимог, які автор бачить перебільшеними або безпідставними, він називає лише протести палестинців проти зведення стіни між Ізраїлем і палестинськими територіями. Росс підкреслює, що саме екстремістські організації “Гамас”, “Ісламський Джигад” і “Мученики Аль Акси” своїм терором спровокували будівництво стіни. Якби не було загрози терористичних актів, пише на закінчення автор, будівництво стіни було б непотрібне.
Саме цю тему порушує коментатор газети «Вашингтон пост» Джексон Дігл. На думку автора, найлегша інтеграція до європейських структур виявилася для Польщі і Чеської республіки, які історично посідали західні традиції і демократичні принципи. Тим часом що робити з Україною, запитує автор, яка вагається між демократією і автократією, між Москвою і Заходом? Або взяти Туреччину, яка формує кордони Європи з арабським Близьким сходом і належить до союзу НАТО, але не до Європейського союзу. Або Сербію, яка упродовж останніх 100 років була місцем початку кількох воєн у Європі.
Після падіння Берлінської стіни, веде далі автор, союз НАТО і Європейський союз інтегрують низку країн, у яких живуть 170 мільйонів осіб, що вважають себе європейцями. Проте залишаються країни колишньої Югославії, закавказькі і середньо-азійські країни, серед яких автор вказує на Сербію й Україну. Ці країни, за його словами, можуть вибрати шлях демократії, стати союзниками США й інтегруватися до Європи. Проте знову можуть потрапити під впливи Москви або навіть гірше : стати нестабільними буферними країнами, притулком для транзитних контрабандистів наркотиків і зброї або для терористичних груп і посмертних президентів.
Із відгуків на тему близькосхідного мирного процесу варто навести коментар колишнього спеціального посланника США на Близькому сході Деніса Росса в газеті «Уолл стріт джорнел». На думку автора, труднощі дотримання міжнародного мирного плану полягають у тому, що кожна зі сторін очікує перших кроків від противника. Так Шарон для початку переговорів вимагає від палестинців спочатку припинити діяльність екстремістів Гамасу та Ісламського джигаду. Тим часом палестинський прем’єр Аббас вимагає, щоб Ізраїль негайно припинив будівництво єврейських поселень на палестинських землях і припинив зведення прикордонної стіни. Вихід зі становища автор бачить у компромісі, до якого сторони, як видно з усього, не готові.
Із вимог, які автор бачить перебільшеними або безпідставними, він називає лише протести палестинців проти зведення стіни між Ізраїлем і палестинськими територіями. Росс підкреслює, що саме екстремістські організації “Гамас”, “Ісламський Джигад” і “Мученики Аль Акси” своїм терором спровокували будівництво стіни. Якби не було загрози терористичних актів, пише на закінчення автор, будівництво стіни було б непотрібне.
