Київ, 12 лютого 2004 року.
Надія Шерстюк
На хвилях української служби радіо Свобода Ви слухаєте передачу “Права людини: українська реальність”. Перед мікрофоном у київській студії Надія Шерстюк. За режисерським пультом Наталія Антоненко. Ми вітаємо Вас, шановні слухачі.
Сьогодні у програмі:
- У Сімферополі розпочався судовий процес проти кримської журналістки Лілії Буджурової.
- Скнилівська трагедія: через 1.5 року справа передається до суду.
- З життя військових судів і суддів.
- Порушення прав інтелектуальної власності: лідер гурту “ВВ” Олег Скрипка проти компанії звукозапису “Гала-рекордз”.
У Сімферополі розпочався судовий процес за позовом колишнього співробітника Управління з боротьби з організованою злочинністю Андрія Грачова проти відомої кримської журналістки Лілії Буджурової. Екс-міліціонер проходить свідком у відомій справі євпаторійського журналіста і видавця Володимира Лутьєва, якого підозрюють у замовленні вбивства кримського депутата Миколи Котляревського. Радіо “Свобода” неодноразово розповідало про цю справу. Андрій Грачов стверджує, що журналістка звела на нього наклеп. За це пан Грачов вимагає від неї пів мільйона гривень компенсації. З подробицями - Володимир Притула.
Володимир Притула
Справа за звинуваченням євпаторійського журналіста і видавця Володимира Лутьєва у замовленні вбивства кримського депутата Миколи Котляревського, про яку ми неодноразово розповідали, отримала новий поворот. Один з ключових свідків у цій справі – колишній міліціонер Андрій Грачов, якому, начебто, і доручив журналіст убити депутата, але той звернувся до правоохоронців, подав позов до суду, вимагаючи спростувань неправдивої інформації і відшкодувань моральних збитків. Особливістю цього позову є те, що судове розслідування справи Лутьєва ще триває, а інформація, яка оскаржується, - поширена в Інтернеті.
9 січня 2003 року у відомому Інтернет-виданні „Українська правда” вийшла перша частина статті Лілі Буджурової під назвою ” Володимир Лутьєв - Микола Котляревський: "шпигунський" роман”. Кримська журналістка писала, цитую: „Тепер виясняється, що він (Андрій Грачов) був звільнений з УБОЗу в червні 2002 року після страшного злочину в офісі фірми "Пірс" в Симферополі, коли серед білого дня тут були розстріляні 4 особи. Одним із вбивць виявився якийсь Манько – товариш Грачова. Їхня дружба була настільки тісною, що увечері перед серійним вбивством Манько розпивав з Грачовим спиртні напої, а також і після здійснення злочину”, кінець цитати. Журналістка також написала, що у „чистоту замислів Грачова” керівництво кримської міліції тоді не повірило і він був звільнений з органів за компрометуючими обставинами.
Крім того, Ліля Буджурова у подальших частинах свого матеріалу подала інтерв’ю з Володимиром Лутьєвим про те, як позивач підбурював його до вбивства депутата. Колишній міліціонер образився на журналістку і в березні 2003 року подав до суду, вимагаючи компенсації у 500 тисяч гривень.
Залізничний суд Симферополя відхилив позов пана Грачова, але той оскаржив це рішення в Апеляційному суді автономії і зобов’язав місцевий суд розглянути скаргу екс-правоохоронця по суті.
У перший день слухання справи засідання не відбулося. Позивач прибув до суду, але, побачивши велику кількість телекамер і журналістів, швидко зник, тож із ним поспілкуватися не вдалося.
Ситуацію коментує Ліля Буджурова: (переклад)„Я думаю, що на журналістів можна тиснути різними методами. Одного, наприклад, звинуватити у тому, що він, начебто, є замовником убивства, а іншого – притягувати до суду, тому що він про це написав. Одна і та ж система. Але мені ще пощастило у порівнянні з Лутьєвим, оскільки я можу відповісти документально за начебто наклеп. А от бідному Лутьєву доведеться захищатися як людині, яка не замовляла убивство Миколи Котляревського”, - заявила відома кримська журналістка Ліля Буджурова.
Вона переконана, що цей позов тісно зв’язаний зі справою журналіста Лутьєва. Останню під свій контроль взяла Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Ніна Карпачова. Але й півмільйонний позов до кримської журналістки, очевидно, теж не залишиться без уваги громадськості. Наступне судове засідання призначене на 1 березня.
Надія Шерстюк
Півтора року знадобилось Генеральній прокуратурі України, щоб завершити досудове розслідування трагедії, яка сталась 27 липня 2002 року на Скнилівському аеродромі у Львові. Нагадаємо, що внаслідок падіння винищувача СУ- 27 під час авіа-шоу загинули 76 осіб, чимало людей залишились інвалідами на усе життя. Чому трапилась ця трагедія, хто винен у ній і наскільки об’єтивно слідчі прокуратури розслідували кримінальну справу – про це наша львівська кореспондентка Галина Терещук.
Галина Терещук
151 том, кожен з яких понад 250 сторінок, усе це кримінальна справа з розслідування Скнилівської трагедії. За її висновками і пілот не справився з завданням, і літак був неготовий до польотів, і команди віддавались неправильні, усього фігурують 10 звинувачених.
Жоден працівник прокуратури, хто починав з’ясовувати причини цієї катастрофи, їх так не завершив. Слідчий полковник Дирба звільнився з військової прокуратури за власним бажанням. За припущенням Сергія Казимира, захисника генерал-лейтенанта, командувача 14 авіаційного корпусу Сергія Онищенка, пан Дирба зрозумів, що правду у цій справі не можна буде озвучити.
Сергій Казимир
Дуже ретельно, кілька десятків томів. Люди, які були в наряді, військовослужбовці чистили картоплю, вони були допитані. Фахівці, які коментують, що предмет штучного походження під літаком, безпосередньо перед падінням літака, вони залишились поза увагою слідчого. Хіба можна вести мову про те, що це слідство компетентне і таке, яке може привести до справедливого судового рішення.
Галина Терещук
Те, що слідство проводилось упереджено і некомпетентно зазначив і адвокат Віталій Домашовець, захисник виконувача обов’язки керівника польотів Юрія Яцюка, який згідно висновків слідчої групи не є обвинуваченим у цій справі. Віталій Домашовець каже, що у цих результатах йдеться, що перед виконанням фігури вищого пілотажу СУ-27 віддалився від глядачів за два кілометри від місця події.
Віталій Домашовець
Тобто, що він виконував це десь аж там над зимною водою цей пілотаж. Навіщо, це питається? А для того, щоб показати, от пан Юрій Яцюк, як керівник в пілотажній зоні, бачучи, що літак вийшов за межі пілотажної зони, не вжив ніяких заходів і нічого не зробив.
Галина Терещук
Зараз і обвинувачені, і їхні захисники, і потерпілі мають ознайомитися із висновками слідчої комісії і справу буде передано на розгляд у суд. Якщо це буде справді суд, який не перетворять у судилище, адвокати вимагатимуть проводити засідання лише у Львові, де мешкають усі потерпілі.
Втім нині мало хто із постраждалих вірить у справедливість українського судочинства і уже втратили будь- яку надію дізнатися правду, а що все ж таки спричинило падіння літака, який забрав життя 76 осіб.
Надія Шерстюк
Реформування, яке проголосив міністр оборони України, потребують і військові суди. Оскільки часто, замість захищати істину, суди захищають честь мундиру. У цьому переконаний суддя Дніпропетровського гарнізону майор Андрій Куликов. Детальніше про це піде у матеріалі Богдани Костюк.
Богдана Костюк
Суддя Дніпропетровського гарнізону Андрій Куликов оскаржує у Вищій раді юстиції рішення своїх колег. За словами майора Куликова, йому було запропоновано перевестися до Львова, щоб “звільнити місце” більш підходящому судді.
Андрій Куликов
Вони хотіли позбавитися судді, який має свою неупереджену точку зору, незалежну від керівництва суду Дніпропетровського гарнізону. Мені запропонували перевестись на посаду судді апеляційного суду у Львів.
Богдана Костюк
А хто це “вони”?
Андрій Куликов
Це Василь Коваленко і Голова апеляійного суду Південнного регіону генерал-майор Іртегов. За мою позицію в тому, що я не бажаю розглядати справи так, як мені вказує Коваленко. Я маю свою незалежну точку зору щодо розгляду справ.
За те, що я не погодився переводитися в інший суд зі сторони вказаних посадових осіб почалася цілеспрямована акція по перешкоджпанню мені по виконанню своїх обов’язків.
Богдана Костюк
Андрій Куликов отримав негативні службові характеристики, і вирішив боронити свою “професійну гідність”, звертаючись до вищих судових інстанцій, включно з Вищою радою юстиції. Але, за його словами, справедливості не знайшов.
Голова Дніпропетровського гарнізонного суду Василь Коваленко – опонент Андрія Куликова - вважає, що характеристики, які отримав майор Куликов, відповідають стану справ, і, крім того.
Василь Коваленко
Вища Рада діє згідно закону. Там дуже серйозні компетентні люди, розумієте. Якщо б там були підстави для того, щоб задовольнити, то задовольнили б.
Богдана Костюк
Військовий правник Микола Селюк, коментуючи справу Андрія Куликова, назвав її “неординарною”.
Микола Селюк
Лише на пропозицію його на переведення до військового апеляційного суду Західного регіону він відмовився, то тільки через півроку, як його ВР обрала суддею безстроково, змінилася на 180% його службова характеристика, була перекреслена повністю уся та позитивна характеристика на підставі якої ВР призначила його суддею безстроково.
Богдана Костюк
Стверджує Микола Селюк.
Надія Шерстюк
І на завершення передачі – про захист прав інтелектуальної власності. В Басманному суді Москви продовжується розгляд справи за позовом лідера популярного українського гурту “ВВ” Олега Скрипки проти закритого акціонерного товариства “С.Б.А. Продакшн”. Це продюсерська фірма, яка входить у структуру найбільшої російської компанії звукозапису “Ґала-рекордз”. Олег Скрипка намагається відсудити своє право на три альбоми “ВВ”. На думку представників позивача, “Ґала-рекордз” намагається затягувати цю судову справу. Наступне слухання призначене на 18 лютого. Пісня, яку ви зараз чуєте, сьогодні не є інтелектуальною власністю “ВВ”. Тему досліджував мій київський колега Тарас Марусик.
Звучить пісня гурту “ВВ”
Тарас Марусик
Передісторія цієї безпрецедентної справи така. Лідер гурту “ВВ” Олег Скрипка в лютому 1997 року уклав договір із ЗАТ “С.Б.А. Продакшн” на передання прав на свої твори. Відповідно до цього договору, музикант зобов’язався у складі гурту “ВВ” створити і записати кілька альбомів, а “Ґала-рекордз” в особі згаданої продюсерської фірми одержувала права на альбоми і мала виплатити гонорари. Мова йде про три успішні альбоми гурту “Музіка”, “Любов” і “Країна мрій”.
Говорить московський адвокат Олега Скрипки з адвокатського бюро “Сікайло, Матвєєв, Ґаббасов і партнери” Наталя Щербакова.
Наталя Щербакова (переклад)
“З того часу, з лютого 97 року, плідно, багато і сумлінно Скрипка і “Воплі Відоплясова” працювали, свої зобов’язання, відповідно, виконали, а грошей як не було, так і немає. Компанія просто грубо відмовляється оплачувати гонорари”.
Тарас Марусик
Відповідно до укладеної угоди, компанія повинна була виплачувати музикантові гонорари в розмірі 20% від гуртової ціни кожного компакту та авдіокасети. В своєму позові, поданому в березні минулого року, Олег Скрипка просить через суд розірвати угоду і виплатити йому 87 тисяч американських доларів у зв’язку з порушеннями контракту. Мова йде про те, що закрите акціонерне товариство “С.Б.А. Продакшн” начеб то без дозволу музиканта передала права на його музичні твори третім особам, які тиражували три згадані альбоми на території України, Росії і Білорусі.
Зі свого боку, ЗАТ “С.Б.А. Продакшн” цього не визнає. За словами юриста цієї продюсерської фірми Юлії Корнілової, яку цитує агентство “Інтерфакс-Україна”, “всі умови договору, обумовлені сторонами, були виконані” (к. ц.). Юлія Корнілова стверджує, що досі не компенсовані витрати на виробництво і реалізацію альбомів, а, згідно з угодою, винагорода авторові може бути виплачена лише після покриття витрат.
І знову - адвокат Олега Скрипки Наталя Щербакова.
Наталя Щербакова
(переклад)“Але при цьому документи, які підтверджують витрати, взагалі не подають. Тобто, це тільки слова – мовляв, ми не покрили витрат. Відповідач у процесі робить усе від нього залежне, щоб затягнути процес – то просто не з’являється під приводом того, що його не повідомили, то, прийшовши, заявляє, що в нього документів немає, але він, можливо, пошукає, то каже, що ці документи дуже довго шукати. Чи не правда, смішно? Можна собі уявити, що в бухгалтерії юридичної особи довго шукати документи”.
Тарас Марусик
Московський адвокат Олега Скрипки з адвокатського бюро “Сікайло, Матвєєв, Ґаббасов і партнери” Наталя Щербакова сказала, що, за російськими законами, подібні справи повинні розглядатися впродовж одного місяця, але на практиці в цей термін ніхто не вкладається. Тому, коли суд виходить за рамки місяця, це нормально, але не зовсім нормально, коли розгляд триває вже майже рік.
Надія Шерстюк
Шановні слухачі, 17 лютого ви вже не можете слухати радіо “Свобода” на FM-діапазоні. Телерадіоорганізація “Довіра” вилучила передачі українську службу радіо “Свобода” з мережі радіо “Довіра”. Відтепер ми виходитемо на коротких хвилях. Список цих хвиль ви зможете дізнатися на інтернет-сторінці radiosvoboda.org. Програму “Права людини: українська реальність” завершено. Її уклала і провела Надія Шерстюк. Мені допомагала Наталя Антоненко. Говорить радіо “Свобода”.
Надія Шерстюк
На хвилях української служби радіо Свобода Ви слухаєте передачу “Права людини: українська реальність”. Перед мікрофоном у київській студії Надія Шерстюк. За режисерським пультом Наталія Антоненко. Ми вітаємо Вас, шановні слухачі.
Сьогодні у програмі:
- У Сімферополі розпочався судовий процес проти кримської журналістки Лілії Буджурової.
- Скнилівська трагедія: через 1.5 року справа передається до суду.
- З життя військових судів і суддів.
- Порушення прав інтелектуальної власності: лідер гурту “ВВ” Олег Скрипка проти компанії звукозапису “Гала-рекордз”.
У Сімферополі розпочався судовий процес за позовом колишнього співробітника Управління з боротьби з організованою злочинністю Андрія Грачова проти відомої кримської журналістки Лілії Буджурової. Екс-міліціонер проходить свідком у відомій справі євпаторійського журналіста і видавця Володимира Лутьєва, якого підозрюють у замовленні вбивства кримського депутата Миколи Котляревського. Радіо “Свобода” неодноразово розповідало про цю справу. Андрій Грачов стверджує, що журналістка звела на нього наклеп. За це пан Грачов вимагає від неї пів мільйона гривень компенсації. З подробицями - Володимир Притула.
Володимир Притула
Справа за звинуваченням євпаторійського журналіста і видавця Володимира Лутьєва у замовленні вбивства кримського депутата Миколи Котляревського, про яку ми неодноразово розповідали, отримала новий поворот. Один з ключових свідків у цій справі – колишній міліціонер Андрій Грачов, якому, начебто, і доручив журналіст убити депутата, але той звернувся до правоохоронців, подав позов до суду, вимагаючи спростувань неправдивої інформації і відшкодувань моральних збитків. Особливістю цього позову є те, що судове розслідування справи Лутьєва ще триває, а інформація, яка оскаржується, - поширена в Інтернеті.
9 січня 2003 року у відомому Інтернет-виданні „Українська правда” вийшла перша частина статті Лілі Буджурової під назвою ” Володимир Лутьєв - Микола Котляревський: "шпигунський" роман”. Кримська журналістка писала, цитую: „Тепер виясняється, що він (Андрій Грачов) був звільнений з УБОЗу в червні 2002 року після страшного злочину в офісі фірми "Пірс" в Симферополі, коли серед білого дня тут були розстріляні 4 особи. Одним із вбивць виявився якийсь Манько – товариш Грачова. Їхня дружба була настільки тісною, що увечері перед серійним вбивством Манько розпивав з Грачовим спиртні напої, а також і після здійснення злочину”, кінець цитати. Журналістка також написала, що у „чистоту замислів Грачова” керівництво кримської міліції тоді не повірило і він був звільнений з органів за компрометуючими обставинами.
Крім того, Ліля Буджурова у подальших частинах свого матеріалу подала інтерв’ю з Володимиром Лутьєвим про те, як позивач підбурював його до вбивства депутата. Колишній міліціонер образився на журналістку і в березні 2003 року подав до суду, вимагаючи компенсації у 500 тисяч гривень.
Залізничний суд Симферополя відхилив позов пана Грачова, але той оскаржив це рішення в Апеляційному суді автономії і зобов’язав місцевий суд розглянути скаргу екс-правоохоронця по суті.
У перший день слухання справи засідання не відбулося. Позивач прибув до суду, але, побачивши велику кількість телекамер і журналістів, швидко зник, тож із ним поспілкуватися не вдалося.
Ситуацію коментує Ліля Буджурова: (переклад)„Я думаю, що на журналістів можна тиснути різними методами. Одного, наприклад, звинуватити у тому, що він, начебто, є замовником убивства, а іншого – притягувати до суду, тому що він про це написав. Одна і та ж система. Але мені ще пощастило у порівнянні з Лутьєвим, оскільки я можу відповісти документально за начебто наклеп. А от бідному Лутьєву доведеться захищатися як людині, яка не замовляла убивство Миколи Котляревського”, - заявила відома кримська журналістка Ліля Буджурова.
Вона переконана, що цей позов тісно зв’язаний зі справою журналіста Лутьєва. Останню під свій контроль взяла Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Ніна Карпачова. Але й півмільйонний позов до кримської журналістки, очевидно, теж не залишиться без уваги громадськості. Наступне судове засідання призначене на 1 березня.
Надія Шерстюк
Півтора року знадобилось Генеральній прокуратурі України, щоб завершити досудове розслідування трагедії, яка сталась 27 липня 2002 року на Скнилівському аеродромі у Львові. Нагадаємо, що внаслідок падіння винищувача СУ- 27 під час авіа-шоу загинули 76 осіб, чимало людей залишились інвалідами на усе життя. Чому трапилась ця трагедія, хто винен у ній і наскільки об’єтивно слідчі прокуратури розслідували кримінальну справу – про це наша львівська кореспондентка Галина Терещук.
Галина Терещук
151 том, кожен з яких понад 250 сторінок, усе це кримінальна справа з розслідування Скнилівської трагедії. За її висновками і пілот не справився з завданням, і літак був неготовий до польотів, і команди віддавались неправильні, усього фігурують 10 звинувачених.
Жоден працівник прокуратури, хто починав з’ясовувати причини цієї катастрофи, їх так не завершив. Слідчий полковник Дирба звільнився з військової прокуратури за власним бажанням. За припущенням Сергія Казимира, захисника генерал-лейтенанта, командувача 14 авіаційного корпусу Сергія Онищенка, пан Дирба зрозумів, що правду у цій справі не можна буде озвучити.
Сергій Казимир
Дуже ретельно, кілька десятків томів. Люди, які були в наряді, військовослужбовці чистили картоплю, вони були допитані. Фахівці, які коментують, що предмет штучного походження під літаком, безпосередньо перед падінням літака, вони залишились поза увагою слідчого. Хіба можна вести мову про те, що це слідство компетентне і таке, яке може привести до справедливого судового рішення.
Галина Терещук
Те, що слідство проводилось упереджено і некомпетентно зазначив і адвокат Віталій Домашовець, захисник виконувача обов’язки керівника польотів Юрія Яцюка, який згідно висновків слідчої групи не є обвинуваченим у цій справі. Віталій Домашовець каже, що у цих результатах йдеться, що перед виконанням фігури вищого пілотажу СУ-27 віддалився від глядачів за два кілометри від місця події.
Віталій Домашовець
Тобто, що він виконував це десь аж там над зимною водою цей пілотаж. Навіщо, це питається? А для того, щоб показати, от пан Юрій Яцюк, як керівник в пілотажній зоні, бачучи, що літак вийшов за межі пілотажної зони, не вжив ніяких заходів і нічого не зробив.
Галина Терещук
Зараз і обвинувачені, і їхні захисники, і потерпілі мають ознайомитися із висновками слідчої комісії і справу буде передано на розгляд у суд. Якщо це буде справді суд, який не перетворять у судилище, адвокати вимагатимуть проводити засідання лише у Львові, де мешкають усі потерпілі.
Втім нині мало хто із постраждалих вірить у справедливість українського судочинства і уже втратили будь- яку надію дізнатися правду, а що все ж таки спричинило падіння літака, який забрав життя 76 осіб.
Надія Шерстюк
Реформування, яке проголосив міністр оборони України, потребують і військові суди. Оскільки часто, замість захищати істину, суди захищають честь мундиру. У цьому переконаний суддя Дніпропетровського гарнізону майор Андрій Куликов. Детальніше про це піде у матеріалі Богдани Костюк.
Богдана Костюк
Суддя Дніпропетровського гарнізону Андрій Куликов оскаржує у Вищій раді юстиції рішення своїх колег. За словами майора Куликова, йому було запропоновано перевестися до Львова, щоб “звільнити місце” більш підходящому судді.
Андрій Куликов
Вони хотіли позбавитися судді, який має свою неупереджену точку зору, незалежну від керівництва суду Дніпропетровського гарнізону. Мені запропонували перевестись на посаду судді апеляційного суду у Львів.
Богдана Костюк
А хто це “вони”?
Андрій Куликов
Це Василь Коваленко і Голова апеляійного суду Південнного регіону генерал-майор Іртегов. За мою позицію в тому, що я не бажаю розглядати справи так, як мені вказує Коваленко. Я маю свою незалежну точку зору щодо розгляду справ.
За те, що я не погодився переводитися в інший суд зі сторони вказаних посадових осіб почалася цілеспрямована акція по перешкоджпанню мені по виконанню своїх обов’язків.
Богдана Костюк
Андрій Куликов отримав негативні службові характеристики, і вирішив боронити свою “професійну гідність”, звертаючись до вищих судових інстанцій, включно з Вищою радою юстиції. Але, за його словами, справедливості не знайшов.
Голова Дніпропетровського гарнізонного суду Василь Коваленко – опонент Андрія Куликова - вважає, що характеристики, які отримав майор Куликов, відповідають стану справ, і, крім того.
Василь Коваленко
Вища Рада діє згідно закону. Там дуже серйозні компетентні люди, розумієте. Якщо б там були підстави для того, щоб задовольнити, то задовольнили б.
Богдана Костюк
Військовий правник Микола Селюк, коментуючи справу Андрія Куликова, назвав її “неординарною”.
Микола Селюк
Лише на пропозицію його на переведення до військового апеляційного суду Західного регіону він відмовився, то тільки через півроку, як його ВР обрала суддею безстроково, змінилася на 180% його службова характеристика, була перекреслена повністю уся та позитивна характеристика на підставі якої ВР призначила його суддею безстроково.
Богдана Костюк
Стверджує Микола Селюк.
Надія Шерстюк
І на завершення передачі – про захист прав інтелектуальної власності. В Басманному суді Москви продовжується розгляд справи за позовом лідера популярного українського гурту “ВВ” Олега Скрипки проти закритого акціонерного товариства “С.Б.А. Продакшн”. Це продюсерська фірма, яка входить у структуру найбільшої російської компанії звукозапису “Ґала-рекордз”. Олег Скрипка намагається відсудити своє право на три альбоми “ВВ”. На думку представників позивача, “Ґала-рекордз” намагається затягувати цю судову справу. Наступне слухання призначене на 18 лютого. Пісня, яку ви зараз чуєте, сьогодні не є інтелектуальною власністю “ВВ”. Тему досліджував мій київський колега Тарас Марусик.
Звучить пісня гурту “ВВ”
Тарас Марусик
Передісторія цієї безпрецедентної справи така. Лідер гурту “ВВ” Олег Скрипка в лютому 1997 року уклав договір із ЗАТ “С.Б.А. Продакшн” на передання прав на свої твори. Відповідно до цього договору, музикант зобов’язався у складі гурту “ВВ” створити і записати кілька альбомів, а “Ґала-рекордз” в особі згаданої продюсерської фірми одержувала права на альбоми і мала виплатити гонорари. Мова йде про три успішні альбоми гурту “Музіка”, “Любов” і “Країна мрій”.
Говорить московський адвокат Олега Скрипки з адвокатського бюро “Сікайло, Матвєєв, Ґаббасов і партнери” Наталя Щербакова.
Наталя Щербакова (переклад)
“З того часу, з лютого 97 року, плідно, багато і сумлінно Скрипка і “Воплі Відоплясова” працювали, свої зобов’язання, відповідно, виконали, а грошей як не було, так і немає. Компанія просто грубо відмовляється оплачувати гонорари”.
Тарас Марусик
Відповідно до укладеної угоди, компанія повинна була виплачувати музикантові гонорари в розмірі 20% від гуртової ціни кожного компакту та авдіокасети. В своєму позові, поданому в березні минулого року, Олег Скрипка просить через суд розірвати угоду і виплатити йому 87 тисяч американських доларів у зв’язку з порушеннями контракту. Мова йде про те, що закрите акціонерне товариство “С.Б.А. Продакшн” начеб то без дозволу музиканта передала права на його музичні твори третім особам, які тиражували три згадані альбоми на території України, Росії і Білорусі.
Зі свого боку, ЗАТ “С.Б.А. Продакшн” цього не визнає. За словами юриста цієї продюсерської фірми Юлії Корнілової, яку цитує агентство “Інтерфакс-Україна”, “всі умови договору, обумовлені сторонами, були виконані” (к. ц.). Юлія Корнілова стверджує, що досі не компенсовані витрати на виробництво і реалізацію альбомів, а, згідно з угодою, винагорода авторові може бути виплачена лише після покриття витрат.
І знову - адвокат Олега Скрипки Наталя Щербакова.
Наталя Щербакова
(переклад)“Але при цьому документи, які підтверджують витрати, взагалі не подають. Тобто, це тільки слова – мовляв, ми не покрили витрат. Відповідач у процесі робить усе від нього залежне, щоб затягнути процес – то просто не з’являється під приводом того, що його не повідомили, то, прийшовши, заявляє, що в нього документів немає, але він, можливо, пошукає, то каже, що ці документи дуже довго шукати. Чи не правда, смішно? Можна собі уявити, що в бухгалтерії юридичної особи довго шукати документи”.
Тарас Марусик
Московський адвокат Олега Скрипки з адвокатського бюро “Сікайло, Матвєєв, Ґаббасов і партнери” Наталя Щербакова сказала, що, за російськими законами, подібні справи повинні розглядатися впродовж одного місяця, але на практиці в цей термін ніхто не вкладається. Тому, коли суд виходить за рамки місяця, це нормально, але не зовсім нормально, коли розгляд триває вже майже рік.
Надія Шерстюк
Шановні слухачі, 17 лютого ви вже не можете слухати радіо “Свобода” на FM-діапазоні. Телерадіоорганізація “Довіра” вилучила передачі українську службу радіо “Свобода” з мережі радіо “Довіра”. Відтепер ми виходитемо на коротких хвилях. Список цих хвиль ви зможете дізнатися на інтернет-сторінці radiosvoboda.org. Програму “Права людини: українська реальність” завершено. Її уклала і провела Надія Шерстюк. Мені допомагала Наталя Антоненко. Говорить радіо “Свобода”.
