Наркоманія в Україні. І дотичні проблеми.

Київ, 16 червня 2005 - Всесвітня організація охорони здоров’я та український уряд б’ють на сполох: в Україні лише на обліку перебуває понад вісімдесят п’ять тисяч наркозалежних осіб. Ця цифра дозволяє міністрові охорони здоров’я Миколі Поліщуку припустити, що реальна кількість наркоманів як мінімум удесятеро більша. І, якщо до середини 1990-х років до 95% споживачів наркотиків проживала у містах – в останнє десятиріччя значно збільшилася кількість сільських мешканців, котрі вживають наркотики. Абсолютна більшість наркоманів – це молоді чоловіки віком до 30 років.

Міністр Поліщук на парламентських слуханнях навів і таку статистику: за оцінками Українського науково-дослідного інституту неврології та психіатрії, понад 200 тисяч громадян України вже хворіють і мають стійку залежність від опіатів та хімічних наркотичних речовин. Що діється в Україні і чи реально зупинити або принаймні загальмувати поширення наркоманії у державі?

Багато країн світу пережили період, про який співає відомий український гурт VASYA CLUB:

“Кажуть – колись у світі жили Волохаті такі піпли. Курили план, їли дурман, Все ковтали і все пили”...

В Україні ж нині назви “план”, “ганджа”, “екстазі”, “колеса” добре відомі молодим людям ( і не лише тим, хто вживає наркотики) і працівникам медичних закладів, центрів соціальної та психологічної реабілітації, співробітникам міліції. Що спричинило справжню “хвилю наркоманії”, розповідає фахівець з проблем наркозалежних людей Ірина Горушек:

“По-перше, це економічна ситуація, яка на сьогоднішній день ще не стабілізована. Наприклад, Донецька область, Дніпропетровська область, також це стосується Одеської і Миколаївської областей. Одеська і Миколаївська область - це портові міста, де іде наркотрафік. Донецька, Дніпропетровська та інші східні області - там спад економічний був у свій час і тому там теж спостерігався ріст наркоманії.

Друге – це психологічні проблеми сімей і молодих людей, які не можуть реалізувати себе у нашому суспільстві. Багато з них не мають можливості вчитись у вузах – вони не мають на це грошей. І шукають свою “реалізацію” у наркотиках.

Ще одна з причин – діти дивляться на своїх кумирів, дуже часто ці кумири є споживачами наркотиків, і це стає модним для дітей. А якщо це “золота молодь” або ,як ми кажемо, з “благополучних сімей”, то це не означає, що у дитини немає яких-небудь психологічних проблем. Одна з таких проблем, з точки зору медиків, психологів, – це недостатня любов до них у сім’ях. І це теж є причиною, тому що багато таких дітей шукають компенсації у наркотиках”.

Існує ще одна сумна статистика, пов’язана з розповсюдженням наркотиків: дві третини українських наркоманів ВІЛ-інфіковані. Про це розповідає експерт Всеукраїнської мережі людей, які живуть з ВІЛ – СНІД-ом Артур Овселян:

“Абсинентний синдром штовхає людей на нерозважливі вчинки. Наприклад, якщо ти наркоман, то не маєш можливості скористатися чистим шприцом. Доки ти ідеш з чистим шприцом до місця, де можна придбати наркотичну речовину, можуть виникнути ускладнення. Гроші можуть “умикнути” або міліцейський патруль тебе може “пов’язати”. Переслідування і репресії не дозволяють людям споживати речовини без того, щоб не інфікувати людей, які разом з тобою вживають наркотики. Ось питання: чи можна отримати ВІЛ-інфекцію, якщо заповнюєш брудний шприц з чистою голкою речовиною із загальної колби? Ніби як чисту голку пронести легше. Але статистика свідчить, що ризик отримати ВІЛ-інфекцію, користуючись чистою голкою, але брудним шприцом і загальною колбою, дуже великий. Тобто, немає можливостей для максимально ефективного обміну шприців у тих районах, де нині продають речовини”.

У підсумку, стверджує Артур, фактично кожний ін’єкційний наркоман є реальним або потенційним носієм ВІЛ-інфекції або СНІД-у. І якщо українська влада хоче зупинити розповсюдження ВІЛ-епідемії, починати треба з пропаганди здорового способу життя і соціальної реабілітації наркозалежних осіб.

Після розмови з Іриною Горушек та Артуром Овселяном я пройшлася київським Майданом Незалежності і підземним переходом, відомим під назвою “труба”. Там сиділо чимало молодих людей з пивом, гітарами, сигаретами... І на моє запитання “Як подолати наркоманію”, відповіді були різні:

“Прежде всего – вера в себя, я считаю. И сила воли должна быть обязательно. И желание – самое главное!”

“Щоб зупинити наркоманію в Україні – створити більше можливостей для розвитку спорту, для самореалізації молоді. В основному молодь у нас дуже вражена цією заразою. Тому я вважаю, що треба соціальні програми держави запроваджувати”.

Тим часом, пропозиції молоді залишаються лише побажаннями, держава констатує факти збільшення кількості наркозалежних громадян, а відповідно поширюється епідемія ВІЛ-СНІД-у в Україні. І Міністерство охорони здоров’я передбачає геометричну прогресію цього зростання у найближчий час.