- Якщо говорити про незалежність України, то, напевно, це було з дитинства, коли читав романи про нашу історію. Складно сказати, чи це було в 4 чи 5 років. Напевне, десь в перетині 4-6 років, коли кожного літа перебував на Слобожанщині - в місці, де народився видатний Іван Дмитрович Сірко, до роду якого, належить, напевне, і мій рід. Ми звідти ведемо розрахунок свого часу.
Як виборювали свою свободу і незалежність люди 300-350 років тому, якісь паралелі проводились. Напевне, спочатку на підсвідомості, а потім уже і свідомо.
Чогось не розумів в інституті, чогось не дорозумів у школі. Щось після вузу. І в більш свідомому житті, напевне, вже не можеш опанувати всіх тих речей, які все ж таки вбирає фантастичне, ємне слово “незалежність”.
Але зміст почав набувати політичного контексту десь з 1986-87 років, коли вперше в новітній історії почали реально вголос говорити про саму можливість - і діяти для того, щоб вона відбулася.
Я думаю, що в нас співпала велика кількість історичних чинників. Слава Богу, що вона відбулась не протягом 20-50 років після того, як відійшла пора збанкрутілих керівників минулого Радянського Союзу. Коли оцих 4-5 проривних роки, безумовно, зламали уяви про швидкість оцих змін.
З 1991 року зрозуміло, що поступово все набувало абсолютно нового визначення, нового змісту, нових мотивів для дій. Головне, не як історику констатувати мотиви незалежності, а саме думати, що воно буде означати для наступних поколінь. Незалежність, як це не дивно, своїм змістом не стільки спрямована в минуле, як у майбутнє. Це моє глибоке переконання.
- Сьогодні, якщо говорити про параметри незалежності ( бо ми маємо сьогодні опитування новітнє громадської думки), то щось дуже мало людей вважають це святом, і багато з них кажуть, що Україна ще не є незалежною в повній мірі. Як Ви вважаєте, чи по всіх параметрах це є незалежна держава?
- Давайте будемо думати і визначати відповідний зміст. Якщо говорити про незалежність держави, то це, як на мене, можливість самостійно приймати такі рішення, щоб їх результат відповідав її ключовим національним інтересам.
Це поняття не виключає наявності істотного числа взаємозв’язків та залежностей з іншими суб’єктами міжнародних відносин.
Я думаю, що головним є те, що ці зв’язки враховують інтереси інших держав, беруть їх до уваги, але рішення ухвалюються самостійно і не під тиском. Це надзвичайно важлива конструкція такого розуміння. Я думаю, що в цьому сенсі, безумовно, такої незалежності ми досягли.
Якщо говорити про інші чинники - чи є Україна на перетині багатьох інтересів, векторів, впливів? Безумовно, так. Так історично склалося. Але на що виходить Президент? Президент Ющенко у здійсненні зовнішньополітичної діяльності послідовно виходить: відстоювати національні інтереси нашої держави не означає ігнорувати інтереси інших партнерів. Але він всюди говорить мовою національних інтересів, національних чинників, національних мотивів. Це може довести абсолютно переконливо будь-яка людина, яка колись була або опонентом, або візаві Президента України на цих переговорах.
Тому я думаю, що в цьому плані нам всім потрібно збагнути глибокий і філософський, і політичний, і інший зміст цього слова “незалежність”.
Якщо говорити про відчуття, з яким ми зустрічаємо цей День Незалежності, то я б спробував його охарактеризувати трьома словами: свобода, шанс, відповідальність.
І безумовно, коли замислюєшся над цими трьома словами, то в когось можуть захитатися відповідні оцінки, хтось переконаний, що ці три слова є досконало виконані, хтось вважає, що тільки почали роботу.
Змістом всіх наших випробувань минулого року і намірів цього року є слово “свобода”. Це самостійність, це здатність жити самостійно, це бажання свободи у всіх її вимірах, це можливість реалізувати власні інтереси, і нарешті, це воля і здатність діяти. Адже свобода не передбачає спостережного погляду. Свобода - це надзвичайно активний термін, це термін, який визначає дію, на мій погляд.
Якщо говорити про шанс, то, звичайно, в кожної людини є вибір. Чи якісь виклики на канапці, чи надзвичайно активна власна позиція. Можна констатувати негаразди, а можна збирати навколо себе людей, які починають реалізувати той чи інший проект.
Врешті-решт, знаєте, як у філософському визначенні: дві людини дивляться на ту ж склянку наполовину з водою. Одна людина констатує, що склянка наполовину наповнена, а інша констатує, що наполовину порожня.
На один і той же предмет дві людини дивляться абсолютно різними очима. Хоча дивляться, наголошую, на один і той предмет.
І останнє слово – відповідальність. Відповідальність за кожне слово, за кожну букву в політичних зобов’язаннях, організаційних, інших зобов’язаннях.
Тому я думаю, що в плані “свобода”, “шанс”, “відповідальність” - ми надзвичайно зрушили вперед.
- Ви сказали про вектори. Ми знаємо, що Ви останнім часом займалися російським вектором, зустрічалися з президентом Путіним, кілька разів були в Росії. Як змінилося ставлення лідерів Росії до України за останні півроку?
- Я думаю, що на будь-яких напрямках, в тому числі і на російському, нам потрібно демонструвати конкретність, переконливість своїх пропозицій та наполегливість.
Якщо сидіти і чекати, то нічого не дочекаєшся. Це зрозуміло, що одна п’ята нашого товарообігу йде на східному кордоні, там утворюється. Це величезна кількість товарів, які рухаються туди, в тому напрямку, де ми можемо реалізувати величезну кількість продукції не тільки східних підприємств, які розташовані на сході України, а й в цілому в Україні.
Тому для нас це величезний ринок. Було б абсолютно безглуздо і неправильно забути про цю обставину.
По-друге, ще ніколи на переговорах не було так, що одна країна чогось хоче добитися, а інша може ігнорувати. Зовнішні стосунки тому й мають таке визначення відносин. А відносини – це суб’єктивні позиції двох сторін обов’язково.
Україна має активну зовнішню політику і щодо європейської спільноти, і щодо найбільших країн світу, в тому числі і Росії.
Ми запропонували конкретну програму дій. Вона полягає в конкретних проектах, в конкретних лініях розвитку, які ми ще не опанували.
Це стосуються таких простих ніби речей, як аерокосмічні високі технології, промислові об’єкти, які мають відкриватися чи там, чи там. Є взаємодія, відкриваються спільні проекти, тощо.
Слід займати у будь-якому випадку активну позицію. Я хотів би наголосити слова: проводити, вміти проводити і бачити власні інтереси. Вони у нас є. Я заперечу кожному, хто скаже, що в нас їх там немає. Це зрештою позиція виборчої кампанії В.А.Ющенка, який абсолютно чітко висловлювався з цього приводу напередодні свого обрання. Він цю позицію не змінив і сьогодні: вміти сформулювати і відстоювати свої інтереси.
У нас є транспортні коридори, у нас є складні, непрості залежності енергетичні. Тут треба думати, треба пропонувати свої моделі, розв’язувати вузлики. Ми живемо у час, який спонукає розв’язувати вузлики. Не можна весь час відкладати чи, навпаки, зав’язувати наступним поколінням ці вузлики. Комусь потрібно брати і послідовно зменшувати кількість цих складнощів.
Не можна констатувати, що все просто, як і у всіх інших міжнародних відносинах. Сьогоднішній світ змагається за свої інтереси, кожна держава відстоює свою прагматику, свій спосіб мислення, свої робочі місця, а тому не дивно, що всі займають достатньо жорстку позицію.
Один із висновків останнього періоду наших відносин - це активність, яка передбачає професіоналізм, системність, наполегливість, чіткість, ґрунтовні знання. Системність передбачає можливість говорити про дуже велике коло питань, формулювати ці інтереси, які не можуть бути розписані тільки однією лінійною схемою. Тому, я думаю, що ці стосунки вимагатимуть ще дуже багато роботи.
- Ще одне питання - роль Державного секретаря у зміцнені незалежності України.
- Я думаю, що вона є надзвичайно важливою. Це та річ, з якою має починатися кожен день кожного державного службовця, а не тільки Державного секретаря.
Я думаю, що незалежність – мається на увазі здатність жити самостійно, наголошувати власні інтереси, але це вимагає і дій. Саме так розуміти - як свободу вибору, як відповідальність, як шанс. Я думаю, що всі ми маємо дуже серйозно попрацювати на той чинник.
Нам треба довести, що це не тільки наш шанс, а це наші і глибокі переконання, і що саме це покоління, якому пощастило, просто пощастило - такого шансу не отримувало багато десятків поколінь українців - нам пощастило довести, що це не просто шанс.
А ми довели, що наша незалежність, наш шанс перетворилися в заможність нашої родини, велику перспективу нашої країни і у щасливе майбутнє наших громадян.
Оце відчуття для мене: незалежність – майбутнє . Вони йдуть поруч.
- Пане Зінченко, я Вам дякую за інтерв’ю. Зі святом Вас! Успіхів на цій ниві!
Всім всього найкращого - всім радіослухачам радіо “Свобода”. Зрештою, всім, для кого незалежність – це не байдужі якісь вислови, для кого незалежність має надзвичайно глибокий зміст. Над цими словами варто замислюватися нам частіше.
- Пане Зінченко, а “Свобода” ще потрібна в Україні?
- Я думаю, що і у вузькому, і в іншому змісті безумовно потрібна.
Я вам бажаю, щоб ми і розширили можливості аудиторії, і спробували все ж таки, щоб “Свободу” чули всюди, і щоб вона була головним змістом нашої діяльності. Тому я вам щиро бажаю успіхів.
Якщо будуть такі звернення, то буду допомагати, щоб це було саме так.
