Часів Яр війська РФ намагатимуться захопити до 9 травня цього року, заявив 14 квітня під час поїздки на одну з ділянок фронту головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський. За його словами, Росія зосереджує сили для прориву на захід від Бахмута (де розташований Часів Яр), аби вийти до каналу Сіверський Донець – Донбас і захопити місто. Про концентрацію сил та засобів агресора саме на цій ділянці фронту свідчать і зведення Генштабу ЗСУ.
Аналітики проєкту DeepState кілька разів писали про просування військ РФ у Часовому Яру, східніше міста та у Богданівці на північний схід від нього. У ніч проти 15 квітня DeepState повідомили про нове просування агресора східніше Часового Яру – судячи з карти проєкту, бої де-факто йдуть уже в межах міста. Що російські солдати дійшли до крайніх будинків у східній частини, вказував у своєму звіті 14 квітня американський Інститут вивчення війни (ISW). У ЗСУ офіційно ці дані не коментували.
Як українські військові тримають оборону Часового Яру – у репортажі телеканалу «Настоящее время» (створеного Радіо Свобода за участі «Голосу Америки»).
«Вони роблять атаки «банзай»
«Росіяни до Часового Яру забігали, але ми їх вдало вибили» – так український військовий Микола Зінько відповідає на запитання, чи є військові армії агресора у місті (репортаж вийшов 16 квітня – ред.).
Микола – один із тих, хто зараз воює у Часовому Яру. У мирному довоєнному житті він був мером міста Рава-Руська у Львівській області на кордоні з Польщею.
Намагаються вони дорватися до нашого переднього краю, щоб заскочити в окопМикола Зінько, військовослужбовець ЗСУ
Коли почалася війна, Зінько пішов служити – і тепер на іншому кордоні України, східному. Він – боєць 5-ї окремої штурмової бригади. На тлі майже панічних новин про місто Микола, який щойно повернувся з бойового завдання, має дуже спокійний вигляд.
«Класичні штурми у них (військових РФ) зараз – це БМП, МТЛБ, яка їде, гусенична, з десантом усередині або на броні, – розповідає Микола про спроби армії Росії штурмувати місто. – І намагаються вони дорватися до нашого переднього краю, щоб заскочити в окоп».
Українські військові наголошують, що добігти до будинків – не означає їх контролювати.
«Вони роблять атаки «банзай». Заїжджають туди на техніці, наприклад, на шести БТР. Два з них повертаються, чотири ми спалюємо, а піхоту, що залишилася, добиваємо, – погоджується з Зіньком Юрій Юрдига, солдат 5-ї окремої штурмової бригади. – Вони не можуть закріпитися».
Дивіться також: ЗСУ витіснили армію РФ з Часового Яру і роблять припаси для нових боїв (відео)
«І це навіть не будинки, а такі присадибні будиночки. Десь туди затягнулася невелика група, але їх вибили, там не було якогось великого підрозділу чи техніки, які б туди заїхали», – зазначає Микола Зінько.
«Це не дуже приємно. Але не становить такої небезпеки, як у разі, якби вони перейшли за канал [Сіверський Донець], це природна перешкода. Як вони не могли на початку перейти річку Сіверський Донець, так само зараз канал стане для них величезним викликом», – описує ситуацію Юрдига.
«Лабораторія смерті» для військових РФ
Часів Яр стратегічно вкрай важливий для української оборони. Передусім, це одна із найвищих точок вільної частини Донецької області.
Зараз місто поділено на кілька частин. У старому місті, яке розташоване в центрі, досі живуть цивільні: їх сотні, і багато хто не може визначитися, евакуйовуватись чи ні.
Читайте також: «Мої батьки, якби побачили це, знову б померли» – ситуація у Часовому Яру біля Бахмуту
За старим містом тече величезний канал Сіверський Донець. За каналом інша частина міста, відносно нова. Її у народі так і називають: «Канал». Цей район найближчий до передової. І саме сюди намагається пробитися російська армія.
Яка доля чекає на Часів Яр, українські оборонці не загадують: кажуть, що їхній горизонт планування на передовій – кілька днів. Військові не приховують, що втомилися, і вимагають більше людей та снарядів.
Часто, щоб витримати темп бойових дій, українським солдатам доводиться експериментувати та створювати зброю та боєприпаси самостійно. Один із тих, хто цим займається, – військовий із позивним «Батон». Він майстер на всі руки та справжній порятунок для своїх побратимів на передовій.
«Це в мене лабораторія смерті», – жартує він, показуючи своє господарство.
Це в мене лабораторія смертівійськовослужбовець ЗСУ «Батон»
«Я був гранатометником. Чому був – я і є. Але я вибрав собі іншу професію, тому що зараз було напружено деякий час з боєприпасами, – розповідає він. – Я виготовляю боєприпаси вагою від 250 грамів, а кілька днів тому виготовив боєприпас вагою 12 кілограмів».
Більшість боєприпасів «Батон» робить за своїми кресленнями: він передає їх волонтерам, а ті виготовляють деталі і віддають військовому для фіналізації. Кожен снаряд має свою назву.
«Це – «шоколадна паличка», – показує «Батон» один із своїх винаходів. – У нас з ВОГами (осколковий боєприпас для гранатометів – ред.) була проблема. Ми зробили такий підривник і тепер випускаємо свої ВОГи. А це – «мікрофон Кобзона» та «товстунчик».
«Зараз усі штурми відбиваються практично. Я не хочу ображати піхоту, піхота – титани наші. Але штурми відбиваються FPV-шками і скиданням снарядів з безпілотників. Це завдає страшної шкоди їм», – говорить він про спроби росіян штурмувати Часів Яр.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
ООН від початку повномасштабного вторгнення РФ підтвердила загибель в Україні 9 701 цивільного, йдеться у звіті за 25 вересня 2023 року. Реальна кількість жертв, вказують аналітики, є набагато більшою.
Усього із 24 лютого 2022 року ООН зафіксувала в Україні 10 582 випадків загибелі цивільних людей, а також щонайменше 19 875 випадків поранення цивільних. Про це заявив верховний комісар ООН із прав людини Фолькер Тюрк 22 лютого 2024 року.
«Ймовірно, що реальна кількість втрат серед цивільних осіб є набагато вищою», – кажуть в місії.
