«Мої батьки, якби побачили це, знову б померли»: ситуація у Часовому Яру біля Бахмуту

Український військовий проходить повз зруйновану будівлю в Часовому Яру, 5 березня 2024 року
Український військовий проходить повз зруйновану будівлю в Часовому Яру, 5 березня 2024 року

Попри небезпеку, з прифронтового міста евакуйовуються одиниці

«Дякую», Росіє, за зіпсоване життя», – написано фарбою на стіні зруйнованого будинку. Часів Яр – невеличке містечко, яке зараз є однією з найгарячіших точок на фронті. За оцінками аналітиків, воно належить до пріоритетних цілей Росії. Часів Яр розташований приблизно за 17 км від Бахмуту, і є «воротами» до Костянтинівки і Слов'янсько-Краматорської агломерації. Після завершення активних боїв за Бахмут навесні 2023 року місто потерпає від обстрілів армії РФ, ситуація ще більше ускладнилась після виходу ЗСУ з Авдіївки. Як виживають у Часовому Ярі нечисленні мешканці, які не виїжджають попри небезпеку – у репортажі телеканалу «Настоящее время» (створеного Радіо Свобода за участі «Голосу Америки»).

_________________________________

Важка артилерія тут не змовкає цілодобово. Російські військові зараз намагаються просуватися у бік Часового Яру і з півночі, штурмуючи село Богданівка, і з півдня, частково захопивши село Іванівське.

«В останні місяці з кожним днем все більше і більше прильотів по місту. Я до цього думав, куди ж ще більше? Але з'ясувалося, що можна ще більше, – розповідає Сергій Чаус, голова міської військової адміністрації Часового Яру. – На даний момент щодня ми втрачаємо один-два будинки, які або згоряють, або просто зруйновані».

Напис на одній з будівель у Часовому Яру, березень 2023 року
Напис на одній з будівель у Часовому Яру, березень 2023 року

Чаус розповідає, що зовсім недавно йому та ще двом десяткам жителів дуже пощастило. Коли вони роздавали людям хліб, поряд упав ударний дрон. Але його боєприпас, до якого було примотано набиту шрапнеллю банку з-під пива, не здетонував.

«У банці була шрапнель, сталеві кульки для того, щоб завдати максимум шкоди живій силі, – розповідає Сергій Чаус. – Але про яку живу силу може йтися? Це ми хліб для цивільних привезли, для наших мешканців, які залишаються у місті».

Читайте також: Росія суне на захід від Авдіївки: чим це загрожує і як її зупинити

Розмова відбувається бід звуки вибухів і біля будівлі, на якій красномовний напис російською «Дякую», Росіє, за зіпсоване життя». За даними Чауса, у Часовому Яру залишаються майже 800 мешканців. Приблизно стільки ж, скільки було наприкінці 2023 року – попри небезпеку, виїжджають одиниці.

Одні з тих, хто не хоче евакуйовуватись – пара похилого віку. Їхня онука звернулась до голови Часовоярської МВА, аби та вмовила дідуся та бабусю виїхати до Ізраїлю, де вона мешкає.

«Скрізь небезпечно. І на війні небезпечно, і тут небезпечно, – з фаталізмом зауважує чоловік у відповідь на вмовляння Чауса. – Якщо судилося лягти раніше, то ляжемо. Війна є війна».

Мер визнає, що таку позицію у місті поділяє більшість людей. Лише дві жінки погодились на евакуацію найближчим часом. Ще двох йому переконати виїхати так і не вдалося.

«У будинок для людей похилого віку я не хочу йти, я ще не в тому віці, – пояснює свою відмову їхати жителька Часового Яру, яка представляється Світланою. – Якщо виїхати, то на тиждень, на 10 днів притулок дадуть, а потім – йди шукай сам, куди хочеш. А тут ми всі разом. Тут мені щось принесли, допомогли».

«Якби мої батьки, які померли, подивилися б на те, що тут відбувається, вони б, напевно, знову померли, – зауважує вона. – Тому що вони пишалися містом: вони будували його, відновлювали».

«Найближчі мої знайомі загинули, і це дуже страшно, я переношу це важко дуже. Але я відповідаю сама за себе. Я евакуюватимуся, – обіцяє ще одна мешканка, Наталя. – Будинок відбудувати можна, підприємство відбудувати можна. А людське життя ні: якщо загинула людина, то її вже не повернути».

​
XS
SM
MD
LG