11-й день Україна чинить спротив широкомасштабній військовій агресії Росії. РФ не полишає спроб захопити великі обласні центри. Одним із ключових для Росії залишається харківський напрямок. Першого березня російська крилата ракета влучила у Харківську обласну державну адміністрацію, в результаті чого загинуло щонайменше 11 людей. Також російські снаряди поцілили у навчальний корпус Харківського національного університету Каразіна та в інші житлові та офісні будівлі поруч із будівлею обладміністрації. Усього, за даними Нацполіції, станом на вечір 5 березня від артобстрілів на Харківщині загинули 194 людей, серед яких – 126 цивільні.
Російська авіація продовжує атакувати як Харків, так і його околиці. 5 березня Сухопутні війська Збройних сил України заявили про перехід у контрнаступ. «Це стало можливим через відсутність підготовлених резервів росіян, деморалізацію окупаційних військ та не в останню чергу через відхід підрозділів так званих «ЛДНР», − повідомили в ЗСУ.
За словами голови Харківської облдержадміністрації Олега Синєгубова, зайняти Харків російським військам не вдається, утім вони частково просунулися в інші міста регіону, в деяких навіть розгорнули окупаційні адміністрації та організували російський зв’язок – зокрема, у Вовчанську. В деяких містах, зокрема, Чугуєві, досі тривають бої, а інші міста, такі як Ізюм, негайно потребують гуманітарної допомоги. Але мешканці Харківщини часто самотужки і з допомогою місцевих громадських та волонтерських організацій організовують доставку продуктів та ліків.
«Чому харківський напрямок важливий для Росії? Умовно, якщо їм не вдасться захопити Київ, а вдасться Харків, то тут буде столиця «звільненої» України. Тому я думаю Харків принциповий для них. Тобто, Київ – план максимум, Харків – мінімум», – зазначає заступник голови Харківської облдержадміністрації Роман Семенуха.
До якої тактики вдаються російські військові? Як на Харківщині вирішують гуманітарні проблеми?
Радіо Свобода продовжує цикл розповідей про ситуацію на місцях у різних регіонах України з початком повномасштабного вторгнення Росії та про спротив, який чинять українські воїни та місцеві мешканці.
«Наші військові тримають оборону надійно»
«Вранці 6 березня сили протиповітряної оборони Харкова знищили черговий бойовий літак військово-повітряних сил російської федерації – штурмовик Су-25. – повідомив голова Харківської облдержадміністрації Олег Синєгубов. – Збройні сили Росії спрямовують на Харків значну частину власного повітряного флоту. (...) Наші сили ППО Харкова потужно вступають у бій, навіть якщо сили противника переважають».
«Наші військові тримають оборону надійно» – додає у розмові з журналістом Радіо Свобода його заступник Роман Семенуха. – Тому ми намагаємося вирішувати гуманітарні питання. Зараз (станом на 6 березня – ред.) дуже потрібні товари першої необхідності», – каже він.
Гуманітарна допомога надходить до Харкова з різних регіонів України і у великій кількості, стверджує Семенуха. Питання – у логістиці з доставкою в регіони.
«Дуже потрібні фури, великі вантажівки. Також потрібні вантажники, щоб розвантажувати допомогу. Самоскиди з піском, бетон. А ще – нам потрібен бізнес, який не боїться відкриватися і працювати», – каже Семенуха.
Чиновник розповів Радіо Свобода про міста та селища Харківщини, які зараз найбільше потребують цієї допомоги.
Ізюм
Російська війська обстрілюють місто Ізюм кілька діб поспіль.
«Я б**ть не можу цього передати. Вони просто стирають його. Це повний абсурд. Я кажу таку фразу, що Путін перевершив Сталіна. Сталін на таке не пішов. Ізюм – це неймовірно красиве місто, там є купа пам’яток історії, це місто старше за Харків. Там складна ситуація», – розповідає заступник голови Харківської ОДА Роман Семенуха.
Ізюм – це місто на Харківщині, де є залізничний вокзал і через яке пролягають автомобільні дороги.
Третього березня місцева влада повідомляла, що Ізюм бомблять кожні півтори години. І публікувала фото і відео наслідків роботи російської артилерії та авіації.
Через це в місті почалися гуманітарні проблеми.
«Не вистачає харчування та медикаментів, пару днів протримаємося, а далі вже буде критично. Світло та вода є не всюди, особливо в приватних будинках, близько п’яти тисяч людей залишаються без електрики. Газу взагалі немає, влучили в газогін. Також немає палива. Грошей у банкоматах також. Поки місто не відрізане, люди масово їдуть в Харків. Деякі бояться, не хочуть їхати, щоб не потрапити під обстріли», – розповів Ізюмський міський голова Валерій Марченко журналісту Радіо Свобода 5 березня.
Пізніше того ж дня заступник голови Володимир Мацокін повідомив, що поступово ситуація в місті почала покращуватися.
«Світло відновлюємо. Вода, зв’язок є. Є зв’язок «Укртелекому», у кого він зберігся. – написав Мацокін у фейсбуці ввечері 5 березня. – Над газом, його відновленням працюємо. Є інтернет «Укртелекому». На хлібзавод дали світло».
Окремо деякі мешканці скаржилися на брак інформації від місцевої влади. «Де карта та адреси укриттів, немає в жодному каналі офіційних комунікацій. Чому жителі мають ховатися у власних підвалах, що зроблено з офіційними укриттями? Чому на Ізюмраді на сайті остання новина про мобілізацію, а не про укриття?» – запитувала користувачка Facebook під іменем Alina Prilik.
Міська влада звертає увагу, що перелік з адресами бомбосховищ був вказаний на фейсбук-сторінці заступника Ізюмського міського голови Володимира Мацокіна 24 лютого. Пізніше додалися ще дві адреси, де можуть укритися від російських обстрілів мешканці міста.
Чугуїв
Фотографію жінки з закривавленим обличчям та перебинтованою головою німецький фотограф Вольфганг Шван зробив у Чугуєві 24 лютого – у перший день повномасштабного військового вторгнення РФ в Україну. Цей кадр облетів весь світ та став першим доказом ударів російських ракет по цивільному населенню.
Тоді в результаті обстрілу житлового будинку в Чугуєві загинула дитина, десятки людей були поранені.
«Чугуїв залишається принциповим напрямком для російських військ – там розташовані наші військові частини і це останнє місто перед в'їздом до Харкова», – каже заступник голови Харківської ОДА Роман Семенуха.
Обстріли Чугуєва не припиняються, що серйозно позначається на гуманітарній ситуації в місті, розповідає голова міста Галина Мінаєва.
«З першого дня у нас пошкодили аеродром. І один снаряд упав між житловими будинками, тому на житлових будинках зараз немає скла, повибивало двері і сьогодні люди там проживати не можуть. Людям ми надали можливість переїхати, вони вирішили жити у своїх рідних та знайомих. Хто не мав такої можливості – вони в нас розмістилися в одній зі шкіл», – розповідає Мінаєва.
«Ця ситуація яка трапилася в нашому місці, вона об’єднала всіх – готуємо їжу, возимо продукти харчування, забезпечуємо тих людей, які перебувають в зоні укриття, намагаємося якось діточок підтримувати», – каже голова.
Мінаєва розповіла, що у сховищах діти почали хворіти. Тому зараз, за її словами, місто потребує ліків, а також дитячого харчування.
«Сховище, де вони перебувають, відвідують лікарі, дивляться за станом дітей, дають рекомендації, але є проблема з ліками. Ліки закінчуються. Ми намагаємося отримувати з Харкова, дай боже, щоб це вийшло. Ліки у нас були доставлені вчора (4 березня – ред.), трошки в нашу лікарню, ну а там далі працюємо, – повідомила вона. – У нас є діти, важкі, ми намагаємося їх покласти до лікарні».
З її слів, через постійні обстріли немає гарантії безпеки людей, якщо вони намагаються виїхати до Харкова.
Галина Мінаєва також розповіла, що в Чугуєві є перебої зі світлом та теплом.
«34 будинки залишаються, на жаль, без тепла. Сьогодні (6 березня – ред.) будемо намагатися запустити котельню», – каже Мінаєва.
І додала: «Газ, слава богу є, а там, де немає електрики, вона пропадає, у нас виїжджають комунальники, ремонтують. Вони сприяють, щоб надавалися послуги – це наші герої на сьогоднішній день, як і наші лікарі, як і всі. В єдності наша сила, надіюся так і буде».
Вовчанськ
Це місто розташоване за 13 кілометрів від українсько-російського кордону. Тут діє залізничний пункт контролю Вовчанськ-Нежеголь.
Як розповідають місцеві, російський триколор у Вовчанську з’явився 24 лютого – у перший день російського військового вторгнення.
Того ж дня, за її словами, в місто заїхали танки.
«Окупанти зайняли поліцейський відділок, звідти слідкують за містом, роз’їжджають на поліцейських автомобілях. А танки їхні кудись поїхали. Їхній контингент – близько 100 чоловік. Приходять в магазини, розраховуються рублями – і їх приймають», – розповіла Радіо Свобода мешканка Олена.
«При тому, що у Вовчанську немає ніяких важливих військових та інфраструктурних об’єктів», – зазначила інша мешканка, яка з міркувань безпеки попросила не називати її ім’я.
Міський голова Вовчанська Анатолій Степанець, зі слів жителів, відмовився від пропозиції про надходження гуманітарної допомоги від Росії. Хоча мешканці були помічені у черзі в поліцейський відділок – там роздавали продукти.
«Я знаю, що там ситуація дуже складна, але мер поводить себе пристойно. Він сказав, що з окупантами співпрацювати не буде, це я точно знаю з різних джерел. Він робить так, щоб життєдіяльність міста продовжувалася», – каже заступник голови Харківської ОДА Роман Семенуха.
Поспілкуватися зі Степанцем Радіо Свобода не вдалося, на телефонні дзвінки він не відповів. Останнє повідомлення на фейсбук-сторінці Вовчанської міської ради датоване 26 лютого.
Мешканці Вовчанська також розповіли, що окупанти почали налагоджувати російський мобільний зв’язок. На підтвердження показують смс-повідомлення від Vodafone про те, що їхні телефони «зареєстровані у роумінгу країни-агресора». У випадку, якщо користувач не перетинав кордон, український мобільний оператор пропонує користувачу змінити налаштування мережі.
Старий Салтів
Невеличке селище Старий Салтів розташоване у майже 80 кілометрах від Харкова. Розташоване на березі Печенізького водосховища на річці Сіверський Донець, яке ще називають «Салтівським морем».
«Знаю, що там наші підірвали міст. Це свідома дія ЗСУ, яку я просто не обговорюю, так зробили, значить так потребує воєнний час», – каже заступник голови ХОДА Роман Семенуха.
Радіо Свобода намагалось зв’язатись зі Старосалтівським селищним головою Едуардом Коноваловим, але він поки не відповів.
«Ми опинилися в ситуації, коли селище відрізано від Вовчанська. Село Шестакове, яке за нами ближче до Харкова, те ж зайняли росіяни і ми опинилися в середині», – розповідає Зоя Хабарова, голова місцевої громадської організації «Добрі дії».
Активісти, за її словами, взяли ініціативу в свої руки.
«Організували патруль, організували охорону від мародерства, нормальну роботу аптек, щоб по черзі було все. Сьогодні вирвалися до Харкова за хлібом. Люди радіють» – розповідає Зоя.
«Два дні світла не було. Але у нас електрики організувалися, зібралися, проїхалися, світло скрізь зробили. Вода є, газ і не пропадав, слава богу. По бензину в перші ж дні зв'язалися із заправками, взяли бензин під розпис і даємо тільки патрульним машинам, і машинам швидкої. Банкомати не працюють, але питання ми вирішуємо», – розповідає Хабарова.
«Єдине, чого нам реально не вистачає – інсулін, але тиждень маємо протриматися, – резюмує місцева активістка. – Ми дивимося на Харків, бачимо як він страждає. Напишіть, що ми не будемо здаватися. Салтів український, як був так і є. Ми точно переможемо!»
