Перетворити Маріупольський порт на головний транспортний вузол окупованого півдня України і відкрити пасажирські перевезення фз Краснодарського краю Росії – про такі плани заявила російська окупаційна адміністрація Донецької області після засідання так званої «Морської ради ДНР» на початку липня.
Радіо Свобода дослідило – як окупанти використовували Маріупольський порт після захоплення міста, що стоїть за їхніми планами зробити з нього російський вантажно-пасажирський хаб і наскільки реально, що вони зможуть їх реалізувати?
«Ключове питання – роботи з поглиблення дна у підхідному каналі Вугільної гавані. Щоб порт міг приймати й обслуговувати сучасні судна великого тоннажу. Також пасажирські перевезення: маршрут «Ростов-на-Дону – Таганрог – Маріуполь». В перспективі плануємо запустити швидкісні «Метеори 120Р», – заявив у своєму телеграм-каналі призначений Кремлем «глава уряду ДНР» Андрій Чертков.
Це прозвучало після того, як 1-й корпус НГУ «Азов», ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях, ЦСО «А» та Сили безпілотних систем України під час спільної операції 10 червня завдали серію ударів по Маріупольському торговельному порту і знищили об'єкти критичної інфраструктури:
- електропідстанції,
- радіолокаційне обладнання,
- ремонтну інфраструктуру,
- башту управління та ємності з паливно-мастильними матеріалами,
- а також підсанкційний суховантаж Lady Augusta, який є частиною тіньового флоту РФ.
Крадені метал, зерно і вугілля
На початку травня 2022-го, коли в Маріуполі ще гриміли бої і чинив спротив гарнізон «Азовсталі», в захоплений порт почали злітатися наближені до Кремля чиновники з Москви. 4 травня крани і причали роздивлявся перший заступник глави президентської адміністрації Сергій Кирієнко, 8-го – заступник голови уряду РФ Марат Хуснуллін.
«Роботи з розмінування будемо проводити позачергово. До завантаження будуть готові зернова і вугільна гавані», – доповідав російський військовий Хуснулліну.
А вже 31 травня з порту в напрямку Ростова-на-Дону вийшов перший суховантаж з краденим металопрокатом.
Як повідомляла компанія «Метінвест», на момент повномасштабного вторгнення в акваторії стояло 6 іноземних суден, які мали на борту 28 тисяч тонн металургійної продукції, що належала компанії.
Ще через рік, у травні 2023-го, з Маріупольського порту в Ростов-на-Дону вийшло перше судно з зерном, зібраним на окупованих українських територіях.
На початках логістика була така: у Маріуполь з російських територій заводили будівельні матеріали, а зворотними рейсами ті ж самі судна везли вкрадені на окупованих територіях України збіжжя, вугілля та метал.
У червні того ж року на нараді у президента РФ Володимира Путіна вже обговорювали – чи зможуть в Маріуполь заходити великі кораблі.
«У порту Маріуполь 22 причали, в робочому стані – 14. Зараз займаємося підйомом суден, що затонули. Глибина порту досить велика – 8 метрів. Зараз його потужність 3,4 мільйони тон, але у 2014-му він перевалював 15,5 мільйони тонн вантажів. Тому порт достатньо серйозний і ми будемо його повністю відновлювати», – доповідав російському президенту тодішній міністр транспорту РФ Віталій Савельєв.
Восени 2023-го в акваторії почалися роботи з поглиблення дна. Паралельно з цим окупанти ремонтували залізничні колії, які вели до порту, і будували нову залізницю – з Ростова-на-Дону через Таганрог і далі окуповані Маріуполь, Бердянськ та Мелітополь до Джанкоя в Криму. У лютому 2025-го по цій гілці пішли регулярні поїзди з Росії і назад.
«Відновлення залізничних перевезень призвело до кратного збільшення завантаження порту. Підприємство вийшло на цілодобовий графік приймання вантажів», – розказував влітку 2025-го російській держагенції ТАСС призначений окупантами директор порту Олександр Солдатов.
Стрибок активності дійсно був, але недовго, каже голова ГО «Центр вивчення окупації» Петро Андрющенко в інтерв’ю Радіо Свобода.
За його інформацією, це сталося саме тоді, коли контроль над однією з прибуткових шахт на території окупованої Донеччини отримав ексміністр доходів і зборів України часів експрезидента Віктора Януковича Олександр Клименко був міністром доходів та зборів в уряді Миколи Азарова з 2012 по 2014 рік. Після Революції гідності втік з України.. Ще дві шахти, які видобувають коксівне вугілля, потрапили під контроль Марата Хуснулліна.
«От тоді вони натягнули досить велику кількість вугілля, і дійсно було пришвидшення цього відвантаження. Потім воно зійшло нанівець, і вже десь з середини квітня ми бачимо, що там тотальний занепад. Тобто немає там не те що цілодобових (відвантажень – ред.), там одне-два судна в кращому разі виходили з порту до ударів в червні місяці», – розповідає Андрющенко.
Українське збіжжя і копалини «на експорт»
Поки українські дрони та ракети ще не долітали масово до Маріуполя, окупанти нарощували обсяги судноплавства в акваторії Азовського моря. 21 серпня 2025-го російський уряд видав розпорядження про відкриття Маріупольського і Бердянського портів для іноземних суден.
Українське МЗС тоді заявило: це рішення не несе жодної юридичної сили, воно протизаконне і порушує цілу низку норм міжнародного права.
«Ще з грудня 2023 року всі українські порти на тимчасово окупованих територіях закриті і вважаються такими, в які не можуть заходити іноземні судна. Бо ці порти офіційно Міжнародна морська організація визнала закритими й рекомендувала нікому жодної діяльності не проводити в цих портах», – коментував речник Міністерства закордонних справ Георгій Тихий в інтерв’ю Радіо Свобода у вересні 2025-го.
«Рішення відкрити порт для іноземних суден є спробою створити ілюзію «легальності» та обійти санкції», – пояснювала такий крок Москви Служба зовнішньої розвідки України.
Від захоплення Маріуполя наприкінці травня 2022 року окупанти вивозили крадене українське зерно, вугілля та метал не лише для власних потреб, а й значною мірою для перепродажу в інші країни. Щоб обійти санкції, вони використовують різні схеми.
Журналістка проєкту SeaKrime розслідувального Центру «Миротворець» Катерина Яресько в коментарі виданню «Слідство.Інфо» описала типову історію: «Після завантаження в Маріуполі судно заходить у російський порт Темрюк, де оформлює російські документи на партію викраденого зерна, в яких приховано його справжнє походження».
Як повідомляв у серпні 2025 року Центр національного спротиву, «окупанти перетворили вкрадене українське зерно на глобальний бізнес. Так звану «російську» пшеницю закуповують 70 країн, зокрема Єгипет, Туреччина та Іран».
Цього року російські окупанти спробували піти далі: 16 січня під контролем «Россельхознадзора» демонстративно відправили з Маріупольського порту «на експорт» перше судно з пшеницею.
Це не отримало продовження, каже Петро Андрющенко:
«Вони постійно брешуть щодо об’ємів перевалки в порті. Минулого чи позаминулого року ми відслідковували кожне судно, яке заходило в порт. І якщо їх скласти докупи, воно навіть і близько не наздоганяє ті об'єми вантажів, які наголошує окупаційна Донецька адміністрація. Тому, дійсно, такі плани були, і вони до того готуються. Але там були проблеми, якщо пам'ятаю, в Алжирі не пустили судно з маріупольським зерном якраз. І от через ці проблеми плюс війна в Ірані, вона не дозволила це зробити».
У квітні цього року в центрі скандалу з краденим українським зерном опинився Ізраїль. Розслідувачка Катерина Яресько повідомила, що до порту Хайфа наближається балкер Panormitis, який везе 25 тисяч тонн зерна, незаконно перевантаженого з інших кораблів біля Керчі та Бердянська. І що це вже не перший такий випадок.
МЗС України надіслало протест, закликавши Ізраїль арештувати судно. А коли там не зреагували – викликали посла, щоб вручити ноту. Через юридичний і дипломатичний тиск з боку Києва ізраїльські покупці відмовилися приймати крадений вантаж. Судно відправилося до порту Іскендерун у Туреччині. Але і там відмовили. Тож Panormitis повернувся назад, у Чорне море.
Зараз окупанти продовжують використовувати старі схеми з підробленими документами. За даними МЗС України, тільки за перші чотири місяці цього року 25 суден російського зернового флоту здійснили близько 50 прямих рейсів із закритих українських портів на тимчасово окупованих територіях до портів третіх країн.
«Нам відомо про судна, компанії, власників та інші деталі. Ми бачимо, як Росія намагається уникнути відповідальності, вимикаючи транспондери, підміняючи координати та здійснюючи перевантаження з судна на судно, щоб приховати незаконний продаж викраденого українського зерна. Ми не залишимо це поза увагою», – заявляв у квітні 2026-го міністр закордонних справ України Андрій Сибіга.
За даними МЗС, Мінекономіки та Служби зовнішньої розвідки України, з 2022 року Росія незаконно вивезла з окупованих українських портів не менше 15 мільйонів тонн зерна. Найбільше, 50% загального обсягу – через порт Севастополь в окупованому Криму. Ще 13% зерна сумарно відправили з портів Маріуполя та Бердянська. Решту вивезли за складними схемами через порт «Кавказ» в окупованій Керчі, повідомляє МЗС.
За подібними схемами, з Маріупольського порту також вивозять металобрухт, коксівне вугілля і каолін – білу глину, яку видобувають на окупованих територіях Донбасу.
«Ключовий логістичний хаб» окупованої Донеччини?
Чи є у Росії плани, а точніше, бажання зробити в Маріуполі логістичний хаб? Безумовно є, бо місцевий порт є найбільш глибоководним на Азовському морі і дійсно здатен приймати океанські судна, – каже голова «Центру вивчення окупації» Петро Андрющенко.
«Але це теоретичні потужності порту, які треба спочатку запустити. І отут ми повертаємось до головного: чому це феєрична історія, пов'язана з фантазіями російського уряду. По-перше, я би згадав, що майже рік тому вони наголосили, що відкриють пункт пропуску на території порту, тобто, почнеться митне оформлення вантажів безпосередньо в порті Маріуполь. Але це так і не сталося. Без цього всі ці наголошені плани залишаються планами».
За словами Андрющенка, втілити свій задум окупантам завадили удари Сил оборони, які узяли під свій вогневий контроль Маріупольський порт.
За інформацією керівника «Центру вивчення окупації», цьогоріч штат працівників порту скоротили в десятки разів: якщо у 2025-му там працювало близько тисячі людей, то зараз приблизно 160. І тих після атаки українських дронів 10 червня відправили у відпустку.
За словами Андрющенка, в Маріупольському порту є приватні інтереси вже згаданого заступника голови російського уряду Марата Хуснулліна, який зацікавлений у продовженні фінансування: «Це великий бюджетний насос, який качає бюджетні гроші з дуже спірним результатом. Для того, щоб він продовжував ці гроші качати, треба виходити і наголошувати про якийсь розвиток порту, який буде».
Пасажирські катери з Таганрога в Маріуполь: що цьому завадить
За останні два місяці під постійним вогневим контролем опинилася не лише сухопутна, а й морська логістика в Азовському морі.
Від початку травня до 9 липня Сили безпілотних систем України самостійно та у взаємодії з іншими родами військ уразили 52 російські судна в акваторіях Чорного та Азовського морів.
І саме на цьому тлі окупаційна адміністрація Донеччини 1 липня заявила про підготовку до запуску пасажирських морського маршруту довжиною 230 кілометрів Ростов – Таганрог – Маріуполь. Такі плани анонсували ще наприкінці минулого року. А у березні повідомили: планують переобладнати для цього лише один катер «Метеор 120Р-7».
«Завершити роботи планується до літа 2026 року. Паралельно йде підготовка інфраструктури: у порту Таганрога завершується дооснащення плавучого причалу, в Маріуполі профільні відомства визначають майданчик для пасажирського причалу», – писало підконтрольне окупантам «Донецьке агентство новин».
Втім, спроба у червні запустити хоча б ближні пасажирські рейси на цьому «Метеорі» з Таганрогу до станиці Романовської Краснодарського краю Росії – провалилася.
«За всієї привабливості проєкту ми стикнулися з двома серйозними технічними обмеженнями: перше – невідповідність причалу параметрам судна. Друге – обмеження швидкості у підхідному каналі Таганрогского порту. Ми не відмовляємося від проєкту, а шукаємо рішення цих проблем», – писала у своєму телеграм-каналі заступниця губернатора Ростовської області РФ Альона Белікова.
«Це відверта маячня», – так характеризує плани окупантів Петро Андрющенко. Він згадує, що за радянських часів у Маріуполі був окремий причал і морський вокзал для пасажирських перевезень. А зараз такої інфраструктури немає ніде на окупованих територіях.
«Це навіть не просто для того, щоб пил в очі пустити на окупованих територіях. Якщо подивитись на територію Російської Федерації, що ми іноді робимо, на їхні регіони депресивні в першу чергу, там те саме відбувається. Такі самі обіцянки, такі самі фантастичні плани. Це ось про це – про дотаційні регіони, щоб отримувати якісь дотації, виходять і щось розповідають», – вважає голова «Центру вивчення окупації».
Цей матеріал створено в межах проєкту Інституту масової інформації за підтримки Міністерства закордонних справ Нідерландів.
Форум