На опублікованому в грудні 2020 року відео двоє елегантно одягнених росіян – класичні жилетки, шовкові краватки, хустки визирають з кишень піджаків – потроху п’ють американське віскі з келихів для бренді та обговорюють вбивства українців.
«Я – нацист. Я – нацист, – сказав один з чоловіків на ім’я Олексій Мільчаков – головний герой відео, яке розмістили на націоналістичному російському каналі в YouTube. – Я не буду заглиблюватися й говорити, що я – націоналіст, патріот, імперіаліст тощо. Я скажу відверто: я – нацист».
«Розумієш, коли ти вбиваєш людину, ти відчуваєш азарт полювання. Хто ніколи раніше не полював, тому варто спробувати. Це цікаво», – сказав він.
Крім лихої слави, цей відвертий нацист відомий ще й тим, що він вбив цуценя, і похвалився цим, виклавши фотографії в соціальних мережах.
Мільчаков – це очільник російського парамілітарного угруповання «Русич», яка відкрито застосовує націоналістичну символіку та радикальні расистські ідеології. Угрупування і сам Мільчаков, ймовірно, пов’язаний зі звірствами в Україні та Сирії.
Разом із прихильниками вищості білої раси з організації «Російський імперський рух», яку Сполучені Штати два роки тому визнали «глобально терористичною», «Русич» є однією з кількох груп правого спрямування, які активно воюють в Україні разом з російськими регулярними збройними силами або союзними сепаратистськими загонами.
Згідно з конфіденційною доповіддю Федеральної розвідувальної служби Німеччини, яку отримав та 22 травня процитував журнал Der Spiegel, в Україні воює велика кількість російських правих екстремістів та неонацистів.
Як подає Der Spiegel, німецькі аналітики у доповіді написали, що той факт, що російські військові та політичні лідери схвалювали неонацистські угруповання, підриває твердження Путіна та його уряду про те, що одним із головних мотивів вторгнення є бажання «денацифікувати» Україну.
«Цей факт, – цитує Spiegel доповідь, – робить заявлену причину війни, так звану «денацифікацію» України, абсурдною».
Від Сирії до України
Ще до вторгнення 24 лютого війна в Україні згрутувала значну, але точно невідому кількість солдатів і бійців із симпатіями до правого світогляду. Увага впродовж тривалого часу була переважно прикута до добровольців та воєнізованих формувань крайніх правих, які ще з початку конфлікту на Донбасі у 2014 році воювали пліч-о-пліч зі Збройними силами України або у їхньому складі.
Відомий український полк «Азов» був сформований з добровольців крайніх правих поглядів під назвою батальйон «Азов», який став відомим у перші дні війни. Лідери та засновники якого спочатку відкрито підтримували ксенофобську та антиіммігрантську риторику. Її логотипи були дуже схожі на ті, які використовували нацистські підрозділи під час Другої світової війни.
Після входу до складу Національної гвардії України «Азов» пом’якшив екстремістську риторику, але при цьому зберіг репутацію неперевершеного бойового підрозділу.
Російські чиновники протягом багатьох років «вхоплювалися» за Азов, а також націоналістичних діячів 20-го століття, таких, як Степан Бандера та інших, з метою пропаганди, часто спотворюючи або перебільшуючи їхні погляди та дії, аби підтримувати хибне твердження про те, що Україну контролюють або в ній переважають неонацисти.
Під час оголошення вторгнення 24 лютого Путін спробував виправдати його, тож заявив, що цілями були «демілітаризація та денацифікація». Уряди Києва та Заходу наголошують, що цей аргумент неправдивий, і навіть якби він був правдою, все одно не виправдовував би початку безпідставного вторгнення проти країни з демократично обраним урядом.
Менше уваги впродовж років приділялося правим російським збройним формуванням, які воюють від імені Росії не лише в Україні, а й у Сирії.
Хоча вважають, що деякі бійці приєдналися до лав російських приватних найманців (найвідомішим є «Вагнер»), але невідома кількість бійців приєдналася та пройшла навчання під керівництвом «Русича», а також «Російського імперського руху» та його воєнізованого підрозділу, «Російського імперського легіону».
Мільчакова, колишнього десантника, експерти визначили співкерівником «Русича» разом з іншим росіянином на ім’я Ян Петровський. Деякі експерти кажуть, що група прямо пов’язана з «Вагнером».
Група «Русич» була офіційно заснована як диверсійно-штурмова розвідувальна група «Русич» у Санкт-Петербурзі в 2014 році.
І Мільчаков, і Петровський воювали проти України ніби як «добровольці» на Донбасі в 2014 та 2015 роках і відкрито демонстрували нашивки, якими їх нагородили як учасників «Союзу добровольців Донбасу». Однак у той час Росія неодноразово заперечувала, що її сили воюють на Донбасі, стверджуючи часто немислимі речі про те, що місцеві сили, які воювали з українськими військами, були «лише місцевими партизанами».
У вересні 2014 року біля села Щастя в Луганській області бойовики «Русич» воювали з українським добровольчим батальйоном «Айдар». Як повідомляють українські новини, загинули десятки українських військових. Згодом у мережі поширилися зображення понівечених і обпалених тіл, а пізніше Мільчаков відверто похвалився тим, що робив знімки цих тіл.
Мільчаков також здобув лиху славу того ж року, коли блогери та репортери знайшли низку знятих на два роки раніше фото та відео, на яких він вбивав цуценя, відрізав йому голову та нібито їв її.
Російський «Московский комсомолець» назвав статтю про кривавий інцидент «Фашист-шкуродер із Санкт-Петербурга пішов воювати за ополченців ЛНР».
На початку 2015 року Мільчаков і Петровський потрапили під санкції Канади, Великої Британії та Європейського союзу. Мільчаков «активно підтримував дії та політику, які підривають територіальну цілісність, суверенітет і незалежність України та спрямовані на дестабілізацію України в майбутньому», – йдеться у заяві Великої Британії про санкції.
У жовтні 2016 року Петровського заарештували в Норвегії, де він жив і працював разом з норвежцем, пов’язаним з групою правого спрямування «Солдати Одіна». Того ж місяця його депортували.
Фотографії та відео, опубліковані в соціальних мережах у 2020-2021 роках, свідчать про те, що бойовики «Русича» були в Сирії, де Росія проводила військову операцію з підтримки сирійського режиму та ліквідації там бійців опозиційних сил. Петербурзьке видання «Фонтанка» наприкінці 2017 року також знайшло фотографії Мільчакова, який плавав у басейні поблизу Пальміри.
Згідно з доповіддю німецької розвідки, бойовики «Русича» перебувають в Україні від початку квітня.
Немає жодних підтверджень, що Мільчаков чи Петровський перебувають чи перебували в Україні з моменту вторгнення 24 лютого. Однак 27 травня телеграм-канал, який був пов’язаний з «Русичем», опублікував фотографію без дати, на якій, як підозрюють, були зображені Мільчаков і Петровський в Україні, стоячи перед напівзруйнованим бронеавтомобілем.
«Мільчаков... повернувся до справи, – йшлося в дописі. – Зараз він десь на просторах України активно займається «денацифікацією та демілітаризацією».
«Резервний загін»
У день, коли Росія почала вторгнення, очільник «Російського імперського руху» Денис Гарієв опублікував на своєму Telegram-каналі повідомлення: «Без сумніву, ми виступаємо за ліквідацію сепаратистського утворення Україна».
«Російський імперський рух» заснував у 2002 році в Санкт-Петербурзі Станіслав Воробйов. Організація дотримується монархічної ідеології, частково спираючись на переконання, що Росію має очолювати нащадок династії Романових, родини останнього російського царя.
У квітні 2020 року Держдепартамент США наклав на організацію, а також на Воробйова, Гарієва та ще одну людину санкції.
Група «провела воєнізовані навчання для прихильників вищості білої раси та неонацистів у Європі та активно працює над зґуртуванням цих типів груп у спільний фронт проти їхніх надуманих ворогів», – йдеться у заяві департаменту. Рух «має дві навчальні бази в Санкт-Петербурзі, які, ймовірно, використовують для підготовки штурму лісу та міст, використання тактичної зброї та навчання рукопашному бою.
Через кілька тижнів після публікації Гарієва в телеграмі центр бойової підготовки організації, який називається «Партизан» і розміщений недалеко від Санкт-Петербурга, оголосив про набір «добровольців» для боротьби в Україні.
Як і у випадку з «Русичем», бійці «Російського імперського легіону» приєдналися до бойових дій на сході України в 2014-2015 роках, і, за інформацією бойовиків, тоді були вбиті щонайменше шість членів угруповання.
За даними німецької розвідки, Гарієв був поранений під час бойових дій у середині квітня, а його заступник Денис Некрасов загинув, імовірно, поблизу міста Ізюм у Харківській області.
Олександр Верховський, багаторічний експерт з питань екстремістських угруповань в Росії і керівник дослідницького центру SOVA, сказав, що зараз в Україні російських екстремістів набагато менше, ніж у перші роки війни на Донбасі.
«Націоналісти відіграли ключову роль на першому етапі війни, – сказав він телеканалу «Настоящее время» – Вони були вагомою частиною, не більшою, але вагомою. Зараз ми не бачимо тут великої кількості «добровольців» з Росії… Може, максимум кілька десятків».
Написано Майклом Екелем на основі матеріалу Дмитра Кожуріна, кореспондента телеканалу «Настоящее время», створеного Радіо свобода з участю «Голосу Америки»
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
ООН від початку повномасштабного вторгнення РФ підтвердила загибель в Україні 9 701 цивільного, йдеться у звіті за 25 вересня 2023 року. Реальна кількість жертв, вказують аналітики, є набагато більшою.
Усього із 24 лютого 2022 року ООН зафіксувала в Україні 10 582 випадків загибелі цивільних людей, а також щонайменше 19 875 випадків поранення цивільних. Про це заявив верховний комісар ООН із прав людини Фолькер Тюрк 22 лютого 2024 року.
«Ймовірно, що реальна кількість втрат серед цивільних осіб є набагато вищою», – кажуть в місії.
