Російська православна церква на засіданні свого синоду в Москві ухвалила створити свої патріарші екзархати на канонічній території Вселенського патріархату – в Західній Європі і Південно-Східній Азії.
Патріарший екзархат у Західній Європі з центром у Парижі має відповідати за Андорру, Бельгію, Велику Британію, Ірландію, Іспанію, Італію, Ліхтенштейн, Люксембург, Монако, Нідерланди, Португалію, Францію і Швейцарію, а патріарший екзархат у Південно-Східній Азії з центром у Сінгапурі – за Сінгапур, В’єтнам, Індонезію, Камбоджу, Північну Корею, Південну Корею, Лаос, Малайзію, М’янму, Філіппіни і Таїланд.
Крім того, РПЦ вирішила створити єпархію в Іспанії і Португалії з центром у Мадриді.
Як заявив після засідання голова синодального відділу зовнішніх церковних зв’язків РПЦ митрополит Іларіон, відтепер Російська православна церква буде «створювати свої парафії, єпархії і структури в «далекому закордонні» без жодного огляду на Константинополь».
«Ми ніколи не погоджувалися, і тим більше за нинішніх обставин не можемо погодитися, з тим, що в Константинополя є ексклюзивне право на пастирське обгодовування діаспори», – сказав він.
За його словами, тепер РПЦ буде «діяти так, ніби їх (Вселенського патріархату – ред.) немає взагалі».
За стародавніми канонами православної церкви, всі країни, де немає власних помісних православних церков і які не належать до традиційної канонічної території якоїсь із канонічних помісних православних церков, належать до канонічної території Вселенського Константинопольського патріархату. Російська православна церква вже давно порушує це правило, маючи свої структури в багатьох країнах світу, але екзархатів поза межами традиційно «православних» країн досі не мала.
Серед інших традиційних привілеїв Вселенського патріархату – надавати автокефалію новим помісним церквам (Російська церква, свого часу неканонічно самопроголошена, чекала на таке канонічне визнання 141 рік) чи тлумачити церковні канони.
Тим часом РПЦ тлумачить ці канони на власний лад, твердячи про «неканонічність» створення в Україні єдиної помісної православної автокефальної церкви. Російська церква через це також перервала церковне спілкування зі Вселенським патріархатом, що вважається церквою-матір’ю для всіх православних церков світу.
15 грудня в Києві, в соборі Святої Софії відбувся об’єднавчий собор, на якому ієрархи, священики і миряни з трьох фактично наявних на той час в Україні православних церковних організацій, – Української православної церкви Київського патріархату, Української автокефальної православної церкви і Української православної церкви, що в єднанні з Московським патріархатом (від останньої на собор прийшли представники лише двох єпархій), – подолали церковний «розкол» в Україні і створили єдину канонічну православну церковну організацію в Україні, помісну Православну церкву України. Її предстоятелем обрали митрополита Епіфанія з дотеперішньої УПЦ КП.
Новостворена церква існує як помісна, автокефальна і канонічна: Вселенський патріархат, який раніше вже ухвалив рішення надати канонічну автокефалію такій об’єднаній українській православній церкві, брав участь в організації собору і благословив її створення.
Формальне письмове визнання – томос (церковну грамоту) Вселенського патріарха і синоду Вселенського патріархату про надання цієї автокефалії – Вселенський патріарх Варфоломій має вручити новообраному предстоятелеві Епіфанію у своїй резиденції на Фанарі у Стамбулі 6 січня 2019 року, на Святвечір перед Різдвом Христовим за юліанським календарем, що його наразі дотримуються православні в Україні. Цей томос офіційно затвердить канонічний автокефальний статус ПЦУ як однієї з 15 помісних православних церков світу. Після того почнеться процес визнання нової церкви рештою помісних церков – який, за словами оглядачів, може тривати певний час.
Усі кроки до здобуття українською православною церквою канонічної автокефалії і незалежності від Російської православної церкви, і особливо об’єднавчий собор, викликали вкрай різку реакцію в Росії, а також у проросійських структурах в Україні. Створення незалежної від Москви і канонічно визнаної церкви в Україні, і особливо очікуваний перехід до неї частини нинішньої УПЦ (МП), на думку оглядачів, призведе до втрати Москвою значного важеля впливу на суспільне життя в Україні.
Процес переходу парафій УПЦ (МП) в ПЦУ вже почався. На цей час перейшли понад два десятки парафій. Очікують, що цей процес значно прискориться після офіційного надання ПЦУ томосу про автокефалію.
НА ЦЮ Ж ТЕМУ:
Філарет про Собор, конкурентів Епіфанія і шантаж КДБ
Парламент ухвалив рішення щодо перейменування УПЦ (МП) в Російську православну церкву
Агент «Юрек», покаяння і томос для України
