Як відбувається процес перейменування вулиць у Херсоні і Запоріжжі? Як його сприймають місцеві жителі та чи погоджуються зі зміною назв, пов'язаних з Росією або Радянським Союзом? І як Росія продовжує використовувати топоніми для поширення своїх наративів, зокрема, на окупованих територіях України? Про все це дізнавався проєкт Радіо Свобода «Новини Приазовʼя».
- У Херсонській громаді працює комісія з перейменування вулиць. Її склад 23 лютого затвердила на той час начальниця військової адміністрації міста Галина Лугова. На сайті Херсонської міської ради 25 квітня оприлюднили перелік вулиць, провулків, площ і скверів, які, на думку комісії, підлягають перейменуванню у межах процесу деколонізації та дерусифікації публічного простору.
- У Херсонській міській раді закликали жителів громади ознайомитися із переліком об’єктів, обґрунтуванням необхідності їхнього перейменування та запропонували надсилати всі зауваження та пропозиції на адресу управління культури міської ради.
- 4 квітня начальниця міського управління культури Світлана Думинська у коментарі «Суспільному» розповіла, що процес перейменування вулиць і парків почали через місяць після звільнення Херсону. Дискусії зараз тривають, група фахівців працює над цим питанням. Пропозиції також надходили і від жителів міста, зазначила Думинська.
- 21 березня у Верховній Раді України ухвалили закон «Про географічні назви» щодо деколонізації топонімії та впорядкування використання географічних назв у населених пунктах України. Закон забороняє надавати географічним об’єктам назви, що символізують, звеличують Росію або її пам’ятні місця, дати, події, діячів, які здійснювали агресію проти України (чи іншої країни), а також тоталітарну політику та практику, пов’язану з переслідуванням за критику тоталітарного радянського та російського режимів, у тому числі українців на тимчасово окупованих територіях. Про підписання цього закону президентом України Володимиром Зеленським стало відомо 21 квітня.
«Георгіївські стрічки»
Краєзнавець із Херсону, член комісії з перейменування топонімів у місті Дементій Білий розповів «Новинам Приазов'я», за якими критеріями було обрано вулиці, назви яких пропонують змінити.
«По-перше, позбавлення мілітаристських російських назв, яких багато у вулицях нашого міста. Це вулиці Потьомкінська, Суворова, Ушакова, Воронцова. Далі всі мілітаристські назви, які використовувалися для пропаганди культу війни, це вулиці Василевського, Говорова, таких воєначальників, навіть просто, знаєте, коли, ну такі вулиці, як Зої Космодем'янської, Маресьєва, ті вулиці, які нібито присвячені пам’яті героїв боротьби з нацизмом, але насправді це не пам’ять чи увічнення пам’яті, а це «георгіївські стрічки», які творилися радянськими пропагандистами, в кожному з міст колишнього Радянського Союзу», – зазначив він.
За словами історика, одним із завдань групи експертів, які патрулювали список вулиць, зробити так, щоб «Херсон перестав бути схожим на пересічне радянське або російське місто».
Вони, звісно, подумали, що знову в десь в Росії і це російське містоДементій Білий
«Бо коли прийшли окупанти в наше місто, то вони побачили всі ці вулиці: Гагаріна, Суворова, Пушкіна, Лермонтова, Достоєвського. Вони, звісно, подумали, що знову десь в Росії і це російське місто», – пояснив Білий.
«Зберегти унікальність»
Зараз фахівці пропонують змінити назви на такі, що пов’язані з історією Херсону.
«У Херсоні є різні мікрорайони міста, наприклад, Шуменський, на честь Шумену, який є містом-побратимом нашого Херсону, Таврійський мікрорайон, і інші мікрорайони. Там є свої, своєрідні, топонімічні ансамблі схожі назви цього мікрорайону, щоб зберегти унікальність, краєзнавці намагаються відтворити подібні назви», – каже Білий.
Білий вважає, що процес перейменування вулиць у Херсоні може завершитися до кінця літа цього року. Надання пропозицій щодо перейменування вулиць триватиме до кінця травня, а далі – 2 місяці на їхнє обговорення.
«Позбутися російських маркерів»
Журналіст із Херсона Іван Антипенко, який також досліджував цю тему, розповів, що перейменування вулиць у Херсоні розпочалися ще у 2012 році.
За його словами, тоді в Херсоні рішенням міської ради прибрали вулиці Леніна і Карла Маркса. Їм повернули попередні назви – Грецьку й Соборну для першої, яка має дві частини, а Потьомкінською знов стали називати вулицю Карла Маркса.
Прибрали дуже багато радянських, відверто ідеологічних, пропагандистських назвІван Антипенко
«Потім була хвиля перейменувань на вимогу закону про декомунізацію. Так ми його називаємо в народі. І тоді прибрали дуже багато радянських, відверто ідеологічних, пропагандистських назв, не чіпаючи назви, пов’язані з воїнами, які воювали в складі Радянської армії у період Другої світової війни. У тому числі тих, що звільняли Херсон від нацистів, наприклад», – каже Антипенко.
Зараз процес перейменувань набув нових масштабів у зв'язку з новою хвилею агресії Росії й окупацією, в якій перебував Херсон, вказує журналіст. На його думку, населення більш рішуче налаштоване позбутися «маркерів», якими російські окупанти зараз позначають свої претензії на українські міста.
«Хочу сказати про те, що ми як суспільство в Україні домовились, що це залишається в історії, ці діячі, маю на увазі імперські, такі, як Суворов, Потьомкін, Ушаков. Вони жили, зробили якийсь вклад, в тому числі в розвиток Херсону, умовно кажучи. Ми з цим можемо жити як суспільство, з тим, що вони – росіяни, і колись деякі частини території України були в складі різних держав, в тому числі в складі Російської імперії. А Росія не може з цим жити, і вони виправдовують свою агресію, в тому числі, тим, що ось тут колись щось було».
Повернення історичних назв
Антипенко згадав, що буквально за кілька місяців до повномасштабного вторгнення Росії у Херсоні дискутували про перейменування вулиці Московської, що у центрі міста. Однак деякі місцеві жителі блокували це рішення. Але за 8 місяців окупації жителі змогли «скласти свою думку про те, що таке Росія насправді». За інформацією журналіста, після звільнення Херсону в листопаді, люди почали самі звертатися до міської влади з пропозиціями щодо перейменування.
В першу чергу у Херсоні змінять назви центральних вулиць, зазначив Антипенко.
Вулиці Пушкіна не буде, швидше за все, можливо, буде АрнаутськаІван Антипенко
«Говардівська на честь Джона Говарда, британського філантропа, юриста, який працював й помер у Херсоні наприкінці 18-го сторіччя. Також є пропозиції щодо вулиці Потьомкінської, Суворова, вони, швидше за все, будуть першими перейменовані. Потьомкінська, можливо, буде Базарною, тому що там центральний ринок розташований. Це ще не остаточні варіанти. Суворова вулиця, можливо, буде Егізівська. Це також як варіант від краєзнавців. Це, до речі, народна назва, яка, скажімо, приклеїлася до цієї вулиці через те, що там був такий купець, який тримав кілька закладів, магазинів. Вулиці Пушкіна не буде, швидше за все, можливо, буде Арнаутська», – розповів журналіст.
«Челябінську на Ірпінську»
- У Запоріжжі збираються перейменувати близько 50 вулиць, повідомляє місцеве видання 061.ua з посиланням на проєкти рішень міської ради. Журналісти пишуть, що нові назви були затвердженні під час засідання відповідної робочої групи, враховуючи результати інтерактивного голосування громадськості. Перейменуванню підлягають вулиці, які мають прив'язку до Росії або Білорусі.
- Зокрема, у Шевченківському районі Запоріжжя пропонують перейменувати вулицю Молодогвардійську на вулицю Люботинську, вулицю Челябінську на вулицю Ірпінську, Калузьку на Чигиринську, вулицю Красноградську на вулицю Червоної калини, провулок Якутський на провулок Замковий, Казанський на Хуторський, Дагестанський на Добропільський.
Краєзнавець із Запоріжжя Роман Акбаш розповів «Новинам Приазов’я», що комісія з перейменувань у місті працює вже понад рік.
Перейменовано 12 вулиць, якщо я не помиляюся, які здебільшого мали назви російського походженняРоман Акбаш
«Десь на березень цього року в Запоріжжі було перейменовано 12 вулиць, якщо я не помиляюся, які здебільшого мали назви російського походження, пов'язані з якимось російськими топонімами, назвами міст тощо. Вже коли Верховна Рада ухвалила закон щодо деколонізації, дерусифікації, начебто трохи темп збільшився», – каже краєзнавець.
Він вважає, що темпи дерусифікації відбуваються повільно: «12 вулиць за рік – що це за повільний темп? За моїми особисто підрахунками, треба перейменовувати у Запоріжжі понад 200 вулиць».
На деяких об'єктах у Запоріжжі змінюють радянську символіку, розповідає краєзнавець. Одна з найбільш помітних будівель – висока вежа на перехресті вул. Верхньої та пр. Соборного. Її з початку 50-х років минулого століття прикрашав шпиль із зіркою, через що місцеві жителі називали цю вежу «запорізьким Кремлем».
Змінюються ще інформаційні таблички, які були на пам’ятках, пов’язаних з Другою світовою війноюРоман Акбаш
«Минулого місяця змінили цю зірку на тризуб. Вже я якось сам помітив і люди надсилають фотографії, що змінюються ще інформаційні таблички, які були на пам’ятках, пов’язаних з Другою світовою війною. Вони нікуди не зникли, вони та на місці, ці пам’ятки, але трохи змінили інформаційну, скажемо так, складову цих пам’яток», – пояснив Акшаб.
Комісія з перейменувань у Запоріжжі формує пропозиції для зміни назв вулиць, потім місцеві жителі можуть проголосувати за найбільш прийнятний для них варіант. Після цього остаточне рішення ухвалюють депутати міської ради. Втім, під час роботи комісії іноді виникають непорозуміння.
«Наприклад, збиралися перейменовувати вулицю Ангарну. Вирішили, що вона на честь російської річки Ангари, а насправді філологи, історики, звісно, розуміють, якби на честь річки Ангари, то була б Ангарська. А це на честь аеродрому, який був колись в Комунарському районі міста, і на честь споруд, які були на аеродромі», – навів приклад краєзнавець.
«Викреслити все, що повʼязано з РФ»
Співробітник Українського інституту національної пам'яті Ігор Каретніков зазначив, що потреба дерусифікації топонімів виникла під час процесу декомунізації. Але тоді не було відповідного закону.
Процес перейменування – болючий процес, його не дуже добре сприймаютьІгор Каретніков
«Цей процес такий, перейменування, я б не сказав болючий, його не дуже добре сприймають. Слід відшукати спочатку нову назву, потім звикання до нової назви. Всі бояться, що це буде бити по кишені або витрати якісь неймовірні мають бути. Тому цей процес, так би мовити, деколонізації, він був необхідний, але був у такому зародковому стані», – каже він.
Каретніков вказує на те, що позбавлення від російських маркерів на території України негативно сприймається в РФ, адже там «розуміють, що вони і таким чином втрачають Україну». Таким чином Україна «викреслює зі своєї території те, що пов’язано з російською окупацією та колонізацією».
«Перейменовано майже 10 тисяч об’єктів»
Дерусифікація – це одна із форм протистояння з Росією та її намірами окупувати Україну, вважає історик.
«Вони (російська армія – ред.) захопили Маріуполь і одразу почали встановлювати пам’ятники Леніну. Десь на території Донбасу в Луганській області вони встановили пам’ятник Сталіну. На території Донецька планується встановити пам’ятник, здається, Миколі ІІ, збиралися і його сину Олексію. Принаймні розмови такі йшли. Для чого? Щоб показати, що це наша територія, наша пам’ять про наше, так би мовити, славне минуле», – пояснює він.
Темпи перейменувань свідчать про те, що українці прагнуть позбутися минулого, пов’язаного з Росією, додав експерт.
Було демонтовано 145 пам’ятників, теж пов’язаних з РосієюІгор Каретніков
«Міністерство культури наприкінці минулого року через управління культури зібрали інформацію про те, як йде зараз процес деколонізації ще до того, як був ухвалений закон. Була зібрана інформація. І я вам скажу, що за пів року, мабуть, було вже перейменовано на той час майже 10 тисяч об’єктів топоніміки – вулиці, провулки, які пов’язані з Росією, Російською імперією, російською культурною спадщиною. Також було демонтовано 145 пам’ятників, теж пов’язаних з Росією», – сказав Каретніков.
- Після повномасштабного нападу Росії на Україну в багатьох українських містах почали проводити так звану «дерусифікацію» – зокрема, перейменовувати назви вулиць, пов’язані з країною-агресором.
- Крім того, Україною котиться хвиля знесень пам’ятників, зокрема, російському поету Олександру Пушкіну, через що виник термін «пушкінопад» – за аналогією з «ленінопадом», який був після Революції гідності.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
ООН від початку повномасштабного вторгнення РФ підтвердила загибель в Україні 9 701 цивільного, йдеться у звіті за 25 вересня 2023 року. Реальна кількість жертв, вказують аналітики, є набагато більшою.
Усього із 24 лютого 2022 року ООН зафіксувала в Україні 10 582 випадків загибелі цивільних людей, а також щонайменше 19 875 випадків поранення цивільних. Про це заявив верховний комісар ООН із прав людини Фолькер Тюрк 22 лютого 2024 року.
«Ймовірно, що реальна кількість втрат серед цивільних осіб є набагато вищою», – кажуть в місії.
