За перший місяць роботи відкритого у Запоріжжі рекрутингового центру туди звернулися понад 700 людей, стверджує голова Запорізької області Іван Федоров.
Запоріжжя стало другим містом в Україні після Львова, де запустили такий пілотний проєкт. У майбутньому центри рекрутингу мають запрацювати по всій країні. Там можна обрати будь-яку професію – від оператора безпілотних апаратів чи кухаря, до бойового медика або стрільця. Після того, як людина обирає професію, вона буде проходити співбесіду з рекрутером та представниками обраної військової частини.
Проєкт Радіо Свобода «Новини Приазовʼя» вирішили детальніше дізнатися, хто звертається в центри рекрутингу? Чим ця система відрізняється від роботи територіальних центрів комплектування (ТЦК)? Чи можуть рекрутингові центри з часом вирішити питання мобілізації в Україні?
Що шукають та що пропонують?
Представник Міністерства оборони з питань рекрутингу Олексій Бежевець в ефірі телемарафону розповів, що принципова різниця між рекрутинговим центром і ТЦК полягає в тому, що такі центри сформовані у цивільному середовищі.
Туди людина може звернутися неодноразово, залишити свої дані й знайти найбільш релевантну до свого досвіду позицію.
Він також розповів про найбільш затребувані вакансії у рекрутингових центрах, які вже працюють. Зокрема, це водії, механіки, медики, діловоди, стрільці.
Звичайна мобілізація через ТЦК не дає такої можливості, і часто майбутній підрозділ проходження служби, як і спеціальність, залишаються невідомими для рекрута.
У запорізькому центрі рекрутингу на початку його роботи були представлені понад 10 бригад області. «Новини Приазовʼя» відвідали цей центр і поспілкувалися з людьми, які туди звертаються. Вони розповіли про свою готовність долучитися до Сил оборони України й ким себе там бачать.
Іван: «У цьому центрі мені допомогли саме вийти на зв'язок з частиною, до якої я хочу вступити, на контракті служити. Обрав спеціальність – оператор дронів. Це нова для мене спеціальність і вона була цікава мені ще до війни. Результат – скоро вже поїду у частину, оскільки в мене вже багато навчань пройдено».
Віталій: «Я подавався на спеціальність водія. Після спілкування з працівниками рекрутингового центру я отримав для себе потрібну інформацію. Все розкладають по поличках – Де? Що? Коли? Куди? Так що це дуже перспективна робота в цьому напрямку. Я зараз очікую відправлення до навчального центру».
Роман: «Я тільки приїхав з окупації. ТЦК не довіряю, багато чого чув про них, а у рекрутинговому центрі, кажуть, можна за своїм бажанням вибрати професію, частину, в яку хочеш. Хочу йти в артилеристи. Які в мене очікування? Хочу звільнити Україну. У мене мама на окупованій території. Вона мене чекає».
До рекрутингового центру у Запоріжжі звертаються також і жінки. Одна з них – Тетяна, яка також виїхала з окупації і тепер хоче долучитися до української армії. Втім, поки що їй не змогли запропонувати контракт через вік.
«Там, де я проживала – глибока окупація. Все чекали, що ось-ось звільнять. А воно щось ніяк не рухається. Мені просто набридло тинятися без діла. Вік в мене такий, що на роботу не беруть – 59 років. Треба молоді. А вчора мені попалася стаття про цей центр, де написано, що за місяць сюди прийшли сотні людей, 80 відібрали – вік понад 60 років, з них 19 жінок. Я так подумала і загорілася. Очікую, що мене візьмуть на заміточку, зателефонують і запропонують щось», – поділилась жінка.
«Пенсіонери також хочуть служити»
Представниця рекрутингового центру в Запоріжжі Анастасія повідомила, що станом на кінець квітня до них звернулися вже понад 800 осіб. За її словами, вікова категорія дуже різна – від 18 до 60 років.
«Навіть 62-річні чоловіки приходили і казали, що хочуть служити, але, за законом, ми не можемо допомогти їм піти на контракт в армію. Найчастіше за консультацією звертаються чоловіки від 35 до 56 років», – каже вона.
Чоловіки переважно цікавляться вакансіями операторів БПЛА або водіїв, додала представниця рекрутингового центру.
«У нас дуже багато вакансій багатьох військових частин. Як мінімум, це 10 військових частин за Запорізькою областю, які закріплені. Це як водії, оператори БПЛА, кухарі, медики, так і артилеристи. Дуже багато хлопців артилеристів, які раніше служили, але за станом здоров'я деякий час відмовлялися від служби, зараз готові повернутися», – поділилася Анастасія.
«Цікавлять вмотивовані»
Бригада «Азов» також має свої рекрутингові центри. Вони працюють у 5 містах України – у Львові, Одесі, Дніпрі, Луцьку і в Києві. Ми вирішили дізнатися, як цей процес відбувається в цих центрах.
Начальниця групи комплектування «Азову» Ярослава Кашка на псевдо «Бджілка» розповіла «Новинам Приазов'я», що бригада зацікавлена у вмотивованих людях, які хочуть долучитися до підрозділу виключно добровільно.
Надзвичайно важливим є фактор того, що людина перебуває на своєму місціЯрослава Кашка
«Ми підрозділ, в якій ми не будемо змушувати йти. Чим це зумовлено? В першу чергу, це зумовлено хорошими командирами, яким довіряють, які дійсно свій особовий склад надзвичайно сильно цінують. Бойовий досвід нашої бригади надзвичайно великий. Це бійці вмотивовані з великим досвідом за плечима, які можуть навчити дійсно потрібних речей, які стануть в нагоді новобранцю. Ми даємо людині, перш за все, обрати напрямок, де б вона хотіла служити. Тому, що для нас надзвичайно важливим є фактор того, що людина перебуває на своєму місці і є фахівцем в тій чи іншій справі. Набагато краще використати навички й знання людини за її специфікою, за її напрямком, бригада стає від цього більш ефективною», – зауважила вона.
«Крок, який змінює життя»
До рекрутингових центрів «Азову» звертаються 10–15 людей на день, каже начальниця групи комплектування. Але беруть не всіх. За словами Кашки, якась частина людей відсіюється одразу на співбесіді.
«Для нас також важливо, щоб для людини це був виважений крок у той момент, коли вона дійсно готова піти служити. Тому що це такий крок, який, скоріш за все, змінює життя і несе за собою певні наслідки. Ми можемо відмовити людині, якщо в неї є залежності наркотичні, алкогольні, якщо в неї є, наприклад, явні хвороби, які суперечать і унеможливлюють проходження її служби в нашому підрозділі та виконання тих задач, на які вона претендує або які ми можемо запропонувати людині», – пояснила співрозмовниця.
Тривалість базового курсу бойової підготовки в бійців, яких набирають у бригаду, складає 5 тижнів. Тут стежать за тим, щоб люди максимально відповідали посадам, які вони обіймають.
Нам невигідно відправляти, непідготовленого бійцяЯрослава Кашка
«Якщо людина приходить, умовно, водієм, зрозуміло, що ніхто не кине його піхотинцем для того, щоб він штурмував посадки або витягував поранених бійців. Якщо людина прийшла кухарем, вона, скоріш за все, так само буде виконувати свої обов'язки кухаря. Але, якщо людина свідомо приходить на піхоту, на танкістів, аеророзвідників, зрозуміло, що це вимагає виконання певних задач на лінії зіткнення, і ми до цього максимально хлопців готуємо. Нам невигідно відправляти непідготовленого бійця тому, що він може підставити своїх побратимів і ми понесемо більші втрати», – наголосила Кашка.
- Готовність до мобілізації в Україні не перебуває на низькому рівні, заявили автори загальнонаціонального опитування, проведеного Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва спільно із соціологічною службою Центру Разумкова з 21 по 27 березня 2024 року. 25% опитаних зазначили, що більшість з їхнього оточення намагаються уникати мобілізації, водночас 47% відзначають, що деякі зі знайомих уникають, а деякі готові бути мобілізованими. Зважаючи на те, що в останній групі респондентів частина знайомих таки готові до мобілізації, можна говорити про те, що готовність до мобілізації перебуває не на низькому, а на посередньому рівні. Згідно з опитуванням, про те, що їхні близькі і знайомі здебільшого готові бути мобілізованими, відповіли 10% опитаних, при цьому 18% вказали, що їм важко відповісти
«Шлях до ефективної мобілізації»
Колишній заступник начальника Генерального штабу Збройних сил України генерал-лейтенант Ігор Романенко вважає, що рекрутингова система є одним зі шляхів підвищення ефективності процесу мобілізації.
«З урахуванням того, що зараз по новому закону буде обліковуватися все населення чоловіків з 18 до 60 років і жінки, які військовозобовʼязані, то після такого обліку будуть мобілізовуватися відповідні категорії чоловіків. І є можливість тим, хто підпадає під мобілізацію, і тим, в кого є відповідне бажання, визначитися з частиною, спеціальністю, а не згідно з мобілізацією, відправлятися в частини по рознарядках», – наголосив він.
Романенко також зазначив, що робота рекрутингових центрів може дедалі більше поширюватися в межах мобілізації, але найближчим часом ця система не зможе забезпечити українську армію необхідною кількістю особового складу.
«Найближчий час тільки виключно на рекрутингову систему переходити не вдасться. Закон був ухвалений для того, щоб підвищити ефективність мобілізації, але, на мій погляд, він стратегічно ситуацію не міняє. Подивимося, як все це запрацює, але відповідної рішучості, яка б змінила принципово ситуацію і стратегічно, не вистачає», – додав він.
- Верховна Рада 11 квітня ухвалила закон про вдосконалення окремих питань мобілізації, військового обліку та проходження військової служби. Це рішення підтримали 283 народні депутати – переважно із владної партії «Слуга народу» та союзних їй фракцій і груп. Із остаточного варіанту документа зникло положення про умови демобілізації військових. 16 квітня закон підписав президент України Володимир Зеленський.
- Колишній верховний головнокомандувач Збройних сил Валерій Залужний перед своїм звільненням подав запит на мобілізацію до 500 000 призовників, і вимагав демобілізації військовослужбовців, які вже третій рік не мають перепочинку, воюючи на передовій.
- Володимир Зеленський сказав у грудні 2023 року, що мобілізовувати пів мільйона військовозобов’язаних потреби немає, але не уточнив кількість людей, яку планують призвати.
- Наступник Залужного, генерал Олександр Сирський заявив, що в результаті внутрішнього аудиту, проведеного Міністерством оборони, кількість призовників була «значно скорочена».
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
ООН від початку повномасштабного вторгнення РФ підтвердила загибель в Україні 9 701 цивільного, йдеться у звіті за 25 вересня 2023 року. Реальна кількість жертв, вказують аналітики, є набагато більшою.
Усього із 24 лютого 2022 року ООН зафіксувала в Україні 10 582 випадків загибелі цивільних людей, а також щонайменше 19 875 випадків поранення цивільних. Про це заявив верховний комісар ООН із прав людини Фолькер Тюрк 22 лютого 2024 року.
«Ймовірно, що реальна кількість втрат серед цивільних осіб є набагато вищою», – кажуть в місії.
Форум