Валерія Константинова
Мар'яна Чечелюк – слідча з Маріуполя, яка понад рік уже перебуває у російському полоні. За словами її батьків, Мар'яну разом із молодшою сестрою та іншими цивільними, представники Червоного Хреста та ООН повинні були вивезти з Маріуполя гуманітарним конвоєм на підконтрольну Україні територію. Але Марʼяна у Запоріжжя так і не потрапила, її затримали. Російська сторона визнала її військовополоненою. Про те, як розгорталися події у Маріуполі на початку масштабного вторгнення Росії, як Мар'яна потрапила спочатку на «Азовсталь», а потім у російський полон проєкту Радіо Свобода «Новини Приазовʼя» розповів її батько – Віталій Чечелюк.
«Ховалися поблизу «Азовсталі»
До широкомасштабного вторгнення Росії в Україну Мар'яна Чечелюк жила у Маріуполі і працювала слідчою. Родина не встигла виїхати, адже російська армія почала одразу обстрілювати місто з артилерії і бомбардувати з повітря, заблокувавши його, розповідає батько Мар'яни, Віталій Чечелюк.
– Російські військові почали бомбардувати місто. Від снарядів ми ховалися спочатку у підвалі ДК «Будівельників», потім біля виконкому на лівому березі, який неподалік «Азовсталі». І так ми перебігали у різні підвали, але здебільшого ховалися в районі «Азовсталі.
У коротких перервах між обстрілами люди ще вимушені були десь діставати воду, оскільки водопостачання міста було зруйноване. Маріупольці ходили шукати воду на хлібозавод, де були запаси.
Ми залишилися з іншого боку «Азовсталі». Зв'язку із доньками не було
– Ми з доньками 25 березня пішли по воду. Почався авіаналіт. Всі побігли на «Азовсталь». Військові сказали йти в укриття. Мар'яна та Аліна теж туди побігли. З того часу дівчата були на комбінаті. Я з дружиною не встиг, ми залишилися з іншого боку «Азовсталі». Зв'язку із доньками не було.
Російська армія постійними авіанальотами і обстрілами загнала цивільне населення Маріуполя у підвали, якщо бомба влучала у панельний будинок, то він складався мов картковий будинок. Згодом у людей почали закінчувалися їжа та ліки.
Щосекунди думали, що ось-ось і кінець. Між обстрілами робили хвилинний інтервал
– Страшно було висунути голову з підвалу. Щосекунди думали, що ось-ось і кінець. Між обстрілами робили хвилинний інтервал. Люди під час вибухів бігали у пошуках їжі. Тоді ще було холодно, десь 10-15 градусів морозу. Опалення в будівлях не було, а всі вікна повилітали від вибухів. Російські військові стріляли з усього. Будинки повністю руйнувалися, люди гинули. По місту багато безіменних могил. Те, що там відбувалося, це жах, який не можна передати словами.
«Молодшу доньку до Сибіру»
За словами Віталія, 1-го травня 2022 року почалася перша евакуація цивільних із «Азовсталі», під час якої вийшли й Мар’яна з Аліною.
Представники ООН та Червоного Хреста пообіцяли вивезти дівчат на територію підконтрольну владі України, а саме у Запоріжжя. Але вивезли в окуповане російською армією село Безіменне на фільтрацію до російських військових.
Нам зателефонували, і сказали, якщо протягом доби не заберемо молодшу доньку, вона поїде у дитячий будинок до Сибіру
– Дівчат вивезли до так званої «ДНР». (російське незаконне збройне угрупування – ред.) Молодшу 15-річну донечку залишили у Безіменному, а старшу відправили у СІЗО в Донецьк. Наступного дня нам зателефонували, і сказали, якщо протягом доби не заберемо молодшу доньку, вона поїде у дитячий будинок до Сибіру.
Батьки Мар'яни забрали молодшу доньку, а вже 11 травня виїхали з Маріуполя, розповідає Віталій.
– На свій страх і ризик виїжджали своїм ходом. Ми поїхали в Безіменне на цю фільтрацію, де були наші діти. Згодом вдалося виїхати на підконтрольну Україні територію.
«Азовсталь» – Оленівка – Таганрог
Віталій Чечелюк каже, що зараз про старшу доньку Мар'яну вдається дізнаватися лише від військовополонених, які повертаються додому.
– Звільнені з полону дівчата розповідають нам про нашу доньку. Говорять, що вона перебуває у поганих умовах. Спочатку Мар'яна 2 місяці перебувала у Донецьку в СІЗО в одиночній камері. Потім – в Оленівці, де відбувся теракт (у ніч проти 29 липня на території колишньої виправної колонії в селищі Оленівка на тимчасово окупованій території Донецької області пролунав вибух. Там російські військові утримували українських військовополонених, – ред.). На цей момент вона була неподалік від цієї будівлі. І вже згодом її відправили до Таганрогу, звідти у Камишин Волгоградської області та 30 грудня доставили назад до Таганрогу.
Батьки кажуть, що одного разу Мар'яні вдалося з ними зв'язатися телефоном.
– Вона зателефонувала 7 серпня. Не знаю, як їй це вдалося, ймовірно, Мар’яну шантажували молодшою сестрою, не говорили, де Аліна. Дзвінок тривав рівно 30 секунд, вона спитала: «Де Аліна? З вами чи ні?». Ми сказали, що з нами. Вона розплакалася, і зв'язок перервався. Це був єдиний раз, коли почули її голос.
Через стінку тортурна камера»
Віталій зазначив, що кілька тижнів тому вдалося поспілкуватися з дівчиною, яка була разом із Мар'яною та повернулася з полону.
У Мар'яни хворі ноги, спина, руки, дуже худа і синці під очима
– Дівчина із донькою перебували разом в одній камері у Таганрозі. Вона розповіла, що у Мар'яни хворі ноги, спина, руки, дуже худа і синці під очима. Через стіну знаходиться тортурна камера, де катують усіх полонених.
За час полону Мар’яни батьки зверталися по допомогу до різних структур, щоб повернути доньку на свободу.
– Всюди є інформація про нашу доньку, починаючи з усіх служб України, аж до Міжнародного Червоного Хреста. За рік, ні ООН, ні Червоний Хрест не поцікавилися долею моїх дочок, як старшою, яка говорила, що їй не можна на фільтрацію, так і молодшою, яку хотіли вивезти до дитячого будинку. Нещодавно Росія начебто підтвердила, що Мар’яна у них як військовополонена. Її постійно включать у списки на обмін, але поки що не обміняли.
- 11 червня у рамках чергового обміну полоненими з РФ Україна повернула додому 95 захисників, серед них 93 рядових та сержантів і двоє офіцерів, повідомив голова Офісу президента Андрій Єрмак.
- Очільник Головного управління розвідки (ГУР) Міноборони України Кирило Буданов оцінював, що близько 40% тих, кого Росія утримує в полоні – це цивільні люди, решта полонених – військові.
- 4 травня уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець повідомив, що, за приблизними оцінками, Росія незаконно утримує понад 20 тисяч українських цивільних заручників. Це дані на підставі звернень родичів, чиїх близьких затримала російська сторона.
- Російські війська окупували Маріуполь у травні 2022 року після кровопролитних боїв і тривалої блокади. Перші повідомлення про братські поховання маріупольців почали з’являтися під час блокади міста навесні 2022 року.
- У перебігу військового вторгнення Росії в Україну Маріуполь майже повністю зруйнований обстрілами. За оцінками ООН, у місті знищено або пошкоджено близько 90% багатоповерхових житлових будинків та близько 60% приватних будинків.
- Російські війська підозрюють у скоєнні в Маріуполі численних воєнних злочинів. Москва це заперечує.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
ООН від початку повномасштабного вторгнення РФ підтвердила загибель в Україні 9 701 цивільного, йдеться у звіті за 25 вересня 2023 року. Реальна кількість жертв, вказують аналітики, є набагато більшою.
Усього із 24 лютого 2022 року ООН зафіксувала в Україні 10 582 випадків загибелі цивільних людей, а також щонайменше 19 875 випадків поранення цивільних. Про це заявив верховний комісар ООН із прав людини Фолькер Тюрк 22 лютого 2024 року.
«Ймовірно, що реальна кількість втрат серед цивільних осіб є набагато вищою», – кажуть в місії.
