Близько 600 цивільних жителів Запорізької області вважаються зниклими безвісти або перебувають у російському полоні, стверджує начальник Запорізької обласної військової адміністрації Юрій Малашко. За його словами, цивільних полонених тримають в СІЗО або «на підвалах». У полоні перебувають також і діти, але очільник Запорізької ОВА наразі не може підтвердити, де саме їх утримують.
Якщо людина була якимось чином пов'язана із ЗСУ, то її вивозять до Росії, каже Малашко. Посадовець зазначив, що випадки незаконних затримань або зникнень обов’язково реєструються в органах поліції, беруться на контроль для наступного обміну і повернення додому полонених.
Проєкт Радіо Свобода «Новини Приазовʼя» намагався дізнатися більш докладно про долю полонених жителів Запорізької області: в чому їх звинувачують, чи є способи звільнення цивільних заручників і хто може сприяти цьому процесу?
- Міський голова Мелітополя Іван Федоров 14 жовтня в ефірі телемарафону розповів, що у цьому місті продовжуються масові викрадення людей. За даними посадовця, останніми тижнями окупанти викрали кілька жінок – працівниць одного з ресторанів Мелітополя. До того ж, після успішного знищення бази російських військових на території моторного заводу російські силовики затримали родину місцевих жителів.
- 27 жовтня російські ЗМІ із посиланням на ФСБ повідомили про затримання на окупованій території Запорізької області адміністраторів українського ЗМІ «РІА-Мелітополь» та телеграм-чату «Мелітополь – це Україна». За даними російських силовиків, один із затриманих нібито вчинив збройний опір і був убитий. У ФСБ заявили, що адміністратори інформаційних ресурсів начебто схиляли жителів області до збору та передачі відомостей про місця дислокації та пересування російських військовослужбовців і військової техніки.
«Продовжують викорінювати українське»
Депутат Запорізької обласної ради Павло Тімофєєв розповів «Новинам Приазов’я», що Росія, як і раніше, намагається викорінювати на окупованих територіях все українське.
ФСБ має показати Москві певні результатиПавло Тімофєєв
«Є люди молодого віку, середнього віку, які є досі прихильниками України. Вони це бачать, що вибори, як правило, повністю проігнорували, що вони не реагують на будь-які погрози, тиск тощо. Все одно вони є прихильниками України. І що вони далі роблять? Вони далі намагаються знайти будь-яких мешканців окупованої території, які користуються проукраїнськими телеграм-каналами, це по-перше. По-друге, рух опору, попри 600 днів війни, він активний на окупованій території – плануються і проводяться спецоперації проти російських військ, проти колаборантів і контррозвідка. ФСБ має показати Москві певні результати», – каже Тімофєєв.
Спершу незаконно затриманих поміщають до місцевих СІЗО. Декого після цього можуть відпустити, але можуть і перевезти до Криму або до Росії й висунути звинувачення, розповідає депутат.
«Можуть тримати, можуть відпустити в цей же день, можуть тримати тиждень або два. Якщо за цей час вони (окупаційні російські сили) знаходять якісь зачіпки, то вони можуть пред'явити офіційно обвинувачення, а можуть покарати за неслухняну поведінку, відправити рити окопи біля лінії зіткнення, і такі факти дійсно є, і ми про цих людей знаємо», – додав Тімофєєв.
За його словами, окупанти також можуть вимагати якийсь відкуп від родичів за полонену людину – такий варіант незаконного «заробітку» доволі розповсюджений на окупованих територіях.
З огляду на бойові дії і окупацію Росією частини південних територій України, редакція не може отримати офіційного підтвердження про деякі озвучені свідчення чи незалежно їх перевірити.
«Звинувачують у тероризмі»
У травні «Новини Приазовʼя» розповідали про затримання російськими силовиками журналістки з Мелітополя Ірини Левченко та її чоловіка Олександра. Подружжя зникло тоді на початку місяця, 6 травня. І за два тижні стало відомо, що представники російських окупаційних сил затримали їх без будь-яких пояснень.
Ірина Левченко раніше працювала журналісткою у загальнонаціональних періодичних виданнях. Але під час окупації вона та її чоловік перебували вже на пенсії й відійшли від справ. Як повідомляв Центр журналістської солідарності Запоріжжя, подружжя Левченків утримували у нелюдських умовах і піддавали тортурам. Їх звинуватили начебто у вчиненні «тероризму».
«Новини Приазовʼя» поспілкувалися з сестрою Ірини Левченко Ольгою Руденко. Вона розповіла, що зараз немає підтвердженої інформації, де саме перебуває подружжя.
З ними зв'язку немає, там у місті ніхто не допомагаєОльга Руденко
«Це вже пів року минуло. В нас є просто людина, яка бачила саме момент затримання, нам вона повідомила про це. Тримають їх, поки що про долю Сашка, її чоловіка, ми знали тільки на початку, бо він міг передати маленьку записочку, де його тримають і що він чекає на «суд за тероризм». Про Ірину вже стало відомо трошки пізніше. Теж були люди, які нам повідомили, де її тримають. Останнє, що ми знаємо – це 2,5 місяці тому нам передали, що вона ще перебуває у Мелітополі. З ними зв'язку немає, там у місті ніхто не допомагає, це тільки ті, хто або звільняється, або може передати з кимось (інформацію), кого вже звільнили, хто, може, бачив. От Ірину бачили, тому нам передали, що вона жива, тримається», – каже вона.
Жінка розповіла, що подружжя Левченків спочатку вважалося зниклим безвісти, але зараз є в українських списках цивільних полонених. Втім, російська сторона їх не підтверджує.
Не можемо потрапити на територію Мелітополя. Навіть якби змогла, там є люди, які здадутьОльга Руденко
«Дивимося оновлені списки, там дуже багато ми бачимо і знайомі прізвища, але наших там немає. Це дивно. Мені вже терпець увірвався, всі тільки телефонують і питають: «А в вас є якась інформація?». Саме цей Червоний Хрест, який мав туди поїхати, знайти щось, в них є можливість спілкуватися саме з тією стороною, але вони нічого не роблять. Вони теж чекають. Чого чекають? Не знаємо. Ми теж не можемо потрапити на територію Мелітополя. Навіть якби змогла, там є люди, які здадуть, ще й мене затримають, тож це не буде вихід», – поділилась Руденко.
«У ФСБ погрожували вбити сина»
- У лютому цього року стало відомо, що російські спецслужби затримали у Бердянську групу із трьох чоловіків, яких звинуватили у «здійсненні диверсій» у регіоні. Керівником групи окупанти вважають 22-річного місцевого жителя Даміана Омельяненка, якого змусили сказати, що він начебто був завербований до співпраці з ЗСУ власною матір'ю. Матеріал про цю справу 14 лютого опублікував Центр журналістських розслідувань.
- За даними журналістів, російські спецслужби звинувачують затриманих у «ліквідації окупаційного «заступника начальника ДАІ» Бердянська Олександра Колеснікова у серпні 2022 року та замаху на вбивство так званого «коменданта» Бердянська Артема Бардіна.
- Також повідомляється, що чоловіки нібито причетні до підготовки вбивства так званого заступника мера Олега Бойка та його дружини, вибуху в представництві партії «Єдина Росія» на території окупованого Бердянська. Крім того, затриманих звинувачують у підготовці замаху на колишнього співробітника СБУ, який почав співпрацювати з Росією, Василя Прозорова.
Даміан Омельяненко навчався у військовому ліцеї у Запоріжжі, потім вступив до Харківського національного університету Повітряних сил. Навчання він не встиг завершити, оскільки відбулися певні зміни в планах. На момент повномасштабного вторгнення він був цивільною особою.
Справа щодо трьох бердянців – Даміана Омельяненка, Артура Шашенка та Олексія Макаренка вже надійшла до суду у російському Ростові-на-Дону, 12 жовтня там вже відбулося перше засідання. Про це «Новинам Приазов'я» розповіла мати Даміана Тетяна Омельяненко.
За її словами, на засіданні розгляду не було, оголосили перерву. З повідомлень, які вдалося знайти у відкритих інтернет-джерелах, жінка лише дізналась, що її син не визнає свою вину.
«Він вважається цивільним заручником. Але я взагалі не знаю, в якому статусі їх судять. Вони їх судять у військовому суді, розумієте. Не там, де всіх, а там, де судили «азовців», той самий суд», – повідомила українка.
Вперше Даміана затримали 24 травня минулого року. Його били, катували, але за місяць відпустили, розповідає жінка. Вдруге російські військові його затримали у листопаді.
Мені його показали, потім погрожували, щоб я записала відео, що я співпрацювала з нашими військовими, бо вони його вб’ютьТетяна Омельяненко
«Як він взагалі потрапив до окупантів? У нього такий тренер був у Бердянську, коли він в школу ходив у гурток (з військового вишколу), цей тренер перейшов на сторону окупантів і надав списки хлопців, які у нього навчалися. Мені 17 листопада з телефону мого сина зателефонували з ФСБ і повідомили, що він у них. Вони мені його показали, потім погрожували, щоб я записала відео, що я співпрацювала з нашими військовими, бо вони його вб’ють. Таким чином я дізналася, що він у них», – додала Тетяна Омельяненко.
Вона зазначила, що обмін – це єдиний шлях повернути її сина рідним.
«Змушують рити окопи, будувати бліндажі»
Координаторка напряму документування Медійної ініціативи за права людини Анастасія Пантелєєва розповіла «Новинам Приазов'я», що, за даними цієї організації, у російському полоні перебуває 231 житель окупованої частини Запорізької області. Ще 100 людей відпустили.
Нам відомі випадки, коли про людей просто забували, місяцями їхні камери не відкривалиАнастасія Пантелєєва
«Вони захоплюють поліцейські відділки, в підвалах яких утримують цивільних заручників. Так відбувається в Мелітополі, в Енергодарі, Кам’янці-Дніпровській, Токмаку, Бердянську, Дніпрорудному. Ми знаємо, що ще є в Бердянську виправна колонія, колишня №77, там теж утримують цивільних заручників буквально з перших днів повномасштабного вторгнення. Там погані умови, нам відомі випадки, коли про людей просто забували. Місяцями їхні камери не відкривали, вони навіть заростали пліснявою і павутинням – двері», – каже аналітикиня.
Взимку цього року цивільних заручників у Запорізькій області змушували рити окопи й будувати бліндажі для російської армії, розповідає правозахисниця.
«З місць утримання цивільних заручників везли в населені пункти, які, на думку РФ, мали згодом під час контрнаступу стати передовою, і змушували довбати цей промерзлий ґрунт з ранку і до ночі. Утримували їх в захоплених будинках цивільних мешканців цих прифронтових населених пунктів без жодних умов. Відомі випадки, де саме під час такої рабської праці утримували людей в будинках без вікон, без дверей в зимову дуже холодну погоду, де вони спали на матрацах зі щурами. Ніхто там особливо їх не годував. Доля деяких з цих груп досі залишається невідомою», – зазначила Пантелєєва.
Де утримують полонених запоріжців?
Затриманих жителів Запорізької області, крім місцевих СІЗО, утримують також у місцях несвободи на окупованій території Херсонщини, у Криму, у Ростові, у московському «Лефортово» і у Курському СІЗО, каже Пантелєєва.
«Ми намагаємося моніторити всі ці судові процеси. Треба розуміти, що дуже часто ці судові засідання є закритими навіть для російських правозахисників або адвокатів, якщо вони не належать до системи. Тобто не є адвокатами за призначенням. І отримати будь-яку інформацію часто дуже складно. Особливо, коли суди такі, як зараз нібито є в Мелітополі, який відкрили окупанти. Він працює за російським законодавством. Такий самий є і в Генічеську. Там теж проходять якісь судові засідання, про які, на жаль, мало поки що інформації. Але там засуджують також наших людей», – повідомила правозахисниця.
Вони не хочуть віддавати наших цивільних громадян, а обміняти їх немає на кого покиАнастасія Пантелєєва
До процесу звільнення цивільних заручників потрібно залучати треті країни, вважає вона.
«Ми не можемо напряму з РФ вирішити це питання, тому що вони не хочуть віддавати наших цивільних громадян, а обміняти їх немає на кого поки що взагалі. Тому що ми не захоплюємо цих росіян в заручники. І тому це питання дуже складне. Зараз наша держава шукає йому вирішення. Будемо сподіватися, що за участі, можливо, третіх держав якийсь процес розпочнеться зі звільнення», – додала Пантелєєва.
- В Україні від початку повномасштабного вторгнення РФ загинув 9 701 мирний житель, йдеться у звіті ООН за 25 вересня 2023 року. Із 24 лютого 2022 року до 24 вересня 2023 року ООН зафіксувала 27 449 жертв серед цивільного населення в Україні – це число включає 9 701 загиблого і 17 748 поранених.
- Раніше спеціальна доповідачка ООН з питань тортур Еліс Джилл Едвардс заявила, що задокументована кількість випадків використання тортур на окупованих територіях України та щодо українських полонених з боку представників російських силових структур свідчить про те, що тортури стали частиною системної політики, яку здійснює Росія в Україні.
- Згідно зі звітом Mobile Justice Team, опублікованим у серпні, російські військові катували майже половину жителів Херсонщини, яких утримували у слідчих ізоляторах під час окупації міста, в тому числі заручники зазнавали сексуального насильства. Правозахисники проаналізували 320 випадків затримання в Херсоні у більш ніж 35 ізоляторах.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
ООН від початку повномасштабного вторгнення РФ підтвердила загибель в Україні 9 701 цивільного, йдеться у звіті за 25 вересня 2023 року. Реальна кількість жертв, вказують аналітики, є набагато більшою.
Усього із 24 лютого 2022 року ООН зафіксувала в Україні 10 582 випадків загибелі цивільних людей, а також щонайменше 19 875 випадків поранення цивільних. Про це заявив верховний комісар ООН із прав людини Фолькер Тюрк 22 лютого 2024 року.
«Ймовірно, що реальна кількість втрат серед цивільних осіб є набагато вищою», – кажуть в місії.
Форум