У російському Ростові-на-Дону розпочали так звані суди над бійцями батальйону «Азов». Серед 22-х осіб – вісім жінок. Їх звинувачують у терористичній діяльності проти Росії. Їм усім загрожує від 15 років до довічного ув’язнення. Наступне судове засідання призначили на 28 червня.
Вони потрапили в полон у травні 2022 року, коли командири підрозділів, які перебували на «Азовсталі», отримали наказ від вищого військового командування – зберегти життя особового складу. Російська влада визнала батальйон «Азов» терористичним угрупованням.
Радник голови Офісу президента України Михайло Подоляк засудив Росію за проведення судового засідання над 22 українськими військовополоненими і назвав це воєнним злочином.
Представниця Асоціації родин захисників «Азовсталі» Євгенія Синельник в етері програми «Свобода. Ранок» (проєкт Радіо Свобода) зауважила, що слід звернути увагу Червоного Хреста та інших організацій на зовнішній вигляд українських полонених, над якими в РФ розпочали судовий процес. Вона також додала, що у російському полоні наразі перебуває близько 700 бійців бригади «Азов», а загалом у «почесному полоні» – 1900 українських бійців.
– Пані Синельник, у залі ростовського суду видно хлопців і дівчат, чоловіків і жінок. Чи впізнаєте ви когось з них? Чи можете ви їх ідентифікувати? І чи можете ви підтвердити, що це справді представники «Азову»?
Родичі військовополонених з «Азову» деякі впізнали своїх близьких
– Особисто я цього не можу зробити. Але родичі військовополонених з «Азову» вже деякі впізнали своїх близьких. Це правда.
– Там же ж зазначалося, що серед них було вісім жінок, які працювали на кухні. Чи відомо вам щось про це? Associated Press повідомляє, що це в принципі не військові, вони працювали на кухні.
– Стосовно повної ідентифікації осіб зараз ще проводяться роботи разом зі штабом і координаційним штабом. Тому наразі поки що цю інформацію підтвердити чи спростувати повноцінно не можу. Але те, що є вже наразі випадки, де конкретно рідні впізнають своїх близьких, то це факт.
Reuters: автобуси вивозять українських бійців з «Азовсталі» у Маріуполі (фотогалерея)
– А як ви думаєте, яка мета цього суду? Їх реально хочуть засудити і запроторити за ґрати чи просто влаштувати показове судилище з якоюсь внутрішньополітичною метою, а потім все-таки виміняли? Які у вас думки стосовно цього?
– Це вже не вперше, коли ми стикаємося з таким інформаційним вкиданням зі сторони Росії. Тому що ми можемо пригадати, коли минулого року вони обіцяли посади у клітки. Власне, оці всі процеси, так звані судилища проходять постійно. Просто наразі це більше таке інформаційне вкидання, коли ми можемо про це поговорити. Але те, що відбуваються суди над нашими військовополоненими, які суперечать усім Женевським конвенціям, але ж це вже не вперше, ми розуміємо, Росія порушує абсолютно всі можливі конвенції, права військовополонених, тому насправді на цьому етапі якось реагувати серйозно і сприймати близько до серця не варто.
– Але цього разу вони це зробили досить показово, запросили пресу, не приховуючи...
– Так. Звісно, так само їм нічого і не заважало робити це раніше... Логіки у цьому... Ми ж розуміємо, що шукати в цьому щось дуже важко.
Міжнародні організації можуть зараз проаналізувати вигляд і стан наших військовополонених. Хлопці виглядають наче з концтабору
Я, швидше за все, звернула увагу таких міжнародних організацій, як Червоний Хрест і інших організацій з прав людини, які можуть зараз проаналізувати вигляд і стан наших військовополонених. Тому що, як зазначав ще раніше Подоляк у своєму твіті, ми бачимо їхній стан. Це дійсно пряме порівняння з тим, що хлопці виснажені, хлопці виглядають так, начебто вони з концтабору. Ми бачимо, що в деяких йдуть як рани, які загоїлися. Тобто ми сумніваємося, що там взагалі якась медична допомога і обстеження були.
Дуже варто було би зараз якраз таки порушити питання, знову ж таки, до Міжнародного комітету Червоного Хреста для того, щоб вони показали хоч щось, що вони можуть вдіяти. Тому що, наскільки нам відомо, що там, де вони перебувають, там, де їх тримають, відсутня будь-яка гігієна, будь-яке гідне ставлення до них, будь-які санітарні умови. Вони на найнижчому рівні. І ось тут варто було би зазначити це.
– А коли відбуваються такі показові так звані «суди», на цьому етапі взагалі є якась реакція від міжнародних організацій, від ООН, від Червоного Хреста? Чи вони проходять якось безслідно і без коментарів від міжнародних організацій?
У Міжнародного комітету Червоного Хреста стандартна відповідь: нас не пускають, нас не інформують
– Стосовно саме цього інциденту ми ще не бачили ніяких публічних заяв. Ми сподіваюся, що завдяки інформаційному шуму і, власне, вам, вашому етеру в тому числі це підніметься на достатній рівень, до чого ми завжди закликаємо. І сподіваємося отримати цю реакцію. Але такої відповіді, окрім, на жаль, того, що ми про знаємо, але зробити щось дійсно конкретне не можемо. Тому що стандартна відповідь: нас не пускають, нас не допускають, нас не інформують і тому подібне.
– Скажіть, будь ласка, а скільки зараз, якщо ви маєте цю цифру точну або приблизну, бійців «Азову» залишається в російському полоні?
Гарнізон Маріуполя загалом – 1 900 бійців. «Азов» – 700 бійців
– Зараз озвучу загалом гарнізон Маріуполя. Тому що всі вони виходили з 16 до 20 травня за наказом в «почесний полон». Наразі залишилося близько 1 900 бійців. Це суміжні. Це – і бригада «Азов», і Нацгвардія, і ЗСУ, і морська піхота, і інші. Саме бригади «Азов» бійців складає близько 700 бійців.
– Пані Синельник, якщо я не помиляюся, у полоні ваш брат досі.
– Так, все вірно.
– Коли ви з ним крайній раз говорили? І чи в принципі ви маєте уявлення, де він і що з ним?
Уже більше року я не чула свого брата. Інформації, де він перебуває, в якому стані, немає
– Ці наші гарантії, які надавалися на виході міжнародними організаціями (знову ж таки, буду підкреслювати Червоний Хрест), ми говорили про те, що буде надане щонайменше листування, буде наданий телефонний дзвінок. Так от, вже більше року я не чула свого брата. І інформації про те, де він перебуває, в якому він стані, у мене немає.
Єдина інформація, яку ми можемо отримати – це те, коли обмінюють бійців і ті, хто сиділи плюс-мінус десь поруч і можуть засвідчити, що саме з цією особою вони були поруч, та інформація поступає. Відповідно, якщо вони перебували навіть в одному закладі, якщо так можна називати, то немає гарантій того, що вони могли якось пересікатися. І тому підтвердження у більшості бійців, на жаль, немає.
– А чи ви маєте якісь дані від уповноваженого або від штабу, який займається обміном полонених, що він живий, що він у списку на обмін, хоч просто якісь відомості про нього?
– Єдине, що через рік після того, як ми відкрили кейс в Червоному Хресті... Це у нас такі стандарти, коли воїни потрапляють в полон, необхідно зробити певний ряд алгоритму дій. І один із них – це відкритий кейс у Червоному Хресті. Можу сказати, що успішно рік по тому, точніше, з кінця травня, коли ми його відкривали, і ось 20 травня мені зателефонував Червоний Хрест, який підтвердив начебто його присутність у полоні.
Стосовно роботи з уповноваженими, з координаційним штабом, у нас тривають постійно, наші представники знаходяться в координаційному штабі і цілодобово, якщо так можна сказати, тому що це не тільки в робочий час, проводиться різна робота. Наразі навіть стосовно судилищ проводяться вже відповідні дії, про які, на жаль, я поки й сама не знаю. Про це, швидше за все, поки не буде говоритися.
Вони ділять. Є напрямок по жінках, є напрямок по поранених, є напрямок по інших. Де проходить можливість встановити контакт, відбувається обмін. Впливу з нашої сторони немає
Тому робота триває. З державою ми постійно на зв’язку. Ми постійно працюємо над тим, аби знайти інформацію стосовно безвісти зниклих, аби знайти і покращити, як ми можемо це зробити, умови утримання в полоні. Тому комунікація є, ми завжди з ними на зв’язку.
– Ми почали з ось цього показового суду. Було зазначено, що перед судом постали 22 людини, спочатку було 24, двох вже виміняли. Ви назвали цифру, скільки залишається у полоні. При цьому ми бачимо, що час від часу відбувається обмін полоненими. Чи відомо вам, чи ви маєте уявлення або припущення, за яким принципом Росія віддає одних, а інших не віддає? Хто це і де обирає, як і кому віддається перевага? Як ось це зрозуміти?
– Як раніше зазначалося представником переговорної групи, що вони провадять діалоги по різних напрямках. Тобто, наприклад, вони ділять. Є напрямок по жінках, є напрямок по поранених, є напрямок по інших, по інших, по інших. І де проходить можливість саме встановити ось цей діалог, контакт, тут і відбувається цей обмін. Тобто наразі впливу з нашої сторони як такого немає. Тобто постійно проводяться перемовини по різних групах. Це не тільки Маріуполь, це не тільки «Азов». Тут ми говоримо про різні. І як тільки вдається знайти ось цей контакт з тією стороною, то він відразу і відбувається. На жаль, це дуже складний процес. Тому неможливо обирати з нашої сторони і відповідно нам важливо забирати всіх.
|
Українська правозахисна організація «Центр громадянських свобод» повідомила, що зв’язалася з рідними людей, яких судять у Ростові-на-Дону.
«Виявилося, що серед них є кілька цивільних, хоча окупанти й вважають усіх затриманих військовими. Щонайменше у двох людей закінчився контракт на момент повномасштабного вторгнення і вони не несли служби. Щодо інших цивільних людей інформація ще уточнюється», – йдеться в повідомленні.
Правозахисники кажуть, що з огляду на такі деталі, утримування цивільних осіб «як військовополонених» є грубим порушенням засад міжнародного гуманітарного права.
Блокада Маріуполя почалася на початку березня 2022 року і тривала до середини травня, коли останні захисники заводу «Азовсталь» вийшли з нього в рамках домовленості про подальший обмін. 20 травня Міністерство оборони Росії заявило, що завод «Азовсталь» у Маріуполі перейшов під контроль сил РФ. Російське відомство заявило, що всього «в полон здалися» 2439 українських військових, які перебували на території заводу. Згодом частину з них обміняли на російських полонених.
|
