Доступність посилання

ТОП новини
07 липня 2020, Київ 19:44

Вирубка лісу, забудова заплав і видобуток гравію: звідки тече «велика вода» на заході України


Повеней у Карпатах не уникнути, але можна мінімізувати наслідки, кажуть експерти

Зруйновані 110 кілометрів автошляхів і 90 мостів, обірване сполучення з 34 населеними пунктами, щонайменше троє загиблих – такі на цей час наслідки повені в західних областях України станом на вечір 24 червня. Повеней у Карпатах неможливо уникнути, визнають експерти в розмові Радіо Свобода. Проте можна робити їх менш руйнівними і дати раду наслідкам – якщо знати причини.

Наразі немає даних про те, чи дійсно повінь на заході можна назвати безпрецедентною, сказала Радіо Свобода керівниця пресслужби Державної служби з надзвичайних ситуацій Ольга Козак.

«Поки що інформації немає. Це буде вже постфактум. У принципі, ми не фіксуємо зараз, на даний момент. Можливо, потім будуть якісь дані», – сказала вона, коментуючи питання щодо того, чи наслідки нинішньої нагоди сильніші, ніж у попередні роки.

Втім, прем’єр-міністр Денис Шмигаль уже заявив, що затоплення перевершує масштаб затоплення у 2008 році, коли загинули 30 людей.

Коментуючи наслідки повені, окремі дописувачі пов’язали їх передусім із вирубками лісу в Карпатах – мовляв, немає дерев, які могли б затримати воду. Натомість експерти визнають: вирубка має значення, та все ж не вирішальне.

Отже, звідки вода?

Дощі – сильні, хоча не аномальні

Найочевидніша причина – сильні опади. За дві доби в Івано-Франківській області випало 200–235 міліметрів дощу, каже заступниця начальника відділу метеопрогнозів «Укргідрометцентру» Наталія Голеня. Такий обсяг вона називає «екстремальним».

«Це до 2–2,5 місячних норм практично за весь цей дощовий період. За дві доби це досить велика кількість опадів. Не можна сказати, що це аномалія така для цього регіону, там і до цього були такі опади, але за останній час, останні 20 років таких опадів не спостерігалося», – повідомила експертка.

Як пояснює Голеня, над більшою частиною України нависла тепла і волога повітряна маса, а в гірській місцевості цей процес загострюється.

«Тобто опадів, дощів випадало б більше, ніж зазвичай, якби це була рівнинна територія. Тобто гори відіграли свою роль, теплі й вологі повітряні маси натікали на Карпати, піднімаючись – гори ставали ніби бар’єрами, вони піднімалися, і це додатково те, що дощі тривали ось так дві доби, і були сильними», – додає вона.

За словами синоптикині, метеорологічну ситуацію можна спрогнозувати за добу. «Укргідрометцентр» передає інформацію Державній службі з надзвичайних ситуацій, яка й має вживати заходів для уникнення наслідків повені, наскільки це можливо.

Вирубка лісу (але не все так просто)

Низка коментаторів у соцмережах поклала відповідальність за повені на тих, хто вирубує карпатські ліси. Вирубки дійсно до певної міри посилюють наслідки повеней, визнає еколог Олег Листопад, проте це не основна причина.

«Якби вирубок було менше, то повені б траплялися рідше і були не такими сильними. Від катастрофічних повеней ми застрахуватися не можемо ніяк. Ми можемо зменшити тільки їхні наслідки. Але ще покійний академік Ситник проводив аналіз за минуле століття, коли наприкінці минулого століття теж були повені, і його дослідження показало, що повені стали частішими і сильнішими. Плюс на це накладаються останні два-три десятиліття дуже сильні, різкі зміни клімату», – стверджує він.

Після вирубки лісу залишаються корчі й гілляки, які можуть потрапляти у водойми і захаращувати русло, пояснює Віктор Вишневський
Після вирубки лісу залишаються корчі й гілляки, які можуть потрапляти у водойми і захаращувати русло, пояснює Віктор Вишневський

Рубки лісу слід контролювати, додає еколог, проте для запобігання важким наслідкам повеней цього недостатньо.

Якщо дощ не надто сильний, ліс дійсно може «втримати» воду, проте, якщо злива ллє добу, повені не уникнути, пояснює гідролог Віктор Вишневський. Але вирубка працює й опосередковано, адже після неї залишаються корчі й гілляки, які можуть потрапляти у воду.

«На поворотах русла, під мостами найчастіше ці гілляки збираються і утворюють підпори. І тому, власне кажучи, така агенція, як Державне агентство водних ресурсів, повинна слідкувати за тим, щоб не накопичувалися залишки деревини, потрібно в руслі вирубувати чагарник, тобто за річками треба слідкувати. На жаль, рук тут часто недостатньо. Значить, потрібен якийсь моніторинг, визначення пріоритетних ділянок, направлення туди техніки, вивезення цих корчів, гілляк, щоб русло пропускало те, що йому належить пропускати», – пояснює Вишневський.

Забудова заплав річок

Заплава – це частина долини річки, яка зазвичай затоплюється водою під час повені. Еколог Петро Тєстов у колонці для видання «Тексти» назвав забудову заплав річок основною причиною руйнівних повеней. На прикладі закарпатської річки Боржави аналітик стверджує, що ці ділянки завжди затоплювалися водою, тож і зараз цей процес логічний.

«Спочатку меліорація та днопоглиблення, потім забудова та розорювання. Якщо місце, куди вода виходила під час паводків протягом тисяч років, знищили – то куди ж їй діватись?» – питає Тєстов.

Забудови заплав серед причин руйнувань називає і еколог Олексій Василюк в інтерв’ю виданню «Українська правда». За його словами, на цих ділянках, із точки зору природи, «не мало бути будинків», і, якщо вони там є, вода їх руйнує.

У Європі хочеш селитися в «червоній зоні» – селися, але страховки ти не отримаєш, це на твій ризик
Олег Листопад

Олег Листопад пропонує владі наслідувати європейський досвід: заборонити або хоча б не радити селитися в тих зонах, які вражають повені.

«Я був свідком, коли людям відводять ділянки на берегах річок у Карпатах, хоча вони знають, що це зона небезпечна. У Європі таким людям не дають страховку просто. Хочеш селитися в «червоній зоні» – селися, але страховки ти не отримаєш, це на твій ризик… Так само у нас мають бути ці зони визначені, це не так дорого коштує їх визначити і принаймні людей поінформувати, що отут із імовірністю стільки-то відсотків раз на стільки-то років (на 50 років, як правило, робляться розрахунки) буде затоплення. Хочеш – будь ласка, але будь готовий до цього», – пропонує він.

Видобуток ресурсів із річкових русел

Браконьєрський видобуток алювію (зазвичай гравію чи піску) призводить до пришвидшення руху води в річці, а отже – на рівень води в ній, стверджує Листопад.

«Це прискорює течію річок, коли там немає піску й гравію, і викликає швидше підняття рівня води. Плюс річки випрямляли, особливо в низинних частинах, і, коли русло пряме, то вода жене як жолобом. Коли є меандри (тобто звивини), коли є заплава річки, тобто всі ці озера, стариці, якісь болотисті місця – тоді це місце, де акумулюється вода», – каже еколог.

Відтак для зменшення наслідків повені, додає він, річки треба повертати до їхнього природного стану.

А от Віктор Вишневський вважає, що видобуток ресурсів не шкодить, «якщо робити це акуратно», натомість може нашкодити спорудам, які захищають населені пункти від повеней.

«Навпаки, зниження позначок русла (через видобуток) сприяє тому, що при паводку рівень води знижується. Але, на жаль, коли видобувають алювій, відбувається дуже така неприємна штука: погіршується стійкість мостів і тих самих дамб. Тобто от дамба, біля неї хтось почав рити ґрунт, і в результаті дамба взяла і поповзла вниз».

То що робити?

Вплив повеней можна мінімізувати в тому числі належними спорудами, каже Віктор Вишневський. Наприклад, протиповеневими ємностями або дамбами. Але такі проєкти вимагають фінансування й обслуговування.

«Дамба може використовуватися, можливо, раз на рік, але, вибачте, раз на рік вас захищають від того, що у вашій домівці піднімається вище від паркету вода. Зрозуміло, що це справа корисна. Але дамби теж потребують певної експлуатації. Не можна побудувати дамбу і 20 років до неї не підходити. Дамба може підмиватися, просідати, в ній можуть всякі землерийки і кроти утворювати порожнини, зменшувати її щільність, і так далі. Отже, сюди теж потрібно спрямовувати певні кошти для того, щоб дамби все-таки працювали», – наголошує він.

А Олег Листопад нагадує про реформу лісового господарства, про яку екологи в Україні говорять уже не перший рік. Вона полягає в тому, щоб розділити функції Державного агентства лісових ресурсів: залишити йому контрольні повноваження, а господарські – передати іншій, новоствореній структурі. Цього, за його словами, не зроблено ані за попередні роки, ані більш ніж за рік після зміни влади в Україні.

Серед інших превентивних заходів він називає раннє сповіщення жителів про можливі повені, що входить до відповідальності Державного агентства водних ресурсів.

«Держводагентство працює нормально: наприклад, на річці Тиса встановлені такі пости спостережень, є спільна програма з сусідніми країнами і про підняття рівня води стає відомо завчасно. Плюс – Державне агентство водних ресурсів багато років будує різні польдери, споруди для того, щоб відводити зайву воду. Але цього замало, і це не вже у функціях Держводагентства – відновлювати природні екосистеми. В них немає таких функцій. Це вже функції міністерства», – каже еколог.

Рятувальники в селі Кропивник, Івано-Франківська область, 23 червня 2020 року
Рятувальники в селі Кропивник, Івано-Франківська область, 23 червня 2020 року

Тут Листопад нагадує, що Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів уряд лише нещодавно знову відділив від Міністерства енергетики, і на повноцінне відновлення своєї роботи йому знадобиться, за його даними, не менше ніж півроку.

Тим не менш, Міністерство вже відреагувало на ситуацію в західних областях, запевнивши, що тримає її на «цілодобовому контролі».

«За дорученням міністра захисту довкілля та природних ресурсів України Романа Абрамовського Держводагенством підготовлено оперативний План заходів для подолання наслідків негоди в західних областях України», – мовиться в повідомленні урядового відомства.

Водночас Листопад вказує на те, що зливи і повені на заході України не скасовують гідрологічної посухи на сході й півдні, відтак і підхід до вирішення проблем довкілля має бути комплексним.

«Хай нікого не обманюють ці картинки із Заходу, в нас води в Україні недостатньо. Потрібно відновлювати в Поліссі болота, меандри і заплави річок, зупинити видобуток торфу, тому що зараз ми переживаємо за ці повені, місяць тому переживали за пожежі в Чорнобилі, а завтра знову будемо переживати за посуху», – прогнозує еколог.

  • Зображення 16x9

    Еліна Сардалова

    Редакторка стрічки новин і журналістка. У 2014-му році закінчила Київський національний лінгвістичний університет за фахом «арабська мова», у 2017-му - Могилянську школу журналістики. На Радіо Свобода працюю з 2016 року.

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

ІНШЕ З МЕРЕЖІ



Загрузка...
XS
SM
MD
LG