У слідчих ізоляторах російських міст Курська і Брянська може перебувати щонайменше 200 громадян України, захоплених у заручники військовими Росії під час окупації частини Київщини та інших українських регіонів. Так вважає експертка координаційної групи з визволення полонених Генерального штабу ЗСУ Ірина Баданова. За її словами, в основному це – чоловіки призовного віку, але є і жінки. Ніяких звинувачень їм поки не висувають, на обмін їх не пропонують. Є вірогідність того, що цих людей можуть використати в ганебних «парадах полонених» 9 травня.
Що відомо про цивільних заручників у Росії та чи є механізми для швидкого повернення їх додому?
Понад місяць без звістки про батька
Катерина – донька 52-річного чоловіка, який потрапив у руки російських військових на Запоріжжі. Розповідає: її батько їхав до Маріуполя, щоб вивезти звідти свою родичку, людину з інвалідністю. Сподівався на «зелений коридор». Але 22 березня в окупованих російськими військовими Пологах його, як і багатьох інших людей, затримали.
Донька каже: близько місяця вона не мала про батька ніякої звістки, зверталася до різних структур і писала пости в соцмережах із фотографією батька, аж поки не відгукнувся чоловік, який перебував з ним у слідчому ізоляторі в Курську.
Про стан батька я нічого не знаю. Але знаю, що з цієї ж колоні вивезли хлопця – йому довелося ампутувати пальці. Інший – залишився без кінцівок…Катерина
«Я дзвонила за всіма номерами, які знаходила, скрізь ми давали про нього інформацію, але нічого не було відомо. Я почала у фейсбуці й телеграмі розкидати його фотографію і фото машини. Може хтось бачив на трасі? А потім випадково під фото мені написав чоловік. Ми зідзвонилися, вони разом з батьком були в Мелітополі – шість днів в одній камері. А потім їх відвезли до Курська. У Курську вони бачилися на допитах. Він розповідав страшні речі: їх щодня по три рази на день допитують і б’ють. Примушують співати гімн Росії та російські пісні. Мені незрозумілі мотиви. Що це? Залякування?.. Юридично їхній статус невідомий. Їх просто викрали з країни. Чоловік, який надав мені інформацію, повернувся додому за обміном. Я чекаю, коли до батька пустять адвоката і коли буде хоч якась інформація. Про стан батька я нічого не знаю. Але знаю, що з цієї ж колонії вивезли хлопця – йому довелося ампутувати пальці. Інший – залишився без кінцівок… У тата є мама, моя бабуся – 86 років. Вона дуже здала за цей час невідомості. Ми тільки вчора їй сказали, що він живий і в полоні», – розповіла Радіо Свобода Катерина.
«Нам одягли на голову целофанові пакети, замотали скотчем, тримали 20 секунд без кисню»
Ольга із невеличкого містечка на Київщині сама побувала в заручниках російських військових. Її разом з чоловіком забрали в середині березня прямо з власного будинку, погрожуючи зброєю. Жінку протримали добу й відпустили.
Її чоловік пробув у руках окупантів близько місяця, пережив знущання й тортури в курському СІЗО й зрештою повернувся додому після обміну.
Вони роззували людей на морозі. Обливали їхнє взуття і босі ноги водою. На морозі – мінус 10 градусів! Справжні садистиОльга
«Нас взяли прямо з дому, цивільних людей. Знущалися. Нам одягли на голову целофанові пакети, замотали скотчем, тримали так 20 секунд без кисню і тільки тоді прорізали дірки для дихання. Скажу чесно: я вже думала, що це кінець. Руки замотали скотчем: мені – спереду, чоловікові – ззаду. Вони говорили: «Мы пришли вас освободить». Я казала: «Від чого? Від нашого майна? Для чого ви розірвали наше життя на частини? Ми абсолютно цивільні люди». Вони казали: «Від нацистів». Кажу: «Де ви бачили нацистів у моєму будинку?». Мовчання… Мій чоловік був поранений, його відправили до СІЗО Курська. Весь цей час я нічого не знала про нього. Він розповідав потім, що там застосовувалися тортури. Вони роззували людей на морозі. Обливали їхнє взуття і босі ноги водою. На морозі – мінус 10 градусів! Люди обморожувались. Справжні садисти. А під тортурами людина може погодитися на будь-які звинувачення», – розповіла Радіо Свобода Ольга.
Відомо про принаймні 200 людей
Експертка координаційної групи з визволення полонених Генерального штабу ЗСУ Ірина Баданова каже: їй відомо про 200 українських громадян – заручників, які утримують в СІЗО №1 міста Курська та в СІЗО Брянська. Їх затримували вдома, на вулиці, на блокпостах тощо. В основному це чоловіки призовного віку, але є і жінки.
«Випадків багато. Наприклад, в Іванкові на Київщині захопили військкомат і відповідно, картки обліку. За цими документами йшли по домівках і забирали хлопців призовного віку. Інший випадок, також на Київщині: ракета влучила в домівку, хлопці пішли допомогти і там їх і забрали Одного підправили до інших заручників, а над другим знущалися, били, повиламували ребра, зрештою його знайшли мертвим. Ще випадок: хлопець їхав на роботу, натрапив на російський блокпост і його забрали. Дівчина – захопили вдома. Вона заповнювала інформацію в чат-боті «єВорог». Вона не заперечувала, говорила: «Я на своїй земля, я передавала інформацію в державні структури». Зараз їй світить стаття за «тероризм». І такі випадки непоодинокі. Це люди віком від 18 до 60 років. Зараз їх утримують в СІЗО. Готують дві колонії в Рязанській області і, ймовірно, Ростові, отже, їх можуть потім розмістити в цих колоніях», – зауважила Ірина Баданова.
Можуть повторити долю Сенцова і Виговського
Ніяких звинувачень, каже вона, цим людям поки не висувають, на обмін їх також не пропонують. Вона припускає, що саме цих людей можуть використати для «парадів полонених» 9 травня у Маріуполі, Севастополі та інших містах, а також для фільмування пропагандистських роликів. Вірогідно також, що ці люди можуть бути звинувачені в «тероризмі» й отримати тривалі терміни ув’язнення, зазначає експертка.
Цим людям не вдається передати ніяку допомогу – ні харчі, ні засоби гігієни, ні лікиІрина Баданова
«Списки тих, кого утримують в СІЗО Курська і Брянська, – закриті. Я відповідаю за цифру 200 осіб, можливо, їх більше. Цим людям не вдається передати ніяку допомогу – ні харчі, ні засоби гігієни, ні ліки. Першому адвокату, який намагався туди потрапити, сказали, що такої людини у них немає, хоча ми достеменно знаємо, що ця людина там. Ми не знаємо, як цих людей будуть використовувати. Вони можуть отримати статті, як це було з Олегом Сенцовим, Валентином Виговським, який сидить 8 років, та іншими», – додала Ірина Баданова.
Звинувачення в тероризмі по-російськи
Правозахисниця, програмна директорка Правозахисної групи «Січ» Наталя Кожина каже: 2013 року в російському Кримінальному кодексі з’явилася стаття 205, де йдеться про «тероризм». Є ймовірність, вважає вона, що громадянам України, незаконно вивезеним з території країни до Росії, інкримінуватимуть саме її. Зокрема, українцям можуть висувати обвинувачення у «фінансуванні терористичної діяльності».
Під виглядом протидії терористичній діяльності людину можуть запроторити на 20 років до в’язниціНаталія Кожина
«Під фінансуванням тероризму мається на увазі будь-який збір коштів, харчів, надання послуг організаціям, які в Росії вважаються терористичними, матеріальне забезпечення осіб, пов’язаних з цими організаціями тощо. Термін ув’язнення за це – від 10 до 20 років. Тобто якщо в Росії якась організація визнана терористичною, на кшталт нашого «Айдара», «Азова», «Правого сектора», то будь-яку людину можна звинуватити в тому, що вона фінансувала цю організацію. Як нам казали адвокати, які працюють в Російській Федерації, можуть бути знайдені свідки, імена яких будуть утаємничені нібито з міркувань безпеки, і вони будуть розповідати: так, я бачив, я знаю, ця особа перераховувала кошти, приносила продукти і так далі. Тобто під виглядом протидії терористичній діяльності людину можуть запроторити на 20 років до в’язниці. Російське законодавство наголошує, що ці вироки можуть виноситися саме Російською Федерацією навіть щодо громадян інших країн. Між тим міжнародне законодавство, зокрема Женевська конвенція, говорить про те, що цивільні особи не можуть бути вивезені з території однієї країни на територію іншої країни без їхньої згоди», – сказала Радіо Свобода Наталя Кожина.
За її словами, російське законодавство виписане так, аби виправдати тероризм самої держави-агресора й мати змогу звинуватити в тероризмі будь-кого, хто має інакшу думку. Наталя Кожина вважає: суди над цивільними українцями, яких незаконно утримують в РФ, будуть використовуватися Росією для виправдання порушення ними ж норм міжнародного гуманітарного права. Саме тому цих людей потрібно повертати в Україну вже зараз і не допускати псевдосудів над ними, вважає вона. Як зазначає правозахисниця, надія – на обміни полоненими.
Куди телефонувати родичам заручників і полонених
У березні в Україні запрацював Об'єднаний центр з пошуку та звільнення полонених. Зараз уточнюють списки людей, які потрапили в полон або зникли безвісти. Він приймає звернення як від українських, так і від російських громадян про зникнення їхніх близьких – як військових, так і цивільних. Цілодобово працюють телефони: +38 067 650 83 32 та +38 098 087 36 01.
Радіо Свобода не змогло зв'язатися із СІЗО в російському Курську і Брянську, щоб отримати коментар з приводу викладеної в цьому матеріалі інформації.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
ООН від початку повномасштабного вторгнення РФ підтвердила загибель в Україні 9 701 цивільного, йдеться у звіті за 25 вересня 2023 року. Реальна кількість жертв, вказують аналітики, є набагато більшою.
Усього із 24 лютого 2022 року ООН зафіксувала в Україні 10 582 випадків загибелі цивільних людей, а також щонайменше 19 875 випадків поранення цивільних. Про це заявив верховний комісар ООН із прав людини Фолькер Тюрк 22 лютого 2024 року.
«Ймовірно, що реальна кількість втрат серед цивільних осіб є набагато вищою», – кажуть в місії.
