(Рубрика «Точка зору»)
Через два місяці після повернення з російського полону, в серпні 2025 року, я був в Києві на похованні журналістки Вікторії Рощиної. Я не міг не прийти, бо після того, як дізнався про її загибель, дуже боліло.
Вже було відомо, що кати, щоби приховати свій злочин, видалили у Вікторії мозок із черепної коробки, вирізали очні яблука та гортань. У російських документах, які передали з її тілом, було написано, що це – невстановлена особа чоловічої статі.
На що я звернув увагу? На те, що труна на похованні, яку несли люди, була дуже легка…
Ця дівчина у в'язниці оголошувала голодування, її неодноразово били, у неї за життя був перелом потиличної кістки, різані рани кінцівок. Її тіло тоді важило менше ніж 40 кілограмів, але вона не здавалася, боролася.
Звільнені з полону українські військові розповідали, як вона просто на допитах кидала наглядачам у вічі: «Ви – окупанти, ви прийшли на нашу землю і вбиваєте наших людей!»
Я сам пройшов через допити й тортури, тому розумію: так чинять лише справжні герої. На похованні я підійшов до батька Вікторії й сказав, що всю цю наволоч, яка таке з нею зробила, буде покарано.
Невдовзі з’явилися і перші конкретні кроки. У листопаді 2025 року ЄС запровадив санкції проти російських посадовців, причетних до катувань Вікторії. Україна у червні 2026 року запровадила санкції проти московського судді Тимура Вахрамєєва, якого пов’язують із її незаконним ув’язненням.
Вже після прощання з Рощиною я дізнався, що Вікторія була моєю землячкою з Кривого Рогу. Знайшов телефон батька, набрав його і попросив про зустріч. Не для того, щоб узяти інтерв'ю, ні… А просто посидіти з ним поруч, поспілкуватися. Володимир Михайлович тоді відмовився, сказав, що не хоче взагалі нікого бачити.
Через кілька місяців я запропонував йому створити петицію щодо нагородження Вікторії Рощиної званням Героя України. Тоді я ще не знав, що вже були звернення до президента від депутатів, Національної спілки журналістів та інших спільнот. Вперше склався повний юридичний, політичний та суспільний консенсус.
Я не знав тоді, скільки зусиль було для того, щоб подання просто лягло на стіл президенту.
Батько дав згоду, і триває боротьба… Боротьба за її гідне визнання українською державою.
До звернення долучилися Севгіль Мусаєва («Українська правда»), депутати Ярослав Юрчишин, Євгенія Кравчук, керівниця ZMINA Тетяна Печончик та багато інших гідних людей і організацій. Разом ми зібрали підписи Героїв України, громадських діячів, журналістів, волонтерів та воїнів, які зараз боронять нашу країну.
Ми чекали, що на цей День Незалежності її подвиг як журналістки і патріотки визнає і наша держава. Але поки цього не сталося.
Вікторія стала лауреаткою премії «За мужність у журналістиці» (Courage in Journalism Award, 2022) від Міжнародного жіночого медійного фонду (IWMF) за висвітлення війни в умовах високого ризику та премії Homo Homini (посмертно, 2025) – чеська правозахисна нагорода від організації People in Need за відданість захисту прав людини. Отримала відзнаку Oxi Courage Award (посмертно, 2025) – нагорода за виняткову сміливість від Oxi Day Foundation та звання «Герой свободи преси» (World Press Freedom Hero, посмертно, 2025) від Міжнародного інституту преси (IPI). На її честь ПАРЄ започаткувала щорічну акцію «Перемога для Вікторії» – для вшанування пам’яті воєнних кореспондентів і журналістів.
Вона їздила на окуповані території, щоби розповісти правду про окупантів, і там після катувань була вбита нелюдами.
І знаєте, що я скажу? Ми не здамося.
Ми будемо продовжувати боротьбу за її державне визнання Героєм. Ми будемо на всіх міжнародних майданчиках і надалі розповідати про її жертовність.
Батько Вікторії досі корить себе за те, що вмовив її у в'язниці припинити голодування. Бо вважає, що тоді вона повернулася б живою додому…
Іноді мені хочеться про це кричати. Я хочу, щоби в Україні й у світі знали, якою була Вікторія Рощина. Для мене вона – справжній Герой України.
Владислав Єсипенко – журналіст-фрилансер проєкту Радіо Свобода Крим.Реалії, колишній в’язень Кремля
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
Форум