Доступність посилання

ТОП новини

«Це не війська – це звірі». Село на лінії фронту охороняють двоє чоловіків


Колаж із використанням кадрів репортажу із с. Миколаївки
Колаж із використанням кадрів репортажу із с. Миколаївки

Електрики немає, газопровід перекритий, артобстріли накривають село щодня – з пів тисячі жителів лишилось лише четверо. Журналісти проєкту Радіо Свобода Крим.Реалії зустріли двох чоловіків, які й розповіли про ці реалії життя в селі Миколаївка, що на півночі Херсонщини.

Перший, із ким ми зустрілись – Олександр Худик, тракторист-комбайнер. Цього року він залишився без роботи, бо його техніка так і не вийшла в поле. Під час нашого знайомства ми почули, як у кількох кілометрах почав працювати міномет, але Олександр навіть не звернув на вибухи уваги.

«Так тут постійно в нас отаке відбувається. Зараз це наші гепають, а от коли звуки зі сторони Петрівки – тоді вже треба ховатися. Сьогодні в нас були прильоти. Працював чи то літак, чи гелікоптер – воно тут як жахнуло. Бо я якраз йшов вулицею, а воно як жахнуло, що я аж присів», – відповів на подив журналістів проєкту Радіо Свобода Крим.Реалії житель села Миколаївка Олександр Худик.

Олександр Худик доглядає за сусідськими будинками
Олександр Худик доглядає за сусідськими будинками

У своєму дворі Олександр усе збудував власноруч. Розповідає, що зранку до ночі працював на комбайні, а після роботи вже будував гараж, сарай, кухню. Допомагали дружина і двоє дітей – носили каміння та місили глину. Цього ж року Олександр із родиною планували зробити ремонт у будинку, навіть закупили фарбу, шпалери та інші будматеріали. Та війна внесла свої корективи – ремонт скасовується.

Поруч з Олександром проживає Андрій Первак. Вони разом слідкують за сусідськими будинками й доповідають жителям, що виїхали, чи все гаразд з їхнім майном.

Андрій Первак поруч з розбитим від артобстрілу будинком свого сина
Андрій Первак поруч з розбитим від артобстрілу будинком свого сина

Андрій родом із Луганська, але практично все життя прожив у Миколаївці. У те, що Росія піде повномасштабною війною, й подумати не міг.

«Якщо чесно, не вірилося, до останнього я не вірив, що так буде. Але я ще й до війни не дуже добре ставився до Росії. Тому що це не війська – це звірі», – зізнався під час розмови Андрій Первак.

Дим на місці російських позицій поблизу Миколаївки
Дим на місці російських позицій поблизу Миколаївки

Що росіяни стануть ворогами, не вірив і Олександр.

«Я до останнього не вірив, я думав, такого не буде, а воно бачте як вийшло. Думав, ми ж всі однакові, як раніше казали, «брати». А тепер навіть думати про це не хочу», – підтримав розмову Олександр Худик.

Олександр Худик, Андрій Первак та журналіст Крим.Реалії Ігор Токар у с. Миколаївці
Олександр Худик, Андрій Первак та журналіст Крим.Реалії Ігор Токар у с. Миколаївці

До Миколаївки російські війська увійшли буквально вже через тиждень після вторгнення – на початку березня. На той момент вже були захоплені Херсон, Нова Каховка, Берислав, Давидів Брід та Велика Олександрівка.

«Я пам’ятаю, як вони спустилися з пагорба, зі сторони Високопілля. Їх дуже багато було, осіб до ста. Також багато було автомобілів та БМП. Вони масово обшукували будинки. Вони ходили по дві-три особи, зазвичай росіянин і бурят. Я навіть заводив з ними розмову, мовляв: «Чого вони сюди прийшли?», а вони на кшталт: «Шукаємо тут «бандерівців». Ну я його знову запитав: «То як, бачиш ти тут «бандерівців», а він у відповідь: «Ні, тут я не бачу. Але якось виходить, що у вас тут, в Україні, дві армії воює – одна Зеленського, а інші переодягнені «бандерівці», – пригадав Андрій Первак.

Розбита артобстрілом будівля у Миколаївці
Розбита артобстрілом будівля у Миколаївці

Чоловіки розповідають, що найважчими були перші тижні після окупації. Через російське вторгнення місцева логістика завмерла, магазини спорожніли.

«На початку війни не всі запаслися продуктами. І у людей через тижнів два-три все почало закінчуватися – люди почали трохи голодувати. Оскільки ми дуже добре знали місцевість і дороги, ми спочатку почали ходити пішки на підконтрольну Україні територію. Потім вже почали навіть їздити по передачі. Там збирали пакунки і привозили їх сюди людям», – розповів у інтерв’ю Крим.Реалії Андрій Первак.

Мотоцикл, яким Андрій Первак возив продукти та евакуйовував людей
Мотоцикл, яким Андрій Первак возив продукти та евакуйовував людей

За даними українського Генштабу, Збройні сили України Миколаївку звільнили в останні дні весни. В свою чергу Міноборони Росії не коментувало відступу армії РФ біля села Миколаївка в Херсонській області. Також у Москві продовжують заявляти, що не ведуть проти України загарбницьку війну – бойові дії називають «спецоперацією».

Відступаючи, російські солдати полишали багато своїх речей. Як трофеї каску і бронежилет із написом «Урмаев» Олександр залишив собі. Також розповідає, що після своєї поразки російські війська розпочали масовані обстріли Миколаївки. Тут практично не залишилося цілих будинків, тому й виїхали всі жителі із села.

Бронеплита з російського бронежилету та написом «Урмаев»
Бронеплита з російського бронежилету та написом «Урмаев»

Після Миколаївки українські війська звільнили сусіднє село Іванівку. Олександр Худик розповідає, що його двір на період евакуації став перевалочною базою і місцем зберігання різного транспорту.

«Як можемо, так і зберігаємо це майно, бо в мене тут цілий склад велосипедів, мопедів, мотоблоків. Біженці у мене вдома ночували, пересаджували добу, чекали, коли їх вивезуть, і евакуйовувались», – поділився в розмові Олександр Худик.

Олександр Худик показує залишені велосипеди біженців у своєму гаражі
Олександр Худик показує залишені велосипеди біженців у своєму гаражі

Нині через війну в селі електрика та газопровід відсутні. Чоловіки викручуються за допомогою газового балона та дизельного електрогенератора. Та, незважаючи на всі труднощі та виживання, кажуть, що вірять в українську армію та швидку перемогу.

«Це дуже добре, що вони їх посувають. Звісно, краще було б, якби трішки швидше, але ми розуміємо, що це не так просто. Одна з причин – це люди, які не виїжджають. Якби люди виїхали, нашим хлопцям було б трошки легше», – зазначив Олександр Худик.

Олександр Худик показує поранення від осколку після російського обстрілу касетними боєприпасами
Олександр Худик показує поранення від осколку після російського обстрілу касетними боєприпасами

На наше запитання про плани на майбутнє чоловіки одноголосно сказали, що виїжджати із села не збираються, кажуть, що найстрашніше вже пережили. Коли повернуться родини до Миколаївки – не знають.

«Які плани?! Зараз план – вижити! Це найголовніше. Вижити і далі продовжувати працювати, працювати і ремонтувати оце все», – зазначив Олександр Худик.

«Які плани на майбутнє?! Відбудовувати тут все та доробити те, що до цього хотів. Та, я думаю, все буде добре, бо бачу, які наші хлопці молодці, а ми відновимо все самі», – підкреслив Андрій Первак.

Масштабна війна Росії проти України

24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.

Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.

Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.

На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.

Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.

11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.

Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.

Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.

Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.

З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.

6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.

ООН від початку повномасштабного вторгнення РФ підтвердила загибель в Україні 9 701 цивільного, йдеться у звіті за 25 вересня 2023 року. Реальна кількість жертв, вказують аналітики, є набагато більшою.

Усього із 24 лютого 2022 року ООН зафіксувала в Україні 10 582 випадків загибелі цивільних людей, а також щонайменше 19 875 випадків поранення цивільних. Про це заявив верховний комісар ООН із прав людини Фолькер Тюрк 22 лютого 2024 року.

«Ймовірно, що реальна кількість втрат серед цивільних осіб є набагато вищою», – кажуть в місії.

  • Зображення 16x9

    Ігор Токар

    Журналіст телепроєкту «Крим.Реалії», створеного Радіо Свобода, з 2018 року. Також на Радіо Свобода протягом 2019 року був журналістом та телеведучим програми «Ньюзрум». Роботу на національних телеканалах розпочинав як регіональний стрінгер. Співпрацював з такими телеканалами: ICTV, «5-й канал», «Еспресо», «112 Україна», «24». Співзасновник громадської організації та веб-ресурсу «Центр медіарозслідувань «Прозоро». Автор документального фільму «Чміль». Закінчив факультет філології та журналістики Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка.

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG