ВАШИНГТОН – На тлі зростання напруги в Ормузькій протоці та закликів США до союзників активізуватися, дискусія вже не обмежується питанням, чи має НАТО спроможності долучитися. Вона також про те, чи здатний Альянс пройти ще одне серйозне випробування без поглиблення трансатлантичних суперечностей.
У центрі цієї дискусії – механізм, який досі майже не фігурував у розмовах: стаття 4 НАТО – положення про консультації, що дозволяє союзникам формально скликати зустріч, коли одна з країн вважає, що її безпека, територіальна цілісність або політична незалежність – під загрозою.
Для відставного чотиризіркового генерала Філіпа Брідлава, колишнього верховного головнокомандувача об’єднаних збройних сил НАТО в Європі, відсутність таких консультацій є частиною проблеми.
Філіп Брідлав
В інтерв’ю Радіо Свобода генерал Брідлав зазначив, що те, що дехто подає як визначальне «іранське випробування» для НАТО, водночас є можливістю переглянути підходи Альянсу до криз, які виходять за межі його традиційного театру, але все ж мають прямі стратегічні наслідки.
– Генерале, чи маємо справу з визначальним «іранським випробуванням» для НАТО, чи з моментом, який може оголити його обмеження? З огляду на очікування Вашингтона і розбіжності серед союзників, що НАТО реально може зробити і де його ліміти?
– Хотів би зробити невеличкий відступ, перш ніж перейти до прямої відповіді.
Як ви знаєте, ми не застосовували статтю 4 НАТО у зв’язку з цими подіями. Моя порада всім – відійти від тиску і жорсткої риторики та сісти й подивитися на це як на можливість.
Що ми можемо зробити разом?
Який внесок НАТО може запропонувати у вирішення цієї ситуації і, за потреби, навіть ініціювати консультації за статтею 4, щоб НАТО діяло так, як воно має діяти, коли йдеться про спільні виклики.
Як тільки ми сядемо за стіл, то зможемо, вважаю, знайти чимало напрямків, де НАТО може, могло б і, сподіваюся, повинно стати частиною цієї операції.
Але ключове – припинити жорсткий підхід і всю цю риторику в пресі, почати реальні консультації на рівні співпраці, спробувати знайти можливості й розглядати це як позитивну можливість для нашого спільного майбутнього.
Генерал США Філіп Брідлав, командувач Європейського командування США виголошує промову наприкінці свого перебування на посаді в Штутгарті, Німеччина, 3 травня 2016 року
Випробування для НАТО чи змарнована можливість?
– Ми чуємо сумніви різних посадовців і експертів – з обох політичних таборів, слід сказати, – щодо того, чи здатне НАТО впоратися з таким типом асиметричної «сірої зони» кризи, коли йдеться про Ормузьку протоку, чи воно було створене для іншої епохи?
– НАТО було створене для захисту від нашого противника. Він той самий: це Росія.
Нарешті всі наші документи й офіційні позиції визнають, що Росія є противником. Росія розпочала війну агресії театрального рівня в Європі, атакувавши Україну.
Багато хто припускається помилки, коли каже, що ця війна триває чотири-п’ять років. Насправді вона триває 12 років.
Your browser doesn’t support HTML5
Як «русская весна» у 2014-му захоплювала міста України
Війна почалася у 2014 році і відтоді не припинялася.
Отже, НАТО було збудоване для захисту Європи і союзників по НАТО від нашого спільного противника – Росії Володимира Путіна.
Так, ми були створені певним чином, але я б зазначив, що в НАТО є багато спроможностей, зокрема можливості з розмінування та інші, які могли б стати дуже важливим доповненням до зусиль, що зараз здійснюються в Перській затоці.
І знову ж таки, якщо ми зробимо крок назад, знизимо градус риторики, почнемо співпрацювати і шукати можливості разом, гадаю, ми зможемо цього досягти.
Як НАТО ухвалює рішення
– Перенесіть нас у часи, коли ви були верховним головнокомандувачем об’єднаних сил НАТО в Європі – якби ви зараз обіймали цю посаду, якою була б участь НАТО щодо Ірану?
– Участь НАТО виглядала б саме так, як вирішила б Північноатлантична рада. Як працює верховний головнокомандувач об’єднаних сил у Європі? Він розробляє варіанти дій і подає їх на розгляд Північноатлантичної ради, яка є справжнім органом ухвалення рішень у НАТО. Саме там зосереджені всі повноваження і влада.
Може виникнути «коаліція охочих», яка долучиться до операції під прапором НАТО
Отже, верховний головнокомандувач подає ці варіанти до Північноатлантичної ради, і вона ухвалює рішення. Так загалом і працює НАТО. Верховний головнокомандувач пропонує Північноатлантичній раді низку варіантів, висловлює свою рекомендацію, а потім рада обговорює їх і ухвалює рішення.
І якщо Північноатлантична рада як єдине ціле не вирішить підтримати операцію, може виникнути «коаліція охочих», яка долучиться до неї під прапором НАТО.
Тож знову ж таки, йдеться про належну координацію і відповідний рівень координації, про пошук можливостей і спільне просування вперед, а не про взаємні суперечки в газетах.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:
«Найбільшою загрозою» для НАТО є дезінтеграція союзницьких відносин – Туск– Перейдімо до спроможностей, генерале. Ви вже частково торкнулися цього, зокрема щодо протимінних заходів. У практичному вимірі, що європейські армії реально можуть запропонувати в нинішніх умовах? І зокрема на морському напрямку: чи мають європейські флоти критично важливі спроможності з протимінної боротьби, яких наразі бракує США в цьому театрі?
– Не впевнений, що США справді «бракує» цих спроможностей. Ми просто не використовуємо там більшу частину наших сил. Можна було б задіяти більше ресурсів.
Є кілька флотів країн НАТО з надзвичайно потужними морськими засобами
Але, гадаю, Сполучені Штати закликають до того, щоб інші країни світу, які виграють або програють залежно від потоків нафти, долучилися до США і допомогли цьому процесу.
І так, є кілька флотів країн НАТО з надзвичайно потужними морськими засобами і дуже сучасними протиракетними спроможностями. Як я вже казав, у нас є дві постійні групи протимінної боротьби на морі, які завжди перебувають у готовності.
Отже, у НАТО є ресурси, і якщо Альянс буде належним чином залучений і ми зможемо досягти згоди, існують великі можливості для того, щоб НАТО стало частиною цих зусиль.
Розмова канцлера Німеччини Фрідріха Мерца і президента США Дональда Трампа в Овальному кабінеті Білого дому у Вашингтоні, США, 3 березня 2026 року
– Якщо напруга далі зростатиме, наскільки важливою є підтримка Європи для операцій США в протоці? З огляду на те, що держсекретар Марко Рубіо прямує до Рима, щоб обговорити це із союзниками, і що, як ви зазначали раніше, залишається простір для переговорів, яку роль, на вашу думку, відіграватиме Європа на наступному етапі цієї кризи?
Особисто я вважаю – це моя думка – що це надзвичайно важливо.
Путін і Сі Цзіньпін надали підтримку Ірану. І, як на мене, Іран зараз почувається в доволі вигідній позиції, тому що фактично має справу лише з Ізраїлем і Сполученими Штатами в цій операції.
І поки Іран, Сі Цзіньпін і Путін можуть маневрувати так, щоб не допустити західних союзників до участі, весь тягар знову лягає на Ізраїль і Сполучені Штати.
Судна в Ормузькій протоці поблизу Бандар-Аббаса, Іран, 4 травня 2026 року
Це буде складніший шлях для США, але я вважаю, що Сполучені Штати налаштовані зробити те, що необхідно, з союзниками чи без них.
Просто для Сі Цзіньпіна, Путіна і релігійних лідерів Ірану було б краще бачити, що Сполучені Штати мають підтримку інших країн західного світу.
Це можуть бути навіть такі країни, як Південна Корея, Японія, Австралія, Нова Зеландія та інші. Було б добре для цих трьох держав – Росії, Китаю та Ірану – бачити, що західні країни діють узгоджено в цьому питанні.
Противники координуються, союзники дискутують
– Якщо повідомлення про те, що Володимир Путін активно підтримує Іран – включно з можливим обміном розвідданими – відповідають дійсності, чи не вимагає це само по собі єдиної відповіді НАТО? І наскільки це шкодить єдності Альянсу, коли противники виглядають дедалі більш скоординованими, тоді як союзники залишаються розділеними щодо того, чи і як долучатися?
– Я казав це багато років тому, і людям це не подобалося, але це привернуло увагу: якщо ваш ворог воює з вами, а ви водночас змагаєтеся між собою, організовуєтеся або розмірковуєте про нього, – він перемагає.
Суть у тому, що ми маємо противника – у цьому випадку Іран – якого підтримують дві держави, які не бажають добра Сполученим Штатам або Заходу загалом. Тож вони єдині у своїх діях, а ми – ні. І це в довгостроковій перспективі стане проблемою.
Президент Росії Володимир Путін тисне руку міністру закордонних справ Ірану Аббасу Аракчі під час зустрічі в Санкт-Петербурзі, Росія, 27 квітня 2026 року
– Ви командували НАТО на найвищому рівні. Якщо союзники погодяться рухатися вперед у співпраці, як швидко НАТО реально зможе мобілізувати і інтегрувати сили для такого типу місії за нинішніх умов?
– Не можу точно відповісти на це питання, тому що зараз не маю повної картини щодо рівня готовності НАТО. Ми всі можемо лише припускати або оцінювати, виходячи з того, що бачимо.
Повітряні сили НАТО могли б відреагувати дуже швидко
Вважаю, повітряні сили НАТО могли б відреагувати дуже швидко. Військово-морські сили НАТО, на мою думку, також могли б відреагувати відносно швидко. Наземним силам НАТО, ймовірно, знадобиться більше часу.
Але знову ж таки, важливо, щоб Захід долучився до цього силами підрозділів. І в короткостроковій перспективі надзвичайно важливо, щоб Іран, Росія і Китай побачили, що Захід починає об’єднуватися, щоб це реалізувати. Сам факт цього вже матиме значення.
«Не їхня війна»?
– Деякі союзники від самого початку стверджували, що це не їхня війна. Але з огляду на те, що ви описали – підтримку Ірану з боку Росії та паралельну підтримку Іраном Росії у війні проти України – чи не розширює це фактично конфлікт до ширшого безпекового виклику для всього Альянсу?
– Коли я був верховним головнокомандувачем об’єднаних сил НАТО в Європі, я зрозумів, що не можу диктувати політику окремим суверенним державам. Суверенні держави самі ухвалюють рішення – підтримувати чи ні.
Гадаю, якщо багато з них, так би мовити, оцінять усі фактори, то зрозуміють, що це означає для них: так, вони не починали цю війну, але тепер війна є, і вона починає серйозно впливати на енергетичні можливості інших країн Заходу, а також деяких наших союзників на Далекому Сході.
Глава МЗС Великої Британії Іветт Купер, прем'єрка Італії Джорджія Мелоні, прем'єр Великої Британії Кір Стармер, президент Франції Емманюель Макрон та канцлер Німеччини Фрідріх Мерц обговорюють відновлення судноплавства в Ормузькій протоці в Парижі, Франція, 17 квітня 2026 року
І тому можна сподіватися, що, коли ці суверенні держави зважуватимуть, чи варто їм долучатися, вони побачать цінність у тому, щоб не дозволити Сі Цзіньпіну, Володимиру Путіну та іранському режиму з часом визначати ціни на енергоносії та енергетичну політику.
– Оскільки держсекретар Марко Рубіо прямує до регіону, поговорімо про дипломатію. Які зараз існують можливості для зниження напруги без того, щоб це виглядало як слабкість НАТО?
– Вони (союзники по НАТО) мають або вирішити долучитися, або створити «коаліцію охочих», або окремі держави можуть долучитися – або ж ні. Тобто зараз у них є можливість вийти з цієї ситуації. Вони не залучені.
– Щодо Ормузької протоки, президент Дональд Трамп неодноразово заявляв, що США не залежать від неї так, як європейці, і що саме європейці, які отримують від цього вигоду, повинні діяти. Без США вони здатні впоратися самі?
– Гадаю, для НАТО було б дуже складно зробити це без Сполучених Штатів.
У нас є Альянс. Чому б нам не скористатися можливістю діяти правильно як союзники разом і вирішити це питання?
Вважаю, це той шлях, який ми повинні обрати.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:
Рубіо вирушає до Італії «гасити пожежу» у взаєминах США з ЄвропоюКриза, більша за НАТО
– Якщо підсумувати, генерале – чи ризикує НАТО виглядати розділеним у момент, коли його противники, зокрема Росія, Китай та Іран, виглядають дедалі більш скоординованими? І зрештою, ця криза зміцнює єдність Альянсу чи ризикує прискорити трансатлантичний розкол?
– Це набагато більше, ніж НАТО, значно більше, ніж НАТО. Китай дивиться на це і, ймовірно, задоволений як ніколи. Вони бачать розділений Захід.
Путін, мабуть, у захваті від того, що бачить
Володимир Путін упродовж усього свого перебування при владі в Росії намагався віддалити Сполучені Штати від НАТО. Він, мабуть, у захваті від того, що бачить. Ми даємо Путіну найбільший подарунок, який він коли-небудь отримував як лідер, і нам потрібно зрозуміти, як це виправити.
Вороги Заходу не повинні бачити, як Захід свариться між собою. Вважаю, якби лідери Заходу справді усвідомили сигнал, який вони надсилають Сі Цзіньпіну та Путіну своєю роз’єднаністю, вони б зупинилися і переосмислили ситуацію. Гадаю, це важливо.
Саме тому я кажу: зараз у нас є можливість знову зібрати все докупи, поставити це в правильний контекст і шляхом співпраці знайти вихід із цієї проблеми.