ВАШИНГТОН – Після завершення президентом США Дональдом Трампом важливої наради в ситуаційній кімнаті щодо можливої угоди з Іраном низка ключових питань залишилася відкритою: збагачення урану Іраном, доля його ядерних запасів, пом’якшення санкцій і відновлення судноплавства через Ормузьку протоку.
Американські ЗМІ 31 травня повідомили, що президент США Дональд Трамп зажадав внести зміни до запропонованої угоди з Іраном. Повідомляється, що зміни стосуються статусу Ормузької протоки й утилізації високозбагаченого іранського урану. У дописі в соцмережах 1 червня Трамп заявив: «Іран дійсно хоче укласти угоду, і вона буде вигідною для США і тих, хто з нами». Він не навів подробиць. Іран звинуватив 1 червня Сполучені Штати Америки у висуванні «суперечливих вимог» на мирних переговорах на тлі нового раунду атак.
Щоб зрозуміти, на якому етапі перебувають переговори і чи здатна дипломатія запобігти новому загостренню, Радіо Свобода поспілкувалося з Ітаном Голдрічем – досвідченим американським дипломатом, який працював за кількох адміністрацій і востаннє обіймав посаду заступника помічника держсекретаря США з питань Близького Сходу у 2021–2024 роках.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:
Трамп знову наполягає, що угода про припинення вогню заблокує ядерні амбіції Ірану«Принципово різні уявлення»
– Американські посадовці зараз кажуть, що рамкова угода щодо продовження режиму припинення вогню з Іраном близька до завершення, але ще не фіналізована. Що, на вашу думку, досі блокує домовленість?
– Навіть у той момент, коли президент Трамп ухвалює рішення, чи просуватися далі з поточною версією угоди, я вважаю, що з 8 квітня, коли набуло чинності припинення вогню, головною перешкодою залишаються принципово різні уявлення США та Ірану про те, що слід або не слід обговорювати зараз.
З боку США президент Трамп багаторазово й недвозначно заявляв, що Іран не може володіти ядерною зброєю. З іранського боку вважають, що мають невід’ємне право збагачувати уран або розвивати ядерний потенціал – за їхніми словами, не для створення зброї. У цьому сенсі вони були дуже послідовними на переговорах, заявляючи, що не готові надати гарантії, яких вимагають США щодо їхньої ядерної програми.
Колишній високопосадовець Держдепартаменту США Ітан Голдріч. Фото 2013 року
З американського боку також чітко заявляли, що Ормузька протока має бути знову відкрита для судноплавства. Іранці ж займають іншу позицію щодо її відкриття.
Тож це, на мою думку, ключові питання. А щодо всіх інших питань, я думаю, що згоди також не було. США мають дуже чіткі вимоги й бачення, а Іран – інший погляд. Поки що іранська сторона не відчула достатнього тиску, щоб змінити свої позиції, тому побачимо, що станеться сьогодні.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:
США заявили про нові удари по Ірану «з метою самооборони», Тегеран вдарив по Кувейту– Білий дім заявляє, що суперечка зараз стосується збагачення урану та обмежень запасів. Наскільки складно дипломатично подолати цю розбіжність?
– Коли президент Трамп безпосередньо висловлюється з цього приводу, іноді він згадує про те, що американські війська поїдуть... Гадаю, у своєму останньому дописі в Truth Social він говорив про те, що американські війська поїдуть вилучати уран, можливо, разом із МАГАТЕ або ж у координації з іранською владою.
Але я впевнений, що для Ірану це складна ідея – щоб США були присутні на місці й вилучали високозбагачений уран. І тоді постає питання: куди він потрапить після виявлення та вилучення? Чи буде він вивезений з країни?
Ми, безумовно, хочемо його вивезення, і я думаю, що існували різні ідеї щодо того, куди саме він міг би бути переміщений. Але оскільки ніхто насправді не бачив тексту переговорів чи проєкту угоди, ми не знаємо, як це працюватиме.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:
Колишній дипломат США: відновлення інтернету в Ірані свідчить про перехід до переговорів– Чи є наполягання Ірану на збереженні можливостей зі збагачення урану «червоною лінією», яку Вашингтон справді може прийняти?
– Я думаю, що це було дуже важко для США, які минулого червня брали участь в операції «Опівнічний молот», спрямованій на знищення іранського ядерного потенціалу та запасів високозбагаченого урану, а потім знову вступили в конфлікт у лютому, де це було однією з головних цілей.
Тому має бути абсолютно зрозуміло, яким чином це питання вирішується, адже саме воно, на мою думку, стало головною причиною конфлікту. Якщо зараз його не буде врегульовано прямо й однозначно, то попереду будуть нові раунди цього протистояння.
Ми вже бачили попередні дипломатичні спроби розв’язати цю проблему, і адміністрація Трампа зрештою вийшла зі Спільного всеосяжного плану дій (JCPOA) [ядерної угоди 2015 року], оскільки не вважала це ефективним і правильним способом вирішення проблеми. А тепер ми бачимо серію військових дій для вирішення цього питання, перш ніж повернутися до переговорів.
Але за всіх цих обставин, без чіткого врегулювання питання, нас щоразу затягуватиме у нові й нові цикли конфлікту.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:
Головний переговірник Ірану заявив, що угоди зі США не буде без «відчутних результатів»«Кожна частина світу»
– Запропонована рамкова угода також передбачає відновлення судноплавства через Ормузьку протоку. Наскільки важливим є це питання для ширшої дипломатії?
– Думаю, це питання надзвичайно важливе. Насамперед економічні наслідки закриття Ормузької протоки відчуває кожна частина світу, тому що ресурси, які зазвичай транспортуються через неї, перестають надходити на ринок. Це підвищує ціни на нафту та інші товари. Це створює економічні проблеми для країн у всьому світі.
Навіть тут, у США, де ми дещо краще захищені від таких наслідків завдяки власним ресурсам, усі бачать, наскільки зросли ціни на пальне. Тому це питання необхідно вирішити.
Є також ширший принцип свободи судноплавства – те, що Ормузька протока не єдина морська протока у світі. Існують й інші райони, які вважаються міжнародними водними шляхами й не повинні перебувати під контролем якоїсь окремої держави, навіть якщо розташовані поблизу її території.
Поступки щодо Ормузької протоки та її статусу можуть легко створити прецедент для інших водних шляхів у інших частинах світу та спричинити майбутні кризи далеко за межами Ірану.
– Які важелі впливу санкції все ще надають Вашингтону на цьому етапі?
– Думаю, санкції дали США значний важіль впливу. Вони розроблялися поступово у координації з іншими країнами, нашими союзниками, іншими членами ООН, а також у рамках наших внутрішніх санкцій.
Існує багато рівнів санкцій, які обмежили здатність Ірану створювати ще більше проблем і дестабілізації, ніж він уже спричинив, і вони стали нашим важелем впливу, що призвів до змін у їхній поведінці. Ймовірно, саме вони допомогли підштовхнути іранців до початкових переговорів щодо JCPOA.
Але з іранської перспективи вони хочуть, щоб санкції були пом’якшені або скасовані. Їхня економіка постраждала, і вони хочуть позбутися тиску, під яким перебувають. Тож це, безперечно, одна з їхніх головних вимог зараз.
Але, на мою думку, для адміністрації є викликом з’ясувати, як врахувати цю вимогу Ірану, не створюючи враження, що ми підходимо до питання санкцій м’якше, ніж попередні адміністрації.
Тож санкції є ще одним ключовим питанням, щодо якого поки складно побачити, як американська й іранська позиції зрештою можуть зблизитися настільки, щоб досягти домовленості.
«Дипломатія вимагає конфіденційності»
– Ви працювали над близькосхідною дипломатією протягом усієї кар’єри. Чи можуть публічні заяви Тегерана та Вашингтона зашкодити закритим переговорам?
– Я вважаю, що конфіденційність у дипломатичних переговорах, безперечно, має велике значення, часто для того, щоб дійти до етапу, коли можна обговорювати питання, які ще не готові до публічного обговорення, або випробовувати нові ідеї. Тому, на мою думку, традиційна дипломатія дійсно вимагає певного рівня конфіденційності.
Ми живемо в іншу епоху, коли дуже багато інформації стає публічною або потрапляє у відкритий доступ дуже швидко завдяки доступним нам технологіям. Тому я вважаю, що уряди певною мірою пристосувалися до цього і почали швидше оприлюднювати інформацію, ніж це було під час попередніх переговорів.
Я вважаю, що іноді це може зашкодити переговорам. Іноді це може допомогти переговорам. Але зрештою, я вважаю, що дипломатія – це навичка, а дипломати – це люди, які навчаються протягом усього життя, щоб мати змогу застосовувати цю навичку.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:
Рубіо провів переговори з лідерами Ізраїлю й ЛівануБуло б корисно дозволити їм працювати над складною і комплексною проблемою, подібною до цієї, а не робити публічні заяви основним способом просування переговорного процесу.
– Сьогодні міністр закордонних справ Пакистану перебував у Вашингтоні, тоді як Катар і Оман продовжують виконувати посередницькі функції. Що це говорить нам про регіональну дипломатичну ситуацію?
– Думаю, регіональна дипломатична ситуація є дуже складною.
У нас є друзі в регіоні, які страждають через цей конфлікт, зокрема Ізраїль і держави Перської затоки, а також інші союзники за межами регіону також стикаються з проблемами через економічні наслідки. Тому я вважаю, що багато країн зацікавлені у врегулюванні конфлікту.
Однак, якщо дивитися на це з їхніх різних точок зору, для них також важливо, як саме буде вирішено цю проблему.
Дим здіймається над районом поблизу посольства США в Баяні, Кувейт. Ця невелика держава Перської затоки стала одним із союзників Вашингтона, які зазнали ударів у відповідь з боку Ірану
Для Ізраїлю, на мою думку, надзвичайно важливо, щоб було розв’язане ядерне питання – щоб була усунута загроза, яку Іран становить для нього та для регіону. Не думаю, що там вважатимуть прогресом угоду, яка не вирішує ключових проблем.
Гадаю, частина держав Перської затоки дотримується подібної позиції, особливо ті країни, які продовжують зазнавати ударів з боку Ірану навіть під час дії режиму припинення вогню. Вони також хочуть побачити реальне вирішення проблеми.
Інші країни, на мою думку, зараз більше занепокоєні станом власної економіки та тим, як швидко можна виправити економічну ситуацію і повернути стабільність у регіон.
Я вважаю, що для США важливо підтримувати діалог з усіма своїми союзниками та намагатися повною мірою розуміти наслідки власних дій, а також те, що могло б стати справжнім і довготривалим розв’язанням цього конфлікту.
«Потрібно врегулювати обережно»
– Наскільки мережа регіональних проксі Ірану впливає на ці переговори поза межами ядерного питання?
– Думаю, регіональна мережа Ірану завдала величезної шкоди всьому регіону, включно з прямою шкодою Сполученим Штатам у ті моменти, коли «Хезболла» вбивала американських громадян.
«Хезболла» дестабілізувала Ліван і його здатність функціонувати як держава. Я вважаю, що проксі-групи, які діють в Іраку та Ємені, також створили проблеми.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:
«Хезболла» атакує Ізраїль дронами на оптоволокні. Навчила Росія?Наприкінці своєї кар’єри я багато працював над сирійським напрямком, і роль іранських проксі в Сирії протягом багатьох років була дестабілізуючим фактором.
Це ключове питання, яке необхідно вирішити. Не можна дозволити Ірану й надалі використовувати ці угруповання для дій від свого імені та досягнення своїх цілей.
І я думаю, що, рухаючись до врегулювання і ведучи прямі переговори з іранським урядом, ми дійсно маємо пам’ятати, якою є природа цього уряду – це дуже небезпечна й деструктивна група людей.
Якого б рішення ми не досягли, потрібно переконатися не лише в тому, що вони взяли на себе відповідні зобов’язання, а й у тому, що в них не буде можливості поступово уникнути їх виконання.
Думаю, усі хочуть побачити завершення конфлікту, але цей конфлікт потрібно врегулювати обережно, і ключові питання мають бути розв’язані.
– Деякі критики стверджують, що Тегеран просто виграє час. Які ознаки можуть переконати дипломатів, що Іран веде переговори серйозно? На що ви звертатимете увагу протягом наступних 24–48 годин?
– Нам потрібно побачити, якою буде структура переговорного процесу після цього початкового етапу.
Ми знаємо, що зараз основна увага приділяється відкриттю Ормузької протоки, і одразу після цього має відбутися щось, де сторони сядуть за стіл переговорів, щоб обговорити ядерне питання та проблему високозбагаченого урану.
Саме структура цього процесу, про яку, на мою думку, ми ще не маємо чіткого уявлення, допоможе нам зрозуміти, чи Іран просто намагається виграти час, щоб відновити свої потужності та військо, чи все ж існує шлях до більш серйозних переговорів, яких нам не вдавалося досягти протягом багатьох років.
– Після кількох місяців ескалації чи справді ми наблизилися до дипломатичного прориву, чи просто намагаємося впоратися з черговим етапом кризи?
– Думаю, це і є головне питання.
Мені здається очевидним, що президент Трамп розуміє, якими були його цілі від самого початку. Він постійно повертається до ядерного питання, тому, на мою думку, його метою завжди було досягнення результату.
У червні він спробував застосувати військову силу. Незадовго до цього він намагався діяти дипломатичними методами. Потім знову повернувся до дипломатії. Потім знову застосував військову силу. Але все це свідчить про те, що він вважає це питання важливим і центральним для того, чого прагнув досягти як президент.
Чого ми поки що не знаємо – це чи здатен він просунутися вперед до цих цілей, або ж першочерговим стане подолання економічної кризи, пов’язаної з ситуацією в протоці, і скільки часу знадобиться для досягнення ширших цілей.
Ці цілі нікуди не зникнуть. Незалежно від того, чи проблему просто стримуватимуть і відкладатимуть, чи вирішуватимуть безпосередньо, вона залишиться й рано чи пізно знову змусить усіх зосередити на ній увагу.