Журналіст, фронтовий кореспондент Радіо Свобода Мар’ян Кушнір врятував 4-річну дівчинку, винісши її на руках із помешкання багатоквартирного будинку Білогородки, що під Києвом, куди у ніч на 28 січня влучив російський дрон.
Мама дівчинки та чоловік, з яким вона проживала, загинули. Дитина перебуває в безпеці, її забрали батько та старший брат.
Пожежа внаслідок влучання дрона в будинок на Київщині, 28 січня 2026 року
«Я був вдома, почув вибух. Дрон врізався у дах нашого будинку, у верхню двоповерхову квартиру. Я побачив пожежу, схопив редакційний тактичний рюкзак, і побіг нагору, шукати місце, де відбувся вибух. Побачив привідчинені двері в місці, куди було влучання. Відчинив їх – і побачив дитину, яка лежала на дивані, закутана у ковдру, плакала, кричала, кликала маму. Я побачив вогонь, який розповсюджувався вже зверху. Зрозумів, що батьки, скоріше за все, спали на другому поверсі. Я бігом дитину забрав з дивана, виніс з квартири, віддав її одному з сусідів і побіг назад всередину. Думав, що, можливо, там люди будуть ще живі. Але вогонь вже дуже сильно розповсюдився. Із того, що мені потім стало відомо, дрон влучив так, що цих двох людей – чоловіка і жінку, їх привалило, і вони там і загинули», – розповідає Мар’ян Кушнір.
«Дівчинка, коли я її виніс, вона почала дуже плакати, а потім сильно труситися, вона обійняла мене. І тоді мені стало дуже боляче. За 10 років війни я ніколи не мав таких відчуттів, як зараз, тримаючи на руках чотирирічну дитину, яка плаче, усвідомлюю, що її мама мертва», – додав журналіст.
Про наслідки російської атаки по Білогородській громаді Київської області, здійсненої у ніч проти 28 січня, повідомив голова обласної військової адміністрації Микола Калашник. За його словами, у багатоповерховому житловому будинку загорілися покрівля та верхній поверх, загинули двоє мешканців будинку - жінка та чоловік. Ще чотирьом постраждалим надали медичну допомогу на місці.
- Мар’ян Кушнір працює на Радіо Свобода із 2015 року, висвітлює події російсько-української війни як фронтовий кореспондент. У березні 2022 року отримав контузію під час зйомок штурмових дій у ході відбиття російського наступу на Київщині. Протягом усіх років війни, спочатку гібридної, а потім і повномасштабної, він документує бойові дії на всіх гарячих напрямках – на Київщині, Харківщині, Донеччині, Запоріжжі, Херсонщині.
- Кушнір є лауреатом журналістської премії «Честь професії» за 2022 і 2024 роки. Його матеріал «Бій на Київщині: Українські військові пішли у контрнаступ» переміг у номінації «Найкраще новинне висвітлення резонансної події», а згодом журі відзначило репортаж «ЗСУ пішли в контратаку під Бахмутом: перші кадри з поля бою».
- У 2023 році Мар'ян Кушнір отримав спеціальну відзнаку від Bucha Journalism Conference за «непохитність відданості принципам і цінностям журналістської професії та винятковій мужності під час російсько-української війни».
Увесь доробок Мар'яна Кушніра можна побачити тут
Російські військові регулярно з різних видів озброєння – ударними БпЛА, ракетами, КАБами, РСЗВ – атакують українські міста і цивільну інфраструктуру в усіх регіонах України.
Українська влада і міжнародні організації кваліфікують ці удари як воєнні злочини Російської Федерації і наголошують, що вони мають цілеспрямований характер.
Обстріли систем життєзабезпечення населення та закладів охорони здоров’я з метою позбавити людей електроенергії, тепла, водопостачання, зв’язку, медичної допомоги та інших необхідних умов для життя є ознакою Під час широкомасштабної війни Росія вчиняє щодо громадян України усі види злочинів, які можуть підпадати під визначення геноциду, вважають правники, дослідники геноцидів і правозахисники.
А саме:
оголошення намірів про знищення українців: президент Росії і представники російської влади неодноразово заявляли, що українців як етносу «не існує», що це «штучно створена» нація, і тих, хто так не вважає, «треба знищити», а України і українців не повинно існувати у майбутньому;
публічні заклики до знищення українців;
цілеспрямовані обстріли систем життєзабезпечення населення та закладів охорони здоров’я з метою позбавити людей електроенергії, тепла, водопостачання, зв’язку, медичної допомоги та інших необхідних умов для життя;
переслідування і знищення на окупованих територіях людей із проукраїнською позицією;
винищення інтелігенції: учителів, митців, людей, які є носіями української культури та виховують інших у ній;
запровадження в освітніх закладах на окупованих територіях системи навчання та виховання, націленої на зміну ідентичності дітей;
депортація дітей без батьків до Росії з метою зміни їхньої ідентичності;
вилучення та знищення із бібліотек українських книг, пограбування музеїв та цілеспрямоване викрадення артефактів, що вказують на давню історію українців.
Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього була ухвалена Генеральною асамблеєю ООН у 1948 році.
Країни-учасниці Конвенції, а їх на сьогодні 149, мають запобігати актам геноциду і карати за них під час війни та в мирний час.
Конвенція визначає геноцид як дії, що здійснюються із наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову, релігійну, етнічну групу як таку.
Ознаки геноциду: вбивство членів групи або заподіяння їм серйозних тілесних ушкоджень; навмисне створення життєвих умов, розрахованих на знищення групи; запобігання дітонародженню та насильницька передача дітей з однієї групи до іншої; публічне підбурювання до вчинення таких дій..
Керівництво Росії заперечує, що російська армія під час повномасштабної війни завдає цілеспрямованих ударів по цивільній інфраструктурі міст і сіл України, убиваючи цивільне населення і руйнуючи лікарні, школи, дитячі садочки, об’єкти енергетики та водозабезпечення.