Вікторія Жук
Дані станом на 5 вересня 2026 року – саме стільки викрадених Росією українських дітей, за даними ініціативи Bring Kids Back UA, наразі вдалося повернути з території РФ та тимчасово окупованих територій. Загалом під контролем агресора перебувають приблизно 1,6 мільйона українських дітей, про 20 610 з них – є записи щодо можливої депортації та примусового переміщення.
Є численні дані Києва та західних країн, міжнародних організацій, правозахисників, журналістів та свідчень про те, що діти зазнають примусової асиміляції, індоктринації та мілітаризації, їм змінюють імена та віддають на всиновлення росіянам.
Українська академія лідерства (УАЛ)вирішила привернути увагу європейців до цієї проблеми кампанією Burning Call for Human Rights. У 14 містах дев'яти країн Євросоюзу студенти УАЛ облаштовували інсталяції з обгорілими телефонами як, в першу чергу, символами втраченого зв’язку.
Студенти розповідали перехожим про українських дітей, яких викрала Росія, та просили записати звернення до депутатів Європарламенту. Загалом вдалося зібрати 600 звернень (10 годин записів), які євродепутати від Литви Пятрас Ауштрявічюс та від Болгарії Андрій Ковачев передали президентці Європарламенту Роберті Мецолі.
Як виникла ідея такої кампанії та як європейці сприймали розповіді про викрадених Росією українських дітей? Про це в інтерв’ю Радіо Свобода розповіла заступниця СЕО УАЛ Євгенія Матейчук.
– Що стало поштовхом для кампанії Burning Call for Human Rights?
– Кожного року, принаймні з 2017-го (за виключенням великої перерви з 2019-го до 2022-го включно), Академія здійснює адвокаційні кампанії, під час яких ми зі студентами їздимо в Європейський Союз і адвокатуємо якусь тему, пов'язану з Україною. Тема, яку ми обираємо, безпосередньо має бути пов'язана з контекстом, в якому зараз держава перебуває.
Якщо брати конкретно тему депортованих дітей – ми брали її як адвокаційну ще у 2023 році, коли їздили з кампанією Crime Without Punishment. Тоді це була така величезна 50-кілограмова книга. Частина книги була заблюрена, оскільки ще все триває, в тому числі і депортація [дітей]. Це означає, що ця книжка не дописана, частина інформації не розкрита.
Наша задача була показати масив, масштаб, серйозність, безкарність [злочинів армії РФ].
Книга Crime Without Punishment, де викладені злочини РФ, створена у 2023 році. За даними організаторів, у ній 6000 сторінок, її вана – 50 кілограмів
Під час кампанії цього року нам важливо було, щоб студенти, які спілкуються з французом, з німцем, з бельгійкою – з громадянами країн Європейського Союзу – могли розказати про викрадення українських дітей. І в тому числі через власний досвід – серед наших студентів також є діти, які жили на окупованих територіях і були депортовані.
Тому коли ми вже в 2026 році визначали тему, яку варто адвокатувати під час нашої експедиції до країн Європейського Союзу, ми вирішили взяти саме її як ключову.
Окрім масштабу проблеми і жаху цієї історії, ми ще показуємо, що зараз через табори, шкільну освіту тощо йде серйозна пропаганда, мілітаризація цих дітей, і їх фактично готують до наступних воєн [Росії] або до продовження цієї війни. Тому в цій кампанії був трохи інший фокус, ніж у попередній 2023 року.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:
«Резерв для агресії»: як студзагони в окупованому Криму «підставляють плече» РосіїДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:
Дітей запроторюють до психлікарень за «екстремізм» на окупованій Донеччині: що відомоУ березні 2023 року Міжнародний кримінальний суд у Гаазі видав ордери на арешт очільника Росії Володимира Путіна і дитячого омбудсмена РФ Марії Львової-Бєлової. Їх звинувачують у скоєнні воєнних злочинів – насильницьких депортацій і переміщення населення, зокрема дітей, із окупованих територій України.
Російська уповноважена з прав дитини Марія Львова-Бєлова в липні 2023 року заявила, що Росія з початку повномасштабного вторгнення «прийняла» близько 4,8 мільйона жителів України, з них понад 700 тисяч – діти. За її словами, більшість українських дітей нібито приїхали до Росії з батьками чи іншими родичами.
Росія намагається стерти українську ідентичність дітей через примусову паспортизацію, усиновлення, ідеологічну обробку та мілітаризацію, заявила перед початком Міжнародної конференції щодо повернення українських дітей 11 травня в Брюсселі єврокомісарка з питань розширення Марта Кос.
У Єврокомісії заявили, що допомагають Україні у поверненні депортованих Росією дітей через фінансування пошуку, верифікації їх місця перебування, реінтеграції в Україні та документування злочинів.
На конференції ЄС оголосив про новий пакет санкцій проти 23 осіб та організацій, причетних до депортації й «перевиховання» українських дітей.
– Я хочу трохи пізніше повернутися до вашої кампанії в 2023 році, а зараз все ж таки, чому ви вирішили говорити про депортованих дітей через прямий діалог з європейцями, чому обрали такий шлях?
– Бо це найшвидший шлях. Під час нашої кампанії у нас було кілька елементів. Перший: зустрічі в європейських інституціях – Рада Європи, Європейська комісія, Європейська Рада, Європейський парламент. Наші студенти спілкувались з їхніми представниками – тобто це адвокація через пряму комунікацію з інституціями Європейського Союзу.
Крім того, майже в кожній країні, де ми були – а це дев’ять країн – ми зустрічалися з представниками парламенту. У деяких країнах – з кількома різними фракціями, і теж про це говорили.
Обпалені телефони символізують втрачений зв'язок з викраденими Росією українськими дітьми
Другий [елемент] – це вже рівень громадського впливу, тому що в Європейському Союзі до громадян прислухаються. Очевидно, що наша кампанія не охопила весь Європейський Союз і ми її масштабом не змінили одну думку на іншу глобально.
Але ми, як й інші організації, інституції, які приїжджають, які працюють на різних рівнях, зробили свій внесок. Для частини (європейців, з якими спілкувались студенти УАЛ – ред.) це була в принципі нова інформація. Так, вони знають, що йде війна, але що це так… І тут нам важливо було на цьому рівні вже акцій прямої дії донести це громадянам країн Європейського Союзу.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:
Генасамблея ООН ухвалила резолюцію з вимогою до Росії повернути викрадених українських дітей– Ви кажете, що багато людей взагалі не знали про те, що така проблема існує. Що доводилося пояснювати людям? Які в них виникали перші питання про цю проблему?
– У цій конкретній кампанії нашою задачею була показати, що діти, яких, умовно, викрали в 2023 році, яким було 16-17 років, зараз це вже 20-літні молоді люди, які вже якісь роблять вибори в своєму житті, десь працюють, вчаться в якомусь університеті.
Це вже дорослі люди, які діють як громадяни цієї держави – в цьому випадку Російської Федерації. Тому ми концентрували увагу саме на діалогу навколо цього, що вони (Росія – ред.) роблять, що відбувається з ними (українськими дітьми, незаконно вивезеними чи примусово переміщеними Росією – ред.). Це одна історія.
Плюс ми ще підняли тему в цій кампанії не лише депортованих, а й дітей, які перебувають на тимчасово окупованих територіях. Назва Burning Call for Human Rights – відсилка до того, що вони позбавлені базових прав людини, доступу до них міжнародних організацій. І ми намагалися зробити акцент на цьому.
Друге – це пропаганда. Тобто ми, окрім цього масштабу, розказували про глибину проблеми. Через історії в тому числі.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:
«Может, ты будешь на русском?» Як на психіку дітей впливає життя в окупаціїМи залучали людей до того, щоб вони подзвонили своїм членам Європейського парламенту. Але ми вирішили, оскільки акції проводимо ввечері, тобто це вже час неробочий, і часто людям не зовсім зручно, знаєте, дзвонити вперше в житті своєму депутату Європейського парламенту.
Тому ми налаштували телефонію. Тобто люди дзвонили на реальний телефон. Кому незручно телефонувати, вони записували звернення. Ми попереджали, що записуємо, транскрибується повідомлення. Ми ці всі повідомлення зібрали, у нас вийшло до 10 годин записів – 600 плюс різних аудіо.
Нашою задачею було їм підсвітити, що ця проблема величезна, і невирішення її – це глобальний виклик, і для них в тому числі.
Під час акції Burning Call for Human Rights у Брюсселі, Бельгія, квітень 2026 року
– Які переважно були реакції людей на цій історії?
– Скажу, ким були ці люди (які дзвонили депутатам Європарламенту – ред.) – окрім перехожих, наприклад, в Парижі до нас прийшла заступниця мера Парижу і вона також телефонувала; це були представники Європейського парламенту, Європейського суду з прав людини.
Реакції були різні – були і сльози. Були люди, звичайно, яких це трошки лякало, що зараз комусь треба дзвонити, що запис. Але загалом люди достатньо так рішуче, за спостереженнями, говорили. Був ще скрипт, який ми готували, і люди зачитували його, але якщо готові були довільно сформувати повідомлення – будь ласка.
Було багато запитань. Це не були такі акції, що одна-дві людини підійшли, і все. Зазвичай, як не дивно, було багато навколо цих телефонів людей, які цікавилися, розпитували.
Але, мабуть, найбільше запам'ятовувалися такі реакції, коли люди дуже емоційно реагували, оскільки вони бачили таку молоду людину, наприклад, як студента нашого, яка це розказує, і у частини це викликало сльози.
– Чи траплялось таке, що люди не вірили або ставили під сумнів те, про що розповідали студенти? І можливо, це підпитання таке, чи зустрічались вам росіяни, які намагалися завадити акціям, і якщо так – як ви на це реагували?
– Під час цієї кампанії, на щастя, не було [таких випадків з росіянами]. Під час попередньої, в 2023 році, до нас підходили росіяни. І були такі ситуації, коли підійшов [росіянин] і почав англійською ставити нам провокативні запитання, піддавати сумніву. Але в якийсь момент – фактично випадково – його здали його подруги, які стояли поруч і говорили російською. Стало зрозуміло, що вони разом прийшли.
Нам пощастило, що не було таких, знаєте, прямо сутичок. Були якісь такі легкі провокації – або підійти з провокативними запитаннями, або, наприклад, людина не підходить і не заявляє про свою позицію, а проходить повз і просто, знаєте, кидає якісь слова типу «брехуни», ще щось.
Студентка УАЛ під час акції Burning Call for Human Rights у Брюсселі, Бельгія, квітень 2026 року
– Ви казали, що депутати заявили, що повернення дітей має бути безумовною умовою для будь-якого мирного договору. Мається на увазі їхня заява після брифінгу, чи, можливо, якась ініціатива планується з їхнього боку чи якийсь інший формат?
– На міжнародному рівні є ініціатива Bring Kids Back UA, є величезна група українських організацій, які вже тривалий час з цією темою працюють. Нашою задачею було підтримувати державний напрямок.
Ми згадали про мирні [домовленості], тому що в той момент дуже багато було обговорень мирної угоди. Ми вирішили в тому числі сказати, що повернення дітей є безумовною, обов'язковою умовою будь-яких домовленостей, будь-яких питань, пов'язаних з Україною. Це стосується і дітей на окупованих територіях, тому що найменше уваги до цієї проблеми.
Фактично наша задача була озвучити цю вимогу – що міжнародні організації мали би більше діяти в цьому напрямку, щоб мати доступ до цих дітей. Тому ця умова, окрім депортованих, стосувалась і дітей на тимчасово окупованих територіях, – це, звичайно, була така друга за важливістю наша ціль, наш меседж у цій кампанії.
– Як ви оцінюєте ефективність цієї кампанії?
– В першу чергу, очевидно, ми говорили про зміну або посилення громадянської позиції. Тобто наша задача одна – це громадська думка. І тут ми, з нашими можливостями, з нашою спроможністю вплинути, поговорити, дати людям більше інформації – було понад 600 тих, хто конкретно прийшли. Плюс ми [мали] конкретні звернення людей, тому що нам важливо було, щоб людина зробила якусь дію.
Таким чином вона має певну відповідальність, що я вже щось зробив, якось уже звернувся. Тобто для мене ця проблема стає ближчою: не просто я послухав, а я якось до цього вже був залучений.
Друга задача – це вже безпосередньо представники влади, з якими зустрічалися. І нам було важливо, що депутати, які прийшли в тому числі на наші події, на брифінг, який ми робили, – отримали нову інформацію. Бо вони вже і є лобістами фактично.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:
Як Росія готує «армію» з українських дітей. І до чого тут знову може бути Білорусь?Наступний крок – щоб ці записи, цей call to action, дійшов до Європейського парламенту. Ми дійшли до депутатів, і, відповідно, депутати вже передали [записи] президентці Європейського парламенту.
У нас і не було [мети], скажімо так, що далі мав бути, не знаю, якийсь нормативний акт узгоджений і так далі.
– Ви також вимагали негайного доступу міжнародних організацій, таких як Міжнародний комітет Червоного Хреста, ЮНІСЕФ та інших, до депортованих дітей, які залишаються на території РФ зараз. Можливо, ви знаєте, чи щось змінилося в цьому напрямку?
– Нічого, ні. Якщо ви маєте на увазі від нашої кампанії, від того моменту, умовно, ми їздили в квітні, до зараз, з тієї інформації, якою ми володіємо, – ні.
Символічний обгорілий телефон під час акції Burning Call for Human Rights Української академії лідерства
– Наостанок хочу повернутися до вашого проєкту, про який ви вже казали, про кампанію 2023 року, 50-кілограмову книгу. Скажіть, будь ласка, чи є плани продовжувати цей проєкт?
– Вона з 2023 року побувала на кількох континентах. Вона, правда, така, пошарпана вже трохи, але нашу книгу по Європі ми повозили по різних виставках, університетах, акціях. Тобто ця вся історія не завершилася тоді, у квітні 2023-го.
Наші друзі, партнери або випускники Академії, які на той момент десь навчалися за кордоном, робили якусь подію і просили привезти. Вона кілька років спокійно пересувалася і продовжувала цю історію. І зараз теж, здається, якщо не помиляюсь, десь у Німеччині.
Інформація, яка в тій книзі, вже менш актуальна станом на сьогодні, але логіка і ідея, звісно, залишається актуальною.
– Гіпотетично: якби цю книгу робили зараз, на вашу думку, скільки б вона важила, якби вона містила вже більше інформації, враховуючи те, що минуло три роки?
– Вочевидь і на жаль, якби цю книгу писали зараз, там було б набагато більше імен, набагато більше інформації. Коли наші друзі-партнери з Bickerstaff.734 рахували – це приблизно 50 кілограмів було на той момент. Але, мабуть, я би ваше питання перефразувала з фізичної на символічну вагу. І вона точно буде величезною.
4 червня 2026 року, в День вшанування пам’яті дітей, які загинули внаслідок російської збройної агресії, Україна закликала міжнародну спільноту посилити тиск на Росію з метою негайного, безпечного та безумовного повернення всіх незаконно депортованих і примусово переміщених українських дітей, йшлося в заяві Міністерства закордонних справ (МЗС).
У відомстві закликали партнерів активізувати підтримку Міжнародної коаліції за повернення українських дітей, долучатися до її роботи, посилювати обмін інформацією, підтримувати механізми розшуку та верифікації, фінансувати програми організованого повернення, реабілітації та довгострокової реінтеграції дітей.
У МЗС України також наголосили на необхідності посилювати санкції проти всіх осіб і структур, причетних до незаконної депортації, примусового переміщення, мілітаризації, індоктринації та незаконного усиновлення українських дітей.