Відносини України та Угорщини: «гірше вже неможливо»

Угорський прем’єр називає Україну «ворогом», українська тенісистка відмовляється тиснути руку угорській суперниці, а міністр закордонних справ Угорщини заявляє про «полювання на людей» в Україні. Усе це події, які стались упродовж останнього тижня.

Відносини між Україною та Угорщиною переживають один із найгірших періодів за всю історію, зауважують аналітики. Чому так сталося і чи має нинішня криза глибші причини?

«Ворогом» Україну угорський прем’єр Віктор Орбан назвав, коментуючи ситуацію з відмовою ЄС від російських газу та нафти. Під час «антивоєнного мітингу» в місті Сомбатхей 7 лютого Орбан наполіг, що це саме Україна постійно вимагає від Брюсселя «від’єднати Угорщину від дешевої російської енергії».

«Той, хто таке каже, є ворогом Угорщини, отже, Україна – наш ворог», – цитує Орбана видання Index.

Прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан

За пів року до цього, коли ЄС ще дозволяв Угорщині користуватися винятками з санкцій та продовжувати купувати російську нафту, Україна завдавала ударів по нафтопроводу «Дружба», яким ця нафта транспортується з Росії до Угорщини.

Київ називав це своєрідними «санкціями», спрямованими на Росію, Будапешт – зазіханням на суверенітет Угорщини.

Увесь цей час між країнами тривали суперечки й щодо інших питань. Віктор Орбан звинувачував Україну в утисках прав національних меншин та блокував просування України в ЄС, через що Україна не змогла відкрити жодного переговорного кластера у 2025 році, хоча була технічно готова.

Президент України Володимир Зеленський неодноразово у своїх зверненнях до лідерів під час самітів чи на міжнародних майданчиках критикував Орбана.

Нещодавній випадок – під час Всесвітнього економічного форуму в Давосі, коли Зеленський заявив, що «кожен Віктор, який живе на гроші Європи, і в той час намагається продавати європейські інтереси, заслуговує на потиличник».

Президент України Володимир Зеленський під час щорічної зустрічі Всесвітнього економічного форуму у Давосі 21 січня 2025 року

Орбан натомість заявив про «щоденні погрози з України – від президента Володимира Зеленського, глави МЗС Андрія Сибіги та їхніх спецслужб».

Шпигуни, військові та спортсмени

Окремим джерелом напруженості стали взаємні звинувачення у шпигунстві у травні 2025 року. Спочатку Служба безпеки України заявила, що вперше в історії викрила агентурну мережу угорської військової розвідки на Закарпатті.

Будапешт назвав ці заяви антиугорською пропагандою і вислав двох українських дипломатів, звинувативши їх у «шпигунстві», а згодом заявив, що викрив ще двох «українських шпигунів».

Влітку розгорнувся скандал навколо мобілізації угорців в Україні, коли з’явилась інформація про смерть закарпатця Йосипа Шебештеня через два тижні після його мобілізації.

У ЗСУ наполягали, що Шебештень був законно мобілізований, оскільки є громадянином України, і помер після самовільного залишення частини від тромбоемболії легеневої артерії, без ознак тілесних ушкоджень, які могли б свідчити про насильство.

Угорська сторона наполягала, що мобілізований помер через побиття представниками ТЦК під час його примусової мобілізації, і заявляла, що вимагатиме санкцій проти українських посадовців, причетних до смерті чоловіка.

Пізніше, 4 лютого, Орбан оголосив, що угорський уряд постановив, що осіб, причетних до «примусового призову» українців, буде негайно вислано з території Угорщини.

А голова МЗС Угорщини Петер Сійярто 7 лютого заявив узагалі про «полювання на українців» на вулицях та став на захист затриманого прикордонною службою України угорця, який за гроші допомагав українським чоловікам незаконно перетинати кордон, втікаючи з України від мобілізації.

Голова МЗС Угорщини Петер Сійярто

Українська сторона називала такі заяви маніпулятивними і політизованими, мовляв у них немає згадок про російську агресію в Україні.

Конфлікт виник і між спортсменами. Під час тенісного турніру WTA 250 в румунській Клуж-Напоці українська тенісистка Олександра Олійникова відмовилась від спільного фото та рукостискання з угоркою Анною Бондар через участь останньої у змаганнях в Росії під час повномасштабного вторгнення.

«Поїхати в грудні 2022 року на турнір у Росію і прийняти оплату з коштів «Газпрому» – з моральної точки зору, це те саме, що поїхати грати турнір у нацистську Німеччину в 1941 році й отримати винагороду ювелірними прикрасами євреїв, знищених у таборах смерті «Освенцим» і «Треблінка». Те саме зло – тільки 80 років по тому», – пояснила свою позицію українська спортсменка.

Угорський міністр Сійярто опісля висловив своє обурення і наполіг, що спорт не можна змішувати з політикою.

«Розворот на 180 градусів»

Погіршення відносин України та Угорщини почалося ще у 2014 році, коли на тлі російської анексії Криму та початку бойових дій на Донбасі українська влада почала змінювати закони, зокрема і щодо статусу української мови як державної, що передбачає її обов'язкове вивчення і поширення на публічну сферу.

Віктор Орбан у той час саме заявляв про потребу автономій для угорців у суміжних з нею країнах, не лише з Україною.

Тож українські освітні реформи Будапешт назвав утиском прав національних меншин і у відповідь почав блокувати засідання в НАТО за участю України.

Після повномасштабного вторгнення Росії по лінії НАТО Угорщина відступила, проте почала блокувати просування України в ЄС, виділення коштів на зброю Україні з Європейського фонду миру та чинити спротив санкціям.

«Саме через позицію Орбана не відкриваються основні переговорні кластери. І це прикро, тому що на початку повномасштабного вторгнення Угорщина не займала такої позиції – тоді вона значно більше підтримувала Україну, зокрема і її майбутнє членство. Але зараз ми фактично бачимо розворот на 180 градусів. Орбан майже сприймає Україну як ворога», – зазначила у коментарі Радіо Свобода експертка Центру європейської політики (European Policy Centre) в Брюсселі Аманда Пол.

Чи є шанс на покращення?

Як зазначив сам Віктор Орбан, говорячи про переслідування з боку чільних посадовців України, «так буде продовжуватися до виборів».

За словами угорського прем’єра, з Україною треба співпрацювати як з сусідом, але наразі українська влада намагається вплинути на парламентські вибори в Угорщині, які мають відбутися 12 квітня 2026 року.

«Вони хочуть, щоб в Угорщині була проукраїнська влада, тому атакують членів мого уряду, включно з Петером Сійярто і мною», – заявив Орбан.

На думку Аманди Пол, саме з виборами і пов’язане загострення риторики Будапешту в бік України.

Експертка Центру європейської політики (European Policy Centre) у Брюсселі Аманда Пол

«Питання України стало елементом внутрішньої політики Угорщини напередодні виборів», – вважає аналітикиня.

У заявах угорського прем’єра звучать тези про те, що приєднання України до ЄС вдарить по бюджету Угорщини та наблизить війну у Європі, а через відмову від російського газу та нафти на угорців чекають вищі платіжки за комунальні послуги.

«Орбан перебуває у досить складній ситуації. Він кидає всі сили у передвиборчу кампанію, щоб якось втриматися», – зазначила Аманда Пол.

Чи зміниться ситуація після виборів? Дипломати ЄС, з якими спілкувалось Радіо Свобода, сподіваються на зниження градусу напруги між країнами, яким би не став результат голосування.

Водночас аналітикиня Аманда Пол наголошує, що відносини погіршувалися тривалий час і поступово, тож навряд чи разюче покращаться, навіть якщо більшість на виборах здобуде опозиція.

«Я думаю, що ми точно побачимо певне покращення, адже гірше, ніж зараз, уже майже неможливо. Але опозиція теж не можна сказати, що «в захваті» від України. Вона не буде готова до такого рівня співпраці, як деякі інші сусідні країни... Ми не побачимо, що Угорщина раптом почне надавати великі обсяги військової допомоги Україні. Вона також не розірве повністю відносини з Кремлем, тож певні труднощі залишаться», – вважає Пол.

Схожу думку у вкоментарі Радіо Свобода висловив й аналітик Інституту центральноєвропейської стратегії (ICES) Віталій Дячук.

«У разі перемоги партії Віктора Орбана градус напруги навколо України в його риториці після виборів може трохи впасти, але питання української євроінтеграції та війни в Україні і надалі залишатимуться аргументами у торгах Орбана з Брюсселем», – вважає Дячук.

Водночас опонент Орбана, Петер Мадяр, не демонстрував себе як палкий прихильник України та її швидкого вступу до ЄС, каже аналітик.

«Він обережний у своїх заявах, прагнучи втримати авторитет серед аудиторії, яку тригерить питання України, але якій вже трохи набридло правління Віктора Орбана. По-друге, в антиукраїнську та антибрюссельську інформаційні кампанії політичною командою Віктора Орбана вкладені величезні кошти, які ще довго будуть циркулювати та відпрацьовуватись. Особливо яскраво це видно на прикладі витрат провладної партії «Фідеш», яка на політичну онлайн-рекламу у травні 2014 року витратила більше, ніж вся Іспанія на всю рекламу в інтернеті», – зауважує Дячук.

Водночас, за словами аналітика, рано чи пізно Віктору Орбану доведеться повернутись до питання закордонних угорців, ініціативу в якому перехопив Петер Мадяр. Тому тут питання угорців Закарпаття, забезпечення Україною їх прав знову може стати актуальним.

Це та інші питання щодо України знову мають перспективу стати важелями тиску Віктора Орбана у разі його перемоги в питанні виділення коштів ЄС, заморожених через проблеми Угорщини з верховенством права та дотриманням міграційної політики, наголошує аналітик.

«Україні доведеться вибудовувати діалог з угорською владою, незалежно від результатів виборів», – резюмує Дячук.