У Швеції вручають Нобелівську премію, у США – Оскара, а в Україні – премію імені Тараса Шевченка. І хоч, на перший погляд, ці премії важко порівнювати, формально вони мають багато спільного. Хоча б те, що переможців обирає вузьке товариство фахівців, і те, що їхній вердикт завжди критикують та ставлять під сумнів.
Між тим цьогорічний лауреат української Національної премії поет Павло Гірник таке рішення шевченківського комітету називає «великим випробуванням», бо «й постояти поряд із Шевченком» – це означає у безліч разів підняти вимоги до себе. А бути поетом і так важкий труд.
Козак-характерник і слово про любов
Живе Гірник у селі, бо тільки там, коли ранок починає перемагати ніч, він може писати. Ходить босими ногами по землі, розмовляє із вітром, вважає себе козаком-характерником і, як сам каже, «несе свій хрест – промовляти віршами».
«Мені хочеться, щоб не плутали релігію з вірою, батьківщину з державою, самі знали, що не партія годує людей, а люди – партію. Мені хочеться, щоб люди були свободні, щоб нас ніхто не вчив, щоб ніхто не сподівався, що прийде якийсь інший президент і усім нам буде краще. Мені хочеться, щоб люди зрозуміли, що якщо вони вільні, то ніяка влада їх не подужає», – каже Павло Гірник.
Сильною людину робить любов, вважає актриса Київського національного драматичного театру ім. І.Франка Лариса Кадирова. ЇЇ нагороджено Шевченківською премією за багаторічну діяльність і серію моновистав.
«Треба любити! Любити людей, які тебе оточують, любити землю по якій ти ходиш, любити небо й головою торкатися його, любити справу, якою ти займаєшся! Бо двигуном цивілізації є все-таки любов», – закликає актриса.
Цим змістом і наповнені усі жіночі образи Кадирової у моновиставах «Посаг кохання», «Сара Бернар», «Бути».
П’ятеро обраних із молодим Тарасом
Разом із Ларисою Кадировою і Павлом Гірником, Національної премії імені Тараса Шевченка цього року удостоєні художники Віктор Гонтарів, народний майстер Віктор Наконечний та історик-публіцист Володимир Мельниченко, директор Культурного центру України у Москві.
Шевченківський Комітет на чолі із академіком Миколою Жулинським обрав їх із 19 номінантів. Усього ж кандидатів було 68.
Вже оголошено, що 2009 рік стане роком зміни процедури відбору, висування та обрання лауреатів Національної премії імені Шевченка.
Першим змінився нагрудний знак лауреата премії – на ньому тепер молодий Шевченко.
(Київ–Прага)
Між тим цьогорічний лауреат української Національної премії поет Павло Гірник таке рішення шевченківського комітету називає «великим випробуванням», бо «й постояти поряд із Шевченком» – це означає у безліч разів підняти вимоги до себе. А бути поетом і так важкий труд.
Козак-характерник і слово про любов
Живе Гірник у селі, бо тільки там, коли ранок починає перемагати ніч, він може писати. Ходить босими ногами по землі, розмовляє із вітром, вважає себе козаком-характерником і, як сам каже, «несе свій хрест – промовляти віршами».
«Мені хочеться, щоб не плутали релігію з вірою, батьківщину з державою, самі знали, що не партія годує людей, а люди – партію. Мені хочеться, щоб люди були свободні, щоб нас ніхто не вчив, щоб ніхто не сподівався, що прийде якийсь інший президент і усім нам буде краще. Мені хочеться, щоб люди зрозуміли, що якщо вони вільні, то ніяка влада їх не подужає», – каже Павло Гірник.
Сильною людину робить любов, вважає актриса Київського національного драматичного театру ім. І.Франка Лариса Кадирова. ЇЇ нагороджено Шевченківською премією за багаторічну діяльність і серію моновистав.
«Треба любити! Любити людей, які тебе оточують, любити землю по якій ти ходиш, любити небо й головою торкатися його, любити справу, якою ти займаєшся! Бо двигуном цивілізації є все-таки любов», – закликає актриса.
Цим змістом і наповнені усі жіночі образи Кадирової у моновиставах «Посаг кохання», «Сара Бернар», «Бути».
П’ятеро обраних із молодим Тарасом
Разом із Ларисою Кадировою і Павлом Гірником, Національної премії імені Тараса Шевченка цього року удостоєні художники Віктор Гонтарів, народний майстер Віктор Наконечний та історик-публіцист Володимир Мельниченко, директор Культурного центру України у Москві.
Шевченківський Комітет на чолі із академіком Миколою Жулинським обрав їх із 19 номінантів. Усього ж кандидатів було 68.
Вже оголошено, що 2009 рік стане роком зміни процедури відбору, висування та обрання лауреатів Національної премії імені Шевченка.
Першим змінився нагрудний знак лауреата премії – на ньому тепер молодий Шевченко.
(Київ–Прага)
