Знаний у Великій Британії фахівець із пострадянських країн Міша Ґленні у статті на шпальтах одної із провідних британських газет Financial Times проводить паралелі між романом Михайла Булгакова «Біла гвардія», у якому зиальовуються події громадянської війни у Києві, та нинішніми подіями в Україні. Ґленні рекомендує читачам, які хочуть збагнути, що нині відбувається в Україні, подивитися нову постановку «Білої гвардії» у Національному театрі в Лондоні. У статті мовиться: «Вагони, набиті готівкою, злодійське оточення, серійні перебіжчики нагадують нам про те, як українські олігархи та невігласи перетворили це місце на землю постійної незгоди, гонитви за наживою та двоїстості... Віктор Ющенко та Юлія Тимошенко мали безпрецедентну нагоду витягти Україну з пострадянської клоаки. Та незважаючи на величезний мандат від народну й ентузіастичну підтримку Заходу, знадобилося лише кілька місяців, щоб двоє улюбленців Помаранчевої революції спрямували свою політичну енергію на особисту вендетту, таку ж убивчу, як і будь-що, що робили більшовики або українські націоналісти у «Білій гвардії». На думку автора, дуже мало вказує на те, що Віктор Янукович прагне зробити Україну васалом Москви, і він шкодує, що Тимошенко і Янукович уже із самого початку після президентських виборів сваряться. Також він висловлює жаль, що (цитую) «два наймогутніші олігархи пані Тимошенко і пан Ахметов» не можуть домовитися, а це допомогло б перетворити Україну на міст між ЄС та Росією. «Але поки триватиме корислива внутрішня боротьба, «Біла гвардія» залишатиметься такою ж актуальною, як і 83 роки тому, коли вона вперше, як буря, захопила глядацькі аудиторії московських театрів,» завершує Міша Ґленні.
А в іншому матеріалі у цій газеті, в якій аналізується агресивна російська політика щодо європейської безпеки, теж згадується нинішня ситуація в Україні: «Обрання промосковського Віктора Януковича ... слід сприймати спокійно. Не можна було й сподіватися на більш справедливе проведення виборів. Пропозиція Україні приєднатися до ліберальної демократичної спільноти народів має залишатися на столі, але українці мають право піти іншим шляхом».
Автор блогу на балтійському інтернет-порталі Delfi Леонідас Донскіс пише, що, на його думку, Росія виграла нинішню пропагандистську війну проти Заходу. Він уважає за помилку м’який підхід Заходу до Москви через небажання образити її. «Дозвольте, спитати: коли і чим Росію принижували? Чи не свободою, яку здобули колонізовані нею народи? Чи це є найбільшою геополітичною катастрофою 20 століття? Такі безглузді заяви показують, як легко і майстерно Росія виграла пропагндистську війну, спромігшися накинути свою термінологію і трактування політичних проблем західній пресі, – зазначає Леонідас Донскіс. – Захід хоче брати участь у модернізації Росії, але забуває, що кожній фазі російської модернізації передувала програна війна. Навіть Петро І, російський цар, почав реформи лише після поразки від шведів у битві під Нарвою».
А в іншому матеріалі у цій газеті, в якій аналізується агресивна російська політика щодо європейської безпеки, теж згадується нинішня ситуація в Україні: «Обрання промосковського Віктора Януковича ... слід сприймати спокійно. Не можна було й сподіватися на більш справедливе проведення виборів. Пропозиція Україні приєднатися до ліберальної демократичної спільноти народів має залишатися на столі, але українці мають право піти іншим шляхом».
Автор блогу на балтійському інтернет-порталі Delfi Леонідас Донскіс пише, що, на його думку, Росія виграла нинішню пропагандистську війну проти Заходу. Він уважає за помилку м’який підхід Заходу до Москви через небажання образити її. «Дозвольте, спитати: коли і чим Росію принижували? Чи не свободою, яку здобули колонізовані нею народи? Чи це є найбільшою геополітичною катастрофою 20 століття? Такі безглузді заяви показують, як легко і майстерно Росія виграла пропагндистську війну, спромігшися накинути свою термінологію і трактування політичних проблем західній пресі, – зазначає Леонідас Донскіс. – Захід хоче брати участь у модернізації Росії, але забуває, що кожній фазі російської модернізації передувала програна війна. Навіть Петро І, російський цар, почав реформи лише після поразки від шведів у битві під Нарвою».
