Виходити на вулиці німецьких міст студентів змушують занадто повільні, на їхню думку, темпи внесення змін до Болонського процесу, мета якого полягає в уніфікації освітнього простору в Європі. Реалізація принципів такої реформи призвела в Німеччині до перевантаження навчальних планів і збільшення екзаменаційного тиску на студентів.
«Якщо тобі не дуже пощастить, то одного тижня ти можеш мати 5-6 письмових іспитів. Це досить суворо», – ділиться своїм досвідом 26-річна Саманта Зіґерт. У Берлінському університеті імені Гумбольдта вона вивчає англістику й історію. За словами дівчини, щоб укластится у відведені для отримання кваліфікації бакалавра шість семестрів, необхідно повністю відмовитися від приватного життя. Так, як Саманті, ведеться багатьом студентам у Німеччині.
Мобільності як не було, так і немає
Не доводиться говорити й про підвищення мобільності: просто не вистачає часу. Адже крім величезної кількості матеріалу, який тепер необхідно освоїти за значно коротші терміни, в низці федеральних земель вища освіта стала платною – в середньому 600 євро за семестр. Таким чином багатьом у вільний час доводиться додатково працювати, аби профінансувати своє навчання. Чимало професорів також критикують те, як досі втілюється в життя Болонський процес.
Приємна новина – уряд Німеччини не має наміру скорочувати витрати на освіту. Фактично це єдина сфера, на яку не поширюються оголошені днями заходи заощадження державних коштів. Зараз у Німеччині на освіту витрачається понад вісім відсотків державного бюджету. Кабінет міністрів у Берліні сподівається збільшити цю статтю видатків до 10 відсотків.
Погана новина – досягнути такої мети стає дедалі важче. Це визнає й канцлер Анґела Меркель.
«Наше бажання лишається. Але слід зауважити, що через фінансово-економічну кризу досягнути визначеної мети не стало легше», – сказала Меркель.
Суперечка між Берліном і землями
Крім того, федеральному уряду досі так і не вдалося домовитися з федеральними землями про те, яким чином освітня сфера має отримати додаткові фінансові вливання. Освіта в Німеччині є прерогативою федеральних земель, а земельні уряди відхиляють спеціальні загальнонаціональні програми, які їм пропонує Берлін.
Поки політики сперечаються навколо питання про фінансування освіти, тиск вулиці зростає й студенти готуються до наступної демонстрації.
«Якщо тобі не дуже пощастить, то одного тижня ти можеш мати 5-6 письмових іспитів. Це досить суворо», – ділиться своїм досвідом 26-річна Саманта Зіґерт. У Берлінському університеті імені Гумбольдта вона вивчає англістику й історію. За словами дівчини, щоб укластится у відведені для отримання кваліфікації бакалавра шість семестрів, необхідно повністю відмовитися від приватного життя. Так, як Саманті, ведеться багатьом студентам у Німеччині.
Мобільності як не було, так і немає
Не доводиться говорити й про підвищення мобільності: просто не вистачає часу. Адже крім величезної кількості матеріалу, який тепер необхідно освоїти за значно коротші терміни, в низці федеральних земель вища освіта стала платною – в середньому 600 євро за семестр. Таким чином багатьом у вільний час доводиться додатково працювати, аби профінансувати своє навчання. Чимало професорів також критикують те, як досі втілюється в життя Болонський процес.
Приємна новина – уряд Німеччини не має наміру скорочувати витрати на освіту. Фактично це єдина сфера, на яку не поширюються оголошені днями заходи заощадження державних коштів. Зараз у Німеччині на освіту витрачається понад вісім відсотків державного бюджету. Кабінет міністрів у Берліні сподівається збільшити цю статтю видатків до 10 відсотків.
Погана новина – досягнути такої мети стає дедалі важче. Це визнає й канцлер Анґела Меркель.
«Наше бажання лишається. Але слід зауважити, що через фінансово-економічну кризу досягнути визначеної мети не стало легше», – сказала Меркель.
Суперечка між Берліном і землями
Крім того, федеральному уряду досі так і не вдалося домовитися з федеральними землями про те, яким чином освітня сфера має отримати додаткові фінансові вливання. Освіта в Німеччині є прерогативою федеральних земель, а земельні уряди відхиляють спеціальні загальнонаціональні програми, які їм пропонує Берлін.
Поки політики сперечаються навколо питання про фінансування освіти, тиск вулиці зростає й студенти готуються до наступної демонстрації.
