Доступність посилання

19 Листопад 2017, Київ 20:51

В'ячеслав Толкованов

Із виступу на ІІІ академічній дискусії «Націєтворча місія перекладу» проекту Інституту філології Київського національного університету імені Шевченка та фонду «Європа XXI» – «Українська гуманітаристика. Діалог культур між Сходом і Заходом»

Незалежна Україна, задекларувавши курс на інтеграцію в загальноєвропейський простір, вимушена вирішувати питання щодо ратифікації, приєднання до міжнародних угод. І тут дуже важливим фактором є відповідальність політиків.

Досить тривалий час, окрім останніх 2-3 років, політикум сприймав ратифікацію міжнародних договорів як просте приєднання чи підтримку якихось декларацій. Чому б не ратифікувати такий документ, як Європейська хартія місцевого самоврядування чи Європейська конвенція про транскордонне співробітництво?

У рамках такого сприйняття якість перекладів документів ЄС не знаходила належної уваги. А між тим, проблема якраз полягає у тому, що після ратифікації ці документи, фактично, стають частиною чинного законодавства України. Тобто, тут переклад – це не просто переклад, це, по суті, витворення нових законів. Переклад має бути якісним ще й тому, що Конституція забороняє ратифікувати міжнародні договори, які суперечать чинному законодавству України, а через неуважність та спрощений переклад таке може статися.

Поганий переклад і правові наслідки

Україна вже мала анекдотичний приклад щодо ратифікації Україною Європейської хартії місцевого самоврядування від 15 липня 1997 року. Трапилось так, що фахівець Вишневський переклав текст хартії у наукових потребах ще до того, як Україна здобула незалежність. А у 1997 році МЗС (а право робити офіційні переклади уповноважені три органи – Мінюст, МЗС і Національний банк) не здійснило серйозної підготовки й взяло саме переклад Вишневського. Верховна Рада швиденько його ратифікувала.

І вже 14 років ми маємо правову колізію: у ратифікованому тексті через недосконалість перекладу є поняття, які суперечать духу Хартії. Адже переклади мають узгоджуватися у термінах із текстом оригіналу.

Навіть французький і англійський тексти, які є офіційними текстами Ради Європи, не обов’язково є тотожними. Тобто, вони автентичні, але не тотожні. Наприклад, термін «місцеве самоврядування» англійською мовою «local government», французи перекладають як «l’autonomie locale». Однак, є певне порозуміння якраз щодо тлумачення французькою і англійською мовою певних термінів.

Ще один яскравий приклад щодо терміну «місцева рада». У тексті Хартії є і «місцева рада», і «асамблея», тому що в деяких країнах до місцевих рад вживається термін асамблея. Наші ж перекладачі вживають термін «громадські слухання», чим абсолютно підмінюється саме поняття діяльності представницьких органів місцевого самоврядування.

Причому діючий закон про міжнародні договори не розв’язує цієї проблеми. Закон про міжнародні договори не містить норм стосовно внесення змін в законодавчі акти після виявлення певних проблем із перекладом. По суті, ми мусимо тепер вносити зміни не в переклад, а у законодавчий акт. Ось чим обертається для нас неякісний переклад і 5 хвилин на ратифікацію «дуже гарного документа». Маємо вже навіть декілька позовів, коли облради звертаються до суду щодо порушення в Україні норм Європейської хартії місцевого самоврядування.

Перекладач «хартій» має бути фахівцем із міжнародного права

Коли йде мова про підготовку нових правових документів, то має точитися досить серйозна дискусія: як викладати і які використовувати терміни для того, щоб тексти англійські і французькі були автентичними і досить зрозуміло викладали би те чи інше явище. Адже можна бути дуже гарним перекладачем з французької, англійської, з інших мов, але не бути фахівцем у дуже конкретній галузі і не бути спроможним викласти те чи інше поняття.

Зараз Рада Європи ухвалила новий правовий інструмент, який називається Додатковий протокол до Європейської хартії місцевого самоврядування. Він був відкритий до підписання 16 листопада 2009 року. Україна готується до приєднання до цього Додаткового протоколу. В ньому нічого поганого немає, ніяких політичних проблем. Питання полягає тільки в розширенні права участі осіб в житті місцевих громад, йдеться про різні форми залучення громадян до життя місцевих громад, до діяльності органів місцевого самоврядування. І знову питання перекладу стає надважливим.

МЗС має відділ, в якому аж 3 особи, які здійснюють всі переклади. Це досить фахові, досвідчені люди, але дуже перевантажені роботою. Тут дуже корисним було б вдатися до залучення шкіл перекладачів, які могли б співпрацювати з органами державної влади. Необхідно створювати пул перекладачів за окремими напрямками.

В'ячеслав Толкованов – доктор публічного права Франції, доцент кафедри муніципального права Академії муніципального управління. Був радником віце-прем'єр-міністра України з питань регіональної політики, керівником програми Ради Європи в Україні. 29 квітня 2011 року призначений на посаду першого заступника Начальника Головного управління державної служби України.

Радіо Свобода є інформаційним партнером проекту «Українська гуманітаристика: діалог культур між Сходом і Заходом» й надалі публікуватиме виступи усіх учасників обговорення. Третя академічна дискусія пройшла під назвою «Націєтворча місія перекладу».

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода

Ваша думка

Показати коментарі

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG