Європейський Союз зробить крок уперед, шукаючи спосіб фінансувати підтримку України на наступні два роки, коли лідери блоку зберуться в Брюсселі 18–19 грудня.
Потенційно ключовим компонентом цього є так звана репараційна позика для Києва.
Радіо Свобода аналізує, як працюватиме ця позика, які головні перепони виникають і які можливі альтернативи, якщо угоди не буде досягнуто.
Що на кону?
Скажімо прямо: Міжнародний валютний фонд (МВФ) оцінив, що Україні потрібно близько 135 мільярдів євро (158,3 мільярда доларів) на наступні два роки – лише наступного року вона стикається з дефіцитом бюджету в 71,7 мільярда євро, і їй потрібні гроші вже на початку другого кварталу 2026 року, тобто у квітні.
Від початку повномасштабного вторгнення країни Заходу підтримували Україну як прямою бюджетною допомогою, так і військовою. Але далі все може бути інакше: Сполучені Штати дали зрозуміти, що, найімовірніше, більше не надсилатимуть гроші країні, яка чотири роки чинить опір повномасштабній агресії Росії.
Відповідальність, таким чином, лежить на ЄС та інших країнах G7. І діяти потрібно швидко.
Що таке репараційна позика?
Вперше згадана очільницею Єврокомісії Урсулою фон дер Ляєн у великій політичній промові у вересні, вона розглядалася восени як переломний чинник для України. Ідея, детально представлена фон дер Ляєн на початку грудня, полягає в тому, щоб використати грошову вартість заморожених російських державних активів, що зберігаються в ЄС і перетворити їх на репараційну позику для України.
Києву доведеться повертати кошти лише в тому, як вважається, малоймовірному випадку, якщо Росія виплачуватиме Україні репарації.
Брюссель наполягає, що це не конфіскація російських активів. Натомість кошти будуть замінені облігаціями чи фінансами, які випустить Єврокомісія і які гарантуватимуть держави-члени ЄС та, можливо, інші країни за його межами, що захочуть приєднатися до механізму.
Що з поновленням санкцій?
Це одне з проблемних питань. Та, схоже, 11 грудня посли ЄС знайшли спосіб його оминути.
Заморожені російські активи в блоці залишаються такими лише тому, що 27 держав-членів ЄС двічі на рік одностайно продовжують всі фінансові санкції проти Москви. Йдеться про те, чого багато хто боявся: що, якщо такі країни, як дружні до Кремля Угорщина або Словаччина у майбутньому не дадуть зелене світло?
Тоді деякі з найкреативніших юристів Брюсселя запропонували обійти це за допомогою 122 статті Договору про ЄС. Вона дозволяє столицям ЄС погоджувати «в дусі солідарності між державами-членами відповідні економічні заходи».
Юридичні служби ЄС вважають, що це спосіб – з огляду на величезні політичні та економічні ризики – забезпечити, щоб поновлення санкцій здійснювалося кваліфікованою більшістю, а не одностайністю. І при цьому не потрібно буде поновлювати їх кожні пів року.
Більшість держав-членів ЄС, схоже, погодилися з таким тлумаченням, і положення було схвалено. Це ще один крок до схвалення репараційної позики Україні, але водночас це юридично незвіданий шлях з великими політичними наслідками, який, найімовірніше, оскаржать у суді ЄС країни, що не хочуть лишатися на узбіччі.
Про які суми йдеться?
Існує багато цифр, тож пояснімо все чітко: близько 140 мільярдів євро російських державних активів зберігаються у бельгійській фінансовій компанії Euroclear.
Також є додаткові 25 мільярдів євро російських активів у банках по всьому ЄС – переважно у Франції, але також у приватному банку в Бельгії, на Кіпрі та в Німеччині. Разом це 165 мільярдів євро.
Але репараційна позика є частиною ширшого пакету фінансування вартістю до 210 мільярдів євро, за даними Єврокомісії. Він також включає 45 мільярдів євро, які підуть на погашення кредиту G7 для України з 2024 року.
Все ще слідкуєте? Добре, бо є ще одна цифра, яку використовує Єврокомісія: 90 мільярдів євро.
Це фактична сума, яку ЄС надасть Україні у 2026–2027 роках, і вона відповідає приблизно двом третинам фінансових потреб країни.
Брюссель сподівається, що Канада, Японія, Норвегія та Велика Британія забезпечать іншу третину.
Які головні перешкоди?
Бельгія, що володіє більшістю коштів, має чимало заперечень. Її прем’єр Барт де Вевер останніми тижнями й місяцями озвучував їх на пресконференціях і в листах європейським лідерам.
Фон дер Ляєн і німецький канцлер Фрідріх Мерц намагалися його переконати під час тривалих переговорів. Чи вдалося? Поки що ні. Цю позику мали принаймні політично затвердити ще на саміті в жовтні, але де Вевер тоді заблокував процес.
Очікується, що переговори, які почнуться 18 грудня, триватимуть до наступного дня. Уже лунають розмови про екстрений саміт у січні, якщо рішення не знайдуть у грудні. Варто зазначити, що репараційна позика може бути ухвалена кваліфікованою більшістю (55% держав-членів ЄС, які представляють 65% населення ЄС).
Тож Бельгію можуть обійти, хоча всі поки намагаються її залучити. Натомість Бельгія погрожує позовом проти ЄС, якщо її вимоги не будуть виконані.
Чого боїться Бельгія?
Багато чого. Насамперед – російської помсти проти самої Бельгії та Euroclear. Це означає як фінансову конфіскацію, так і юридичні позови.
Тому країна вимагає чітких фінансових гарантій від інших столиць ЄС у випадку, якщо Москва зможе якось повернути кошти.
Головне питання наступного тижня – у якому вигляді ці гарантії будуть надані, як швидко вони будуть доступні та на який термін. Бельгія хоче, щоб гарантії перевищували 140 мільярдів євро в Euroclear, покривали потенційні судові суперечки та щоб гроші були доступні протягом лічених днів.
Країни ЄС можуть виконати ці вимоги?
Певною мірою. Більшість готова надати двосторонні фінансові гарантії пропорційно до валового національного доходу (ВНД). Німеччина вже вказала, що може покрити близько 25% резерву.
Але потрібно, щоб якнайбільше країн долучилося, інакше навантаження буде більшим для тих, хто підтримає схему. Угорщина та Словаччина вже заявили, що участі не братимуть, але їхній ВНД незначний.
Натомість Італія та Франція повинні бути в списку країн-учасниць. Європейські столиці говорять, що разом можуть забезпечити гарантії на суму до 200 мільярдів євро, але лише на два роки, оскільки новий багаторічний бюджет ЄС має набути чинності у 2028 році та забезпечити майбутню підтримку.
Єврокомісія також пообіцяла створити «механізм ліквідності», який надаватиме урядам негайні кредити, щоб гарантії могли бути виплачені швидко.
Виконавчий орган ЄС працює і над правовою пропозицією для захисту держав-членів та їхніх банків від юридичних контрзаходів Москви, хоча подробиці ще невідомі.
Чи існує план Б?
Так. Єврокомісія представила альтернативний план одночасно з презентацією суті репараційної позики. План Б полягає в тому, що Єврокомісія випустить спільний борг, забезпечений бюджетом ЄС.
Але тут є дві проблеми. Багато держав-членів не хочуть збільшувати борг, який потім доведеться погашати їхнім платникам податків. І цей механізм вимагає одностайності, а Угорщина вже чітко дала зрозуміти, що не підтримає його.
Потенційний план C – щоб окремі держави-члени надавали гроші Україні самостійно. Але мало європейських політиків, які, стикаючись із низьким або нульовим зростанням економіки, готові змусити своїх громадян платити за те, у чому, на їхню думку, винна Росія.
Форум