Доступність посилання

18 Грудень 2017, Київ 09:44

Білоруські «біси» і вбивство президента Кеннеді


Кортеж президента США Джона Кеннеді, Даллас, Техас, 22 листопада 1963 року
Прага – Вбивство президента США Джона Кеннеді, мабуть, одне з найбільш загадкових, і, водночас, найбільш досліджених вбивств в історії. Існують товсті томи офіційного розслідування, про нього написано безліч книжок. Як іще історія не була розказана? Як зауважує керівник білоруської редакції Радіо Свобода Олександр Лукашук, однією з найменш досліджених сторінок цієї справи є перебування вбивці Кеннеді Лі Гарві Освальда у радянському Мінську на початку 1960-х років. Олександр Лукашук є автором книжки «Слід метелика. Освальд у Мінську», яка нещодавно побачила світ.

– Вперше я зайнявся темою Освальда ще 20 років тому. У 1990-му я вперше переклав і опублікував «Історичний щоденник» Освальда. Він, коли жив у Радянському Союзі, це кінець 1959-го – середина 1962 року, з них два з половиною роки в Мінську, писав щоденник. Його було опубліковано відразу після вбивства Кеннеді в Америці і з того часу більше не публікувався. Я знайшов цю книжку і опублікував його у мінському часописі «Роднік», 400 тисяч примірників. Його поширювали по всьому Радянському Союзі. Потім я ще був консультантом американського фільму «Хто такий Лі Гарві Освальд». Але далі я цю справу закинув, допоки в 1995 році не з’явилася книга Нормана Мейлера «Історія Лі Гарві Освальда». Вона була написана на підставі його розшуків у Мінську та знайомства з деякими матеріалами КДБ.

– Крім Освальда, у Вашій книзі є ще один герой – це Мінськ. Мінськ початку 1960-х років, люди, якщо не прямо агенти КДБ, то «стукачі», або просто перелякані люди. Очевидно, що Ви описуєте місто таким свідомо. Це – Ваше послання сьогоднішньому Мінську?

– Ви цікаво сказали. Я дійсно поставив собі запитання, куди приїхав Освальд, що він міг сказати, де він був? Ви знаєте, він не міг сказати, що він був у Білорусі. Він міг лише сказати, що він був в СРСР, настільки все було денаціоналізовано. Всі говорять по-російськи, робітники на заводі говорять по-городському, всі документи КДБ також, звичайно, по-російськи. Жодного білоруського слова навколо. Але навіть і тоді, коли Мейлер приїжджав у Мінськ, я його запитав про Білорусь. Але він, хоч і знав, що це вже незалежна Білорусь, сприймав її далі як Росію. І, на жаль, мало що змінилося з того часу.

– Я не буду Вас запитувати про те, хто вбив Кеннеді. Хай читачі Вашої книжки самі розбираються з цим питанням. Мене цікавить інше. Чи на Вашу думку, якби Освальд не побував у Мінську, він би стріляв у Кеннеді?

– Це – найголовніше питання цілої книги. Чи впливає на наші вчинки наш досвід. Я поставив це питання Мейлеру. І він відповів так: Освальд втік у Радянський Союз, бо вірив, що тут є більш справедливе суспільство. Але коли він тут пожив, він сильно розчарувався. Він побачив, що це за життя, де немає вибору, де не можна нічого говорити вголос, де обов’язкові збори, де нема, на що витратити гроші, як провести час. Коли він повернувся в Америку, в нього виник комплекс мегаломанії, величі, він вирішив, що він єдиний має досвід життя у двох світах. Він вибудував власну ідеологію, вирішив, що все треба робити інакше. Але для цього потрібно зробити щось велике. Кеннеді йому подобався. Він думав, що Кеннеді добрий президент, і це дозволить капіталізму ще сильніше зміцнитися. Тому потрібно його вбити, щоб спочатку стало гірше, а потім краще. Це типова психологія героїв «бісів» Достоєвського, революціонерів, які вважали, що метод виправдовує засоби. І цьому, певною мірою, він також зобов’язаний своєму перебуванню в Мінську.
  • 16x9 Image

    Марія Щур

    В ефірі Радіо Свобода, як Марія Щур, із 1995 року. Кореспондент, ведуча, автор програми «Європа на зв’язку». Випускниця КДУ за фахом іноземна філологія та Центрально-Європейського університету в Празі, економіст. Стажувалася в Reuters і Financial Times у Лондоні, Франкфурті та Брюсселі. Вела тренінги для регіональних журналістів.

Ваша думка

Показати коментарі

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG