На Харківщину приїздять переселенці не тільки із міст, де напружено ведуться бойові дії. Сім’ї тікають і з більш-менш спокійних районів.
Харків – Велика родина семеро дітей та п’ятеро дорослих – понад тиждень живуть в одному з оздоровчих таборів Харкова. Тут їм виділили окрему кімнату. Серед переселенців – Катерина Левданська, яка з трьома дітьми втекла з невеликого шахтарського містечка під Донецьком.
«Трималися до останнього, шкода було їхати. А потім, як подумали, що у нас може трапитися те, що у Слов’янську, вирішили їхати. Бо потім могли б і не виїхати з міста», – пригадує Левданська.
У Харкові діти не бояться засинати
Жінка спить на одному ліжку з дітьми. Волонтери забезпечили родину одягом, білизною та засобами гігієни. Годують переселенців безкоштовно. Катерина вдячна за будь-яку допомогу. Тут, на Харківщині, діти принаймні не бояться засинати.
«Діти тільки й говорили, що про літаки та танки. У них – то тут стріляють, то там. Так не повинно бути. Вони ж діти, а думають, що будуть тікати під час обстрілу. Це й спонукало поїхати туди, де спокійніше», – каже жінка.
Із рідного міста жінка виїхала автобусом. На Харківщину потрапила без перешкод, проїхавши кілька блокпостів із бойовиками. Люди зі зброєю пропонували виїхати до Криму, проте вона відмовилася.
«В Україні ми маємо громадянство, маємо права. А там хто ми? Приїдемо і будемо в наметах спати разом із дітьми? Тут, якщо не влаштуєшся, то можна повернутися додому», – каже вона.
Чоловіків залишили вдома
А це Олена, яка оселилася в таборі з двома дітьми. Вона, як і Катерина, поїхала з Донеччини ще до того, як у рідному місті почнуть стріляти.
«Діти почали боятися виходити за межі двору, бо люди ходили зі зброєю. Тому ми вирішили вивезти дітей, щоб не зламати їм психіку», – говорить Олена.
Жінка каже, що вже через кілька днів після приїзду, діти заспокоїлися. У таборі з ними працюють психологи, а волонтери організовують для малюків дозвілля. До Харкова Олена приїхала без чоловіка. Він залишився доглядати за будинком.
Мій чоловік – шахтар, а в нашому місті продовжують працювати шахти. Він вирішив не їхати з нами, а працювати далі
«Мій чоловік – шахтар, а в нашому місті продовжують працювати шахти. Він вирішив не їхати з нами, а працювати далі. Там він може заробити, щоб ми могли поїхати», – каже вона.
Олена і Катерина разом з дітьми не планують залишатися у Харкові надовго. Мріють повернутися додому, щойно стихнуть вибухи та стрілянина.
