У вівторок у восьму річницю загибелі Анни Політковської у столиці Росії біля будівлі «Нової газети», де працювала журналістка, пройшла меморіальна акція під назвою «Букет для Анни». Її організаторами виступили правозахисна організація Amnesty International і редакція «Нової газети».
Рік тому на будівлі, де розташована редакція «Нової газети», з’явилася меморіальна дошка в пам’ять про Анну Політковську. Відтоді тут завжди лежать живі квіти. У вівторок поруч із букетами живих квітів з’явився незвичний букет, складений з паперових квітів, створених зі сторінок російських і зарубіжних ЗМІ – «Нова газета» і Радіо Свобода, «Кавказький вузол» і «Ехо Москви», «Фонтанка ру.» і «Газета виборча». Головний редактор «Нової газети» Дмитро Муратов упевнений, що незважаючи на те, що простір незалежних ЗМІ стає в Росії дедалі меншим, журналісти щирі у прояві солідарності.
«До дат нашої газети, які ми пам’ятаємо завжди, належить і день народження Ані Політковської, і день розстрілу Ані Політковської. Ці квіти паперові, але не штучні. Це, можливо, останній акт солідарності наших колег, причому саме тих видань, тих ресурсів, тих радіостанцій, яких ми продовжуємо поважати», – сказав в інтерв’ю Радіо Свобода Муратов.
Керівник російського представництва Amnesty International Сергій Нікітін звертає увагу на те, що нинішня пам’ятна акція в центрі Москви не поодинока.
«Amnesty International проводить тиждень солідарності з громадянським суспільством, із правозахисниками Російської Федерації. Сьогоднішній день присвячений проблемі свободи слова. Анна Політковська як символ. Ідея саме цих паперових квітів, я вважаю, що це вийшло просто чудово», – зазначив Нікітін.
Дві війни – Чечня і Україна
Згадуючи Анну Політковську, її друзі та колеги говорили і про те, що завдяки її статтям надбанням гласності ставали злочини, скоєні в Чечні. Сьогодні ситуація на сході України неминуче народжує паралелі. Справу Політковської продовжують її молодші колеги, але вже на іншій війні, говорить голова ради правозахисного центру «Меморіал» Олександр Черкасов.
Добре стало відомим прізвище – Стрєлков. І принаймні, в шести випадках зникнення людей свідки кажуть про його участь в нихОлександр Черкасов
«Насправді, продовження, воно ж не в словах, воно в справах. У тих кримінальних справах, які були порушені за статтями Анни Політковської. І скільки там покарано людей, наприклад, щодо зникнень людей в Чечні? На три тисячі зниклих – три вироки. Можливо, десятки рішень у Страсбурзі. Але ж все це не закінчилося. Перечитайте статті Політковської 2001 року, Веденський район, страшні репортажі, потім – убивство тих, хто давав їй інформацію, тих, хто говорив із нею. Прізвище людини, яка була прикомандирована в десантному полку, що діяв там, у Веденському районі, добре стало відомим в цьому році, його прізвище – Стрєлков. І принаймні, в шести випадках зникнення людей свідки кажуть про його участь в них. Так що нічого не закінчилося, все триває. Все тривало всі ці роки. Все це триває. Все продовжується тепер вже не на Кавказі, а на сході України. Ті, хто воював у Чечні, тепер воюють там, ті ж військові частини. Але триває не тільки це. Анна Політковська, як здавалося, була незамінна, і це дійсно так – ніхто не міг писати так, як вона. Але, дивіться, її місце постаралися зайняти її молодші колеги, а зараз, коли війна триває в Україні, наступне покоління журналістів «Нової газети» працює там так, що не соромно», – підкреслив у своїй промові Олександр Черкасов.
Справу Політковської продовжує молодь
Один із тих, хто продовжує справу Анни Політковської, військовий журналіст Аркадій Бабченко. Для нього меморіальна церемонія в пам’ять про Політковську не просто акція, а дуже особиста історія.
«Це для мене не акція, це просто чергова річниця загибелі колеги, з якою ми працювали – так вийшло, нас звела доля. Особливо близько ми знайомі не були, тим не менш, ми працювали разом, і коли я працював у «Новій газеті», коли там працювала Анна Степанівна, я відчував себе абсолютно за кам’яною стіною. Тому що передова – це була Політковська, і вона на собі тягла стільки, скільки зараз, напевно, вже ніхто не може на собі тягти. І я мав честь працювати в її тіні», – сказав Бабченко.
Журналіст Нової газети Надія Прусенкова вважає, що звертати увагу треба не на кількість представлених в меморіальній акції ЗМІ, а на їхню якість.
«Це не просто акція пам’яті, це ще дуже важливий акт журналістської солідарності. Звичайно, список, до якого приєдналися медіа, напевно, не такий великий, як, можливо, нам хотілося б, але і не такий малий, щоб говорити про те, що ніякої солідарності немає. І це дуже важливо, я думаю, не тільки для близьких Ані, а й для нас, її колег. В принципі, у нас, мені здається, сьогодні дефіцит такого людського ставлення один до одного і солідарності. І це зайвий привід згадати не тільки Анну Степанівну, а й зайвий привід нагадати один одному, що нас дуже мало, і ми повинні берегти один одного», – зазначила Прусенкова.
Мета акції, започаткованої Amnesty International спільно з «Новою газетою», не тільки прояв журналістської солідарності, а й свого роду нагадування владі про те, що колеги Анни Політковської не вважають розкритим її вбивство доти, доки не будуть названі імена замовників злочину.
