Мінськ – Єдиною альтернативою державним ЗМІ Білорусі є білоруськомовний телеканал «Бєлсат», який розпочав мовлення 10 грудня 7 років тому через супутник з Польщі. За цей час телеканал став достатньо популярним та професійним джерелом не лише новин, але і телевізійної білоруської мови в країні, де наступ на білоруську мову не припиняється протягом понад 20-літнього правління президента Олександра Лукашенка.
Ригор Сироватка, 65-річний мешканець райцентру Іванова на Берестейщині, телеканал «Бєлсат» дивиться майже щодня. Більшість передач йому подобається, він каже, що такої інформації, як на «Бєлсаті», в державних білоруських ЗМІ немає.
«Скажімо так, це на сьогодні єдиний вогник у віконці, який світить у Білорусі, з національно орієнтованих передач. Я не бачу йому альтернативи. Взагалі», – говорить глядач.
За словами Ригора Сироватки, усі ті його знайомі, хто має супутникові антени, знають про «Бєлсат» та час від часу його дивляться. Сказати, що таких дуже багато, він не може, тому що супутниковий сигнал приймає меншість населення у його місті.
Голова Раді білоруської інтелігенції Володимир Колас був членом Ініціативної групи щодо створення незалежного телеканалу для Білорусі, який 7 років тому ще не мав назви. Колас брав участь у зборах, які обговорювали місію нового телеканалу для Білорусі:
«Якось народилася думка про те, що безумовно потрібен альтернативний телеканал, тому що у нас була державна монополія на телебачення, і плюралізму думок там не існувало. А телебачення – це дуже важливий засіб впливу на масову свідомість, і коли вона зомбується – це одне, а коли люди одержують альтернативну інформацію чи хоч би з альтернативних джерел – то це зовсім інше», – зазначає Володимир Колас.
Крім громадської ініціативної групи, було й приватна ініціатива польської журналістки Агнєшки Ромашевської-Гузи створити білоруський канал у рамках польського суспільного телебачення. Ці ініціативи були підтримані польським урядом. Пані Ромашевська-Гузи стала директором телеканалу «Бєлсат», а ініціативна група тепер стала Громадською радою каналу, до думки якої редакція прислуховується.
Володимир Колас у цілому задоволений прогресом на телеканалі «Бєлсат», хоч зауважує, що для журналістів та редакторів немає межі досконалості.
«Бєлсат» не змагається з офіційною пропагандою
Керівник редакції інформації телеканалу «Бєлсат» Олексій Дзікавицький повідомив Радіо Свобода, що наразі аудиторія каналу складає близько півмільйона родин, які мають супутникові приймачі та час від часу дивляться їхній телеканал.
За словами Дзікавицького, у редакційній політиці відмовилися від бажання спростовувати усі повідомлення білоруської пропаганди, а вирішили створювати свою власну інформаційну картину подій у Білорусі.
Наша позиція у тому, щоб показувати альтернативній світ, той, який також є, але якого не показують у державних ЗМІОлексій Дзікавицький
«Ми вирішили піти зовсім іншим шляхом. Ми робимо новини, котрі з нашої точки зору важливі, – зауважує Олексій Дзікавицький. – Ми не граємо у пінг-понг із державними ЗМІ. Ми можемо відреагувати, коли дійсно щось у них переступає всі межі. Наша позиція у тому, щоб показувати альтернативній світ, той, який також є, але якого не показують у державних ЗМІ, щоб людина могла побачити, що є інший пласт життя взагалі».
Телеканал «Бєлсат» – довгостроковий проект, його фінансує польський уряд, щорічний бюджет каналу становить 6 мільйонів євро, з них 4 мільйони платить МЗС Польщі, ще 2 мільйони канал отримує у вигляді грантів.
На телеканалі працює близько 150 журналістів, редакторів, операторів, із них у Білорусі близько 50, решта у Варшаві, є також кореспонденти за кордонами Білорусі та Польщі. Протягом минулого року, під час Євромайдану, конфліктів у Криму та на Донбасі, телеканал висилав в Україну по дві знімальні групи. У каналу є аудиторія і серед українців, які непогано розуміють білоруську мову. За словами Дзікавицького, під час Євромайдану його канал одержував сотні смс-повідомлень від українців на день.
«Бєлсат» принципово білоруськомовний
Мовне питання для русифікованої Білорусі є важливим, наголошує Олексій Дзікавицький, тому телеканал «Бєлсат» принципово є білоруськомовним.
«В нас такого питання не було, я б там не працював, коли б це було російською, – каже він. – Увесь свій продукт ми робимо білоруською. Природно, якщо якийсь експерт говорить російською, то ми його не перекладаємо, але сто відсотків своїх програм ми робимо білоруською».
Журналісти «Бєлсату» не мають акредитації в МЗС Білорусі, діють нелегально, тому час від часу зазнають арештів, штрафіф, попереджень з боку прокуратури. Бувало, що під час загострення політичних кампаній до нелегальних офісів журналістів приходили співробітники міліції та КДБ, конфісковували комп’ютери та інше обладнання. Але і журналісти, і телеканал свідомо ідуть на ризик, тому що аудиторії перш за все потрібні новини з Білорусі.
Серед головних своїх організаційних та технічних проблем Олексій Дзікавицький назвав такі: «По-перше, мережа кореспондентів, яка має бути на місцях. Потім міцність інтернету, бо інакше навіть коли знайдеш кореспондентів, без доброї швидкості інтернету неможливо пересилати це відео в редакцію. Мова йде також і про мобільний інтернет, щоб передавати відео з місць подій. Це дуже важливо. Ну і важлива також правова база».
Олексій Дзікавицький, а також і представник Громадської ради «Бєлсату» Володимир Колас зауважують, що умови для діяльності незалежних журналістів у Білорусі дуже відмінні, як від України в цілому, так і від окупованих російськими військами та проросійськими бойовиками територій Донбасу та Криму, проте вони вважають, що їхній досвід може бути корисним при створенні для окупованих територій спеціального супутникового телеканалу, чи іншого способу прориву інформаційної блокади.
