Михайло Крилатов
(Рубрика «Точка зору»)
Сімферополь – Уся Росія шукає спосіб порятунку Криму від безводдя. Три дні на півострові тривало «виїзне засідання» підкомітету з водних ресурсів Комітету Держдуми Росії з природних ресурсів, природокористування та екології. З кримськими і севастопольськими чиновниками, відповідальними за постачання водою півострова, з екологами, громадськими діячами, керівниками підприємств провели кілька великих нарад представники МНС і навіть МЗС. Це називалося «фахівці з федерального центру і двох нових російських регіонів дуже докладно обговорюють проблему». І вони вирішили: перше – що проблема існує, і це ні в кого не викликає сумнівів. Друге – «за наявності стратегії та фінансових ресурсів вирішити завдання безперебійного водопостачання Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя можна». Подивимося, як вони це роблять ось вже рік. Країна, яка «за тиждень може підкорити всю Європу», виявилася за рік не здатною забезпечити водою маленький Крим, хоча і вважає, що це «можна».
Був час, коли проросійські «специ» багато писали і широко розповсюджували думку про те, що Північно-Кримський канал несе в Крим «отруєну воду», що вона непридатна для пиття, що треба від неї відмовитися і т. д. І от, коли це сталося – вони чомусь дуже сильно занудьгували саме за дніпровською «отрутою». Треба сказати, що в нинішньому році природа постаралася догодити окупантам, лютий виявився рясним на снігопади, а Чатир-даг і зараз ще в снігу і живить Салгир, який широким руслом несе рятівну вологу в степ. Правда, через місяць ця волога вже випарується, і кримські «господарі води» знову будуть скаржитися на безводдя. Вони досі не зрозуміли, що Бог забезпечив Крим водою циклічно, на півострові приблизно 8-10 років надлишок води, але потім настає десятиліття посухи, і зараз якраз середина посушливого десятиліття.
Фантазія «фахівців» вичерпалася
Кримські екологи, наприклад, давно і плідно займаються проблемою водозабезпечення півострова і знають її глибоко і в подробицях. Один з найбільш кваліфікованих фахівців-екологів професор Віктор Тарасенко, який очолює асоціацію «Екологія і світ», за дорученням «радміну» Криму вже досліджував проблему і дійшов висновку, що є кілька фантастичних способів забезпечення Криму водою, і тільки один – реальний. Він проаналізував можливості опріснювальних установок, ідеї «повороту річок», видобутку води з підземних джерел, малоефективні способи осадження води з повітря, обстрілу хімікатами хмар. Не забув також і варіанти подачі води через Керченську протоку.
У підсумку вчений дійшов висновку, що теоретично можливо збудувати, звичайно, товсту трубу не з маловодної Кубані, але від повноводного Дону в Крим, і насосами змусити воду більше 200 кілометрів підніматися вгору, але коли це буде і скільки буде коштувати? При цьому кримські екологи звернули увагу кримських «водних старателів» на той факт, що безконтрольний видобуток води з підземних джерел неминуче спричинить підвищення рівня солоності й поверне до Криму проблему засолення ґрунтів, а опріснена морської вода не годиться для вживання в їжу за своїми хімічними показниками.
Реальний спосіб вирішення водної проблеми в Криму, на думку Віктора Тарасенка, залишається один – домовитися з Україною про відновлення подачі дніпровської води в Північно-Кримський канал.
У «радміні» думали, що «специ» федерального центру краще розбираються в «кримських залишках води», тому вирішили і їх випробувати, що називається, у справі. Ті подумали, та все це дрібниця, дурниця, «зараз вирішимо». Перерахували все те, що Тарасенко давно вже продумав і прорахував: спочатку хотіли обстрілювати хмари ракетами, потім запропонували опріснювати морську воду, потім повертати кримські річки, потім запропонували використовувати стічні та скидні води. Правда, забули ще один варіант, запропонований ще в часи Мєшкова, коли від'єднання Криму від України розглядалося як гіпотетично можливий варіант, – возити воду в Крим танкерами з Новоросійська. Потім добралися до артезіанських свердловин, і на них фантазія скінчилася, вони наполягли на своєму, але Крим і так вже розпочав буріння...
Коли технології замінюють політикою
Водна проблема Криму для «фахівців федерального центру» виявилася також непідйомною. Регіон від природи отримує в 2,5 рази води менше, ніж передбачено нормою ООН. При чому, бадьорі заяви «голови Криму» Сергія Аксьонова про те, що питною водою Крим забезпечений повністю, не повинні нікого вводити в оману. По-перше, не повністю, є такі регіони, як Судак, Феодосія, Керченський півострів і деякі інші, де води не вистачає навіть для пиття. По-друге, вода, споживана кримчанами в їжу – це всього лише 10% від потреб півострова, решта – це вода для промисловості, міського господарства, зрошення, тваринництва, для садів і виноградників, для миття мільйонів курортників після морських купань, і без води все це просто занепаде. Приїжджі «специ» дізналися, що раніше Крим отримував з Північно-Кримського каналу понад 2 мільярди кубів вологи на рік, що становило від 85 до 93% використовуваної на півострові води.
Але на цьому засіданні найменше говорили про технології – і саме тому, що зрозуміли, як глибоко правий у своїх висновках професор Тарасенко. Тому вирішили обрати тактику «примусу України до води». Депутат Держдуми, заступник голови підкомітету з водних ресурсів Максим Шингаркін розповів, що «Дніпро, по суті, – російська ріка. Річка Дніпро несе свої води, які також збираються на території Російської Федерації, і не доносить живлющу вологу до земель, які повинні відповідати певному рівню обводнення, щоб люди на цій території жили гідно». Тому голова цього підкомітету Георгій Карлов повідомив у Сімферополі, що Державна Дума може ухвалити заяву про екоцид в Криму, тобто про свідоме завдання шкоди екології та життєдіяльності людини з боку України, а потім ініціювати розгляд цього питання міжнародним співтовариством.
Втім, в підкомітеті підкреслили, що «на цей момент це залишається лише риторикою, більш політичною, ніж має практичний зміст. Ми не повинні бути наївними і сподіватися на те, що проблема каналу найближчим часом може бути вирішена, виходячи з гуманних положень». Природно, вони розуміють, що для цього слід всього лише вивести російські війська з України, відновити кордон, припинити загарбницьку війну на Донбасі, повернути Україні Крим, але зараз все це вимовляти вголос в Росії небезпечно.
Коли політична риторика столичних гостей скінчилася, кримські фахівці повідомили, що ухваленим все ж залишається «план безперебійного водопостачання Криму» з 69 заходів, розроблений ще в серпні минулого року, на який нібито вже виділені (насправді передбачені на папері) 2,5 мільярда рублів. І без «федералів» Крим уже знехтував попередженнями екологів і розпочав буріння цілих 16 свердловин. У Нижньогірському районі збудований цілий гідровузол. Ще п'ять свердловин зараз ремонтуються. Ведеться також буріння трьох розвідувально-експлуатаційних свердловин, укладений договір на проведення гідрологічних досліджень на наявність підземних вод в місті Керчі. Підготовлені проекти з будівництва трьох водозаборів і одного водоводу з каскадом насосних станцій та резервуарами чистої води, з яких планується подача води в порожнє русло Північно-Кримського каналу. Природно, якщо відбір води з-під землі буде запущений, зупинити його буде неможливо, тому що це буде означати загибель посівів, зупинку промисловості, курорту, позбавлення питної води населення. Це може тривати рік, але потім підйом солоної води також не можна буде зупинити, і вона на багато років зробить кримський степ безплідним. Держдума і Кремль від цього не постраждають, а Крим?
А щоб вже зовсім бути «вище Криму» приїжджі депутати звинуватили свій новий «суб'єкт федерації» в тому, що у нього немає стратегії водозабезпечення, і що гроші будуть реально виділятися тільки «під стратегію». Вони наголосили, що «протягом багатьох десятиліть в Криму ніхто толком не займався розвідкою запасів і аналізом якості підземних вод». Хоча це неправда, кримські фахівці добре знають стан своїх підземних джерел і знають, чим загрожує їх експлуатація.
Депутати Держдуми підготували низку рекомендацій Федеральним зборам і уряду Росії, органам «влади» «Республіки Крим» та Севастополя. А саме: уряду слід внести зміни до «Водної стратегії Росії», розробити комплексну «Схему розвитку водного господарства та енергоспоживання Криму», забезпечити проектно-пошукові роботи, провести геолого-економічну експертизу стану запасів і прогнозних ресурсів підземних вод Криму. Але головне завдання Москви – провести переговори на міжурядовому рівні з Україною про умови відкриття Північно-Кримського каналу. Дісталося на горіхи й «місцевим органам влади». Їх зобов'язали «не сидіти в очікуванні, а скорегувати структуру сільськогосподарського виробництва, очистити наливні водосховища, моніторити ситуацію, впроваджувати водозберігаючі технології в промисловості та сільському господарстві і вивчати можливості повторного використання стічних і дренажних вод». Усе це в Криму міг написати і звичайний місцевий меліоратор і без Думи.
Тим не менш, мудрі депутати так і не передбачили головного – як вони через рік приїдуть рятувати Крим від засолення і загибелі тисяч гектарів колись родючої землі. Втім, можливо, цим доведеться займатися вже Україні після повернення Криму, а «думці» знову будуть радити, як краще це зробити. Чим би Держдума і Радфед займалися, якщо б не було Криму?
Михайло Крилатов – кримський оглядач
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
Оригінал матеріалу – на сайті «Крим.Реалії»
