Тарас Чорновіл про справу Насірова: це спроба покінчити з «азаровщиною»

Політичний аналітик, колишній народний депутат України Тарас Чорновіл, коментуючи події довкола голови Фіскальної служби Романа Насірова, заявив в інтерв’ю Радіо Свобода, що ця справа вже давно мала початися. «Вона висіла в повітрі ще від бюджетної ночі – тоді, коли Насіров, використовуючи певні впливи на значну групу депутатів абсолютно в різних фракціях (і в коаліції, і в опозиції) зумів провалити варіант реформаційних певних законів, який відпрацьовувався Кабінетом міністрів, й протиснути через комітет Верховної Ради й набрати на нього голоси у Верховній Раді – законопроект, який фактично відтворював «азаровщину», – зазначив Чорновіл, пояснюючи, що має на увазі систему бюджетного кодексу, стягнення податків, відносини влади з бізнесом і так далі.

​

– Тобто з того моменту уже і в уряді, і в президента, і в протилежних до них якихось певних структурах, які критикують президента, вже відбувся певний консенсус про те, що Насіров все таки мусить піти, але він міг шантажувати, він міг впливати на долю коаліції тощо, використовуючи вплив на значну кількість депутатів, міг зривати певні голосування, і це стримувало.

Але останнім часом, мені здається, межа була перейдена і було дано зрозуміти, що президент повністю зберігає нейтралітет (так як і визначено законом), Кабмін загалом підтримує, тим більше, ми бачимо, що позицію президента і позицію прем’єр-міністра представляє міністр фінансів, який є затятим ворогом, противником і навіть світоглядним противником Насірова, і їхні позиції вже стали настільки «неспівпадимими», настільки конфронтаційними, що інший варіант навряд чи вже міг бути реалізований.

Тобто ця справа мала початися. Якогось політичного захисту, якогось політичного контексту, який би дав можливість Насірову далі впливати на події, зберігатися довго не могло. І в певний момент НАБУ виявилося нарешті готовим. Десь два місяці цієї готовності, сміливості набиралися, але виявилися готовими все-таки переступити межу щодо дуже впливової в Україні людини – впливової зокрема, через тиск на бізнес, на інші структури.

І коли ця справа почалася, раптом побачили, як колосальна, здавалося, така міцна, потужна постать, раптом втратила свої впливи. Захищати його виїхали тільки троє депутатів – і то ті, які були десь там його ближчими особистими друзями.

Суд, попри всі крутійства, попри все, але десь частково під тиском вулиці, а частково розуміючи, що іншого варіанту бути не може, приймає рішення про арешт і про достатньо високу заставу (ну не 2 мільярди, як пропонували)...

– Сто мільйонів гривень це теж велика сума, чи не так?

– Це дуже велика сума, одна з рекордних, а може найбільша на сьогоднішній день в Україні (ну, звичайно, може менша за ту заставу, яка була Фірташу у Відні, але тут трошки неспіврозмірні фінансові можливості цих людей).

А далі, я думаю, що все залежатиме тільки від розторопності, від рівня юридичної підготовки слідчих НАБУ. Поки що НАБУ давало дуже сирий матеріал і по Онищенку, і по інших справах їхні розслідування грішили дуже серйозними огріхами. І якщо таке станеться, не дай Боже, в випадку зі справою Насірова, то буде колосальна компрометація для всіх. НАБУ мусить витримати цю справу. Я надіюся, що НАБУ зможе отримати допомогу від Генпрокуратури, але це є знакова справа.

Я думаю, що Насіров точно вже не повернеться на свою посаду, навіть як би він не старався це зробити. Це вже пройдений етап і у нас нарешті почнуться певні нормальні реформи в економічній фінансово-економічній сфері.

А що стосується його юридичного майбутнього? Ну тут сказати важко. Я думаю, вичекавши певну паузу, щоб якимось чином підібрати нібито «чисті гроші» для застави, його все-таки будуть виводити з ув’язнення. І ті гроші знайдуться. 100 мільйонів, в принципі, це є реалістична сума для оточення Насірова.

– Якщо говорити про міжнародний імідж – як, на Вашу думку, відреагують інвестори, чи повернуть свої обличчя до України?

– Інвестори будуть ще вичікувати. Справа Насірова буде цікава для них, тому що уряд, звертаючись до інвесторів, розробляв відповідний законопроект. Зокрема Данилюк готував його і в ту саму знамениту бюджетну ніч мав би пройти законопроект, який неформально назву мав про підвищення інвестиційної привабливості України. І Насірову вдалося погубити цю справу.

Зараз зрозуміло, що так моментально арешт, ув’язнення Насірова, звільнення його з посади – автоматично не потягне за собою повернення інвесторів. Але якщо буде відновлено той напрямок законодавства, який розроблявся міністром фінансів на противагу до Насірова, якщо буде відновлено нормальну роботу, яку мали би вести зараз митниця і податкова, плюс якщо буде створена, на відміну від абсолютно репресивного і негативного органу одіозного – податкової міліції, буде створено новий орган фінансової розвідки, який планується – абсолютно нормальний в європейському дусі – то я думаю, це буде хорошим знаком для інвесторів. Просто єдине, що дуже моментно, швидко виправлення інвестиційної ситуації не приводить до повернення інвестора. Трошки часу пройде.

– Ще оця історія з подвійним, потрійним громадянством – як повинні на це реагувати офіційні органи, на Вашу думку?

– На превеликий жаль, в Україні є дві проблеми з громадянством. Перша – в Конституції виписано, що Україна визнає тільки одне громадянство. Але нічого не сказано, що вона забороняє інші. Тобто кожен громадянин України, згідно з Конституцією України, в принципі може мати інші громадянства, але вони не визнаються українським законом ніяк. Тобто, те, що Насіров, скажімо, є громадянином Великобританії – він не може в українському законодавстві цим скористатися. Він не може звертатися офіційно і вимагати якогось юридичного статусу, скажімо, для консула Великобританії чи консула Угорщини, які могли представляти інтереси. Україна не визнає такого представлення інтересів. Тобто – згідно з Конституцією України – людина з подвійним громадянством визнається нами тільки людиною з українським громадянством.

Це, в принципі, більш-менш нормальна позиція, вона не є якоюсь ущербною, якби не одна деталь. У нас нема законодавчо врегульованого – а що ж робити з тими людьми, які мають ось таке подвійне громадянство і претендують на державну службу, на доступ до державної таємниці і тому подібне? І я думаю, що ось зараз це буде хороший поштовх для того, щоб зареєструвати відповідний законопроект – наскільки мені відомо, вже готується чи навіть вже був внесений законопроект Андрія Тетерука (це один з відомих наших комбатів) з «Народного фронту», в якому передбачаються певні врегулювання.

– І ще одне, зовсім на останок, запитання: ось цю справу вже охрестили в соцмережах «Насіровіада» – як би Ви назвали її для заголовку, скажімо так?

– Я б її назвав: «Спроба покінчити з «азаровщиною». Насіров для мене – це є людина, яка пробує зберегти, відродити традиції, які запровадив в податковій системі ще досмтопам’ятний Микола Азавров на самому початку 2000-х. Це дуже недобра, дуже погана практика і дуже б хотілося, щоб її позбулися.

Це дуже добре, що в уряді є нарешті вже консенсус, що він узгоджений з президентом, що треба це все реформувати. І я думаю, що тут може бути підтримка, в тому числі, і багатьох опозиційних сил. Тобто голоси для цього в парламенті і в уряді є. Але був блокуючий пакет зі сторони прихильників Насірова, які дуже жорстко торпедували цей процес. Я думаю, що зараз це зупиниться.

Якщо Насіров остаточно відійде від своїх позицій, щось трошки в Україні зміниться на краще. А буде він засуджений, чи не буде засуджений – це вже питання інше, це вже стосується виключно правової сторони. Головне, щоб змінилися суспільні відносини, в яких «насіровщина» і «азаровщина» грали дуже нехорошу роль.