Доступність посилання

ТОП новини
23 Липень 2019, Київ 08:53

Підпал Угорського культурного центру в Ужгороді. До чого тут «русский мир»?


Офіс Товариства угорської культури Закарпаття після підпалу. Ужгород, 27 лютого 2018 року

Троє поляків на замовлення «німецького журналіста» підпалили в лютому 2018 року Угорський культурний центр в українському місті Ужгороді – так вважає польська прокуратура, що розслідувала цю справу як терористичний акт. Ім'я замовника в матеріалах прокуратури не називається, проте Радіо Свобода вдалося знайти непрямі підтвердження того, що це Мануель Оксенрайтер, німецький неонацист, частий гість російських телеканалів і записний «викривач» «бандерівської хунти» в Києві.

Прокуратура Польщі передала в суд матеріали розслідування кримінальної справи про підпал 4 лютого 2018 року Угорського культурного центру в Ужгороді. Цей підпал ще більше ускладнив відносини Києва і Будапешта, які й без того стали вкрай напруженими після ухвалення Україною восени 2017 року поправок до закону «Про освіту», що помітно обмежили шкільне навчання мовами національних меншин з 5-го класу (закон визначає мовою освіти державну українську). Згідно з переписом 2001 року, в Україні, найбільше в Закарпатті, жило понад 150 тисяч угорців.

Підпал, як випливає з матеріалів справи, скоїли троє громадян Польщі. Двоє із них були членами неофашистського руху «Фаланга», а третій, організатор, був також членом ультраправої партії «Зміна», тісно пов'язаної з близькими до Кремля ідеологами концепції «русского мира». Лідер створеної в 2016 році «Зміни» Матеуш Піскорський зараз перебуває під арештом після звинувачень у шпигунстві на користь Росії і Китаю.

Матеуш Піскорський
Матеуш Піскорський

Згідно з матеріалами справи, замовник підпалу – «німецький журналіст», ім'я якого не називається. Співробітник Інституту гуманітарних досліджень у Відні, дослідник європейських правих і їхніх зв'язків з Росією Антон Шеховцов впевнений, що цим «журналістом» був німець Мануель Оксенрайтер – штатний викривач «злодіянь» «української фашистської хунти» в ефірах російського «Першого каналу» і Russia Today, друг Олександра Дугіна, «спостерігач від Німеччини» на «виборах» угруповань «ДНР» та «ЛНР», які підтримує Росія, і частий гість в анексованому Росією українському Криму.

У понеділок в листуванні з кореспондентом Радіо Свобода в соціальній мережі «ВКонтакте» Оксенрайтер категорично заперечив свою причетність до підпалу Угорського культурного центру, назвавши цю версію «нісенітницею». При цьому серед його друзів у соціальній мережі виявився один з паліїв, Томаш Рафал Шимковяк (його сторінка зараз видалена). Після запитання про те, чи знайомий Оксенрайтер з кимось із обвинувачених у підпалі громадян Польщі, він закрив доступ до свого профілю для користувачів, які не є його друзями.

Конспірація рівня «Чепіга»

Незважаючи на те, що в офіційних матеріалах польської прокуратури називаються тільки імена підозрюваних у підпалі, їх прізвища вже відомі: безпосередніх виконавців злочину незабаром після їх затримання назвав голова Закарпатської обласної державної адміністрації Геннадій Москаль. Це – 22-річний житель Кракова Адріан Марглевскі (Adrian Marglewski) і 25-річний житель Бидгоща Томаш Рафал Шимковяк (Tomasz Rafal Szymkowiak). Після передачі їх справи в суд ім'я третього підозрюваного назвали польські ЗМІ: ним виявився 28-річний член ультраправої партії «Зміна» (Zmiana) Міхал Прокопович.

Представники слідства, яке здійснювалося Департаментом боротьби з організованою злочинністю і Агентством внутрішньої безпеки Польщі (АВБ), впевнені, що провокація в Ужгороді повинна була привести до ще більшого погіршення українсько-угорських відносин і зіграти на руку Росії, про це повідомив на умовах анонімності польському телеканалу TVP представник АВБ.

Прокопович і Шимковяк відмовляються визнавати свою провину, проте третій підозрюваний, Адріан Марглевскі, погодився співпрацювати зі слідством. Завдяки цьому в обвинувальному висновку польської прокуратури досить докладно розповідається про те, як готувався підпал Угорського культурного центру. Прокопович нібито дав двом виконавцям по 1000 злотих (близько 250 доларів) для купівлі запальної суміші, а також мобільні телефони з новими сім-картами і куртки. Перед підпалом на будівлі культурного центру потрібно було намалювати свастику і число «88» (кодове гасло неонацистів, що означає слова «Heil Hitler» («Хайль Гітлер») – буква «H» є восьмою в латинській абетці). Це мало навести поліцію на причетність до злочину українських націоналістів. Сам підпал потрібно було зняти на відео. Всього Прокопович мав знайти п'ять виконавців, але зміг завербувати лише двох осіб, яких цілеспрямовано шукав серед активістів неонацистської «Фаланги».

Активісти «Фаланги» в Польщі, Україні та Лівані, де вони позували зі своїм прапором і прапором угруповання «Хезболла»:

В середині січня Марглевскі зробив «тестовий» заїзд в Україну, щоб перевірити, чи не буде у нього в майбутньому проблем на кордоні. Проблем не виникло. Прокопович видав Марглевскі і Шимковяку по 500 євро, з якими вони і поїхали в Ужгород зі словацького міста Кошице 3 січня. У ніч на 4 січня вони кинули в будівлю Угорського культурного центру пляшку з «коктейлем Молотова», яка, втім, не загорілася, а відскочила від стіни і згасла. Це не задовольнило Прокоповича, після консультацій з ним виконавці підпалу сходили на найближчу бензоколонку, де купили каністру з бензином, просочили ним одну зі своїх курток і підпалили її, засунувши між віконним склом і ґратами, що захищали його. У той же день вони виїхали з України в Польщу. Затримати підозрюваних вдалося завдяки тому, що їх зафіксували камери спостереження на бензоколонці, а також завдяки тому, що під час заселення в хостел в Ужгороді один з них вказав своє справжнє ім'я.

Рука Кремля чи приватна ініціатива?

Відразу після підпалу міністр закордонних справ України Павло Клімкін назвав його «провокацією» і заявив про «зовнішній слід», хоча і не став при цьому згадувати Росію. Із висновками про причетність Росії до підпалу – незважаючи на очевидні, здавалося б, докази – закликає не поспішати і Антон Шеховцов, який давно стежить за особистостями Мануеля Оксенрайтера і лідера «Зміни» Матеуша Піскорського (докладніше про Піскорського і його зв'язки з Кремлем читайте тут) :

Антон Шеховцов
Антон Шеховцов

– Про виконавців цієї операції відомо небагато, крім того, що вони є активістами або щонайменше симпатиками неофашистського польського руху під назвою «Фаланга». Вони брали участь у різних демонстраціях, в мережі можна знайти фотографії, де вони демонструють символіку «Фаланги», але більше нічого такого «політичного» про них невідомо. Що стосується Прокоповича, то про нього відомо трохи більше. Він теж пов'язаний з «Фалангою», а також з політичною партією «Зміна», яка була заснована Матеушем Піскорським. Вони з Піскорським були дуже дружні, принаймні до того, як в 2016 році Піскорського заарештували за підозрою в шпигунстві на користь Росії і Китаю. Ці люди, всі троє, є частиною праворадикального руху в Польщі, причому дуже прокремлівського.

– Що відомо про зв'язки «Фаланги» і «Зміни» з Кремлем?

«Фаланга» своїми діями щонайменше побічно підтримує кремлівську політику. Що стосується «Зміни», тут потрібно говорити про Матеуша Піскорського

– Один із засновників «Фаланги» Бартош Бекер (Bartosz Bekier) їздив на територію, підконтрольну угрупованню «ДНР», інтерв'ював там «політиків» і потім писав дуже хвалебні репортажі щодо цих «креатур» на сході України. Туди ж, в «ДНР» і «ЛНР», їздили і інші представники «Фаланги». Можна зробити висновок про те, що «Фаланга» своїми діями щонайменше побічно підтримує кремлівську політику. Що стосується «Зміни», тут перш за все потрібно говорити про Матеуша Піскорського – це людина, яка вже починаючи з 2000-х років почала налагоджувати відносини між польськими неофашистами і російськими правими радикалами. Вони тоді ще не були пов'язані з Кремлем. В той час, на початку 2000-х років, Піскорський був членом і одним з головних ідеологів партії «Самооборона», яка нетривалий час навіть брала участь в роботі уряду Польщі. В якийсь момент, кілька років тому, він вирішив створити партію «Зміна», яка об'єднала в собі соціалістичні й ультранаціоналістичні ідеологічні елементи. Як лідер цієї партії він брав участь у різноманітних заходах, які спрямовані на схвалення і легітимацію дій Москви на пострадянському просторі, зокрема в Україні. Піскорський та інші члени його партії були регулярними коментаторами для російських державних ЗМІ – перш за все це Russia Today, це «Спутник», до цього «Голос России». Він брав участь в фейковому електоральному спостереженні в «ДНР».

Піскорський давно вже займається прокремлівською діяльністю

Він давно вже займається прокремлівською діяльністю, бував в Придністров'ї, наприклад, об'їздив і інші такі ж дивні регіони, підтримував прокремлівські наративи найрізноманітніших процесів.

Логотип партії «Зміна»
Логотип партії «Зміна»

– Польські ЗМІ пишуть, що замовником підпалу був «німецький журналіст», а ви припускаєте, що цим «журналістом» був Мануель Оксенрайтер. На чому будується ваше припущення? Що відомо про Оксенрайтера і його зв'язки з Росією?

– Мануель Оксенрайтер – це німецький праворадикальний активіст. Він є головним редактором журналу Zuerst – з німецького це слово перекладається як «спочатку», «перш за все». Оксенрайтер також був залучений до роботи з державними російськими ЗМІ: тими ж RT і «Спутник».

Мануель Оксенрайтер – це німецький праворадикальний активіст. Часто їздить до Криму

Він часто їздить до Криму (Росія анексувала український півострів у 2014 році, міжнародні організації визнали окупацію і анексію Криму незаконними і засудили дії Росії – ред.) в найрізноманітніших іпостасях, в тому числі як журналіст. Наприклад, в 2018 році, коли в Росії проводилися президентські вибори, він їздив до Криму спостерігати за цим нелегітимним електоральним процесом. Там він був не стільки офіційним спостерігачем, скільки він супроводжував одного з членів праворадикальної партії «Альтернатива для Німеччини» (AfD), з якою він дуже міцно пов'язаний. Крім того, він відомий постійними публікаціями, які легітимізують дії Кремля.

Німецькі журналісти писали про зв'язки Оксенрайтера і Піскорського, називаючи першого «провідником кремлівського впливу в Німеччині»

Чому я думаю, що це був саме він? Є кілька чинників, які вказують на те, що, швидше за все, це був він. Справа в тому, що він дуже добре знайомий з Матеушем Піскорським. Вони співпрацюють вже років 5. Можливо, вони і раніше були знайомі. Матеуш Піскорський, наприклад, запрошував Оксенрайтера спостерігати за так званим «референдумом» в Криму в березні 2014 року. Вони разом їздили, наприклад, в Сирію. Вони брали участь в декількох спільних заходах, дуже щільно співпрацювали. У минулому році німецькі журналісти вже писали про ці зв'язки Оксенрайтера і Піскорського, називаючи першого «провідником кремлівського впливу в Німеччині». Оксенрайтер також був знайомий з Прокоповичем, тобто з людиною, яка інструктувала двох дрібніших активістів «Фаланги» перед операцією в Україні.

Червень 2015 року, «Будинок польсько-російської дружби» у Варшаві. Дискусія на тему «Польща і Німеччина в епоху американської гегемонії – разом або один проти одного?». Зліва направо: Бартош Бекер, засновник «Фаланги»; Матеуш Піскорський, Мануель Оксенрайтер і Міхал Прокопович:

– Відразу після підпалу Угорського культурного центру в Ужгороді українська влада заявила про провокації. Голова Закарпатської ОДА Геннадій Москаль прямо сказав про причетність до цієї акції Росії. Схожі заяви українські чиновники часто роблять і після інших інцидентів, пов'язаних не тільки з українсько-угорськими суперечками, але і після численних випадків вандалізму щодо єврейських могил або польських військових поховань на заході України. Виходить, що українська влада щонайменше в одному з цих випадків мала рацію. Чи можна припускати, що Росія причетна до організації й інших подібних акцій в Україні?

Поки не встановлено, що Оксенрайтер був інструктований безпосередньо людьми з Росії. Він міг зробити цю акцію сам

– Я б не став робити поспішних висновків. Багато людей на Заході, які є прокремлівськими, здатні на власну ініціативу. Тому що вони знають, що можуть бути винагороджені за це. Вони самі подають деякі ідеї, реалізовують деякі проекти в очікуванні того, що вони за це будуть винагороджені. Поки не встановлено, що Оксенрайтер був інструктований безпосередньо людьми з Росії. Він міг зробити цю акцію сам, тому що він займається прокремлівською діяльністю вже давно і знає, що це може бути винагороджено. Тут є «проросійський слід», так, але російський поки не встановлений. І з іншими акціями, з іншими атаками також може бути російський або проросійський слід. Була ж історія про одного білоруса, який сам організовував всі ці проекти з дискредитації України, а потім просто пропонував такі проекти людям, які, так чи інакше, близькі до російських еліт. Він теж співпрацював з праворадикальними рухами.

– Ви маєте на увазі Олександра Усовського?

– Так. Він писав ці проекти, заявки на такі гранти. Іноді їх схвалювали в Москві, іноді ні, але придумував все це сам. Так само міг діяти і Оксенрайтер.

– Чи то рука Москви, чи то ініціатива проросійських активістів на місцях, тактика з розгойдування ситуації та стравлювання сусідів у випадку України і Угорщини досить ефективна. Тема протистояння України та Угорщини на тлі нового українського мовного закону весь минулий рік була в Україні однією з головних.

– Так, вона ефективна саме тому, що вже існують об'єктивні тертя між Україною і Угорщиною і щодо закону «Про освіту», і в зв'язку з угорською етнічною меншиною (у вересні 2018 року між Києвом і Будапештом розгорівся новий скандал, пов'язаний з масовою видачею угорських паспортів етнічним угорцям, які живуть на Закарпатті – ред.). Будь-яка подібна операція найбільш успішна там, де вже є якась слабина, де вже є якісь тертя. Створити проблему на порожньому місці дуже складно. Наприклад, я впевнений, що певний нібито антисемітський вандалізм і якесь символічне насильство, яке відбувалося в Україні в 2014-2015 роках, – це справа рук не українських націоналістів, які існують (ніхто не заперечує їх існування), а саме якихось проросійських або навіть безпосередньо російських агентів.

Втім, «розгойдати» антисемітизм в Україні дуже складно, тому що таких непорозумінь не існує. Існують тертя між Угорщиною та Україною, між Польщею та Україною, а ось антисемітизм дуже складно «розгойдати».

– Чи варто очікувати збільшення кількості подібних інцидентів напередодні виборів президента України навесні цього року? Спробують Москва або ці проросійські активісти скористатися цією датою?

– Подібні операції все-таки спрямовані на підрив міжнародних відносин між Україною та країнами Євросоюзу. Вони, мені здається, ніяк не пов'язані з внутрішньою політикою в Україні. Тому зв'язків між подібними операціями, спрямованими на дискредитацію України, і президентськими виборами я не бачу, – говорить Антон Шеховцов.

Підпал Угорського культурного центру в в Ужгороді 4 лютого 2018 року був не останнім. Ще один був здійснений в ніч на 27 лютого минулого року – в результаті пожежі наполовину вигоріла одна з кімнат у будинку. Після другого підпалу МЗС Угорщини викликало українського посла в цій країні і виступило з пропозицією направити в Закарпатську область місію ОБСЄ. На початку березня за підозрою в здійсненні підпалу українська поліція затримала п'ятьох громадян України. За даними голови Закарпатської ОДА Геннадія Москаля, серед них були і учасники антитерористичної операції на сході України. Москаль написав в Facebook, що організатором підпалу цього разу був співробітник «Міністерства держбезпеки» невизнаної «Придністровської республіки» в Молдові, якого затримати не вдалося, і знову висловив упевненість, що за інцидентом стоять російські спецслужби.

Оригінал – на сайті Російської служби Радіо Свобода

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

В ІНШИХ ЗМІ

Загрузка...
XS
SM
MD
LG