Доступність посилання

ТОП новини
26 Серпень 2019, Київ 10:44

Біженці з Донбасу на Уралі мріють, щоб у кожної дитини було власне ліжко


Біженці з Донбасу Світлана та Олександр Грубики з 13 дітьми потрапили на Урал

Півмільйона українців отримали тимчасовий притулок в Росії, з них понад 300 тисяч отримали російське громадянство – такі дані надало Міністерство внутрішніх сил Російської Федерації. Як зараз живуть українські біженці в Росії? Кореспондентка проекту «Настоящее время» Марія Мехоношин зустрілася з багатодітною сім’єю, яка втекла від війни на Урал.

– Це у нас Арсеній, це Мирослава. Це Руслан, Кароліна, Святослав, Давид, – представляє своїх дітей Світлана Грубик.

У Світлани та Олександра Грубиків з села Кочневське 13 власних дітей. Це – рекорд для Свердловської області. Старшій дочці, Анжеліці, вже 21, молодшому – Артуру, ще немає і двох місяців.

На Уралі сім’я Грубиків живе вже п’ятий рік. Вони були змушені втікати в 2014 році від війни з Харцизька в Донецькій області. І тоді, і зараз місто перебувало на непідконтрольній Києву території. Сепаратисти перекрили виїзди в Україну, тому сім'я вирішила поїхати до Росії, згадує Світлана. Тим більше, що там пропонували допомогу. Щоб врятувати дітей, залишити довелося в буквальному сенсі все майно.

«Якщо дітей багато, ще й з сумками - хто нам допомагатиме? Нічого, все там залишилося. Приїхали – ні речей, ні ложки, ні подушки, ну взагалі нічого. Все самі купували», – говорить жінка.

У Росії держава надала родині Грубиків тимчасове житло в Криму і можливість дістатися до Уралу на поїзді. Далі допомогу надавали небайдужі люди. Житло в Кочневському купила місцева єпархія. Вона ж допомагала оформити російське громадянство. Глава місцевого фермерського господарства взяв Олександра на роботу. Інакше сім'я живе в тих самих умовах, що і більшість росіян. Крім пільг для багатодітних сімей, ніяких додаткових субсидій вони не отримують.

«Десять тисяч платимо ми за опалення. 1700 повертають. Загалом, це одну зарплату треба віддати за комуналку», – скаржиться Світлана.

Родині допомагає мати Світлани, яка переїхала разом з дочкою з Харцизька. Пенсіонерці Вірі Грінченко в Росії довелося знову влаштуватися на роботу, працює охоронницею, щоб допомагати родині дочки. Але навіть з додатковим заробітком вона досі не може звикнути до російських цін.

«Тут втридорога. У нас, я кажу, я 1200 [гривень] отримувала. Ось я візьму, наприклад, 100 гривень, пішла в магазин, я на 100 гривень можу купити і хліба, молока, і яєць, і масла вершкового візьму, і пельмені, котлети я візьму, і дітям цукерки ще візьму. А якщо перевести ось на російські? Це 300 рублів виходить. А що ми можемо купити на 300 рублів?» – підраховує бабуся.

Як і в рідному Харцизьку, сім’я Грубиків живе на Уралі в основному за рахунок саду і городу. Але до місцевого клімату звикнути не можуть. На Донбасі вже все в цвіту, а тут тільки зійшов сніг. Поки сім’я планує, що де посадити.

«Тут у нас часник, полуничка у нас тут розростається. Теж там ось у нас квіточки. І у нас навіть український щавель є. Ми його закручуємо. Так. Ми його дуже любимо», – показує Віра Грінченко.

Урал став батьківщиною для чотирьох дітей сім’ї Грубиків. Поки вони сидять з мамою вдома: в сільському дитсадку за одну дитину потрібно платити 2 тисячі рублів на місяць. Зайвих 8 тисяч – це майже сто доларів – в родині Грубиків немає. Старші діти, які ходять до школи, звикли до життя на новому місці. Є й друзі, і улюблене хобі – спорт.

«Аліна у нас захоплюється самбо, Діана теж захоплюється самбо. Вони ходять, їм подобається, вони займаються. Син Саша на футбол ходить, Руслан, Давид – вони люблять футбол», – говорить батько.

Світлана та Олександр повернутися в Харцизьк вже не мріють, хоча і досі говорять про Донбас «у нас». Мародери розібрали будинок, де жила сім’я.

На останніх виборах президента України Грубики вже не голосували: російське громадянство у сім’ї з 2016 року. Але і залишилися родичів і друзів з Донбасу переманювати до Росії не планують, незважаючи на обіцянку президента Росії спростити видачу паспортів. Кажуть, що всі, хто хотів, вже поїхали.

Всі плани Світлани та Олександра тепер пов’язані з Уралом. Поки основна мета – це розширення житла, щоб у кожної дитини була власна окреме ліжко.

Оригінал матеріалу читайте і дивіться на сайті спецпроекту Радіо Свобода за участі «Голосу Америки» «Настоящее время»

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

В ІНШИХ ЗМІ

Загрузка...
XS
SM
MD
LG