Доступність посилання

ТОП новини
23 Вересень 2019, Київ 10:36

Розкол уряду популістів в Італії: чи вдасться відвернути прихід нового Муссоліні?


Лідер ультраправої партії «Ліга» і віце-прем’єр уряду Італії Маттео Сальвіні заявив про розкол в італійському уряді і необхідності дострокових парламентських виборів

Рим – В Італії цей тиждень буде вирішальним для долі її популістського уряду в складі лівих радикалів «Руху п'яти зірок» та праворадикальної партії «Ліга». Остання під диктатом свого лідера, міністра внутрішніх справ Маттео Сальвіні, напередодні подала до Сенату резолюцію про недовіру прем’єр-міністру Джузеппе Конте (позапартійного, але близького до «Руху п’яти зірок»). Таким чином «головний популіст Італії» у турне курортами країни спричинив розкол в уряді і відкрив безпрецедентну кризу з метою використати електоральний консенсус та стати главою кабінету. Але реакція політикуму й громадян уже змушує Сальвіні сповільнити курс, як вони наголошують, до монополізації влади та руйнування демократичних інституцій. «Парламент – не пляж, де все вирішується за склянкою мохіто», – повчають його колеги.

Хай в Італії короткотривалі уряди і вважаються політичною традицією, та цього разу аналітики беруться за голови – коїться щось досі небачене. Провідний член Кабінету міністрів (Маттео Сальвіні) оголошує недовіру прем’єру, відповідно і своєму урядові, та при цьому сам не йде у відставку і не відмовляються від посад інші сім міністрів-«лігістів». Надзвичайна, аномальна ситуація: «лігісти» практично всунули собі ножа у спину, але ж у відставку не пішли», – коментує академік, колишній суддя Конституційного суду Італії Сабіно Кассезе.

Уряд де-юре існує і цілком працездатний, а де-факто його вже немає. «Це найбезглуздіша криза у світі, вона ніби є і її немає. Сальвіні переступив норми і правила, які десятиліттями існували в Італійській республіці», – висловлює здивування журналіст і політичний оглядач Массімо Джанніні. Після майже двох тижнів, як праворадикали оголосили про свій крок, на політичному олімпі панує сум’ятя, і країна – знову на роздоріжжі. Варіантів розвитку ситуації кілька, і про це згодом, а наразі про план на поточний тиждень.

План трьох днів. Або одного

Парламентаризація урядової кризи, тобто її офіційна фаза, має початися і може завершитися протягом трьох або протягом одного дня. Це залежатиме від дій глави уряду Джузеппе Конте, який у вівторок 20 серпня виступить у Сенаті (верхня палата парламенту) щодо політичної кризи. Відповідно до регламенту, можуть бути представлені і проголосовані резолюції, що фактично стануть голосуванням про вотум недовіри уряду.

Джузеппе Конте
Джузеппе Конте

Конте може чекати на це голосування і потім вирішить, як діяти. Він також і не зобов’язаний очікувати вердикту сенаторів й може після виступу зразу вирушити до президента Італії, щоб повідомити про свою відставку з посади прем’єр-міністра. Який з двох варіантів обере у вівторок пан Конте? Який взагалі розвиток подій він запропонує? Невідомо. Очевидно одне – це буде гостра критика на адресу міністра внутрішніх справ, що Конте вже анонсував у відкритому листі до Маттео Сальвіні.

На середу 21 серпня запланована доповідь очільника Кабміну у нижній палаті депутатів, але у питаннях регулювання кризи провідна роль – за Сенатом. Якщо у вівторок Конте вже піде з посади, то виступ перед депутатами скасовується.

І нарешті у четвер, 22 серпня, депутати мають зібратися для ухвалення реформи про скорочення кількості парламентарів, та після можливої відставки прем’єра і ці плани зійдуть нанівець. Тоді у четвер зможуть початися вже політичні консультації щодо виходу з кризи. Як би не розвивалися події – останнє слово за президентом Італії Серджо Маттареллою, на мудрість та авторитет якого покладаються у скрутні часи політики й інші громадяни країни.

Серджо Маттарелла
Серджо Маттарелла

Про перспективи можливого розвитку серпневої кризи

Варіант перший – гайда на вибори! Теоретично їх можна провести вже у жовтні або максимум навесні. За прогнозами багатьох експертів, позачергові вибори ймовірно приведуть до влади коаліцію правих сил на чолі з Маттео Сальвіні. Ультраправа «Ліга» – найбільш популярна партія серед італійців із 36-ма відсотками підтримки. Але самотужки однак не зможе формувати більшість. Разом з «лігістами» на дочасні вибори зголосилися йти праві консерватори партії «Брати Італії» (7 відсотків) і, можливо, долучаться правоцентристи партії «Вперед, Італіє!» Сильвіо Берлусконі (6 відсотків підтримки).

Сценарій позачергових виборів виглядає небажаним, ба навіть шкідливим через економічні проблеми Італії та її зобов’язання перед ЄС. До середини жовтня Рим має підготувати і передати до Брюсселя проєкт держбюджету, а до кінця року ухвалити цей документ. У протилежному випадку, застерігають економісти, з нового року автоматично підвищиться ПДВ і вдарить по гаманцю споживача. Тому економічний чинник – один з провідних серед опонентів дочасних виборів.

Варіант другий – зміна кольору коаліції. Можливе переформатування більшості і створення альтернативного уряду у складі лівих радикалів «Руху п’яти зірок», найбільшої лівоцентристської Демократичної партії та невеликого лівого руху «Вільні і рівні». Йдеться вже не про «жовто-зелену», а «жовто-червону» коаліцію. Але такий сценарій, застерігають оглядачі, вилами по воді писаний, хоч він активно обговорюється серед зацікавлених партійців.

Для цього слід налагодити діалог між «п’ятизірковими» і лівоцентристами, яким після виборів 4 березня 2018 року не вдалося створити коаліцію через категоричну відмову Демократичної партії. До того ж, у цій партії існують серйозні розбіжності між її офіційним керівником Ніколою Дзінґаретті та неформальним лідером Маттео Ренці стосовно дочасних виборів або можливої угоди з «Рухом п'яти зірок» Луїджі Ді Майо. А там також не всі прихильно ставляться до можливої співпраці з лівоцентристами. Тому не виключено, що цей задум може лише посилити сварки як між двома силами, так і всередині самих партій.

А надія на таку нову більшість зажевріла минулого вівторка, коли саме ці три партії заблокували намагання Сальвіні голосувати про вотум недовіри уряду негайно у середу, 14 серпня, як того вимагали праві «Ліга», «Брати Італії» і «Вперед, Італіє!». Іншими словами, парламент не піддався диктату «лігістів» і вирішив заслухати виступ прем’єра тижнем пізніше, тобто 20 серпня.

Щоб вбити у зародку створення нової більшості за участю «Руху п’яти зірок» і Демократичної партії, Маттео Сальвіні на тому ж засіданні сенату минулого вівторка несподівано пристав на давню пропозицію «п’ятизіркових» – ухвалити реформу про скорочення парламентарів (із 945 до 600 членів) за умови, що відразу будуть вибори. Але таке поєднання аналітики вважають неможливим через особливості законодавства країни, тобто вибори після такої реформи можуть бути щонайменше через пів року. Та цей крок віце-прем’єр-міністра знову перемішав усі карти «гри у кризу» і спонукав різних оглядачів говорити про «задній хід Сальвіні» й можливе «повернення на круги своя».

Варіант третій – як посварились, так і помирились. Цей шлях деякі оглядачі вважають чи не найпростішим для виходу з тунелю, точніше з лабіринту кризи. Головний редактор видання Huffington Post Лючія Аннунціята відверто іронізує: «У спеку та ще й на свято Ферраґосто (Вознесіння Богородиці відзначають в Італії 15 серпня – ред.) на пляжах в італійських сім’ях завжди так буває. За шматком кавуна на гарячому піску зайвий келих вина, жарти, давні невисказані образи, але під пляжною парасолею родини збираються разом і починають говорити (миритися). Так сталося і цього разу, навіть якщо йдеться про елітну родину, яка мешкає в урядовому палаці Кіджі».

Оглядачка звертає увагу на останні реверанси лідера «Ліги» у бік чинних «п’ятизіркових» партнерів по коаліції і цитує слова Маттео Сальвіні «мій телефон завжди увімкнений», що мало б свідчити про готовність домовлятися. Та й рішення залишити своїх міністрів на посадах також говорить про задум Сальвіні швидше перевірити ґрунт для можливих виборів, ніж насправді порвати з командою урядовців. З боку «Руху» поки що негативна реакція.

Партнера Сальвіні «п’ятизіркові» назвали «зрадником урядової угоди», яку обидві сили підписали у травні минулого року, напередодні створення гібридного уряду, що став першим популістським експериментом на теренах ЄС. «Лиха накоїв Сальвіні. Кожний коваль своєї долі. Удачі!», – заявив Луїджі Ді Майо і додав, що 20 серпня партія буде на боці прем’єра Конте. Але піти на контакт з лідером «Ліги», на думку журналістки Аннунціати, – єдиний вихід для збереження експерименту в будинку уряду. Також це важливо для порятунку політика Ді Майо та його партії, адже навіть у разі домовленості з лівоцентристами «Руху п’яти зірок» доведеться заплатити високу ціну за такий союз, підсумовує експертка.

Популістський «Рух п’яти зірок»нині третя за популярністю політична партія Італії, маючи понад 17 відсотків підтримки виборців. Через півтора року після парламентських виборів її консенсус зменшився удвічі, і нині політсила поступається опозиційній Демократичній партії, яка має 23 відсотки симпатій електорату. Лідера «п’ятизіркових» часто звинувачують у поступливості та зраді програмних засад партії, що дозволило «лігістам» перебрати ініціативу та спричинило посилення правого екстремізму.

Витоки і причини кризи

Народжений внаслідок тримісячної «коаліціади» «уряд змін» проіснував 14 місяців. Падіння сварливого кабінету політично протилежних сил багато хто очікував після євровиборів в кінці травня, коли «Ліга» подвоїла результат парламентських виборів і стала першою партією країни. Але Маттео Сальвіні і тоді повторював, як мантру, намір працювати повну п’ятирічну каденцію.

Раптом 8 серпня на узбережжі Адріатики у Пескарі він оголосив, що у парламенті не існує більшості і слід надати слово виборцям. Міністр додав більше, що, за спостереженнями журналістів, перегукується з виступом диктатора Беніто Муссоліні 1922 року, коли той очолив уряд королівства Італії. «Звертаюся до італійців, чи хочуть вони надати мені повну владу, щоб зробити так, як має бути зроблено», – сказав Сальвіні, оголосивши свою кандидатуру на прем’єр-міністра.

За день до цього оголошення парламент за допомогою голосів «Ліги» відхилив постанову «Руху п’яти зірок» проти спорудження давно скандальної високошвидкісної залізниці «Турин-Ліон» (частини транс’європейського коридору, який поєднає Лісабон з Києвом). Це ніби стало краплею, якa переповнила чашу терпіння «лігістів», котрі давно відстоюють продовження будівництва міжнародної залізниці і яким набрид обструкціонізм «п’ятизіркових».Та більшість оглядачів вважають голосування з приводу залізниці просто відмовкою.

Насправді Сальвіні вирішив розвалити уряд, щоб спричинити розпуск парламенту та відповідно дочасні вибори, які, на його переконання, виграє. «Якби ці наміри здійснилися, в Італії була б зовсім нова ситуація: Сальвіні став би диктатором. Це вже давно у нього в голові, але стати диктатором в країні з давніми демократичними інституціями не так вже просто сприймається громадською думкою, навіть серед соратників Сальвіні», – зауважив письменник і політик Еудженіо Скальфарі на шпальтах лівоцентристської газети La Repubblica. Так, права рука головного «лігіста» Джанкарло Джорджетті критично висловився про одноосібне рішення Сальвіні розвалити уряд «у неправильний спосіб і в непідходящий час».

Як засвідчив подальший розвиток подій, лідера ультраправих змусили трохи приборкати свої амбіції. Окрім згаданого протистояння у парламенті про дату голосування щодо вотуму недовіри, чималий спротив Сальвіні демонструвало і населення південних регіонів. Він там проводив так званий передвиборчий курортний тур, де на одному з пляжів хизувався голим торсом, попиваючи коктейль мохіто в компанії танцівниць-кубісток, які виляли оголеними бедрами під музику гімну Італії.

Противники політика у містах активізували «рух протесту на балконах»: на вікнах і балконах житлових будинків масово чіпляли гасла проти Сальвіні і його партії. На Сицилії і в Калабрії сотні маніфестантів намагалися перешкодити виступам міністра, вигукуючи на його адресу гасла: «Ти нас називав селюками півдня! Клоун! Брехун! Забирайся геть!». Деякі невдоволені вважають, що долати популістську пропаганду Сальвіні звичайними методами вже недостатньо, тому наважуються на вчинки саботажу, як це зробив активіст Франческо Ното на мітингу у місті Соверато (Калабрія). Він просто вимкнув мікрофон, коли говорив Сальвіні. Потім хлопець розповів журналістам: «Почувши чергову брехню, я просто не втримався і вимкнув аудіогенератор, а ключі викинув подалі. Є багато способів заткнути пельку Сальвіні та висміяти його, не вдаючись до насильства». Прихильні до партії «Ліга» видання пишуть про інсценізовані опозицією протести. «Сальвіні – суперечливий лідер, який роз’єднує, а не об’єднує людей, тому такі протести – нормальне явище», – говорить Петро Сенальді, керівник правоцентристської газети Il Libero.

Фактор Кремля

Останній, та не менш важливий чинник, який дехто також називає серед причин кризи, – скандал «Рашагейт» про можливе таємне фінансування «Ліги» російською нафтовою компанією, контрольованою Кремлем. Попри вимоги опозиції, очільник партії так і не виступив у парламенті з доповіддю щодо можливої оборудки, яку розслідує прокуратура Мілана. Представник Демократичної партії, ексміністр внутрішніх справ Марко Мінітті вважає, що «Сальвіні наважився розвалити уряд через страх довкола розголосу «Рашагейту», бо він втратив впевненість у собі».

На думку політика, безпрецедентним є факт, коли майбутні вибори претендує курувати очільник МВС, який не йде з посади і, до того ж, пов’язаний підозрілими операціями з іноземною державою – а це вже питання національної безпеки. Як наголошують західні аналітики, Апенніни з чинним популістським урядом стали також передовою лабораторією з просування євразійського проєкту президента Росії Володимира Путіна на Заході.

Цього в самій Італії довго старалися не помічати, покладаючись на історичне позиціювання Рима в союзі з ЄС, США і НАТО. Нинішня ситуація, якою б парадоксальною вона не виглядала, ніби протверезила місцевий політикум. І слова Джанлуки Савоїні, як написали розслідувачі, «довіреної особи Сальвіні» на таємних переговорах з росіянами в московському готелі «Метрополь» у жовтні минулого року, видаються тепер не такими вже легковажними.

Перед діловою розмовою Савоїні ламаною англійською оголосив російським співрозмовникам візію ​зовнішньої політики країни: нова Італія на чолі з «Лігою» будуватиме нову Європу, яка буде на боці нової Росії. Тоді ж, перебуваючи у російській столиці, сам Маттео Сальвіні заявив, що «більше почувається вдома у Москві, ніж у деяких столицях Євросоюзу».

Коли політичний лідер демонструє наміри змінити систему альянсів, національна безпеки країни під загрозою, пише видання L’Espresso. «Ми опинилися знову як у 1989 році ( падіння Берлінського муру), стали країною-лабораторією для Європи, де триває поєдинок між системою, анонсованою Путіним для Заходу, та демократичною альтернативою, яку слід розбудити», – підсумовує римський тижневик.

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

В ІНШИХ ЗМІ

Загрузка...
XS
SM
MD
LG