Нью-Йорк, 10 серпня 2001 ― Американські українці плекала великі надії щодо майбутнього своєї, як тут кажуть «Old country», тобто Батьківщини. Вони сподівалися, що незалежність дасть Україні величезний поштовх до розвитку і поліпшення усіх сфер життя.
Особливо оптимістично дивилися американські українці на перспективу відродження рідної мови, розраховуючи на те, що позбувшись колоніального статусу «тубільної мови», на відміну від, так званого, «общєпонятного», українська мова, сама ставши державною, скине, нарешті, тягар русифікації і перетвориться, нехай не відразу, поступово, але, зрештою, перетвориться на загальнонародну мову. Тим глибшим є розчарування. Бо підбиваючи деякі підсумки першого десятиріччя незалежного існування України, американські земляки доходять висновку, що українська мова не лише далека від нового розквіту, а й потребує активного відстоювання та впровадження, на зразок американської федеральної програми «Сприяння расовим меншинам» у 60-70 роки минулого століття.
Натомість, російська мова веде активний наступ на багатьох фронтах. Щоденник «Свобода» опублікував на цю тему розповідь про виступи гостей з України – це Олег Романів, голова НТШ – Наукового товариства імені Шевченка в Україні і Ярослав Ісаєвич, директор львівського інституту імені Крип’якевича. Доктор Романів, виступаючи на зборах НТШ в Нью-Йорку відзначив деякі позитивні речі у мовній ділянці. Такі, наприклад, як поліпшення викладання української в школах, розробка нової термінології, публікація нових словників і певне поширення повсякденного користування. Але, - каже науковець, - багато хто з київських урядовців належав у минулому до російсько-мовної партійної номенклатури і вони вдаються до української лише перед телекамерами, а дехто, взагалі, демонстративно послуговується лише російською, навіть, на службі.
Другим бастіоном русифікації доктор Романів вважає збройні сили та офіцерський корпус. Засоби масової інформації просякнуто російською мовою, - відзначає він, - як поп-музика - піснями з Росії. О. Романів побував на популярному і найбільшому у Києві книжковому ринку на Петрівці. За його підрахунком, там на 10 російських книжок припадає лише одна українська. Він пояснює цей факт тим, що в Україні книжки обкладаються податком, на відміну від Росії. Більшість західної літератури потрапляє до українського читача в російських перекладах.
Найновішим двигуном русифікації науковець вважає комп’ютиризацію, де домінує російська мова. Наприклад, коли Київ замовив у фірми «Майкрософт» 30 тисяч комп’ютерів для українських шкіл, то в тих комп’ютерах виявили програми російською мовою. Щоправда, виявили вчасно і помилку, - каже вчений, - можна буде виправити.
Доктор Романів каже, що він був вражений, коли у Львові на залізничному вокзалі він придбав квиток з написами російською мовою. Йому пояснили, це тим, що комп’ютер-мовляв, так друкує.
Історик Ярослав Ісаєвич темою свого виступу обрав занепад українського книгодруку. Якщо заглибитися у недавню історію, то у 60 роках близько 60% усіх книжок в Україні видавали українською мовою, - каже науковець. У 80-х роках цей відсоток зменшився вдвічі – до 30. З проголошенням незалежності – становище з книгодруком змінилося, але ненабагато.
1999 року десь 6 тисяч 300 назв книжок було видано в Україні, з них – лише 38% українською мовою. Для порівняння, у Росії того року було видано 361 тисячу назв. На думку історика, найбільша загроза українській книзі походить від імпорту дешевих російських видань, що домінують на ринку.
Газета «Юкрейніан уіклі» у редакційній статті на тему мовної ситуації в Україні закликає Київ сприяти створенню нормального мовного клімату в Україні, піднести престиж української мови, яка повинна стати консолідуючим фактором у суспільстві.
Особливо оптимістично дивилися американські українці на перспективу відродження рідної мови, розраховуючи на те, що позбувшись колоніального статусу «тубільної мови», на відміну від, так званого, «общєпонятного», українська мова, сама ставши державною, скине, нарешті, тягар русифікації і перетвориться, нехай не відразу, поступово, але, зрештою, перетвориться на загальнонародну мову. Тим глибшим є розчарування. Бо підбиваючи деякі підсумки першого десятиріччя незалежного існування України, американські земляки доходять висновку, що українська мова не лише далека від нового розквіту, а й потребує активного відстоювання та впровадження, на зразок американської федеральної програми «Сприяння расовим меншинам» у 60-70 роки минулого століття.
Натомість, російська мова веде активний наступ на багатьох фронтах. Щоденник «Свобода» опублікував на цю тему розповідь про виступи гостей з України – це Олег Романів, голова НТШ – Наукового товариства імені Шевченка в Україні і Ярослав Ісаєвич, директор львівського інституту імені Крип’якевича. Доктор Романів, виступаючи на зборах НТШ в Нью-Йорку відзначив деякі позитивні речі у мовній ділянці. Такі, наприклад, як поліпшення викладання української в школах, розробка нової термінології, публікація нових словників і певне поширення повсякденного користування. Але, - каже науковець, - багато хто з київських урядовців належав у минулому до російсько-мовної партійної номенклатури і вони вдаються до української лише перед телекамерами, а дехто, взагалі, демонстративно послуговується лише російською, навіть, на службі.
Другим бастіоном русифікації доктор Романів вважає збройні сили та офіцерський корпус. Засоби масової інформації просякнуто російською мовою, - відзначає він, - як поп-музика - піснями з Росії. О. Романів побував на популярному і найбільшому у Києві книжковому ринку на Петрівці. За його підрахунком, там на 10 російських книжок припадає лише одна українська. Він пояснює цей факт тим, що в Україні книжки обкладаються податком, на відміну від Росії. Більшість західної літератури потрапляє до українського читача в російських перекладах.
Найновішим двигуном русифікації науковець вважає комп’ютиризацію, де домінує російська мова. Наприклад, коли Київ замовив у фірми «Майкрософт» 30 тисяч комп’ютерів для українських шкіл, то в тих комп’ютерах виявили програми російською мовою. Щоправда, виявили вчасно і помилку, - каже вчений, - можна буде виправити.
Доктор Романів каже, що він був вражений, коли у Львові на залізничному вокзалі він придбав квиток з написами російською мовою. Йому пояснили, це тим, що комп’ютер-мовляв, так друкує.
Історик Ярослав Ісаєвич темою свого виступу обрав занепад українського книгодруку. Якщо заглибитися у недавню історію, то у 60 роках близько 60% усіх книжок в Україні видавали українською мовою, - каже науковець. У 80-х роках цей відсоток зменшився вдвічі – до 30. З проголошенням незалежності – становище з книгодруком змінилося, але ненабагато.
1999 року десь 6 тисяч 300 назв книжок було видано в Україні, з них – лише 38% українською мовою. Для порівняння, у Росії того року було видано 361 тисячу назв. На думку історика, найбільша загроза українській книзі походить від імпорту дешевих російських видань, що домінують на ринку.
Газета «Юкрейніан уіклі» у редакційній статті на тему мовної ситуації в Україні закликає Київ сприяти створенню нормального мовного клімату в Україні, піднести престиж української мови, яка повинна стати консолідуючим фактором у суспільстві.
