Брюссель, 29 квітня 2002 - Радіо “Свобода“ вже повідомляла про те, що ознайомить наших слухачів із свідченнями, які давав під час перехресного допиту італійській прокуратурі збройовий контрабандист Дмитро Стрешинський стосовно причетності Євгена Марчука до нелегального перемитництва зброї на Балкани.
Згідно з тими матеріалами, які вдалось зібрати в Бельгії, Хорватії, Італії, Німеччині, то свідчення Дмитра Стрешинського щодо Марчука сміливо витягують на сценарій фільму–детективу. Уявіть собі картину: сутінки, подвір'ям Печерської Лаври з великою валізою прогулюється бородатий чолов'яга (Дмитро Стрешинський). Раптом з десь із темряви з’являється інший чоловік (Євген Марчук) і хутко перебирає валізу з рук бороданя і так же ж несподівано зникає. У валізі, як зазначав італійським слідчим Стрешинський був хабар у розмірі 10-ть мільйонів доларів США готівкою.
Коментар із цього приводу Є.Марчука: “Так. Мені відомо про це звинувачення, але, щоб утримати в руках валізу з такою сумою, то Марчуку слід було б довго тренуватись важкою атлетикою. До вашого відома 10-ть мільйонів доларів банкнотами по 100 доларів важать понад 70 кілограмів. І взагалі заява Стрешинського про одержання мною хабара – це наклеп. Де докази?”
С.Волинський: Коли італійські слідчі поцікавились, чому Стрешинський вибрав у “ділові партнери” саме Євгена Марчука, Дмитро Стрешинський пояснив це тим, що Марчука йому рекомендував його тесть, оскільки було загальновідомо, що наприкінці 80-х Євген Марчук очолював КДБ УРСР і був впливовою із широкими зв'язками людиною і для якого не існувало зачинених дверей.
На це Євген Марчук відповів, що ніколи до незалежності України не те, що не був головою КДБ УРСР, а навіть не працював у центральному апараті. В той час він очолював управління КДБ у Полтаві.
С.Волинський: Пане, Марчук. Даючи свідчення про ваші “ділові контакти” з Стрешинським, він стверджував, що ви, Стрешинський та колишній помічник президента України Кравчука пан Петенко проводячи час у сауні, пообіцяли Стрешинському “вибити” на заводі “Азовмаш” цистерни для його нафтової діяльності і,найголовніше, запропонували зайнятись збройовим бізнесом, ще й запевнинили його, що відмивання грошей узгоджено з “BND” (спецслужба безпеки Німеччини). А на запитання, чому саме з “BND”, збройовий контрабандист відповів італійським слідчим, що Євген Марчук тривалий час співробітничав із службою безпеки “ШТАЗІ” колишньої НДР і тепер має добрі контакти із спецслужбою ФРН “BND”. Тому проблем із перерахуванням грошей на закордонні рахунки від збройових оборудок не буде.
Є.Марчук: “Я розумію ваше професійне прагнення такою “викривальною” інформацією загнати мене в глухий кут, але тут зроблю заяву, що саме розповідаючи ось цю казочку про сауну, Дмитро Стрешинський остаточно заплутався, і сам потрапив у глухий кут. Тому, що завод “Азовмаш” ( в той радянський час монополіст із виготовлення цистерн для нафти) був підприємством закритого типу і контролювався виключно Москвою. Ані Марчук, ані навіть сам голова ЦК Компартії Української РСР до “Азовмаша “ у той час прямого доступу не мали.
Наступне. За часів радянської влади, коли Марчук працював на периферії в Полтаві, не могло бути й згадки, думки, мрії, чи фантазії про його якісь контакти із східнонімецькою службою безпеки “ШТАЗІ”. Провінцію, зокрема Україну до таких контактів не підпускали на гарматний постріл. Такі контакти були суперцентралізовані КДБ СРСР із багаторазовим фільтруванням. Далі! Ця інформація Стрешинського перевірялась італійською прокуратурою в спецслужбах Німеччини та інших країн і не знайшла жодного підтвердження. Прокуратура Італії спрямувала лист у генпрокуратуру України,що вона стосовно Марчука претензій немає!
С.Волинський: Але ж інтернет видання “Версии.ком” наводять цитати, що проти вас в Італії “порушена окрема кримінальна справа”.
Є.Марчук: Підконтрольні Андрієві Деркачу (сину колишнього керівника СБУ) мас-медіа підмінили поняття : “окреме досудове виробництво”, тобто перевірку свідчень Стрешинського на “окреме кримінальне розслідування”. Це абсолютно різні юридичні поняття. Це вже фальсифікація – це кримінал!!!”
С.Волинський: Тоді, чому ви не судитесь з “Версіями”, “Київським телеграфом”, якщо ці видання ллють на вас бруд? І чому вони це роблять?
Є.Марчук: “Журналіст, чи то пак, ті люди які стали “журналістами” у потрібний момент створили небувалий у світі прецедент і звернулися до Генеральної прокуратури України з проханням відкрити проти Марчука кримінальну справу, а від президента України попрохали звільнити мене з посади.
Яка мета? Поясню – я особисто дуже серйозно заважаю сімейству Деркачів, яке вже зараз у парламенті, і заважаю їх брудним,таємним, незаконним оборудкам, які наносять колосальні збитки Державі. І я, як посадова особа і за дорученнями президента (письмовими!!!) викрив всі махінації, викрив всі таємні схеми, які проводили Деркач і його структури, котрі нанесли Україні колосальні збитки і які вимірюються сотнями тисяч, а можливо і мільярдами гривень.
Мета одна – усунути Євгена Марчука з посади Ради Національної безпеки і оборони України, оскільки це заважає Деркачу і їхньому бізнесу! До речі, це те ж саме, що і було з моїм попередником Горбуліним з яким це ж саме сімейство Деркачів з таких само ж причин вело “довготривалу війну”.
С.Волинський: Пане Марчук. Може б ви посвятили і наших слухачів у таємні комерційні схеми Деркачів?
Є.Марчук: Пробачте, пане Волинський, але від скромності ви не помрете. Я службовий посадовець і не маю права відповідати на такі цинічно провокаційні запитання. А ви, та ваші колеги пам'ятають ще по Мюнхену, як зазначив колишній шеф КДБ у 1992-му Вадим Бакатін, відвідуючи Мюнхен, на подібне запитання вам поставив зустрічне запитання : “У Вас уже є відповідь?” Бо вам про ці схеми Деркачів і їх зміст, не сумніваюсь, вже давно відомо. І “Свободі" потрібен, в даному випадку Марчук лише для того, щоб було на кого офіційно зіслатись.
Згідно з тими матеріалами, які вдалось зібрати в Бельгії, Хорватії, Італії, Німеччині, то свідчення Дмитра Стрешинського щодо Марчука сміливо витягують на сценарій фільму–детективу. Уявіть собі картину: сутінки, подвір'ям Печерської Лаври з великою валізою прогулюється бородатий чолов'яга (Дмитро Стрешинський). Раптом з десь із темряви з’являється інший чоловік (Євген Марчук) і хутко перебирає валізу з рук бороданя і так же ж несподівано зникає. У валізі, як зазначав італійським слідчим Стрешинський був хабар у розмірі 10-ть мільйонів доларів США готівкою.
Коментар із цього приводу Є.Марчука: “Так. Мені відомо про це звинувачення, але, щоб утримати в руках валізу з такою сумою, то Марчуку слід було б довго тренуватись важкою атлетикою. До вашого відома 10-ть мільйонів доларів банкнотами по 100 доларів важать понад 70 кілограмів. І взагалі заява Стрешинського про одержання мною хабара – це наклеп. Де докази?”
С.Волинський: Коли італійські слідчі поцікавились, чому Стрешинський вибрав у “ділові партнери” саме Євгена Марчука, Дмитро Стрешинський пояснив це тим, що Марчука йому рекомендував його тесть, оскільки було загальновідомо, що наприкінці 80-х Євген Марчук очолював КДБ УРСР і був впливовою із широкими зв'язками людиною і для якого не існувало зачинених дверей.
На це Євген Марчук відповів, що ніколи до незалежності України не те, що не був головою КДБ УРСР, а навіть не працював у центральному апараті. В той час він очолював управління КДБ у Полтаві.
С.Волинський: Пане, Марчук. Даючи свідчення про ваші “ділові контакти” з Стрешинським, він стверджував, що ви, Стрешинський та колишній помічник президента України Кравчука пан Петенко проводячи час у сауні, пообіцяли Стрешинському “вибити” на заводі “Азовмаш” цистерни для його нафтової діяльності і,найголовніше, запропонували зайнятись збройовим бізнесом, ще й запевнинили його, що відмивання грошей узгоджено з “BND” (спецслужба безпеки Німеччини). А на запитання, чому саме з “BND”, збройовий контрабандист відповів італійським слідчим, що Євген Марчук тривалий час співробітничав із службою безпеки “ШТАЗІ” колишньої НДР і тепер має добрі контакти із спецслужбою ФРН “BND”. Тому проблем із перерахуванням грошей на закордонні рахунки від збройових оборудок не буде.
Є.Марчук: “Я розумію ваше професійне прагнення такою “викривальною” інформацією загнати мене в глухий кут, але тут зроблю заяву, що саме розповідаючи ось цю казочку про сауну, Дмитро Стрешинський остаточно заплутався, і сам потрапив у глухий кут. Тому, що завод “Азовмаш” ( в той радянський час монополіст із виготовлення цистерн для нафти) був підприємством закритого типу і контролювався виключно Москвою. Ані Марчук, ані навіть сам голова ЦК Компартії Української РСР до “Азовмаша “ у той час прямого доступу не мали.
Наступне. За часів радянської влади, коли Марчук працював на периферії в Полтаві, не могло бути й згадки, думки, мрії, чи фантазії про його якісь контакти із східнонімецькою службою безпеки “ШТАЗІ”. Провінцію, зокрема Україну до таких контактів не підпускали на гарматний постріл. Такі контакти були суперцентралізовані КДБ СРСР із багаторазовим фільтруванням. Далі! Ця інформація Стрешинського перевірялась італійською прокуратурою в спецслужбах Німеччини та інших країн і не знайшла жодного підтвердження. Прокуратура Італії спрямувала лист у генпрокуратуру України,що вона стосовно Марчука претензій немає!
С.Волинський: Але ж інтернет видання “Версии.ком” наводять цитати, що проти вас в Італії “порушена окрема кримінальна справа”.
Є.Марчук: Підконтрольні Андрієві Деркачу (сину колишнього керівника СБУ) мас-медіа підмінили поняття : “окреме досудове виробництво”, тобто перевірку свідчень Стрешинського на “окреме кримінальне розслідування”. Це абсолютно різні юридичні поняття. Це вже фальсифікація – це кримінал!!!”
С.Волинський: Тоді, чому ви не судитесь з “Версіями”, “Київським телеграфом”, якщо ці видання ллють на вас бруд? І чому вони це роблять?
Є.Марчук: “Журналіст, чи то пак, ті люди які стали “журналістами” у потрібний момент створили небувалий у світі прецедент і звернулися до Генеральної прокуратури України з проханням відкрити проти Марчука кримінальну справу, а від президента України попрохали звільнити мене з посади.
Яка мета? Поясню – я особисто дуже серйозно заважаю сімейству Деркачів, яке вже зараз у парламенті, і заважаю їх брудним,таємним, незаконним оборудкам, які наносять колосальні збитки Державі. І я, як посадова особа і за дорученнями президента (письмовими!!!) викрив всі махінації, викрив всі таємні схеми, які проводили Деркач і його структури, котрі нанесли Україні колосальні збитки і які вимірюються сотнями тисяч, а можливо і мільярдами гривень.
Мета одна – усунути Євгена Марчука з посади Ради Національної безпеки і оборони України, оскільки це заважає Деркачу і їхньому бізнесу! До речі, це те ж саме, що і було з моїм попередником Горбуліним з яким це ж саме сімейство Деркачів з таких само ж причин вело “довготривалу війну”.
С.Волинський: Пане Марчук. Може б ви посвятили і наших слухачів у таємні комерційні схеми Деркачів?
Є.Марчук: Пробачте, пане Волинський, але від скромності ви не помрете. Я службовий посадовець і не маю права відповідати на такі цинічно провокаційні запитання. А ви, та ваші колеги пам'ятають ще по Мюнхену, як зазначив колишній шеф КДБ у 1992-му Вадим Бакатін, відвідуючи Мюнхен, на подібне запитання вам поставив зустрічне запитання : “У Вас уже є відповідь?” Бо вам про ці схеми Деркачів і їх зміст, не сумніваюсь, вже давно відомо. І “Свободі" потрібен, в даному випадку Марчук лише для того, щоб було на кого офіційно зіслатись.
