Доступність посилання

ТОП новини

Чому українізація зустрічає спротив


Чому українізація зустрічає спротив

Прага, 2 серпня 2002 – Більшість західних оглядачів погоджуються, що в Україні відсутня дискримінація місцевих росіян. Але тим складніше їм зрозуміти, чому ж представники саме цієї етнічної меншини опираються спробам влади повернути до української мови громадське життя в Україні. Нове американське дослідження на цю тему пропонує шукати відповідь у зміні статусу росіян за межами Росії та в особливому розумінні багатьма з них своєї етнічної тотожності.

Вивчити споріднену мову у країні, де живеш із народження, а почасти і впродовж кількох поколінь не мало би складати особливої проблеми для більшості нормально розвинутих і доволі освічених людей, якою є російська меншина в Україні. Проте всі спроби уряду розшити сфери використання української мови в освіті та у громадському житті зустрічаються із шаленим спротивом росіян уже протягом понад 10 років. Західні дослідники, які займаються проблемою російської діаспори на колишніх радянських теренах, пропонують кілька можливих пояснень.

Одне з них полягає у зміні статусу росіян, які з домінуючої групи перетворилися на звичайну етнічну меншину. Попри всю офіційну інтернаціоналістську риторику, як писав один український поет, що у роки перебудови перебрався до Москви, національність у нас – це соціальний статус. Проте самим лише статусом національності важко пояснити опір, який чинять політиці уряду російськомовні українці. І саме тому Анна Фурньє, антрополог із американського Університету Джонса Гопкінса, пропонує подивитися на незвичне трактування тотожності російською меншиною в Україні. (Відразу поясню, що на Заході антропологія займається не лише походженням людей, але і їхнім культурним розвитком та соціальними звичками та віруваннями.)

За даними одного опитування, проведеного під час розвалу Радянського Союзу, близько 75% росіян в Україні не ідентифікували себе з російською нацією. Не було почуття ностальгії за Росією в її нинішніх кордонах, і дуже мала кількість росіян вирішили повернутися до Росії з України. Американська дослідниця пояснює це тим, що у східних та центральних районах України владі цілком успішно вдалося створити російсько-український гібрид, той різновид homo sovieticus, яким хвалилися радянські вожді. Однак гібрид цей був особливий, тому що стосунки між українцями й росіянами, були ієрархічними: в той час, як культурні, горизонтальні межі між двома національностями стирались, міфами про «одвічне бажання українців возз’єднатися зі старшим братом», і подібними речами, влада активно підтримувала ієрархічні, вертикальні межі між цими національностями.

Відповідно російська мова мала, і у свідомості тих, хто опирається вивченню української мови, має досі, вищий соціальний статус, ніж українська мова. Анна Фурньє звертає увагу на те, що ті, хто виступає за офіційну двомовність в Україні та визнання російської мови другою державною, насправді захищають своє право залишатися одномовними і не вивчати української мови.

Американський антрополог говорить, що законами про мову українська держава намагається провести лінію між українською та російською ідентичністю. Таким чином вона хоче подолати радянський спадок у вигляді так званих російськомовних громадян, які не мають чіткого уявлення про свою батьківщину, орієнтуючись і долі на Радянський Союз, і посприяти створенню власне російської меншини, яка би ідентифікувала себе з історичною батьківщиною - Росією та послуговувалася російською мовою.

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG