Белград, 8 листопада 2002 – Словенія – найстабільніша держава з-поміж колишніх югославських республік
Війна у Словенії в час розвалу колишньої Югославії тривала лише десять днів. Словенці здобули незалежність без масових жертв і руйнувань. Їхня країна розпочала перебудову політичної й економічної систем іще тоді, 1991 року, й тому не диво, що Словенія за усіма показниками уже давно належить не Балканам, а Європі.
Багато хто вважає, що основним чинником стабільності був перший президент незалежної Словенії, зважений Мілан Кучан. Він ще в комуністичні часи мужньо протистояв централізмові лідера сербської компартії Слободана Мілошевича й через це його обрано главою держави і в час коли до влади у Любляні прийшли демократичні сили, тобто помірковані антикомуністи.
По десятьох роках на чолі держави Кучан відходить на пенсію. Словенці 10 листопада обиратимуть нового президента. Точніше, обирають його уже три дні, оскільки усі, хто не буде в змозі голосувати у неділю, має право зробити це раніше.
Працьовиті словенці не люблять екстремістів й через це передвиборча кампанія була надзвичайно спокійна, навіть нудна. Лише двоє з-поміж дев’яти кандидатів на пост глави держави свого часу не були комуністами. Проте, ця тема в Словенії більше нікого не цікавить. Людей цікавлять економіка, приєднання до Європейського союзу й НАТО.
Згідно з усіма опитуваннями, дотеперішній прем’єр-міністр Янез Дрновшек немає реального конкурента. Лідер Ліберально-демократичної партії наприкінці вісімдесятих років минулого століття був головою Президії колишньої Югославії. Після проголошення незалежності Словенії він став першим головою уряду і цю посаду займав, з одною короткою перервою, десять років. На початку нинішнього року Дрновшек заявив, що хворіє на рак легенів та що ймовірно покине політичну діяльність. Проте, після відповідної терапії він повернувся на робоче місце. У зв’язку з цим Дрновшек каже: “Більше не думаю на хворобу. Лікарі кажуть, що я спроможний виконувати будь-яку роботу”.
Щодо інших кандидатів, лише державний прокурор Барбара Брезіґар могла б зодбути більше від п’ятнадцяти відсотків голосів і увійти з Дрновшеком до другого туру. Багато хто вважає, що другого туру не буде, тобто що у неділю більше від половини з-поміж мільйон шестисот тисяч виборців проголосує за успішного прем’єра.
Про передвиборчі настрої в Словенії ймовірно найкраще свідчить факт, що усіх дев’ять кандидатів відмовилося від права на особистих охоронців в час передвиборчої кампанії. Мала альпійська республіка – острів стабільності на межі Європи й Балкан.
Війна у Словенії в час розвалу колишньої Югославії тривала лише десять днів. Словенці здобули незалежність без масових жертв і руйнувань. Їхня країна розпочала перебудову політичної й економічної систем іще тоді, 1991 року, й тому не диво, що Словенія за усіма показниками уже давно належить не Балканам, а Європі.
Багато хто вважає, що основним чинником стабільності був перший президент незалежної Словенії, зважений Мілан Кучан. Він ще в комуністичні часи мужньо протистояв централізмові лідера сербської компартії Слободана Мілошевича й через це його обрано главою держави і в час коли до влади у Любляні прийшли демократичні сили, тобто помірковані антикомуністи.
По десятьох роках на чолі держави Кучан відходить на пенсію. Словенці 10 листопада обиратимуть нового президента. Точніше, обирають його уже три дні, оскільки усі, хто не буде в змозі голосувати у неділю, має право зробити це раніше.
Працьовиті словенці не люблять екстремістів й через це передвиборча кампанія була надзвичайно спокійна, навіть нудна. Лише двоє з-поміж дев’яти кандидатів на пост глави держави свого часу не були комуністами. Проте, ця тема в Словенії більше нікого не цікавить. Людей цікавлять економіка, приєднання до Європейського союзу й НАТО.
Згідно з усіма опитуваннями, дотеперішній прем’єр-міністр Янез Дрновшек немає реального конкурента. Лідер Ліберально-демократичної партії наприкінці вісімдесятих років минулого століття був головою Президії колишньої Югославії. Після проголошення незалежності Словенії він став першим головою уряду і цю посаду займав, з одною короткою перервою, десять років. На початку нинішнього року Дрновшек заявив, що хворіє на рак легенів та що ймовірно покине політичну діяльність. Проте, після відповідної терапії він повернувся на робоче місце. У зв’язку з цим Дрновшек каже: “Більше не думаю на хворобу. Лікарі кажуть, що я спроможний виконувати будь-яку роботу”.
Щодо інших кандидатів, лише державний прокурор Барбара Брезіґар могла б зодбути більше від п’ятнадцяти відсотків голосів і увійти з Дрновшеком до другого туру. Багато хто вважає, що другого туру не буде, тобто що у неділю більше від половини з-поміж мільйон шестисот тисяч виборців проголосує за успішного прем’єра.
Про передвиборчі настрої в Словенії ймовірно найкраще свідчить факт, що усіх дев’ять кандидатів відмовилося від права на особистих охоронців в час передвиборчої кампанії. Мала альпійська республіка – острів стабільності на межі Європи й Балкан.
