Київ, 21 липня 2004 – Сьогодні в Україні відкрився Громадський центр соціальних послуг дітям, молоді та сім’ям, усім, кого торкнулась проблема ВІЛ/СНІД. Громадський центр заснували Київський міський центр соціальних служб для молоді і Всеукраїнська мережа людей, що живуть із ВІЛ/СНІД. А фінансову підтримку проектові надали Європейська комісія/ТАСІС та Міжнародний альянс із ВІЛ/СНІД в Україні.
На відкритті відзначалося, що ВІЛ/СНІД в Україні є особливо гострою і актуальною проблемою. Свідченням швидкого розвитку епідемії є статистика щодо хворих і померлих на СНІД людей. За оцінками міжнародних та національних експертів, чисельність людей, які живуть із ВІЛ/СНІД в Україні, може перевищувати 400 тисяч осіб. До того ж Україна посідає одне з перших місць у Європі за чисельністю ВІЛ-інфікованої молоді. Оскільки ВІЛ-позитивні люди потребують особливого догляду та підтримки, є необхідність створити для них комплекс соціальних послуг для того, щоб поліпшити якість їхнього обслуговування. За висновками експертів було зроблено висновки, що в Україні існує дефіцит послуг для ВІЛ-позитивних людей, а також членів їхніх родин.
Про призначення центру на урочистому відкритті, зокрема, говорив Костянтин Шендеровський, директор Київського міського центру соціальних служб для молоді: «Як сказав один із моїх друзів і партнерів, дійсно, років 5 – 7 тому не можна було собі уявити в житті нашої столиці, що люди, які мають проблеми з наркотиками чи діти вулиці чи в даному випадку ті, кого торкнулася проблема ВІЛ/СНІД, будуть мати можливість без якихось обмежень відвідувати центр і отримувати безкоштовну, доступну соціальну допомогу. Соціальну в тому розумінні, що вона набагато ширша від медичної і стосується практично кожного куточку душі і життя нашої людини».
Громадський центр є першим досвідом тісної співпраці неурядової організації з державною структурою з метою надавати послуги ВІЛ-позитивним людям. До участі в програмі будуть залучені спеціалісти державних установ, ВІЛ-сервісних громадських організацій, які об’єднають свої зусилля для соціальної підтримки родин, яких торкнулась проблема ВІЛ/СНІД. Громадський центр стане експериментальним в апробації та впровадженні нових технологій соціального обслуговування та соціального супроводу цільової групи.
Журналістів цікавило питання фінансування проекту. Адже міжнародна допомога, яка є в основі проекту, рано чи пізно може закінчитися.
Цього питання, зокрема, в інтерв’ю для радіо “Свобода”, торкнувся Андрій Клепиков, виконавчий директор Міжнародного альянсу з ВІЛ/СНІД в Україні:
«На сьогодні найпотужнішим є фінансування за рахунок коштів Глобального фонду. Міжнародний альянс із ВІЛ/СНІД отримав ґрант у розмірі трохи більше від 15 мільйонів доларів на один рік. Справді, це привносить деяку нестабільність, адже фінансування на один рік – це до певної міри небезпечна річ, бо ми починаємо лікування, починаємо широкомасштабну програму, яка охоплює і дорослих, і дітей, а разом із тим переривання лікування навіть на один день дуже небезпечне для здоров’я цих людей. До сьогоднішнього дня ми виконуємо програму належним чином. На нас немає нарікань. А саме належне виконання програми і є засадою подальшого фінансування».
А що ж внутрішній український інвестор? Як з’ясувалось, на своїх, попри таку важливу тему, поки що сподіватись важко. Ніхто з присутніх, а їх було досить багато, оптимістичних думок у цій царині не висловив. В усякому разі в бесіді зі мною.
На відкритті відзначалося, що ВІЛ/СНІД в Україні є особливо гострою і актуальною проблемою. Свідченням швидкого розвитку епідемії є статистика щодо хворих і померлих на СНІД людей. За оцінками міжнародних та національних експертів, чисельність людей, які живуть із ВІЛ/СНІД в Україні, може перевищувати 400 тисяч осіб. До того ж Україна посідає одне з перших місць у Європі за чисельністю ВІЛ-інфікованої молоді. Оскільки ВІЛ-позитивні люди потребують особливого догляду та підтримки, є необхідність створити для них комплекс соціальних послуг для того, щоб поліпшити якість їхнього обслуговування. За висновками експертів було зроблено висновки, що в Україні існує дефіцит послуг для ВІЛ-позитивних людей, а також членів їхніх родин.
Про призначення центру на урочистому відкритті, зокрема, говорив Костянтин Шендеровський, директор Київського міського центру соціальних служб для молоді: «Як сказав один із моїх друзів і партнерів, дійсно, років 5 – 7 тому не можна було собі уявити в житті нашої столиці, що люди, які мають проблеми з наркотиками чи діти вулиці чи в даному випадку ті, кого торкнулася проблема ВІЛ/СНІД, будуть мати можливість без якихось обмежень відвідувати центр і отримувати безкоштовну, доступну соціальну допомогу. Соціальну в тому розумінні, що вона набагато ширша від медичної і стосується практично кожного куточку душі і життя нашої людини».
Громадський центр є першим досвідом тісної співпраці неурядової організації з державною структурою з метою надавати послуги ВІЛ-позитивним людям. До участі в програмі будуть залучені спеціалісти державних установ, ВІЛ-сервісних громадських організацій, які об’єднають свої зусилля для соціальної підтримки родин, яких торкнулась проблема ВІЛ/СНІД. Громадський центр стане експериментальним в апробації та впровадженні нових технологій соціального обслуговування та соціального супроводу цільової групи.
Журналістів цікавило питання фінансування проекту. Адже міжнародна допомога, яка є в основі проекту, рано чи пізно може закінчитися.
Цього питання, зокрема, в інтерв’ю для радіо “Свобода”, торкнувся Андрій Клепиков, виконавчий директор Міжнародного альянсу з ВІЛ/СНІД в Україні:
«На сьогодні найпотужнішим є фінансування за рахунок коштів Глобального фонду. Міжнародний альянс із ВІЛ/СНІД отримав ґрант у розмірі трохи більше від 15 мільйонів доларів на один рік. Справді, це привносить деяку нестабільність, адже фінансування на один рік – це до певної міри небезпечна річ, бо ми починаємо лікування, починаємо широкомасштабну програму, яка охоплює і дорослих, і дітей, а разом із тим переривання лікування навіть на один день дуже небезпечне для здоров’я цих людей. До сьогоднішнього дня ми виконуємо програму належним чином. На нас немає нарікань. А саме належне виконання програми і є засадою подальшого фінансування».
А що ж внутрішній український інвестор? Як з’ясувалось, на своїх, попри таку важливу тему, поки що сподіватись важко. Ніхто з присутніх, а їх було досить багато, оптимістичних думок у цій царині не висловив. В усякому разі в бесіді зі мною.
