Увесь перший тиждень січня 2024 року армія Росії продовжувала штурмувати Авдіївку – у зведеннях Генштабу повідомлялося про десятки атак щодня на північ і південь від напівоточеного міста. Утім, якихось серйозних просувань армії агресора досягнути за цей час не вдалось. Що дозволяє ЗСУ тримати багатотисячне військо РФ майже на тих рубежах, що і в кінці минулого року? Чому захисники Авдіївки почали називати дії російських солдатів на напрямку «хаотичними», а також кажуть, що противник там любить здаватися у полон? Та наскільки погіршила оборону міста втрата Силами оборони контролю над Авдіївським так званим териконом на півночі та «промкою» на південь від міста?
Про це в ефірі Радіо Донбас Реалії (проєкт Радіо Свобода) розповів майор МВС та боєць батальйону «Свобода» 4-ї бригади Нацгвардії України Максим Морозов, який із побратимами тримає там рубіж оборони.
_____________________________________________
– Максиме, ми бачимо, що продовжує тиснути Росія на Авдіївку весь цей час, але таки просування достатньо мінімальні в першу третину січня – як на північному фланзі, так і на південному, що в Авдіївській промзоні. Як ви пояснюєте, яким чином вдалося загальмувати російські війська? Чому у них такі мінімальні просування зараз?
– У них постійно мінімальні просування. Інше питання, що це дається титанічною роботою наших Сил оборони. Знову ж таки, ми з вами зараз беремо відлік від початку жовтня (армія РФ пішла в масований наступ на місто 10 жовтня 2023 року – ред.). І давайте порахуємо, скільки метрів української землі вони змогли захопити за цей час. Звичайно, кожен метр української землі – це безцінна річ. Але вони захоплюють ці метри з величезними втратами свого особового складу.
Росія має втратити тут не 30 тисяч, а 90 тисяч вбитими, і Авдіївка має залишитися українською територією
Тому насправді той «обмін» (живої сили та техніки – ред.), який вони провели біля Авдіївки, – а це з жовтня до 400 одиниць техніки і величезну кількість тисяч, десятки тисяч особового складу, – показує, що Росія вже програла цю Авдіївську битву. Ми взагалі розраховуємо і кажемо, що Росія має втратити тут не 30 тисяч, а 90 тисяч вбитими, і Авдіївка має залишитися українською територією.
Щодо теперішнього, саме оцих перших днів січня. Ми з вами були зовсім недавно у весняній погоді, і зараз різко наступила зима, – пішов у такій великій кількості сніг, що це зменшило кількість атакувальних дій ворога.
Якщо до того їх була величезна кількість, могло бути 20 і більше, в тому числі діяла авіація, то зараз взагалі з цим великим снігопадом рух особового складу ворога завмер, зменшився і, відповідно, атакувальні дії теж зменшились.
Але загалом на перше місце я б ставив не успіхи ворога, а саме титанічну роботу наших Сил оборони.
– Мій колега спілкувався з бійцями з Авдіївського напрямку і вони казали, що ці атаки, які тривають наразі, дещо хаотичні. Тобто вже навіть не видно якоїсь стратегії певної – просто сунуть туди, де не можна очікувати навіть, що вони там будуть сунути. Ви можете також таке підтвердити, що зараз якоїсь стратегії Росії там навіть і не вимальовуються? Чи все ж таки вона є, і вони вперто намагаються оточити місто?
– Дивіться, щодо «вперто оточити місто» – так, це є, воно постійно було, і, я думаю, ще буде, тому що це такий основний план [Росії]. Я так розумію, він дуже гарно намальований десь там на карті: от сюди пішло чотири батальйони, туди п'ять, південна «клішня», північна «клішня», зімкнулися.
Дивіться також: Битва за Донбас: як змінилась лінія фронту за 2023 рік – мапа
Це гарно на карті виглядає, а коли спускається на рівень їхньої бригади, чи батальйону, чи армійського корпусу [ЗС РФ], тут вони всі стикаються із жорстокою реальністю: їх «приземляють» наші дрони, наші танки, наші «Бредлі», наші піхотинці. І коли день, два, три, місяць вже розбиваються об цю стіну, яку вибудували наші Сили оборони, звичайно, вони починають усвідомлювати свої втрати.
Самі ті [російські] штурмовики, яких посилають – вони ж рахують, що, наприклад, на початку штурмових дій, це три дні тому, в них було 80 людей, а сьогодні їх уже 20. І кожен з них розуміє, що краще десь бігти в сторону українців і там, можливо, здатися. І, відповідно, виходить отака «хаотичність».
– Так, і командувач ОСУВ «Таврія» Олександр Тарнавський, – я так розумію, що й Авдіївка відноситься до цього ОСУВ, – повідомив, що на Таврійському напрямку за три дні здались в полон майже 30 російських солдатів. Тобто дійсно якісь психологічні зміни вже відбуваються в їхньому війську. Максиме, якщо можна про це говорити, чогось бракує зараз українським захисникам на Авдіївському напрямку, що можна було б покращити – в плані озброєння тощо?
– Так, Авдіївка дійсно відноситься до ОСУВ «Таврія». Хоча я не можу коментувати слова командувача, але вони відповідають дійсності. Ворог любить здаватися, особливо після того, як їх добряче пошматувати і добряче відпрацювати по них «Бредлі» чи дронами-камікадзе.
Щодо Авдіївки, все залежить від логістики. Якщо логістика буде працювати, і у Сил оборони буде достатня кількість снарядів і боєкомплекту, я думаю, ворог буде і далі зазнавати колосальні втрати, здаватися, гинути, і все це – безрезультатно.
– І останнє питання. Багато точилось розмов про втрату ЗСУ контролю над териконом на північ від Авдіївки, про те, що загарбники вломилися в «промку» на південному сході. Ці, такі крихітні, але просування, наскільки погіршують можливості Сил оборони тримати місто? Чи це така терпима ситуація, і до оточення повного або вуличних боїв ще достатньо далеко?
– Так, трошки є такі, скажімо, локальні незрозумілі успіхи ворога, не будемо їх приховувати. Але терикон брався з розрахунком на те, що вони вломляться в коксохім, який на в’їзді до міста, і ця мета не досягнута. Тобто терикон взятий, це приносить певні дошкульні моменти, але щоб це був якийсь серйозний аргумент [військ РФ] в оточенні, я не можу сказати.
Вони роблять спроби зайти через «промку» в місто, не жаліючи свій особовий склад
Є дошкульність того, що терикон не зовсім, скажімо, наш, і вже більше не сірий, а більше під їхнім контролем. Але чи це так глобально впливає – поки що ні все ж таки.
Щодо промзони, так, абсолютно сіра повністю. Є можливість ворогам через неї заходити [в місто] Ясиновським провулком. Хто був в Авдіївці, це там, де меморіал, – туди вони заходять у перші будинки міста, але знову ж таки, Сили оборони це теж розуміють і контролюють.
Вже були спроби [російських військових], за моєю інформацією, заходити, закріпитися там. Вони всі закінчилися тим, що Сили оборони зустріли і провели в останню путь ці загони.
Вони роблять спроби зайти через «промку» в місто, не жаліючи свій особовий склад. Ці спроби здійснюються невеликими групами, і я розумію, чому – тому що їх не шкода. І якщо їх пустили «в розхід» – ніби і небагато втратили, натомість перевірили, наскільки наші Сили оборони напоготові і наскільки чекають ці заходи. Тобто спроби є, але вони абсолютно невдалі.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
ООН від початку повномасштабного вторгнення РФ підтвердила загибель в Україні 9 701 цивільного, йдеться у звіті за 25 вересня 2023 року. Реальна кількість жертв, вказують аналітики, є набагато більшою.
Усього із 24 лютого 2022 року ООН зафіксувала в Україні 10 582 випадків загибелі цивільних людей, а також щонайменше 19 875 випадків поранення цивільних. Про це заявив верховний комісар ООН із прав людини Фолькер Тюрк 22 лютого 2024 року.
«Ймовірно, що реальна кількість втрат серед цивільних осіб є набагато вищою», – кажуть в місії.
Форум