Росія вже майже рівно три місяці масовано штурмує Авдіївку, намагаючись оточити місто. Ближче до середини грудня інтенсивність боїв зменшилась, однак це досі найгарячіша точка на фронті. Попри це, від початку масштабного наступу Росія, за даними американського Інституту вивчення війни (ISW) та українського проєкту DeepState, має на напрямку незначні просування. Натомість, за оцінками розвідки Великої Британії, у 2023 році темпи втрат солдат у російської армії в Україні Росії зросли, і багато в чому саме через наступ на Авдіївку. Як ЗСУ на флангах міста стримують війська РФ – побачили журналісти Донбас Реалії (проєкт Радіо Свобода).
«Вони пруть, а ми їх знищуємо»
Танкісти 59-ї окремої мотопіхотної бригади ЗСУ імені Якова Гандзюка працюють на південному фланзі оборони Авдіївки. Бійці готують до завантаження снаряди – їм незабаром у танк, та у бій. Екіпаж Т-64 якраз примчав з позиції. Питаємо, як відстрілялися.
«Ах...но. Супер. Ефективно», – відповідає танкіст.
Бійці завантажують у конвеєр осколково-фугасні снаряди – їх використовують проти укріплень та піхоти. Хоча боєприпаси видаються однаковими, більш уважне чи досвідчене око може розгледіти на них невеликі позначки «+» або «-». Так позначається відхилення від нормальної ваги у більшу або меншу сторону – тому і черговість заряджання снарядів у танк має значення.
«Якщо стріляєш напряму – це не грає ролі. Але коли ведемо вогонь із закритих [позицій], то якщо поставити «-», «+», «-», «+» – розліт буде метрів 30. Тому ми стараємся [заряджати] їх однієї партії поспіль. Спочатку «мінуси», потім пішли «плюси». Ведеш-ведеш вогонь, бац, далі впав [снаряд]. Ага, ти зменшив. А ще якщо командир танка подивився: ага, «+» зарядив. Дай на одну поділку менше, бо воно зараз полетить…», – розповідає танкіст 59-ї ОМПБр ЗСУ на позивний «Чикатило».
«Щодо влучання – були повтори, було чотири повтори. Це дуже добре», – додає його побратим Денис.
Читайте також: Наступ чи активна оборона? Микола Бєлєсков про воєнну кампанію України-2024 та головні загрози
Роботу танкістів корегує безпілотник. Якщо приліт не точно за координатами, а поруч, це теж вважається ураженням. На допомогу танкістів розраховує піхота, саме її в першу чергу прикривають танкісти тут. Загалом цілі такі: штурмові групи, взводно-опорні пункти, артилерія та бронетехніка противника. Денис каже, зазвичай виїжджають працювати на позицію кожен день. Але бувають і перерви – вони бійця не радують.
«Два дні оце їздили просто чергували, не стріляли. Так вийшло. А сьогодні мене порадували, бо просто стояти – це нецікаво. Болить і спина, вже все болить. А як працюєш – і час швидше летить», – ділиться боєць.
Роботи в українських танкістів значно побільшало разом із початком наступу на Авдіївку – з 10 жовтня, коли російські війська одночасно почали спробу оточити місто з півдня і півночі. Стало більше виїздів на пряме наведення, так і роботи із закритих вогневих позицій. Інтенсивність була на максимумі.
«Вони спробували технікою йти. Техніку ми знищуємо ще на підході. І вони зараз пруть тупо піхотою. Піхота-піхота-піхота, людьми-людьми-людьми. Не жаліють вони людей. Ну, вони пруть, а ми їх знищуємо. Хай пруть. 10-20 тисяч. Там, кажуть, 40 тисяч на нашому напрямку. Ну, коротше. Кожен день їх все менше, менше, менше. Може, колись вони закінчаться», – ділиться спостереженнями Денис.
Читайте також: «Полізли, як я можу вдома сидіти?» Як танкісти стримують армію РФ на Лиманському напрямку
Офіцер-танкіст Антон оцінює інтенсивність боїв під Авдіївкою на початку наступу Росії на 10.
«Колони сунули шалені, можна сказати. А на даний момент вже такого немає. На «одиничку» [...] Техніка, буває, викатується, але в малій кількості. Може бути два танчика, два БМП. Може одна БМП, один танчик. Але не так, як вони застосовували в активній фазі», – зауважує боєць.
Від жовтня на південному фланзі Авдіївського району оборони лінія фронту змінилась незначно. Частина позицій переходить із рук до рук, але ситуація стабільна. Тут ЗСУ чекали на атаку, і довгі механізовані колони армії Росії їх не здивували. Хоча деякі несподіванки все ж були.
«Здивування було тільки в той момент, коли йшли не танки, не БМП, не легкоброньовані сили противника, а йшли вже «Урали» їхні. Чи щось таке. [...] От тоді вже було здивування. Ми вже думали, що у них уже немає нічого з важкого озброєння, то вони вже відправили автомобільну техніку», – пригадує Антон.
Читайте також: Якої зброї потребує Україна від Заходу у 2024 році? Пояснює Сергій Згурець
90% «броні» допомогли знищити «Бредлі»
На північному фланзі Авдіївки серед інших працює 47-а окрема механізована бригада ЗСУ. Бійці розповідають, що тут російських солдат зараз часто доводиться брати в полон з боєм.
«Кілька разів у нас були моменти, коли підходили: вони в оточенні, вони сидять в підвалі, там 12 людей. Їм кажеш: здавайся, виходь. Ні, вони відстрілюються. В мене так само була ситуація, коли штурмували позицію. Я не знаю, скільки разів кричав, щоб вони здалися в полон – відстрілювались просто до останнього, поки ми не зайняли траншею і не забрали позицію. Вижив тільки один полонений. Йому насправді пощастило, що він вижив. Я кажу: чого ти раніше не здався? Він каже: ми боялися», – розповідає заступник командира батальйону 47-ї ОМБр ЗСУ Олександр.
Олександр ще влітку був взводним і брав участь у наступі на Півдні. Нині він уже на дві ступені вищий у армійській ієрархії – заступник командира батальйону. Його бригада тут – пожежна команда, що допомагає стримувати російські війська на північ від міста, де довелося стабілізовувати фронт. Штурмують загарбники щодня.
«При такому розкладі неможливо, щоб ця лінія (фронту – ред.) постійно стояла. Вона пересувається повільними темпами. Є позиції, які у нас відбивають, є позиції, які ми повертаємо. Ми цього не оминемо. Враховуючи співвідношення сил, які ми маємо на даний момент. [...] Я можу сказати суто за свій батальйон, за нашу ділянку. За моїми підрахунками, ми «перемололи» щонайменше три роти, щонайменше. По техніці так само можете побачити – зараз в полях там стоїть більше 10 одиниць тільки на нашій ділянці», – зазначає заступник командира батальйону.
Читайте також: Битва за Донбас: як змінилась лінія фронту за 2023 рік – мапа
Після проведення наступальної операції проти добре підготовленого противника в обороні на Півдні бійцям довелося на практиці виступати вже як ті, хто обороняється – тут теж є свої обмеження та особливості. І умови теж складні, бо Росія сконцентрувала під Авдіївкою величезну кількість артилерії, бронетехніки та живої сили.
«Дуже близько до «нулів» (лінія бойового зіткнення – ред.) доводиться працювати. Якщо на Оріхівському напрямку [в Запорізькій області] в наступі ми працювали, скажімо, наперед, значно наперед, то тут ми працюємо на випередження противника, але він дуже близько до наших хлопців. [...] Ми не можемо весь пакет (кілька боєприпасів, які відстрілюються одночасно – ред.) відправити, і тому ми так, точково, точково. Точково, обережно», – порівнює артилерист-реактивник Роман бої на Авдіївському та Оріхівському напрямках. Він працює на БМ-21 «Град».
Заступник командира батальйону Олександр порівнює роботу на Півдні і тут, під Авдіївкою, за ефективністю роботи БМП «Бредлі», які Україні передали США.
«На даній ділянці «Бредлі» показали себе набагато краще, ніж на попередній, тому що тут у нас є місце для маневру. [...] Тут за рахунок них ми якраз стримували ворога, ми знищили достатню кількість техніки, враховуючи, скільки вони намагалися заїхати тут. Тобто вся броня, майже вся броня, 90%, яка заїхала на цю ділянку, була знищена саме за підтримки «Бредлі», – наголошує Олександр.
За даними проєкту DeepState, площа окупованої Росією території України з 1 січня до середини грудня 2023 року зменшилася десь на 200 кв км. На одних ділянках українська армія здійснила локальні просування, на інших – довелося відійти.
Читайте також: «Заходу конче необхідно засукати рукави і дати Україні те, що треба» – британський генерал
Однією з найбільших проблем є труднощі з отриманням від західних партнерів техніки та боєприпасів. Хоча після наступу у 2023 році значна частина техніки залишається в ладу, втрати, поломки, поява нових підрозділів вимагають ще більших зусиль західної промисловості. Нестача тих самих снарядів вже під кінець року позначилась на кількості обстрілів, які могла вести українська артилерія.
На самому ж фронті бійці кажуть, – нічого не планують далі ніж на наступний день чи задачу.
«У нас тут горизонт планування не дуже далекий, знаєте. Ми думаємо, як би дожити до завтрашнього дня або як утримати і виконати задачу і тому подібне. Тому я не знаю, дуже важко робити якісь там підсумки. Сказати, що у нас все добре – ні, у нас не дуже добре все. Але ми працюємо, ми стараємось, ми будемо це робити настільки, наскільки вистачить сил», – зазначає заступник командира батальйону Олександр.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
ООН від початку повномасштабного вторгнення РФ підтвердила загибель в Україні 9 701 цивільного, йдеться у звіті за 25 вересня 2023 року. Реальна кількість жертв, вказують аналітики, є набагато більшою.
Усього із 24 лютого 2022 року ООН зафіксувала в Україні 10 582 випадків загибелі цивільних людей, а також щонайменше 19 875 випадків поранення цивільних. Про це заявив верховний комісар ООН із прав людини Фолькер Тюрк 22 лютого 2024 року.
«Ймовірно, що реальна кількість втрат серед цивільних осіб є набагато вищою», – кажуть в місії.
Форум