Доступність посилання

ТОП новини

Чого хоче Кремль і чи може це дати Захід: думки аналітиків


Президент США Джо Байден розмовляє по відеозв'язку із президентом Росії Володимиром Путіним із кабінета у Білому домі. За розмовою спостерігає держсекретар США Ентоні Блінкен. Вашингтон. 07 грудня 2021 року
Президент США Джо Байден розмовляє по відеозв'язку із президентом Росії Володимиром Путіним із кабінета у Білому домі. За розмовою спостерігає держсекретар США Ентоні Блінкен. Вашингтон. 07 грудня 2021 року

Росія своїми діями дестабілізувала не лише Україну, не лише Європу, а й увесь світ, оскільки мова іде про демонстративну агресивну поведінку ядерної держави, наголошують опитані Радіо Свобода аналітики. Чого хоче досягти Кремль своїми діями? І чи може Захід дати Путіну те, що він хоче? Ці запитання ми поставили в день, коли президент США Байден і президент США Путін провели переговори через відеозв'язок.

Коротко про те, чого хоче Кремль, на думку експертів:

  • підписання із НАТО юридичного документа, який закріпить зупинку розширення Північноатлантичного альянсу на Схід, а також повне припинення військової підтримки України;

Про це сказав і сам Володимир Путін 1 грудня: «У діалозі зі Сполученими Штатами та їхніми союзниками будемо наполягати на виробленні конкретних домовленостей, що виключають будь-який подальші рух НАТО на схід і розміщення загрозливих для нас систем зброї в безпосередній близькості до території Росії. Пропонуємо розпочати з цього приводу предметні переговори. Росії потрібні саме правові, юридичні гарантії».

  • повернення до клубу «великих держав», які мають право вирішувати долі менших держав і народів;
  • досягнути глобальної домовленості із Заходом щодо розподілу зон впливу, так би мовити «Ялта 2», і Україна має повністю перейти під вплив Росії;
  • закріплення свого домінуючого становища у Чорному і Азовському морях;
  • закріплення свого енергетичного впливу в Європі через «Північний потік-2»;
  • анулювання або нівелювання незалежності України і Білорусі, а в ідеалі – в подальшому розширення кордонів Росії до тих розмірів, які мав в Європі СРСР до розпаду Радянського Союзу;
  • в загальному підсумку – отримати реванш за розпад Радянського Союзу і повернути світ до існування в умовах «Холодної війни-2».

7 грудня президент США Джо Байден і президент Росії Володимир Путін мали розмову в режимі відеоконференції на тлі нарощування Кремлем своєї військової потужності на кордонах України. Це вже друга зустріч віч-на-віч між двома лідерами після того, як Байден став президентом США у січні 2021 року.

У Білому домі напередодні повідомили, що після розмови з Путіним Джо Байден зателефонує президентові України Володимиру Зеленському. Напередодні, ввечері 6 грудня, Зеленський розмовляв із державним секретарем США Ентоні Блінкеном.

Думки українських аналітиків:

Сергій Герасимчук, заступник директора Ради зовнішньої політики «Українська призма»:

– Головна ціль Москви – повернення до клубу «великих держав», які мають право вирішувати долі менших держав і народів, переписувати на власний розсуд норми міжнародного права, ветувати рішення, які стосуються глобальних питань.

Кремль хоче повернення до клубу «великих держав», які мають право вирішувати долі менших держав
Сергій Герасимчук

Росія хоче продемонструвати докази цього свого статусу щонайменше падінням Білорусі, знекровленням України. Це потрібно не лише для внутрішньої консолідації Росії. Це – частина політичної спадщини Путіна і запорука того, що «вартові» цієї спадщини теж будуть при владі і матимуть міжнародне визнання. Нехай навіть в образі «юродивого», але «юродивого» озброєного «ядерною палицею».

Якби Захід зупинився у розвитку на рівні 19-го сторіччя, він міг би забезпечити Путіну гарантії його політичної спадщини. Проте, нині і Єврокомісія, яка обіцяла стати «геополітичною», і президент Байден, який пообіцяв «повернення Америки», живуть не фантомними болями Росії, а сьогоденням. Проковтнути поглинання України вони не зможуть – адже втратять обличчя, авторитет, інтеграційну привабливість.

Попри те, що пандемія показала – національні егоїзми подекуди можуть превалювати у міжнародних відносинах, уже всі пересвідчилися, що користь це дає хіба що короткотермінову. Тож сподівання Путіна марні.

Кремль, звісно, може вдатися до силового варіанту. І це, звісно, завдасть Києву значних втрат, але сподівання, що від війни Росія виграє глобально – марні. Распутіна теж сприймали за впливового «юродивого», але коли він перейшов межу – його зупинили, а політичного спадку і його вартових він не залишив.

Аліна Фролова, заступниця голови правління Центру оборонних стратегій:

– Глобально Росія створила напругу не лише для України. Якщо дивитися комплексно, то ми бачимо штучно створену енергетичну кризу в Європі, також штучну іммігрантську кризу, використання ситуації в Афганістані (таліби із забороненої в РФ терористичної організації перетворилися на офіційних партнерів). Ескалацією щодо України Путін значно підвищив ставки у цій глобальній грі.

Кремль хоче досягти глобальної домовленості щодо розподілу зон впливу із Заходом, так би мовити «Ялти 2»
Аліна Фролова

На мою думку, мова йде про намагання досягнути глобальної домовленості із Заходом щодо розподілу зон впливу, так би мовити «Ялта 2». Росія бажає повернутися в клуб «супердержав» при цьому пропонуючи замість розвитку, хаос та погрози.

Кремль однозначно намагається закріпити «власні» зони впливу, до яких США не мають втручатися. Серед них і Україна, в тому числі, було заявлено про вимогу не постачати нам зброю. Тобто, мова йде про намагання Росії глобально змінити розстановку сил на світовій арені. При чому, розмову Росія веде виключно зі США, не беручи до уваги ЄС чи окремі європейські держави.

Захід навряд чи зможе задовольнити вимоги РФ, оскільки така позиція не надає жодних переваг, окрім нав’язаного РФ «уникнення великої війни», і є програшною у довготривалій перспективі та публічному просторі. Хоча на деякі компроміси може піти.

Але, проти суттєвих компромісів виступають військові та парламенти багатьох країн (включно з Конгресом США). Також не треба залишати поза увагою той факт, що жодні домовленості не можуть змусити Україну не використати своє право на захист, що Україна вже стала суб’єктною та має досить потужні ЗС. Тому позиція України у будь-якому випадку впливатиме на стратегію переговорів США та РФ.

Олексій Гарань, професор Києво-Могилянської академії, науковий директор Фонду «Демократичні ініціативи»:

– З раціональної точки зору більш ймовірно, що це виглядає як шантаж України і Заходу з метою примусу Байдена сідати за стіл переговорів, спроби символічно провести «червону лінію» щодо вступу України в НАТО, розколу Заходу, поступок в інших сферах, швидкої сертифікації «Північного потоку-2». Але в 2014 році Росії теж діяла контрпродуктивно, і тим не менш Путін пішов на анексію Криму та вторгнення на Донбас.

Це примушення Байдена сідати за стіл переговорів, щоб провести «червону лінію» щодо вступу України в НАТО

На мою думку, Кремль буде загарбувати те, що «погано лежить», особливо якщо побачить слабкість і коливання Заходу, слабкість українського керівництва чи української армії.

Байден має дати рішучу відсіч вже зараз, чітко анонсувавши Путіну пекельні санкції, а не чекати початку навіть «обмеженої» військової операції Кремля. І звичайно нагадати Путіну, що перш ніж вимагати юридичних гарантій нерозширення НАТО, Росія має виконати те, що вона юридично колись обіцяла відновити територіальну цілісність України.

Володимир Горбач, аналітик в Інституті євроатлантичного співробітництва:

– На мою думку, нинішні володарі Кремля хочуть повернутися у часи своєї молодості і взяти реванш у Заходу за поразку в Холодній війні. Власне, те що зараз відбувається у відносинах РФ з США чи НАТО і є сучасною версією Холодної війни.

Те що Росія вважатиме за реванш, дехто на Заході може сприйняти як компроміс
Володимир Горбач

Звісно, ніхто не збирається цю нову війну програвати, але те що Росія вважатиме за реванш – дехто на Заході може сприймати як компроміс. І це небезпечно не тільки для сусідів Росії, але й для самого Заходу, бо реваншистські настрої нікуди не зникнуть.

Найпродуктивніше і найкорисніше для російського керівництва зараз буде невідворотне покарання, а не винагородження агресора за агресію.

Думки закордонних аналітиків на сторінках видань:

Британське видання The Times:

«Москва послуговується тактикою, яку полиблюють авторитарні режими... Якою би зухвалою не була вимога Росії мати право вето на членство України в НАТО, всередині Альянсу мало хто готовий приймати до своїх лав країну, яку роздирають конфлікти, корупція і нестабільність. Так само мало хто готовий давати їй гарантії військової підтримки у разі нападу». Видання також пише, що Росія може за дві години «відрізати» НАТО від країн Балтії, «виштовхнувши мігрантів в Сувалкський коридор (майже 100-кілометровий кордон Польщі та Литви), розпалити там сутички. Після цього російські війська можуть увірватися в коридор і розгорнути військові патрулі під приводом гуманітарної кризи. Такий крок дозволив би Росії об'єднати свої сили в Калінінграді з Білоруссю».

Італійське видання La Repubblica:

«Військовий тиск Росії на Україну і погрози Сербії на адресу Боснії і Герцеговини підкреслюють готовність Москви відкрити проти Заходу кризовий фронт одночасно у Південно-Східній і Східній Європі. Для Євросоюзу це важливий привід нарешті якнайшвидше дійти згоди щодо спільної політики безпеки»

Німецьке видання Tagesspiegel:

«Путін хоче «великої війни». Він вимагає міжнародної угоди про обопільні гарантії безпеки. Проблема з точки зору Заходу, однак, полягає у тому, що такого роду угода вже існувала – Будапештський меморандум від 1994 року. У ньому Росія гарантувала Україні непорушність її кордонів в обмін на відмову ядерної зброї. Цю угоду Путін порушив, анексувавши 2014 року Крим. Отже, абсолютно відсутня довіра до того, що Кремль наступного разу дотримає слова. Крім того, те, що нині пропонує Росія, було би чимось на кшталт «нової Ялти». 1945 року в Ялті Сталін, Рузвельт і Черчилль домовилися поділити Європу на сфери впливу – ігноруючи при цьому думку народів, яких це напряму стосувалося».

Також 7 грудня в Німеччині партії, які виграли вибори, підписали коаліційну угоду. Майбутній канцлер Німеччини, представник соціал-демократів (СДПН) Олаф Шольц, на пресконференції в Берліні заявив, що новий уряд Німеччини продовжить наполягати на недоторканності кордонів України та добиватиметься відновлення переговорів у «нормандському форматі». За словами Шольца, у Німеччині стурбовані повідомленнями про пересування російських військових біля кордонів України. За словами майбутнього канцлера, погрози Україні силою неприйнятні.

Карта можливих напрямків вторгнення російських військ в Україну за версією німецького видання Bild
Карта можливих напрямків вторгнення російських військ в Україну за версією німецького видання Bild
Встановлюйте новий застосунок Радіо Свобода на смартфони та планшети Apple і Android.

  • Зображення 16x9

    Ірина Штогрін

    Редактор інформаційних програм Радіо Свобода з жовтня 2007 року. Редактор спецпроектів «Із архівів КДБ», «Сандармох», «Донецький аеропорт», «Українська Гельсінська група», «Голодомор», «Ті, хто знає» та інших. Ведуча та редактор телевізійного проекту «Ми разом». Автор ідеї та укладач документальної книги «АД 242». Автор ідеї, режисер та продюсер документального фільму «СІЧ». Працювала коментатором редакції культура Всесвітньої служби Радіо Україна Національної телерадіокомпанії, головним редактором служби новин радіостанції «Наше радіо», редактором проекту Міжнародної організації з міграції щодо протидії торгівлі людьми. Закінчила філософський факультет Ростовського університету. Пройшла бімедіальний курс з теле- та радіожурналістики Інтерньюз-Україна та кілька навчальних курсів «IREX ПроМедіа». 

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG