Скільки українців виїхали за кордон через повномасштабне вторгнення Росії? Хто з жителів півдня планує повернутися до України, а хто залишиться за її межами? Чи складно українцям адаптуватися до життя за кордоном, і які країни зацікавлені їх не відпускати? Про все це – в матеріалі проєкту Радіо Свобода «Новини Приазовʼя».
- Через військову агресію Росії, починаючи з 2014 року, в Україні зʼявилися сотні тисяч внутрішньо переміщених осіб, які були змушені залишити власні домівки та шукати прихисток в більш безпечних регіонах нашої країни, повідомляє Державна міграційна служба України. Водночас повномасштабне вторгнення Росії спровокувало багатомільйонну хвилю українських мігрантів, які виїхали до різних країн світу.
- За даними Євростату, у країнах Європейського Союзу станом на кінець жовтня цього року статус тимчасового захисту мають 4 млн 240 тисяч людей, які залишили Україну після російського вторгнення у лютому 2022 року. Понад 98% із них — це громадяни України. На кінець квітня статус тимчасового захисту в ЄС мали 3,9 млн осіб. Це свідчить про те, що кількість людей, які виїжджають з України, збільшується. Основними країнами Євросоюзу, які надали українцям статус тимчасового захисту, є Німеччина, Польща і Чехія.
- Український Центр економічної стратегії підрахував, що станом на кінець червня цього року за кордоном перебували до 6 млн 700 тисяч українців. Це на 300-500 тис. осіб більше, ніж на кінець 2022 року. Серед біженців велика кількість дітей (від 25 до 51%), а також жінок віком 35-64 роки. Проте частка дорослих чоловіків зросла найбільше, сказано в дослідженні. За даними цього Центру, найбільше людей виїхали за кордон із Запорізької області (23%), а також із Київської, Дніпропетровської, Миколаївської та Херсонської областей.
Запорізька область: «за кордоном 400 тис»
Кандидат соціологічних наук, керівник компанії Independent Researching Group із Запоріжжя Фелікс Хрустальов розповів «Новинам Приазов’я», що у цій області відтік населення дуже сильний, оскільки 73% регіону перебуває в окупації, а ще частина – це територія, де відбуваються активні бойові дії.
Близько 800 тис. осіб зараз якимось чином переміщені. Близько 400 тисяч знаходяться за кордономФелікс Хрустальов
«В місті Запоріжжі проживало близько 800 тис. осіб і ще проживали в інших містах, селищах Запорізької області. Загалом міське населення у нас складало трохи більше мільйона осіб. Оскільки окрім Запоріжжя у нас є великі міста такі, як Мелітополь, Бердянськ, Токмак, Енергодар.
Так, станом на вересень Міжнародна організація міграції пише, що кількість ВПО із Запорізької області сягає трохи більше ніж 400 тис. І це не тільки особи з непідконтрольної території, це включаючи людей, які виїхали з територій, в яких наразі складна ситуація з безпекою. І це лише всередині України. За кордон поїхала приблизно така сама кількість. Тобто близько 800 тис. осіб зараз якимось чином переміщені. Близько 400 тисяч знаходяться за кордоном Ці цифри в цілому відображають картину, але можуть бути більшими», – сказав він.
Скільки виїхало до РФ?
Водночас за даними науковця, до Запорізької області переїжджають жителі інших регіонів України, де триває окупація або бойові дії. Так, саме в Запорізькій області зараз зареєстровано близько 230 тис. ВПО. Як зазначає Хрустальов, це здебільшого люди саме з непідконтрольних владі України територій Запорізької області, а також українці, які виїхали з Донецької області, Маріуполя, Маріупольського району або Нікополя, Марганця Дніпропетровської області.
«Кількість жителів Запорізької області, які виїхали на територію РФ або Білорусі, підрахувати в принципі неможливим. І міжнародні організації, коли підраховують кількість, вони використовують кількісні показники, які їм надає офіційно російська або білоруська влада.
Ну і щодо якості і правдивості яких у нас є великі сумніви. Вони повідомляють – понад 2 млн осіб виїхали до РФ. Але ми розуміємо, що у нас немає можливості підрахувати цю кількість. Так само, мабуть, і в Росії немає можливості точно визначити цю кількість людей», – підкреслив він.
Про мотивацію повертатися в Україну
Чим довше триватиме війна, тим більше людей адаптуються до життя за кордоном і не матимуть мотивації повертатися до України, зауважив Хрустальов.
Вони асимілюються, пристосовуються до нових умов там, де вони наразі. Звикають до життя в іншій країніФелікс Хрустальов
«Вони знаходять собі прихисток, знаходять собі роботу. І в цілому час нам не грає на руку. Вони асимілюються, пристосовуються до нових умов там, де вони наразі. Звикають до життя в іншій країні. Тобто якщо з Польщі умовно про те, що вони бажають повернутися каже значна кількість людей, то з США нам повернути людей буде складно. Тим паче якщо до часу їхнього повернення пройде ще певний час», – пояснює він.
Серед певних факторів, які відіграють роль в поверненні українців на батьківщину соціолог називає – нерухомість, родинні звʼязки та бізнес і підприємства, які залишилися на окупованих територіях.
Херсон: «з 279 тис. залишилось 70 тис.»
У Херсонській обласної військової адміністрації «Новинам Приазовʼя» розповіли, що до повномасштабного вторгнення населення Херсона становило 279 тисяч осіб. На момент звільнення там перебувало приблизно 60 тисяч людей. А зараз у місті живуть близько 70 тисяч осіб.
Загалом у Херсонській області до 24 лютого минулого року кількість населення становила близько 1 мільйона жителів. Зараз на правобережній частині регіону перебувають приблизно 170 тисяч людей.
Якщо говорити про українські міста, то жителі Херсона переїжджають переважно до Кривого Рога, Дніпра, Одеси, Кропивницького, Черкас, Миколаєва і Києва, зазначили в обласній адміністрації.
Українці про життя за кордоном
Ми поспілкувалися з жителькою Генічеська, яка після повномасштабного вторгнення переїхала з Херсонщини до Фінляндії. Катерина Котлярова цього року закінчила університет в Україні за фахом «міжнародні відносини», втім, роботу поки що не знайшла. Чи залишатися у майбутньому у Фінляндії, вона ще не вирішила.
«Залишаюся я досі в Фінляндії, але відчуття просто жахливі, тому що це настільки підвішений стан, коли ти не знаєш, чи то повертатися, чи то залишатися. Тим паче тут дуже складна ситуація з роботою.
Взагалі, відмінність рекрутерів фінських від українських в тому, що вони більш такі неквапливі, дуже повільні, тому що, наприклад, заявку ти можеш подати на роботу у серпні, відповідь отримаєш аж в грудні. От мені нещодавно прийшла відповідь про те, що, «вибачте, ви нам не підходите». І так я розсилала сотні резюме навіть не за фахом, а шукала роботу у сфері клінінгу, ресторанного, готельного обслуговування», – поділилась українка.
Крім того, адаптуватися у Фінляндії складно через мовний бар'єр, розповідає Катерина. Також не всім українцям вдається безперешкодно знайти житло.
«Тут це працює так, що не ти вибираєш квартиру, а квартира вибирає тебе. Тобто ти маєш все розписати в заявці про себе, звичайно, про дохід, про спеціальність, про роботодавця.
Потім ці заявки рієлтор віддає цим же господарям квартири, і вони потім якось по якомусь принципу вибирають своїх майбутніх людей, які будуть орендувати в них житло. Але найчастіше вони вибирають саме фінів», – каже вона.
Втім, більшість молоді з оточення Катерини налаштовані все ж таки залишитися за кордоном, додала дівчина.
Український трудовий потенціал
- За даними Центру економічної стратегії, 67% людей, котрі виїхали, задоволені перебуванням за кордоном, однак життя в Україні їм подобається більше.
- Серед опитаних українських біженців планують повертатися додому 41%, з них 58% – лише після закінчення війни.
- Найбільше бажають повернутися люди з центру України та ті, хто мали високий дохід до повномасштабного вторгнення.
- Згідно з прогнозом, до України повернуться від 2-х до 3-х млн осіб.
Президент Конфедерації роботодавців України Олексій Мірошниченко розповів «Новинам Приазов’я», що за межі України виїхали приблизно 6 млн 200 тисяч людей. Країни Європейського Союзу зацікавлені залишити українців працездатного віку, переконаний експерт.
«Це десь близько 3 млн людей працездатного віку. Саме ті, які повинні були б повернутися та розбудовувати країну. Але ще одна цікава цифра, яка мене взагалі турбує, це 1,3 млн дітей. Це ті діти, які виїхали, які пішли в школу, які вже мають там друзів, знають мову і які вже будуть через 5-10 років повноцінними працівниками.
Українці вже знають мову, правила роботи, техніку безпеки і вони вже є цінним трудовим потенціаломОлексій Мірошниченко
Мене вразило останнє дослідження, яке я днями читав – це те, що наші працівники почали вже працювати на промислових підприємствах.
Якщо їх раніше розглядали як на таких сільгоспроботах, некваліфікованих роботах, то зараз вони вже починають працювати на автомобілебудівних заводах в тій же Словаччині, на промислових підприємствах Німеччини, Польщі.
Тобто люди набувають певну кваліфікацію, вони вже знають мову, правила роботи, техніку безпеки і вони вже є цінним трудовим потенціалом», – наголосив він.
Натомість країни ЄС будуть підштовхувати до повернення тих українців, які не адаптуються до ринку праці, впевнений Мірошниченко. Одним з методів, на його думку, стане зменшення субсидій та пільг.
«Забути про «братні народи»
Для України ще одним викликом стане повернення людей до східних регіонів, вважає експерт.
«Тут питання і безпеки, і питання проживання, і питання дуже важливе зарплат, які наші люди будуть отримувати. І один з таких варіантів ми теж пропонували обговорити, як питання трудової мобілізації.
Тим людям, які захочуть повернутися в ті регіони, в яких є певні безпекові питання – розмінування і таке інше, можливо, їм треба підвищувати зарплату за ризики. Можливо подумати, щоб ці люди працювали вахтовим методом – попрацювали і повернулися, щоб не втрачати зв'язок з сім'ями, дітьми. Якісь умови будуть важким на першому етапі, це буде проблемою – відбудова», – зауважив Мірошніченко.
Їхати до Росії, щоб там працювати, українці добровільно найближчими десятиліттями навряд чи будуть, додав він. Експерт пояснює це тим, що повномасштабне вторгнення Росії в Україну зруйнувало дуже багато зв'язків і культурних, і ментальних.
«Цю тезу про «братні народи» треба забути на найближчі 50 років, як мінімум. Тому я не думаю, що люди з точки зору трудової міграції можуть виїжджати в Росію. Можливо хтось і захоче повернутися, це, як кажуть, добра воля кожного, але в плані трудової міграції треба ще не забувати і про відношення в тій країні, яке є до наших громадян», – сказав Мірошниченко.
- 18 грудня у світі відзначається Міжнародний день мігрантів.
- У 1990 році Генасамблея ООН ухвалила Міжнародну конвенцію із захисту прав мігрантів та членів їхніх сімей
- У 2000 році 18 грудня стало днем визнання ролі та внеску мігрантів у розвиток суспільства.
- Як визначає ЮНЕСКО, основною причиною міграції є прагнення людини до гідного, безпечного та мирного життя.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
ООН від початку повномасштабного вторгнення РФ підтвердила загибель в Україні 9 701 цивільного, йдеться у звіті за 25 вересня 2023 року. Реальна кількість жертв, вказують аналітики, є набагато більшою.
Усього із 24 лютого 2022 року ООН зафіксувала в Україні 10 582 випадків загибелі цивільних людей, а також щонайменше 19 875 випадків поранення цивільних. Про це заявив верховний комісар ООН із прав людини Фолькер Тюрк 22 лютого 2024 року.
«Ймовірно, що реальна кількість втрат серед цивільних осіб є набагато вищою», – кажуть в місії.
Форум