ДНІПРО. У місті, чиє населення стало 14 січня об'єктом терору Росії, відбуваються перші поховання загиблих внаслідок влучення російської ракети у житловий будинок. За уточненими даними загинуло 45 людей, з них 6 дітей. Пошукова операція тривала три доби, наразі її завершили. Неідентифікованими залишаються 15 тіл.
- Як прощаються із загиблими?
- Як допомагають тим, хто вижив?
- Як реагують люди і чого вимагають?
17 січня на поховання заслуженого тренера з боксу Михайла Кореновського до інституту фізкультури зібралися сотні людей. Це – його колеги, вихованці, друзі, знайомі, небайдужі дніпряни Чоловікові було 39 років, 20 із них він віддав спорту.
За словами його колег, у день трагедії чоловік якраз повернувся додому зі змагань. Дружина розігріла йому обід, а сама з дітьми вийшла на вулицю на прогулянку. Домовилися, що Михайло приєднається до них пізніше. Аж раптом прилетіла ракета. Його тіло знайшли під завалами через добу.
Любив дітей, був душею компанією
Президент Федерації боксу Дніпра Андрій Андрєєв каже: Михайло був майстром своєї справи, а ще – веселою й компанійською людиною.
Дуже любив своїх доньок
«Передусім він був дуже хорошою людиною. Добрим сім’янином, батьком, він дуже любив своїх доньок. У них спортивна родина – і він, і дружина спортсмени. Корпоратив, Новий рік, нагородження – жодне свято без Міші не обходилося, душа компанії, найвеселіший хлопець серед тренерів… До останнього сподівалися, що він вижив», – розповів він Радіо Свобода.
Серед його вихованців тренера було багато молодих перспективних боксерів, говорить заступник керівника Федерації боксу Дніпра Євген Бабенко, – Владислав Паливода, Владислав Переверзєв, Микита Машура та інші.
«Вірний своїй справі, своїм вихованцям. Він як батько їм був», – додав він.
Деніро прийшов на похорон тренера з великим букетом. Каже: знав Михайла змалку, хоч і не був його вихованцем.
«Він тренував трошки й мене. Брав рукавички і казав: «Ану давай, ставай, боксуй». Хотів, щоб я міг за себе постояти. А які він подарунки дарував! Дуже теплі спогади про це. Коли я був малим, він подарував мені макет автомата АК-47 – з дерева, я був щасливий. Загалом він дуже любив дітей. Без цього він не міг би бути таким хорошим тренером, яким був», – каже хлопець.
Загинули всі сусіди, сама врятувалася завдяки телефонному дзвінку
Світлана Галич мешкала в під’їзді, який зруйнувало вибухом. Каже: під руїнами загинуло кілька її сусідів та добрих знайомих. Серед них – 15-річна Марія Лебідь. Її поховали 16 січня, провести дитину в останню путь прийшла вся школа, де вона навчалася.
Сама ж Світлана з 86-річним батьком вижили дивом.
Каже: коли стався вибух, вони опинилися під завалами в різних кімнатах і вже задихалися від диму й пилу. Порятувало тільки те, що в той момент у руках був телефон – вона встигла зателефонувати синові. Той примчав до будинку й разом з поліцейським зумів деблокувати квартиру.
Я набираю молодшого сина: «Женю, якщо можеш, ми задихаємося, порятуй нас». Батько сидів закривавлений і закиданий дошкамиІрина Галич
«Все в один момент – вибух. Все летить – вікна, двері. На мене падає шифоньєр. Там горить. Кричу: «Тату, ти цілий?». Він кричить: «Викликай швидку!».
Я набираю молодшого сина: «Женю, якщо можеш, ми задихаємося, порятуй нас». Батько сидів закривавлений і закиданий дошками. Кричу...Рятувальники кажуть: пройти ніяк, там зруйнований під’їзд. І ми як у пастці.
Сина пропустили, він забігає, а там залізна перегородка завалила наші двері. А ми з батьком із цього боку намагаємося... Вже задихаємося. Але син разом з поліцейським змогли її трошки привідчинити, і ми змогли втиснутися. Ми вилізли. А син ще й кота встиг знайти.
А другий син, вони близнята, побіг іншим сусідам допомагати вибратися. Батько в неврології, численні порізи, йому пришили вухо, житиме»
Досі не знайшли тіл
«Загинули всі сусіди, яких ми знали, з ким спілкувалися. Дівчинка-школярка, тренер… Навпроти жили чоловік з жінкою, Юра і Свєта, ми з ними спілкувалися – то вони давно не бачилися з родичами і на старий Новий рік якраз зібралися всі разом в їхній квартирі.
А навпроти – чоловік з дружиною відвезли дитину мамі, а самі приїхали додому. Досі не знайшли тіл. Це не вкладається в голові».
«Просимо допомоги інших країн»
Біля будинку відбулася спонтанна акція. Ті, чиї рідні та знайомі постраждали від ракетної атаки, а також небайдужі дніпряни зібралися на спонтанну акцію.
Вони записали кілька звернень українська та іноземними мовами до країн Заходу – аби ті надали Україні високоточну зброю для відповіді агресору й допомогли закрити небо.
Ольга, учасниця акції, каже – знала особисто двох людей, які загинули через удар. Це дві молоді дівчини, подруги, які проходили повз будинок, куди влучила ракета.
«Це трагедія, це жах. Через себе пропускаю, біля будинку проходили знайомі й вони загинули… Просимо допомоги інших країн, щоб все це скоріше закінчилося», – каже Ольга.
Як допомагають постраждалим та в чому ще є потреба?
На місці ракетного удару цього дня працюють намети гуманітарних місій. Зокрема, об’єднання «Проліска», яке діє за підтримки УВКБ ООН, видає людям теплий одяг, матраци, постільну білизну, посуд, обігрівачі та ліхтарики на сонячних батарея. Усе – нове.
Будемо працювати до останнього, поки все не видамоМаксим Ковальов
«Видали такі набори понад 300 людям. Сьогодні підходять ті, хто не знав про цю допомогу, тому черга. Будемо працювати до останнього, поки все не видамо», – розповів Радіо Свобода представник місії Максим Ковальов.
Продовжує працювати кілька полових кухонь, жінки готують бутерброди та чай для всіх охочих зігрітися. За словами волонтерок, є потреба в ковбасних виробах, а також всіляких «намазках» на бутерброди. Хліб і вода – є.
Також жінки сортують дитячий і дорослий одяг, який зносять дніпряни. На цій волонтерській локації кажуть, що мають потребу в домашньому взутті – теплих капцях. Одяг уже не потрібен.
Між тим міська рада Дніпра повідомила, що планує виплатити кожній постраждалій через ракетний удар родині по мільйону гривень. Відповідне рішення затвердять на сесії 25 січня.
Операцію із пошуку людей завершили
Вдень 17 січня ДСНС оголосила про завершення пошуково-рятувальних робіт. Останні дані такі: загинули 45 людей, з них 6 дітей, травмовано 79-ть, із них 16 дітей.
Також було:
- 47 повідомлень про безвісно зниклих,
- з яких 23 особи встановлено загиблими,
- чотири людини знайшли живими у родичів, в лікарнях,
- 15 тіл ще не ідентифікували.
