Родина вбитої українки в Італії заперечує, що мати вимагала гроші від італійського чоловіка

Українська громада в Італії шокована вбивством 61-річної українки Віри Мудрої у місті Ріміні. Жінка померла від травми голови, завданої її чоловіком – громадянином Італії. Його пояснення причини скоєного обурило рідних української заробітчанки. У Кам’янець-Подільському теж шоковані трагічною вісткою про землячку.

Трагедія в італійському місті Ріміні сталась серед ночі 26 жовтня. 69-річний італієць сам повідомив поліцію, що вбив свою жінку – українку Віру Мудру. Він вдарив її кілька разів молотком по голові сплячою і пішов із помешкання. Невдовзі здався поліції.

Колишній сантехнік, нині пенсіонер пояснив, що не витримав, бо жінка, мовляв, постійно вимагала гроші, які відсилала дітям в Україну. А тому він змушений був працювати.

Чоловік арештований. 27 жовтня суд висунув йому звинувачення у навмисному вбивстві. Тривають слідчі дії.

Про смерть матері дочка Віри Мудрої – Олена Латюк – дізналась від родички, яка працювала разом із Вірою в Італії.

«Вона мене зранку повідомила, що сталась така трагедія. У мене просто шок від цього. Не могла повірити, що з мамою таке могло статись. Мама працювала до останнього, навіть, якщо не мала офіційної роботи, то була на неофіційній. Ніколи такого не було, щоб мама була без роботи. Він був на пенсії, а мама все оплачувала: комунальні послуги, купувала їжу. Просто шок від цього», – каже Олена Латюк.

Майже 21 рік в Італії

Дочка розповіла, що мати поїхала на заробітки в Італію у січні 2000 року. Свого часу закінчила поліграфічне училище у Львові, працювала у Кам’янець-Подільському, коли закрилось підприємство, залишилась без роботи з двома дітьми на руках. Тоді Олені було 13 років, брат старший від неї на кілька років. Перші роки на чужині для Віри Мудрої були дуже складні – українка доглядала літніх людей, щоб заробити на краще життя для своїх дітей.

«Ми жили в одній кімнаті у гуртожитку, 12 метрів квадратних. Мама розуміла, що вона на базарі багато не заробить. Подруги кликали її їхати в Італію на заробітки, щоб купити для нас квартиру, щоб ми мали більше місця. Не просте у мами було життя, вона розійшлась із чоловіком, бо він пиячив, мені було тоді 1 рік і 3 місяці. Життя не було, і мама вирішила тоді розлучитись, бо не могла витримати і на це дивитись. Багато років була сама і знала, що мусить нас із братом поставити на ноги. Ми постійно спілкувались. Перші три роки вона не приїжджала в Україну, а важко працювала, доглядала хвору жінку, її не шанували, бо мови не знала. Звісно, вона нам допомагала, тому і поїхала. Купила братові квартиру. Але останні 5 років вже не допомагала, бо казала, що мусить і собі старість забезпечити. В Італії «заробила» дві грижі на хребті, їздила у санаторій лікуватись. Ми вже дорослі і самі собі раду даємо. Мама не вимагала гроші, це просто дикість те, що він сказав. Вона ніколи у нього не просила грошей», – розповіла Олена Латюк.

Віра Мудра одружилась із італійцем 13 років тому. Як пишуть її знайомі, пара жила гарно. Приїжджала Віра Мудра з чоловіком і в Україну.

«І на мій випускний приїжджали разом, також ми тут організували святкування його 65-річчя. Через кожні два роки вони приїжджали. Але мама говорила мені, що коли чоловік вийшов на пенсію, то замкнувся в собі, не хотів працювати, йому було достатньо пенсії. Мама розуміла, що мусить далі працювати. Жалілась, що у чоловіка дивний стан і вона починає його боятись», – говорить Олена Латюк.

Мати розповіла Олені, що її італійський чоловік мав заборгованість по кредиту у банку. Один із яких вона повернула, також жінка дізналась і про зраду чоловіка.

«З того, що чула від мами, вона йому сказала, що не потерпить удруге в житті зради і подасть на розлучення. Поїхала у Мілан до знайомої, і вона їй допомогла знайти адвоката. Ми ще про це говорили, попрощались, чоловік спав у другій кімнаті, а посеред ночі її вбив. Але за що так вбивати беззахисну, сплячу людину?» – Олена Латюк не може оговтатись від шоку. Їй здається, що почує звуки скайпу чи вайберу і почує голос матері…

Нелегка доля

Олена Латюк виховує двох дітей і ще краще розуміє свою матір, чому змушена була їхати за кордон, щоб витягнути родину зі злиднів.

«Мені дуже важко зараз усвідомити, що мами немає. Вона поїхала, коли я була ще мала, я завжди хотіла уваги матері. Тому що батькові було не до нас, а мама змушена була їхати. Просили її залишатись, що по мало даватимемо собі раду. Але вона так завжди боялася цієї бідноти, бо у 16 років залишилась без мами, яка померла. Вона знала, що таке, коли немає у житті підтримки. Тому боялась бідності і стільки років свого життя подарувала Італії. Є діти, які байдужі до своїх батьків, які їх лишили і поїхали на заробітки. У нас такого не було, ми дуже любили свою маму, поважали і цінували її за всю турботу і всі прояви любові. Мені буде її не вистачати», – розповіла Олена Латюк.

За різними даними, в Італії проживає і працює від пів мільйона до мільйона українців. Трудова міграція у цю країну почалась на початку 90-х років минулого століття. Але найбільш масовою була у 1996-му, 2000-му, 2007-му і наступні роки. Із запровадженням безвізу українці, які мають легальний статус перебування в Італії, працюють офіційно, інші, до запровадження карантину, приїжджали сюди на три місяці і повертались додому.

«Якщо на початках трудової міграції серед українок були суїцидальні випадки, потім почались конфліктні ситуації у сім’ях, які створили українки з італійцями, у родинах, де працювали. В італійському суспільстві, як і в кожному іншому, велика частина людей, за якими доглядають наші жінки, то є люди з нездоровою психікою. Деколи українки, у силу різних обставин, укладають цивільні зв’язки чи шлюбні з цими італійцями. На тлі ревнощів, психічних захворювань є випадки, що італійці поводяться брутально з українками або позбавляють навіть їх життя. На церковному рівні ми попереджаємо українців, щоб вони легко не входили у родинні зв’язки, щоб були пильними, бо є ментальні відмінності. На жаль, є і погані наслідки», – говорить отець УГКЦ Юстин Бойко, який довгий час душпастирював в Італії.

Діти Віри Мудрої чекають, коли в Італії слідство завершить експертизу тіла і його перевезуть в Україну. Цим питанням займається похоронне бюро і консульство України в Мілані. Поховають жінку у Кам’янець-Подільському. «Мама буде тільки вдома… Вона це заслужила», – зауважила дочка покійної.