Минулого тижня президент України Володимир Зеленський підписав закон про зміни до українського санкційного законодавства. Тим самим Україна отримала можливість конфісковувати кошти, бізнес-активи та майно тих, хто підтримав, сприяв та співпрацював із країною-агресором – Російською Федерацією.
Визначено, що державним органом, який звертатиметься до суду і збиратиме доказову базу щодо колаборантів і зрадників, аби відібрати у них кошти і майно, є Міністерство юстиції України.
Журналісти «Схем» поспілкувалися із міністром юстиції Денисом Малюською. Розпитали про нові механізми стягування активів тих, хто сприяв російській агресії, в бюджет України, про долю майна кума Путіна Віктора Медведчука і про те, чому європейські країни поки що не поспішають відбирати маєтки у російських олігархів на користь України.
– Давайте почнемо з визначення термінів. Націоналізація і конфіскація – це одне і те ж? Бо часто ми чуємо і те, й інше визначення.
– Насправді є безліч термінів. Але я би відійшов від термінології і зосередився би на самому факті.
Способів відібрати майно в поганих людей досить багато, вони різні. І вони залежать від конкретних обставин справи
Мова йде про відібрання коштів, майна у окремих осіб або у Російської Федерації. Яким чином це буде зроблено? Існує безліч механізмів. Існує механізм відібрання через вироки суду, кримінальні провадження. Відібрання майна через застосування Радою нацбезпеки і оборони (РНБО) санкцій з подальшим затвердженням таких санкцій законом. Є механізм відібрання через рішення суду. Це механізм, який використовує рішення Вищого антикорупційного суду. Є механізм відібрання майна в будь-кого в зв’язку з воєнним станом із подальшою компенсацією. Тобто способів відібрати майно в поганих людей досить багато, вони різні. І вони залежать від конкретних обставин справи.
– Хотілося би поговорити про зміни до закону України «Про санкції». Ухвалений закон 7194, який дозволяє «стягувати в дохід держави активи, що належать фізичній чи юридичній особі, яка створила загрозу національній безпеці». Хто встановлюватиме, створила чи не створила особа загрозу національній безпеці України?
– Цей механізм, який ви згадали, є найзваженішим, найпродуманішим і найзахищенішим, з точки зору міжнародного права. В чому його сенс? Якщо ми маємо особу, яка ухвалювала рішення щодо агресії Російської Федерації, сприяла цій агресії, сприяла агресору, сприяла окупаційній владі і підпадає під одну із 22 ознак, прописаних у законі, то щодо такої особи може бути застосована процедура позбавлення її майна.
– Можете поетапно пояснити, як відчужуватиметься майно?
– Перший етап. Щодо такої особи мають бути застосовані санкції за рішенням Ради нацбезпеки. Для застосування санкцій РНБО необхідно, щоби хтось із її членів ініціював таке подання. Як правило, це ініціатива Кабміну. Вноситься проєкт розпорядження, РНБО голосує, далі указ президента – і маємо санкції.
Другий етап – це зібрання Мін’юстом письмових, офіційних доказів того, що дії особи підпадають під один із 22 критеріїв, визначених законом. Як тільки такі докази зібрано – Міністерство юстиції звертається з заявою до Вищого антикорупційного суду (ВАКС) із тим, щоби активи у такої особи відібрати, передати у дохід держави.
Цей механізм лише нещодавно з’явився на рівні закону. На минулому тижні було проголосовано рішення, що органом, який звертатиметься до Вищого антикорупційного суду, буде саме Мін’юст. Зараз ми проводимо координацію з іншими органами, щоб збирати такі докази. Але ми очікуємо перші процеси уже протягом найближчих тижнів. І ці процеси будуть швидкими, бо закон встановлює короткі терміни для розгляду. Це будуть стрімкі провадження. І важливо також, що Вищий антикорупційний суд – це незалежний суд, це реформований суд, до якого є висока довіра у суспільства. Тому ми сподіваємося на чесний і справедливий розгляд.
– Якщо Вищий антикорупційний суд постановить забрати майно на користь держави, що далі із цим майном відбуватиметься? Його продаватимуть на аукціоні чи держава знайде управлінця для цього майна?
В 99% випадків, якщо ми говоримо про активи фізичних осіб, це буде саме продаж майна
– Буде управлінець. Уже визначена державна компанія, яка займатиметься управлінням майном, яке вилучено в дохід держави. Але в 99% випадків, якщо ми говоримо про активи фізичних осіб, це буде саме продаж майна. Тому що державі нецікаво управляти будинками, квартирами, автомобілями чи земельними ділянками.
Але якщо ми говоримо про компанії, про великий бізнес – іноді може бути інтерес в управлінні таким майном, як ми бачимо вже по рішеннях Кабінету міністрів, коли активи, які вилучалися в рамках кримінального провадження, передавалися в управління АРМА (Агентства з розшуку та менеджменту активів – ред.). А потім – в управління великим державним компаніям на кшталт «Нафтогазу».
– Хотілося би поговорити про осіб, щодо яких санкції РНБО були застосовані ще рік тому. Тоді санкційне законодавство не передбачало можливості конфіскації майна. Виходить, тепер, щоб, приміром, у Віктора Медведчука забрати його майно, потрібно повторно запровадити проти нього санкції – уже за новим, зміненим законодавством?
– Ні, не потрібно. Тут немає зворотної дії закону. Санкції були накладені – вони залишаються. Якщо йтиметься про вилучення активів на користь держави, після рішення ВАКСу – вперед, без проблем.
Власне, у Медведчука мало шансів зберегти свої активи – з огляду на кримінальні провадження
Власне, у Медведчука мало шансів зберегти свої активи – з огляду на кримінальні провадження. Чи то в кримінальному провадженні, чи то через рішення ВАКСу в нього активи будуть відібрані. Тут сумнівів мало, тому що і кримінальне провадження виглядає досить перспективно. Це з одного боку. З іншого боку – він точно під санкціями, він точно сприяв агресору. З огляду навіть на ті докази, які в публічне поле потрапляли. Ми пропрацюємо з правоохоронними органами, який механізм, на їхню думку, є більш реалістичним і швидким. Додаткової потреби застосовувати іще якісь санкції проти Медведчука немає. Того, що є, уже достатньо.
– Хто і як має охороняти і зберігати майно особи, щодо якої було застосовано санкції через, наприклад, співпрацю з країною-агресором? Коли ще немає рішення суду про конфіскацію, але власник уже не контролює, приміром, свій маєток.
– Процес не передбачає перехідних механізмів. Тому що це не кримінальне провадження, і процеси є досить швидкими. Погано, що цей механізм нещодавно з’явився. Був би він раніше – ми б його використовували.
Випадок із Межигір’ям – це класичний багаторічний приклад, коли об’єкт контролювали і, здається, зараз контролюють активісти, був пов’язаний із тим, що майно було передано формально АРМА, але без фізичної передачі. Бо об’єкт на той момент уже контролювався активістами. Це було зроблено занадто пізно. І там ще є проблеми з різними власниками різних частин Межигір’я. Це складне юридичне питання, над яким уряд працює, і, наскільки я розумію, найближчим часом його буде врегульовано.
– На вилученні яких активів зосередиться Міністерство юстиції в першу чергу?
Ми сфокусовані на тих активах колаборантів, які мають великий економічний сенс
– Ми сфокусовані на тих активах колаборантів, які мають великий економічний сенс. І таких дуже багато. Бо нині ситуація в країні така, що контроль колаборантів чи агресорів над критичною інфраструктурою, особливо під час війни, є навряд чи припустимим. Ми будемо фокусуватися на складних кейсах, де мова йде про великі активи.
– Можете навести приклад?
– Наприклад, так звана «труба Медведчука» (частина нафтопродуктопроводу «Самара – Західний напрямок» – ред.). Обговорюється в експертному середовищі, що можна її використовувати в інтересах держави, в реверсному режимі. З тим, щоб нафтопродукти потрапляли в Україну як імпорт. Тобто це один із ключових елементів наступного врегулювання кризи з паливно-мастильними матеріалами, яку маємо нині.
– Хотілося б іще поговорити про перспективи вилучення на території Європи об’єктів нерухомості осіб, які перебувають під українськими санкціями, санкціями ЄС та Британії. Є механізми щоб, до прикладу, продати нерухомість російських олігархів у Великій Британії чи Франції, а кошти спрямувати в бюджет України? Чи про це не йдеться взагалі?
– Про це йдеться. Але тут треба розуміти, що тут є три блоки зі своїми перспективами.
Перший блок – про можливість реалізації активів осіб, які вчинили злочин. Якщо є кримінальне провадження, якщо є дзеркальне законодавство за кордоном, в рамках винесення вироку в Україні – конфіскація активів за кордоном – механізм може працювати. Але він не буде надто поширеним, тому що, якщо мова йде, наприклад, про російських олігархів, навряд чи нам вдасться зібрати доказову базу на території України про те, що вони вчинили злочин. Але цей блок є, він опрацьовується, над ним робота ведеться, будуть якісь конфіскації. Але ці конфіскації будуть в порівняно незначних обсягах.
Другий блок – це про осіб, які злочини не вчиняли, принаймні вироків немає і перспектив вироків теж. Це, наприклад, майно великого російського бізнесу чи майно російських олігархів, на яких накладені санкції, активи яких арештовані. Санкції щодо таких осіб застосовуються досить широко. Йдеться про десятки мільйонів доларів. Питання – чи буде якийсь рух далі арешту? Поки що механізму для руху далі немає.
– Є вірогідність, що цей механізм з’явиться?
– Над ним думають, але потрібно розуміти, що йдеться про приватну власність. А приватна власність – це базис західної цивілізації і їхньої економіки. Відповідно, відібрати майно, яке перебуває у приватній власності просто тому, що ти – російський олігарх, цього їхня правова система не дозволяє. І навряд дозволить у найближчому майбутньому. Тому що процедури захисту приватної власності прописані не тільки «на підкорку», а й у конституціях, і змінити це складно. Західні партнери розмірковують над можливими механізмами, але поки що єдиного рішення і підходу до цього немає. Шанси є, але вони невисокі і вони небезпечні.
– У чому полягає небезпека?
– Наприклад, у Британії запровадили механізм вилучення майна, походження якого власник не може пояснити. Таким чином вони хотіли боротися з коштами, отриманими корупційним шляхом, які звозилися в Британію.
Чому це не набуло широкого поширення? Судові процеси, адвокати… В Британії існує правило, що сторона, яка програла, оплачує витрати на адвокатів тих, хто переміг. Просто кажучи: оті всі, хто не міг пояснити, звідки у них кошти, почали «тягати» британську владу по судах, і на британські державні органи покладалися витрати на оплату адвокатів. І ці суми є шаленими. Тому наші партнери тепер із пересторогою ставляться до нашого прохання про конфіскацію активів російських олігархів.
І нарешті третій блок. Він найперспективніший за процедурою. Йдеться про золотовалютний резерв Російської Федерації. Більшість державних коштів російська влада перед 24 лютого 2022 року сховала або в золоті фізично, яке знаходиться у них, або в Китаї – в юанях. Але. Половина золотовалютних резервів знаходяться на заході, в цивілізованих країнах. Це Штати, Велика Британія, Швейцарія.
Проблема – в тому, що золотовалютні резерви Росії захищені суверенним імунітетом
Йдеться про суму близько 300 мільярдів доларів. Сума значна, власник один, тому і процес буде один. І йдеться не про приватну власність.
Проблема – в тому, що золотовалютні резерви Росії захищені суверенним імунітетом, по суті, це означає, що одна держава не може відібрати майно в іншої держави. Воно захищене.
– То в чому ж тоді перспектива?
– Потрібно укласти міжнародний договір з країною, яка зберігає це майно. Наприклад, якщо актив знаходиться в резервах Франції, то це Франція. Це може бути і багатосторонній міжнародний договір. Тому що «перебити» імунітет на рівні національного законодавства майже неможливо. А коли це міжнародний договір – це працює. Концепт нам зрозумілий, ми його описали, зараз підемо в переговори з міжнародними партнерами.
Виглядатиме це наступним чином: буде створений фонд, куди будуть перераховані кошти – золотовалютні резерви Росії, буде створена комісія, яка вивчатиме вимоги від постраждалих осіб внаслідок агресії і виплачуватиме компенсації за рахунок цього фонду. І це, по суті, єдиний механізм, як можна дістатися до золотовалютних резервів Російської Федерації.
– Чи є якісь сигнали від західних партнерів про те, що вони готові на це піти?
– Сигнали є різні. Був меседж від міністра фінансів Німеччини про те, що вони готові розглянути такий механізм. Є більш стримані меседжі, наприклад, від Мінфіну Штатів. Мовляв, у них закон цього не дозволяє. Але це формальний захист чиновника. Давайте тоді змінювати, на те ж він і закон. Є інша проблема. Держава, яка зберігає кошти, по суті, є банком. І коли буде перший випадок, коли ця держава кошти забере і кудись передасть – це викличе недовіру і сигнал про те, що кошти треба зберігати в іншій країні.
Але, з іншого боку, політикам у Європі буде складно пояснити своїм виборцям, чому вони витрачають національні кошти на допомогу Україні, якщо могли б спрямувати на цю допомогу золотовалютні резерви агресора – Російської Федерації, – до яких можуть отримати доступ.
